Повнота осягнення теми /ідеї/ проблеми як чинник цілісності твору

Abstract

(uk) Головний пафос статті полягає в аргументації положення, що цілісність літературного твору залежить від того, наскільки повно він виражає освоювану тему/ідею/проблему. Саме ж осягнення теми (ідеї/проблеми) пояснюється таким ступенем її художнього вираження, яке робить подальшу її розробку недоцільною, такою, що надає творові «зайвої ваги» і через те шкодить його цілісності, а значить і художності. Стверджується закономірність: істинне – значить цілісне, а цілісне – значить системне. З позиції рецептивної поетики пізнання системно-цілісного, а значить істинно-правдивого смислу відбувається як відкриття (розуміння) внутрішніх зв’язків художньо пізнаваного явища. Причому, цей процес наділений безкінечністю, постійним заглибленням і постійним відчуттям правильності руху думки. Такий процес відкриття «безодні смислу» супроводжується появою естетичних емоцій. На матеріалі аналізу поезій Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду…» та Миколи Вінграновського «Вас так ніхто не любить. Я один» доведено, що якщо твір осягає сутність теми/ідеї/проблеми, і якщо ця сутність закодована в образну плоть твору як система, то твір набуває тієї «безодні смислу», котра наділена притягальною силою. Йдеться про особливу інформаційну щільність, декодування якої потребує серйозного напруження інтелектуальних зусиль, такого напруження, що супроводжується відкриттям смислів, а значить, і розрядом естетичної енергії.

(en) The main message of the article is in the proposition argumentation of the fact that literary work integrity depends on the degree of completeness of its basic subject/idea/problem realization. The subject (idea/problem) realization itself is explained by the degree of its artistic expression which makes its further development inappropriate, the one which gives the work «extra weight» and thus damages its integrity, and therefore, its artistic merit. There is the regularity observed that the true means the integral, and the integral means the systemic. From the point of view of Receptive Poetics, the comprehension of the systemic integral, and therefore, genuinely true meaning is happening like a discovery (realization) of artistically comprehended phenomenon inner connections. In addition, this process is characterized by the infinity, constant immersion and constant feeling of thought flow correctness. Such process of «meaning infinite depth» discovery is accompanied by the occurrence of aesthetic emotions. Using the analysis of the poem «Meni Odnakovo, chy Budu…» («It Doesn’t Matter if I Will…») by Taras Shevchenko, it has been proved that if a work of art covers the essence of the subject/idea/problem and this essence being encoded in the image-bearing body of the work as a system, this work acquires the «meaning infinite depth», which possesses magnetic force. What is meant here is a peculiar information density, the decoding of which requires serious intellectual effort, the effort, which is accompanied by the discovery of meanings, and therefore by the aesthetic energy discharge. Using the analysis of the poem «Vas Tak Nikhto Ne Lyubyt. Ya Odyn» («No One Loves You So. Me – the Only One») by Mykola Vinhranovsky there has been modelled an interpretative dialogue between the recipient and the text of the so-called «open literary work» (Umberto Eco), noted for its complicated associatively which presupposes a variety of decodings, provokes interpretations, ambiguous in their meaning. It has been proved that no matter which degree of openness for various interpretations a text may offer, it can be only realized as the work of art in the process of perception, if it generates the main, aesthetic energy charged meaning. The meaning must be complete and this completeness is the result of focused functioning of each and every component of the artistic work body. That refers to the meaning energy concentration law, where the energy is directed to generation of the main artistic work meaning. The work can be considered complete, and thus integral, only on condition that the main meaning has been formed in the process of the literary work flow.