Subtext in the rhetoric discourse: aristotle’s model

Abstract

(uk) З огляду історіографії теоретико-літературної думки стосовно проблематики підтексту у творах словесного мистецтва, важливо розглянути античну епоху, яка відзначається бурхливим процесом осмислення таємниць впливовості усного слова (риторика). Тож у статті досліджено специфіку прихованого вираження думок та ідей на матеріалі трактату “Риторика” Арістотеля. Зокрема, автор розглядає приклад та ентимему, що пов’язані з підтекстовим вираженням; охарактеризовує особливості портрету слухачів, знання якого дозволяє оратору сугерувати певний настрій і думку аудиторії; аналізує природу метафори, що несе в собі приховане значення; висвітлює створення експресивності, що насамперед полягає в емоційному підтексті. Погляди Арістотеля, що представлені в трактаті, значно уточнюють і доповнюють теорію підтексту, яка розвивається в сучасному літературознавстві, розкривають феномен підтексту у всій його багатогранності, що дає змогу відчути його поліфункціональність та особливу значущість у сфері слова та його впливу.

(en) The specific of implicit expression of thoughts and ideas has been explored on the basis of the tractate “Rhetoric” by Aristotle in the paper. In particular, the author studies examples or enthymemes that are linked to subtext expression; characterizes the peculiarities of the listeners’ portrait the knowledge of which allows an orator to suggest certain emotions and thoughts to the audience; analyses the nature of metaphors that have implied meanings; and surveys the creation of expressiveness that is primarily emotional subtext. Aristotle’s views represented in the tractate considerably specify and complete the subtext theory that is developing in the contemporary literary criticism, show the subtext phenomenon in its multi-functionality and special importance in the word sphere and its influence.