Семіотика образу місяця у поезії Ліни Костенко

Abstract

(uk) Образи сонця та місяця завжди мали більший семіотичний статус порівняно з іншими явищами природи. Це образи-архетипи, знаки, що в них закладені і міфологічні уявлення про будову Всесвіту, і культурні коди цілої нації. Ці небесні тіла увійшли у поетичну традицію, стали визначальними у календарно-обрядовому житті українців, вони є чи не найпоширенішими дійовими особами святкових ритуалів та персонажами фольклору. Стаття є спробою розглянути образ місяця у поетичному світі Ліни Костенко у збірках «Мандрівки серця» (1961), «Поезії» (1969), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987) та «Вибране» (1989) і за допомогою традиційного, рецептивного та семіотичного підходів до аналізу художнього твору з’ясувати, як, підкоряючись авторській інтенції, змінюється його смислове навантаження. Поетична уява Ліни Костенко створює цілу парадигму незвичайних, дивовижних образів місяця. Частина з них апредметні – вони цілковито або майже повністю позбавлені речовості, їх художність досягається іншими способами: персоніфікація, перифраз, одивнення та їх комбінації. Предметні переосмислення образу місяця, утворені на основі метафоричних трансформацій, антропо- та зооморфізації, оречевлення та одивнення у різних комбінаціях, формують візуальні образи на рівні поетичного тексту та знакові ситуації на рецептивному рівні.(en) The images of the sun and the moon always had a more semiotic status than other phenomena of nature. These are images-archetypes, signs, which hold both mythological ideas about the structure of the Universe and cultural codes of the whole nation. These heavenly bodies have come the poetic tradition, have become the main calendar and ritual symbols in the Ukrainians’ life, and they have been the most used characters in the festival rituals and in the folk literature. Different scholars (V. Shelest, S. Barabash, O. Bilous-Kapkova, etc.) investigated the solar and space philosophy and L. Kostenko’s poetry. But researchers just stated the images of the sun and the moon in the rhymes, emphasizing the special energy of these images in the poetess’ artistic world. Alongside critics focused attention on the specific character of the symbolization of the landscape images, the historyosophy, the mythologize, and the folk-poetic intention in L. Kostenko’s works that form the absolutely unique Ukrainian model of the world. And the images of the sun and the moon are an important part of this model. This paper is an attempt to analyze the image of the moon in L. Kostenko’s poetic world in such books of poems as «Wandering of the Heart», «Poems», «Originality», «Garden of Unthawed Sculptures», «Selected Works», and to examine the variations of meaning of the image of the moon, according to author’s intention, using traditional, receptive and semiotic ways to the analysis of works of art. L. Kostenko’s poetic imagination composes the whole paradigm of wonderful and marvelous images of the moon. Some of them are not substantive: they are completely or almost completely devoid of substantiality, their artistic characteristics are created with some other methods: personification, periphrasis, defamiliarization, and their combinations. Objective re-thinking of the image of the moon, based on metaphorical transformation, anthropo- and zoomorphize, defamiliarization in their different combinations, forms visual images on the poetic level and sign situations on the receptive level. The moon is not just a landscape or scenery detail of poetic reflections, but it creates sense, mood, and energetic of a verse, and artistic subjects in its basis bring many-valued, conceptual and energetic loaded artistic images.