Смак у тексті й поза текстом: естетичний та літературознавчий аспекти

Abstract

(ua) Стаття присвячена вивченню поняття естетичного смаку, що є беззаперечним і вагомим чинником форму-вання людської культури. Зважаючи на багатогранність і складність його прояву, розглянуто взаємозв’язок між їжею, культурою та суспільством. Звернено увагу на те, що їжа є потужною ознакою соціального стано-вища і етнічної приналежності людини, може багато «розказати» про її сімейні стосунки, ґендер, міграцію, засвоєння чи опір культурним феноменам. Розглянуто історичні аспекти формування та функціонування смаку, проаналізовано найбільш знакові та еволюційні уявлення про смак в контексті філософії та мис-тецтва. Акцентовано увагу на теоріях Ф. Хатчесона, О. Джерарда, А. Елісона, І. Канта. Окремо виділено працю Д. Юма «Про норми смаку», у якій прописані рекомендації як абстрагуватися від «тиску» обставин, середовища, моральності, релігійності, раціоналізму, скептицизму, моди і заздрості та систематизувати мис-тецькі смаки. Проведено паралелі між смаком і красою, красою і користю, потворним і красивим. Проаналі-зовано основні тези «Теорії естетики» Т. Адорно та «Естетики потворного» К. Розенкранца. З’ясовано, що основним критерієм аналізу мистецького твору виступає не естетичний смак, а його особлива модифікація – художній смак. Доведено, що людські смаки суттєво змінює історія, контекст і світогляд. Так у ХVІІІ ст. смако-естетичні теорії знаходилися на піку популярності, пізніше авторитет Ніцше з його закликом до пере-оцінки всіх цінностей відкинув питання смаку на маргінальні позиції, а постмодерн зробив смак потужним важелем споживчого маніпулювання і переніс його у область нейромаркетингу. Проте, як і колись, так і тепер смак залишається важливим культуроформуючим фактором людства, дзеркалом епохи і показником індивідуального рівня осягнення дійсності. Зроблено висновок, що естетичний смак – це чуттєва та розу-мова оцінка навколишнього світу й мистецтва, продиктована потребами, інтересами і світоглядом людини. Він залежить від цілого комплексу культурних цінностей, духовних орієнтирів, рівня соціалізації та індиві-дуального вибору особистості.(en) The article is devoted to the study of the concept of aesthetic taste, which is an undeniable and significant factor in the formation of human culture. Given the versatility and complexity of its manifestation, the relationship between food, culture and society is considered. It is emphasized that food is a powerful sign of a person’s social status and ethnicity, and can tell a lot about their family relationships, gender, migration, assimilation or resistance to cultural phenomena. The historical aspects of the formation and functioning of taste are considered, the most significant and evolutionary ideas about taste in the context of philosophy and art are analysed. Attention is focused on the teachings of F. Hutcheson, O. Gerard, A. Allison, and I. Kant. The work of D. Hume “On the Norms of Taste” is singled out separately, which contains recommendations on how to abstract from the “pressure” of circumstances, environment, morality, religion, rationalism, scepticism, fashion and envy and to systematize artistic tastes. Parallels are drawn between taste and beauty, beauty and usefulness, the ugly and the beautiful. The main theses of T. Adorno’s “Theory of Aesthetics” and K. Rosenkrantz’s “Aesthetics of the Ugly” are analysed. It is found that the main criterion for analysing a work of art is not aesthetic taste, but its special modification – artistic taste. It is proved that human tastes are significantly changed by history, context and worldview. Thus, in the eighteenth century, taste and aesthetic theories were at the peak of popularity, later Nietzsche’s authority with his call for a reassessment of all values relegated the issue of taste to the margins, and postmodernism made taste a powerful lever of consumer manipulation and moved it into the field of neuromarketing. Nevertheless, as in the past, so now, taste remains an important culture-forming factor of humanity, a mirror of the era and an indicator of the individual level of comprehension of reality. It is concluded that aesthetic taste is a sensual and mental assessment of the world and art, dictated by the needs, interests and worldview of a person. It depends on a whole range of cultural values, spiritual guidelines, level of socialization and individual choice of the personality.