Вплив діалектної дивергентності на розвиток писемних пам’яток у давньоверхньонімецькій мові

Abstract

(uk) У статті розглядаються питання, пов'язані з шляхами формування давньоверхньонімецької мови на основі її діалектів а також характеризуються основні пам'ятки зазначеного періоду різних представлених жанрів та притаманні їм синтаксичні та структурні особливості. Єдність німецької мови у давньоверхньонімецькому періоді в лінгвістичному плані забезпечується 1) спорідненістю діалектів, за допомогою чого є можливим взаєморозуміння між людьми; 2) загальними тенденціями розвитку фонетичної та граматичної будови діалектів; 3) взаємодією діалектів при особливо великому впливі франкського діалекту на інші. Але все ж таки, мали місце деякі тенденції до утворення літературної мови. Особливо важливим для історії німецької мови був перехід до писемної фіксації мови та пов'язана з ним поява книг. Залежність писемної мови від літературної можна довести тим фактом, що розмовна німецька мова, там,, де вона в рідких випадках все ж таки отримала безпосередню писемну фіксацію, значно відрізняється від мови більшості давньоверхньонімецьких текстів. Отже, не можна стверджувати існування загальної писемної мови в давньоверхньонімецький період, але існування давньоверхньонімецьких писемних діалектів не виключає факту наявності певних тенденцій до виникнення літературної мови Давньоверхньонімецькі пам'ятки обумовлені, з одного боку, поетико-риторичними факторами, з іншого боку, впливом латини. Але, незважаючи на латинський вплив, більшість пам'яток зберігають свою мовну незалежність. Порівняльний аналіз лексичних і граматичних особливостей давньоверхньонімецьких діалектів може слугувати матеріалом для подальших історичних розвідок.(ru) В статье рассматриваются вопросы, связанные с путями формирования давневерхненемецкого языка на основе его диалектов а также характеризуются основные памятки указанного периода разных представленных жанров и свойственные им синтаксические и структурные особенности. Единство немецкого языка в давневерхненемецком периоде в лингвистическом плане обеспечивается 1) родством диалектов, с помощью чего возможно взаимопонимание между людьми; 2) общими тенденциями развития фонетического и грамматического строя диалектов; 3) взаимодействием диалектов при особенно большом влиянии франкского диалекта на другие. Но все таки, имели место некоторые тенденции к образованию литературного языка. Особенно важным для немецкого языка был переход к письменной фиксации языка и связанное с ним появление книг. Зависимость письменного языка от литературного можно доказать тем фактом, что разговорный немецкий язык, там, где он в редких случаях все таки получил непосредственную письменную фиксацию, значительно отличается от языка большинства давневерхненемецких текстов. Таким образом, нельзя утверждать существование общего письменного языка в давневерхненемецкий период, но существование давневерхненемецких диалектов не исключает факт существоания определенных тенденций к возникновению литературного языка. Не смторя на латинское влияние, большинство памяток сохраняют свою языковую независимость. Сравнительный анализ лексических и грамматических особенностей давневерхненемецких диалектов может служить материалом для дальнейших исторических исследований.(en) The paper focuses on the ways of formation of Old High German on the basis of its dialects. Written monuments of the mentioned period which belong to different genres are characterized from the point of their syntactic and structural peculiarities. The linguistic unity of German in Old High German period is supported by kinship of dialects, with the help of which mutual understanding between people became possible; by general tendencies ofphonetical and grammatical structure developments of dialects; by interconnection of dialects under the immense influence of Frankish dialect. Other tendencies of literary language development also took place, the result of which was the unification of different dialectal (e.g. East Fankish and Alemannic) gloss features, created in Rheinhau monastery. But this tendency didn't develop further. The most significant for the history of German was the transition to written fixation of the language, and the appearance of printed books. Old High German written monuments are characterized by individual features, determined by external factors influencing the language of that period. They were partially poetic-rhetorical, as well as partially influenced by Latin. The majority of written monuments created under the direct influence of Latin still preserved some linguistic independence by not following the original Latin forms. The dependence of a written language of dialects from a literary one is confirmed by the fact that oral spoken German, rarely fixed in writing, was greatly different from the language of the majority of Old High German texts. So, it is not possible to state the existence of national written language in the period under consideration but peculiarities of Old High German written dialects do not exclude the fa ct of development of certain tendencies towards literary language appearance. Comparative analysis of lexical and grammatical features of Old High German dialects serves as the basis fo r further historical researches.