Основні культурні й комунікативні чинники педагогічного дискурсу у вищій школі

Abstract

(uk) У статті розглянуто один із різновидів професійно зорієнтованих дискурсів – педагогічного. Зроблено акцент на його лінгвокультурній та суто комунікативній специфіці. Проілюстровано особливості у називанні учасників педагогічного процесу та формулюванні основних ціннісних орієнтирах навчання на прикладах паремій деяких європейських мов. Наголошено, що педагогічний дискурс об’єктивно виокремлюється в системі інституційних дискурсів завдяки своїм системотвірним чинникам: хронотопу (місце й час навчання), меті (соціалізація підростаючого покоління), цінностям, стратегіям (пояснення, оцінка, контроль, сприяння й організація діяльності основних його учасників).(ru) В статье рассмотрен один из видов профессионально ориентированных дискурсов – педагогический. Сделан акцент на его лингвокультурной и чисто коммуникативной специфике. Проиллюстрировано особенности в назывании участников педагогического процесса и формулировании основных ценностных ориентиров обучения на примерах паремий некоторых европейских языков. Акцентируется, что педагогический дискурс объективно выделяется в системе институциональных дискурсов благодаря своим системообразующим составляющим: хронотопу (место и время обучения), цели (социализация подрастающего поколения), ценностям, стратегиям (объяснение, оценка, контроль, благоприятствование и организация деятельности основных его участников).(en) The article presents one of the professionally oriented discourses – pedagogical. The emphasis is laid on its linguocultural and communicative specific character. Giving names to the participants of pedagogical discourse and forming of the main valuable directions of education using the examples of proverbs of some European languages constitutes the background of the work. It is highly stressed that pedagogical discourse is differentiated in the system of institutional discourses owing to its constituent parts: time and place, purposes, values and strategies.