Факультет історії, бізнес-освіти та права
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/9
Переглянути
5 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Докази та доказування в господарському процесі під час розгляду справ у сфері господарсько-торговельної діяльності: новели національної практики(2022) Манжула, Андрій Анатолійович; Власов, Антон Володимирович; Manzhula, A.; Vlasov, A.(ua) Стаття присвячена актуальному питанню вивчення та узагальнення новел національної практики стосовно доказів та доказування в господарському процесі під час розгляду справ у сфері господарсько-торговельної діяльності. Предметом дослідження є національна практика господарських судів у справх щодо господарсько-торгівельної діяльності. Автором обґрунтовано необхідність дослідження цієї проблематики, зважаючи на попередні недоліки національного законодавства у застосуванні доказів під час доказування у господарському процесі. Розкривається суть доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Вивчено види доказів, встановлені господарським процесуальним законодавством, а саме такими можуть бути письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Акцентовано увагу, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, вірогідність, достатності. Продемонстровано, що новела стандарту доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Крім того, проаналізовано основні новели щодо доказів у контексті господарсько-торгівельної діяльності. Виявлено, що судова практика застосування різних засобів доказування є сформованою, проте не має однозначності. Наприклад, деякі господарські суди допускають можливість застосування тих чи інших доказів, а деякі вважають ці доказами неналежними та недопустимими.Документ Рейдерство в Україні: сутність та соціальна обумовленість(2021) Драгоненко, Анна Олександрівна; Манжула, Андрій Анатолійович; Dragonenko, A.; Manjula, A.(ua) Стаття присвячена дослідженню сутності рейдерства, факторів та способів виникнення і розвитку цього явища, його національні особливості, негативний вплив на підприємницький клімат, стійкість роботи субєктів господарювання, згуртованість трудових колективів, інвестиційна привабливість країни. Досліджено основні прояви назаконного захоплення власності, визначена специфіка грин-мейла і рейдерства в Україні. Розглянуті причини та основні схеми рейдерства з урахуванням особливостей умов ринкової економіки. Аналіз визначення поняття «рейдерства», його відмінність від інших суміжних термінів з урахуванням думок вчених дозволяє зробити низку висновків. Стрімкий розвиток рейдерства показав, наскільки прогресують способи та методи рейдерського захоплення. На жаль, незважаючи на заходи, що вживаються з боку держави, на швидку зміну ситуації сподіватися не доводиться, оскільки «рейдерство» пов’язане із системними проблемами нашої держави, т акими як корумпованість та недосконалість законодавства. Крім того, необхідність залишатися в межах допустимого ризику змушує їх підлаштовуватись під нові соціально-економічні, правові та політичні умови. Встановлено, що, спостерігається низький рівень правозастосування норм, що передбачають відповідальність за рейдерство, оскільки рейдерство є сферою міжгалузевого правового регулювання, яке здійснюється за допомогою норм господарського, кримінального та інших галузей права. Нерідко дії рейдерів можуть бути кваліфіковані як кримінальне, як і цивільне правопорушення. У зв’язку з цим необхідне чітке розмежування корпоративних суперечок від рейдерства. Крім цього, вважаємо, що причинами цієї недосконалості колізія норм, що у результаті недостатньо реалізує принцип невідворотності покарання. Проведено аналіз сутності та основних характеристик рейдерства та інших суміжних йому визначень, а також їх змісту в порівняльно-правовому аспекті, що дозволило виділити їхні відмінності, які мінімізують факти неправильного тлумачення. Водночас, з метою правильного розуміння та одноманітного застосування дано авторське визначення рейдерству.Документ Правові аспекти відповідальності науково-дослідних установ(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Манжула, Андрій Анатолійович; Manjula, A.(ua) У статті проведено аналіз наукових поглядів правників на питання відповідальності. З урахуванням провідних науковців під відповідальністю науково-дослідних установ запропоновано розуміти засоби державного впливу примусового характеру на протиправні прояви діяльності науково-дослідних установ з метою недопущення порушення останніми принципу законності, а в разі такого порушення – заради припинення протиправних діянь, поновлення порушених прав і законних інтересів громадянина та людини. Зазначено, що науково-дослідні установи є юридичними особами різної організаційно-правової форми та форми власності. Спільним між ними є спрямування їх діяльності, тобто проведення науково-дослідних робіт заради одержання наукового результату. Відповідно ці установи, як суб’єкти права, можуть у своїй діяльності порушувати усталені норми функціонування тих чи інших суспільних інституцій. Таким чином, якщо ці порушення посягають на встановлені нормами права порядки, то вони тягнуть за собою настання адекватної відповідальності. Зосереджено увагу на тому, що згідно з Положенням про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, науково-дослідні установи, які отримують підтримку з боку держави та діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва, включаються до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Науково-дослідні установи, включені до названого реєстру, повинні дотримуватися певних вимог, закріплених законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Положенням про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. У разі порушення цих вимог до вказаних науково -дослідних установ можуть застосовуватися санкції у вигляді їх виключення з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Таким чином, у ході дослідження наголошено, що законодавець не наводить вичерпного переліку вимог, порушення яких тягне до виключення науково-дослідної установи з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. До того ж не визначається вид відповідальності. У відповідності виникає ряд не вирішених на законодавчому рівні питань. У цьому контексті, акцентовано увагу на відсутності єдиного нормативно-правового акта, який б визначав характерну їм відповідальність. Таким чином, окремого нормативно-правового акта, який б визначав імовірні правопорушення науково-дослідних установ та характерну їм відповідальність немає. У відповідності така ситуація ускладнює механізм притягнення науково-дослідної установи до відповідальності. Тому, за необхідним запропоновано заповнити вказану прогалину в законодавчій регламентації питання відповідальності науково-дослідних установ України. Як варіант – це може бути прийняття закону «Про науково-дослідні установи», в якому окремий розділ був би присвячений питанням їх відповідальності (видам, санкціям, процедурам притягнення, суб’єктам, уповноваженим притягувати до відповідальності тощо). Окреслено коло проблем вдосконалення відповідальності науково-дослідних установ. Основною проблемою в частині регулювання питання відповідальності науково-дослідних установ є низька їх нормативно-правова розробленість.Документ Особливості укладення договорів у сфері господарсько-торговельної діяльності(2021) Манжула, Андрій Анатолійович; Куріпко, Володимир Ігорович(ua) Стаття присвячена правовому аналізу особливостей укладення договорів у сфері господарсько-торговельної діяльності. У статті наголошується, що в числі цивільно-правових договорів, які є підставою виникнення зобов'язання, особливе місце займає торгово-господарський договір. Зазначається, що під торгово-господарським договором мається на увазі не окремий тип, а певну сукупність договорів, що володіють низкою таких тільки їм притаманних якостей, які викликають необхідність встановлювати в межах загальних норм зобов'язального права правила, загальні для одних тільки господарських договорів - поставки, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, експлуатації залізничних під'їзних шляхів не загального користування і ін. Спільність цих договорів виражається в низці ознак, які також висвітлені у цій статті. Підкреслено, що торгово-господарські договори переслідують ті чи інші господарські цілі і обслуговують господарську діяльність. Зауважується, що специфіка торгово-господарських договорів полягає в тому, що вони або є плановими. Зафіксовано, що до форм здійснення господарсько-торговельної діяльності належать: матеріально-технічне постачання і збут (поставка і купівля-продаж); енергопостачання; заготівля (договір контрактації сільськогосподарської продукції); оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (агентські договори, комісії, доручення, транспортно -експедиційної діяльності тощо). Акцентується увага, що зазначена спільність всіх господарських договорів і обумовлює необхідність встановлення для них цілого ряду загальних правил, а тому є необхідним до вивчення теоретичну основу торгово-господарського договору.Документ Інформаційне забезпе чення фінансової децентралізації в Україні(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Манжула, Андрій Анатолійович; Manzula, A.(ua) Стаття присвячена актуальній проблематиці інформаційного забезпечення фінансової децентралізації в Україні. Автором досліджено доктринальні погляди зарубіжних та вітчизняних науковців щодо поняття фінансової (фіскальної) децентралізації. Запропоноване авторське визначення поняття фінансової (фіскальної) децентралізації як передачі від центральних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування повноважень (шляхом розширення можливості управління доходами та видатками), відповідальності за формування фінансової політики та відповідних ресурсів з метою розширення участі населення для підвищення ефективності використання фінансів кожної окремої об’єднаних територіальних громад. Автором зауважено необхідність запровадження максимального рівня прозорості використання бюджетних коштів органами місцевого самоврядування як основного принципу трансформації управлінської моделі в Україні, що забезпечує можливість реалізації волевиявлення народу у сфері фінансів. У статті встановлено, що з пог ляду на специфіку місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад особлива увага має бути приділена належній організації бухгалтерського обліку для інформаційного забезпечення управління доходами. Автор підкреслює, що реалізація принципу відкритості як інструменту практичного здійснення фінансової децентралізації влади базується на трьох показниках: публічної контрольованості функціонування органів, доступності для населення інформації стосовно їх діяльності та чутливості до ідей, що виникають у громаді. У статті проаналізовано підходи дослідників у сфері фінансової децентралізації. Автором зауважено, що інформаційне забезпечення цього процесу можливо реалізувати шляхом встановлення власних обов’язкових процедур публічності і прозорості витрачання бюджетних коштів, що обумовлять цілеспрямованість витрачання бюджетних коштів на місцях.