Кафедра філософії, політології та психології

(en) The phenomenon of interaction: describes the configuration of the social matrix in its dynamics; fixes the continuous variability of reality; actualizes the need to maintain balance in nature, as well as to preserve the harmonious dualism of human bodily and spiritual constructs. Interaction is defined as an antinomic opposition, which can be considered in terms of symmetry and asymmetry. The phenomenon of interaction is considered in the philosophical-methodological, ontological and metaphysical aspects of deconstruction when analyzing the antinomian characteristics of interaction.

(ua) Найбільш складною дилемою у філософії є відношення феномена людини як унікальної істоти до всеохоплюючого буття. Цей парадокс пояснений тем, що і людина, і світ, як унікальні феномени, існують в реальності й тяжіють до деякого всеохоплюючого цілого, проте факт їхнього існування не має логічного пояснення. Метою даної роботи є дослідження парадоксу взаємодії «унікального» та «всеохоплюючого» за допомогою класичних фундаментальних, а також філософськобогословських знань. Завданням роботи є здійснення концептуалізації «унікального» та «всеохоплюючого» як ідеальних моделей взаємодії. Методологією дослідження виступає трансцендентний метод, який забезпечує введення апріорних трансцендентних категорій – «унікальне», «всеохоплююче», що стали передумовою для розв'язання парадоксу взаємообумовленості унікального і загального, а також їхньої самотрансценденції. Результати. Показано, що у фундаментальному знанні виділяються головні положення: про необхідність визнання реальності існування світу, існування регулярності його устрою та пізнання його людиною. У філософії, ключовим постулатом є теза про взаємодію «людинисуспільства-Всесвіту» та суті цієї взаємодії. У той же час, «людина», «суспільство», «Всесвіт» вважаються ідеальними цілісними конструкціями-сингулярностями. Богословські постулати представлені у вигляді священних текстів, відображених в Одкровенні, де представлений Всеохоплюючий Логос, в фундаментальній доктрині про Всемогутнього, Всемудрого і Вселюбного Бога, про його істинну суть і хороші діяння. Обговорення. Уточнено, що свідомість є складною метафізичною абстракцією, топологічною конструкцією, яка недоступна емпіричному пізнанню, оскільки вона є ідеальним центром внутрішнього світу людини. Це – духовне явище, а не матеріальне, воно існує як безмежний мікрокосм. В цьому й проявляється одночасна унікальність і всеохопність свідомості. Висновки. Це дало змогу зробити висновок, що всеохоплююче створює свій власний уяви-всесвіт, в якому людина існує. Цей світ – не лише природа, а й суспільство. Але людство також є творчим, як і всеохоплююче, адже створює власну модель життя. Таким чином, точка зору людини як унікального і Бога як всеохоплюючого збігаються саме в процесі побудови буття суспільного. Тобто те, що людина робить і створює є її призначенням з боку Всеохоплюючого.

Кафедра філософії, політології та психології

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку