Методологічні засади психопоетики в літературознавчих студіях Євгена Маланюка

Abstract

(uk) У статті осмислюється проблема виявлення методологічних засад психопоетики як одного з літературознавчих напрямів у науковому доробку Є. Маланюка. Вивчення неоцінених і неоціненних для історії вітчизняної літератури літературних портретів пера Є. Маланюка, зокрема, Т. Шевченка і М. Гоголя під кутом зору методології є актуальним літературознавчим завданням. Його розв’язання базується на виявленні концептуальних принципів підходу до особистості митця як носія естетичних, ментальних, моральних, націєтворчих потенцій. Використання Є. Маланюком мегатекстів письменників: епістолярію, щоденникових записів, нотаток, спогадів і власне художніх творів уможливлює створення повноформатних літературних портретів. При цьому увага дослідника великою мірою зосереджується на психологічних основах буттяособистості. Як наслідок, визначальні висновки Є. Маланюка сформульовані через опозицію: національна цілісність (Т. Шевченко) і національна недокрівність, роздвоєність (М. Гоголь).

(ru) В статье осмысливается проблема установления методологических принципов психопоэтики как одного из литературоведческих направлений в творческом наследии Е. Маланюка. Изучение неоцененных и бесценных для истории отечественной литературы литературных портретов Т. Шевченко и Н. Гоголя, принадлежащих перу Маланюка, является актуальной литературоведческой задачей с точки зрения методологии. Ее решение базируется на установлении принципов подхода к личности художника как носителя эстетических, ментальных, моральных нациеобразовательных потенций. Использование Маланюком мегатекстов писателей: эпистолярия, дневникових записей, заметок, воспоминаний и собственно литературных произведений дает возможность создания полноформатных литературных портретов. При этом внимание исследователя в большой степени сосредоточено на психологических основах бытия личности. Как результат, определяющие выводы Е. Маланюка сформулированы через оппозицию: национальная целостность (Т. Шевченко) и национальная анемичность, раздвоенность (Н. Гоголь).

(en) The paper explores the problem of establishing psychopoetics methodological basis as a study aspect of Yevhen Malaniuk’s scholarly heritage. The analysis of literary portraits created by Yevhen Malaniuk (namely, Taras Shevchenko, and Nikolai Gogol’s) which received little or no research attention so far is a topical current issue in the area of the Ukrainian national literature studies from a new methodology perspective. This objective can be reached by outlining conceptual study principles for a creative personality as a bearer of aesthetic, mental, moral, and nation-generating potentials. Yevhen Malaniuk’s usage of megatexts by these authors (epistolaries, diaries, notes, memoirs, and fiction) enabled him to develop fully-fledged literary portraits. The creative personality psychological nature is in the primary focus of Malaniuk’s attention, following from which the researcher made his most salient discoveries in the form of an opposition: the national integrity (Taras Shevchenko) vs. the national anemia, duality (Nikolai Gogol).