Факультет історії, бізнес-освіти та права
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/9
Переглянути
4 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Правове забезпечення таємниці усиновлення : міжнародні стандарти та законодавство України(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Чернік, Світлана Дмитрівна; Сhernik, Svetlana Dmitrievna(ua) Стаття присвячена вивченню міжнародного та національного законодавства, яке регулює право на таємницю усиновлення, задля окреслення можливих напрямків його вдосконалення. Проаналізовано основні праці вчених, об’єктом дослідження яких стали право на інформацію про усиновлення та право на таємницю усиновлення, закріплених у міжнародних та національних нормативно-правових актах. Особлива увага приділена дослідженню змісту міжнародного законодавства (Конвенції ООН про права дитини 1989 р., Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 р., Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 р., Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) 2008 р.) та законодавства України (Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства») щодо забезпечення права на таємницю усиновлення. Підкреслено важливу роль у регулюванні відносин усиновлення в Україні міжнародних документів, ратифікованих Верховною Радою України. Однак залишається ще не ратифікованою Конвенція про захист дітей та співробітництво у сфері міждержавного усиновлення 1993 року. Визначено, що міжнародне законодавство гарантує усиновленим дітям право на доступ до інформації про своє походження, але водночас встановлює певні обмеження щодо поширення даних особистого характеру. Національне законодавство передбачає низку заходів, спрямованих на забезпечення таємниці усиновлення. Таємниця усиновлення є елементом права на таємницю особистого життя фізичної особи та охороняється законом, розголошення таємниці усиновлення не допускається, оскільки втручання в особисте житті у такий спосіб може призвести до руйнівних наслідків. (en) The article is devoted to the study of international and national legislation regulating the right to secrecy of adoption with a view to outlining possible areas for its improvement. The author analyzes the main works of scholars whose research focuses on the right to information about adoption and the right to secrecy of adoption enshrined in international and national legal acts. Particular attention is paid to the study of the content of international legislation (the UN Convention on the Rights of the Child of 1989, the Convention on Protection of Children and Cooperation in Respect of Intercountry Adoption of 1993, the Convention on Jurisdiction, Applicable Law, Recognition, Enforcement and Co-operation in respect of Parental Responsibility and Measures of Protection of Children of 1996, the European Convention on the Adoption of Children (Revised) of 2008) and Ukrainian legislation (the Constitution of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Family Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Protection of Children’s Rights»). The author emphasizes the important role of international instruments ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine in regulating adoption relations in Ukraine. However, the 1993 Convention on Protection of Children and Cooperation in Respect of Intercountry Adoption has not yet been ratified. It is determined that international law guarantees adopted children the right to access information about their origin, but at the same time sets certain restrictions on the dissemination of personal data. National legislation provides for a number of measures aimed at ensuring the secrecy of adoption. Adoption secrecy is an element of the right to privacy of an individual and is protected by law; disclosure of adoption secrecy is not allowed, since interference with privacy in this way may lead to devastating consequences.Документ Міжнародні стандарти щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості(2020) Мілова, Тетяна Миколаївна; Milova, T.(ua) Стаття присвячена теоретичному аналізу існуючих міжнародних стандартів щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості та розкриттю їх особливостей. Наголошується, що основоположну роль у процесі забезпечення прав і свобод відіграють міжнародні стандарти, які полягають у визначенні пріоритетних напрямів, умов та вимог, за допомогою яких здійснюється забезпечення, охорона та ефективна реалізація прав та свобод людини та громадянина. На підставі аналізу існуючих дефініцій, визначено, що основою міжнародних стандартів прав людини, в тому числі і права на свободу наукової творчості, виступають міжнародно-правові акти, що містять правила діяльності, формулюють права, свободи та обов’язки відповідних суб’єктів. Серед міжнародних стандартів щодо права на свободу наукової творчості проаналізовано документи універсального та регіонального характеру. Серед універсальних стандартів досліджуваного права зосереджено увагу на нормах Статуту ООН, Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Крім того, проаналізовано окремі положення Декларації про науку та використання наукових знань 1999 року.В рамках регіонального співробітництва – Європейського простору, звернена увага на Хартію основних прав Європейського Союзу, яка гарантує свободу науково-дослідницької діяльності. Розглянуто ряд документів, що вказують на певні обмеження права на свободу наукової творчості у частині окремих предметів дослідження: Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, Загальна декларація про геном людини і права людини. Зауважується, що міжнародні стандарти щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості містяться в комплексі універсальних та регіональних документів. Закріпивши право на свободу наукової творчості на світовому рівні, тим самим, було офіційно покладено відповідний обов’язок на державу. Наявність окремих обмежень щодо реалізації права на свободу наукової творчості в окремих сферах є виправданим кроком.Документ Сучасні теоретико-правові підходи до реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина суб’єктами публічної адміністрації(2020) Кондратенко, Віталій Миколайович; Kondratenko, V.(ua) У статті розкрито основні питання сучасного трактування щодо ефективного функціонування правозахисного механізму держави з точки зору науки адміністративного права. Автором зазначається, що національний правозахисний механізм структурно поєднує у собі привалювання ідей верховенства права та законності із застосуванням сукупності адміністративно-правового інструментарію, за допомогою якого передбачено комплексне легітимне втручання у процеси реалізації та захисту права і свобод людини та громадянина через імперативне встановлення дозволів, зобов’язань та обмежень з метою належного втілення у життя суспільних і державних інтересів. Також у ході дослідження сформульовано поняття, характерні риси та функції адміністративно-правових засобів забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Наголошено на доцільності під такими засобами розуміти правові явища, що виражені в системі адміністративно-правового інструментарію та формалізованої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, які спрямовані на регулювання суспільних відносин щодо створення необхідних умов реалізації прав і свобод індивідів, а також гарантування ефективного функціонування правового механізму захисту та відновлення суб’єктивних прав із можливістю застосування заходів адміністративного примусу. Автор акцентує увагу, що в умовах реформування вітчизняного адміністративного права та зміни підходів до публічного адміністрування все більша увага науковців звертається до практики широкого застосування у цих процесах засад людиноцентризму. Зроблено висновок, що подальша розбудова системи адміністративно-правових засобів забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини та громадяни вимагає системно послуговуватися міжнародними стандартами прав людини, дотрим уватися положень зобов’язань з питань правового гарантування суб’єктивних прав індивіда, посилювати міжнародне співробітництво з прав людини.Документ До питання про приведення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом» у відповідність до міжнародних вимог(2013) Культенко, Олександр Володимирович(en) The article updated international norms, that must be considered in the national legislature of restoring the debtor's insolvency or bankruptcy. Describes laws bankruptcy of England, France and the USA. In the Ukraine proposed: to provide for measures aimed at rehabilitation procedure, explain the bankruptcy of companies who manufacture dangerous.