Факультет педагогіки, психології та мистецтв
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/48
Переглянути
1477 результатів
Результати пошуку
Документ Історіографія вивчення проблеми естетичного виховання в українська сім’я ХІХ – початок ХХ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Брояковський, Всеволод; Okolnycha, Tetiana Volodymyrivna; Broiakovskyi, Vsevolod(ua) У статті проаналізовано праці науковців, які прямо чи опосередковано торкались вивчення проблеми естетичного виховання у сім’ї та виокремлено напрями їх розвідок: функцій батьків у вихованні дітей; національні традиції та практика сімейного виховання; естетичне виховання дітей засобами мистецтва; розвиток естетичного почуття засобами природи; естетичне виховання в дошкільних закладах та інші. Авторами окремо виділено публікації, у яких розкриваються традиції виховання дітей в українській родині, що передаються з покоління в покоління. Серед вивчених наукових праць виокремлюються дослідження, присвячені загальним питанням сімейного виховання, у яких опосередковано висвітлюються й питання естетичного виховання. Важливе значення у процесі формування естетичних цінностей особистості має культурний та родинно-побутовий чинник. Особливості характеру етносу, його цілісного духовного та естетичного надбання накладає відбиток на життя кожної сім’ї та її членів. Саме тому у статті звертається увага на публікації, у яких вивчається сімейне виховання засобами етнопедагогіки. Головним детермінуючим чинником успіху естетичного виховання у сім’ї є тісна, виважена взаємодія усіх виховних інституцій. Автори звертаються до публікацій, у яких розкривається роль взаємодії сім’ї, освітніх суспільних інститутів, громадськості в естетичному вихованні, спільними завданням яких є формування у дітей розуміння прекрасного, естетичної культури, турботливого ставлення до людей та природи. Означена у публікації проблема стала предметом досліджень не лише педагогіки, а й етнології. Увагу авторів привернули матеріали етнографічних експедицій, що проводилися у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. в Україні, у яких розкривається побут, взаємини між членами родини, характер етнорегіональних відмінностей у вихованні дітей, побуті, зокрема готуванні їжі, будівництві житла, іграшок, виготовлення одягу. На початку XXI ст. увага українських етнографів спрямовується на вивчення світу дітей, дитинства, дитячої субкультури, що сприяло появі перших фундаментальних праць. У контексті дослідження важливого значення набувають наукові праці, які висвітлюють проблему естетичних цінностей, визначають їх зміст, змістовно розкривають естетичні орієнтації людини, серед яких найважливішою є орієнтація на ідеали добра, котра дає можливість людині розвиватися естетично та формувати у собі найкращі людські якості. Як показав аналіз наукових праць, питання естетичної складової виховання розглядались багатоваріантно, проте в жодному дослідженні проблема естетичного виховання дітей в умовах сім’ї ХІХ – на початку ХХ століття не ставилась. (en) The article analyzes the works of scientists who directly or indirectly touched upon the study of the problem of aesthetic education in the family and identifies the directions of their research: the functions of parents in raising children; national traditions and practice of family education; aesthetic education of children by means of art; the development of an aesthetic sense by means of nature; aesthetic education in pre-school establishments and others. The authors separately highlight publications that reveal the traditions of raising children in the Ukrainian family, passed down from generation to generation. Among the studied scientific works, special attention is given to research on general issues of family education, in which aspects of aesthetic education are indirectly considered. Among the studied scholarly works, special attention is given to research on general issues of family education, in which aspects of aesthetic education are indirectly considered. A significant factor in the process of forming an individual’s aesthetic values is the cultural and family-household influence. The character of the ethnic group, its integral spiritual and aesthetic heritage, leaves an imprint on the lives of every family and its members. Therefore, the article focuses on publications that explore family education through the lens of ethnopedagogy. The key determining factor for the success of aesthetic education in the family is the close and balanced interaction of all educational institutions. The authors refer to publications that examine the role of cooperation between the family, educational institutions, and the public in aesthetic education, with their shared goal being the formation of children’s understanding of beauty, aesthetic culture, and a caring attitude towards people and nature. The issue discussed in the publication has been the subject of research not only in pedagogy but also in ethnology. The authors have paid attention to materials from ethnographic expeditions conducted in Ukraine in the second half of the 20th and early 21st centuries. These studies reveal aspects of daily life, family relationships, and ethnoregional differences in child-rearing, household activities, including food preparation, housing construction, toy-making, and clothing production. At the beginning of the 21st century, Ukrainian ethnographers shifted their focus to studying the world of children, childhood, and children’s subcultures, leading to the emergence of the first fundamental works in this field. In the context of this study, significant importance is given to scholarly works that highlight the problem of aesthetic values, define their content, and thoroughly examine the aesthetic orientations of individuals. The most important of these orientations is the aspiration toward the ideals of goodness, which enables a person to develop aesthetically and cultivate the best human qualities. The analysis of scientific studies has shown that the aesthetic aspect of education has been considered from multiple perspectives. However, in no research has the problem of children’s aesthetic education in the family conditions of the 19th – early 20th century been specifically addressed.Документ Етнічно-родинні традиції як фаховий ресурс майбутнього вчителя-музиканта у трансформованій допомозі через мистецтво(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Растригіна, Алла Миколаївна; Клепар, Марія; Rastrygina, Аlla; Klepar, Maria(ua) У статті розглянуто особливості використання етнічно-культурних традицій як фахового ресурсу майбутнього вчителя музичного мистецтва у подолання травм війни в унівської молоді. Проведено критичний аналіз сучасного наукового дискурсу з означеної проблематики, котрий дозволив засвідчити, що у наукових працях сучасних вітчизняних науковців хоча й піднімаються питання щодо значущості родинної обрядовості та пісенних родинних традицій у підготовці майбутніх вчителів, однак ці праці мають загальнокультурний характер і не містять конкретних педагогічних механізмів для травомінформованої допомоги через мистецтво як ресурсу для подолання травм війни у школярів. У процесі ретельного ознайомлення з публікаціями зарубіжних й вітчизняних учених, котрі стосуються безпосередньо травмоінформованої педагогіки, підтвердилося, що травмоінформована допомога через мистецтво є найбільш актуальною проблематикою сьогодення. Доведено, що проаналізовані джерела хоча й наближені до досліджуваної нами проблеми, все ж мають дещо інший ракурс її висвітлення й не передбають акцентуації на українських етнічно-родинних традиціях як фахового ресурсу сучасного педагога-музиканта. Представлено авторське бачення ролі етнічно-родинних традицій у підготовці майбутніх учителів-музикантів як фаховий ресурсу, що являє собою низку педагогічних можливостей (наявних засобів, знань, розумінь й способів дій), котрі використовуються для досягнення мети щодо набуття студентами здатності до травмоінформованої допомоги через мистецтво задля подолання травм війни в учнівської молоді. Доведено, що такий ресурс працює за наскрізним принципом й інтегрується в освітній процес на змістовому, методичному та практичному рівнях. (en) The article examines the features of using ethnic and cultural traditions as a professional resource for a future teacher of music in overcoming war traumas in children. A critical analysis of the modern scientific discourse on the specified issue was conducted, which allowed us to verify that although the scientific works of modern domestic scientists raise questions about the significance of family rituals and song family traditions in the training of future teachers, these works are of a general cultural nature and do not contain specific pedagogical mechanisms for trauma-informed assistance through art as a resource for overcoming war traumas in schoolchildren. In the process of careful familiarization with the publications of foreign and domestic scientists that directly relate to trauma-informed pedagogy, it was confirmed that trauma-informed assistance through art is the most relevant issue of today. It is proved that the analyzed sources, although close to the problem we are studying, still have a slightly different perspective of its coverage and do not provide for an accentuation on Ukrainian ethnic-family traditions as a professional resource of a modern teacher-musician. The author’s vision of the role of ethnic-family traditions in the training of future teacher-musicians is presented as a professional resource, which represents a number of pedagogical opportunities (available means, knowledge, understandings and methods of action), which are used to achieve the goal of acquiring the ability of students to provide trauma-informed assistance through art in order to overcome war traumas in schoolchildren. It is proved that such a resource works on a cross-cutting principle and is integrated into the educational process at the content, methodological and practical levels.Документ Художньо-творча комунікація в системі професійної підготовки майбутнього викладача музичного мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Стратан-Артишкова, Тетяна Борисівна; Бузова, Олена; Stratan-Artyshkova, Tatiana; Buzova, Olena(ua) У статті здійснено аналіз наукової літератури, з’ясовано зміст і сутність художньо-творчої комунікації майбутнього викладача музичного мистецтва, визначено її значущість у професійній підготовці майбутнього викладача мистецтва. Зазначено, що вища мистецько-педагогічна освіта передбачає становлення духовних та інтелектуальних рис особистості, оволодіння майбутнім фахівцем найновішими досягненнями наук і практики, ґрунтовне і фундаментальне засвоєння систематизованих знань, спроможність самостійно, відповідально, творчо виконувати професійні функції, завдання й обов’язки, розвивати досягнення науки, техніки і культури, формувати духовну особистість учня, його інтелектуальні, моральні якості, творчу індивідуальність, потребу і здатність до саморозвитку та самореалізації у професії. Підкреслено, що у змісті професійної підготовки майбутнього викладача музичного мистецтва особливе значення має фахова підготовка майбутнього викладача. Як система психолого-педагогічних, культурологічних, музично-теоретичних, музично-історичних, музично-інструментальних, вокально-хорових, практично-методичних, науково-дослідних дисциплін, фахова підготовка спрямована на оволодіння здобувачами вищої освіти ґрунтовними знаннями, художньо-інтерпретаційним досвідом, сценічно-виконавськими вміннями, їх трансформацією в освітню та соціокультурну практику. Узагальнено, що проблема художньо-творчої комунікації складає сенс мистецької освіти, передбачає вияв творчого потенціалу кожного студента, залучення до самостійно-пошукової діяльності, власної творчості, співтворчості, сприяє якісному перетворенню майбутнім учителем свого внутрішнього світу, формуванню його ціннісного світогляду, авторської спроможності, що приводить до принципово нового внутрішнього стану майбутнього фахівця, його способу життєдіяльності та життєтворчості, здатності до самотворення, саморозвитку, самореалізації у професії. (en) The article analyzes scientific literature, clarifies the content and essence of artistic and creative communication of a future music teacher, and determines its significance in the professional training of a future art teacher. It is noted that higher artistic and pedagogical education involves the formation of spiritual and intellectual personality traits, mastery by the future specialist of the latest achievements of science and practice, thorough and fundamental assimilation of systematized knowledge, the ability to independently, responsibly, and creatively perform professional functions, tasks and responsibilities, develop the achievements of science, technology and culture, form the spiritual personality of the student, his intellectual, moral qualities, creative individuality, need and ability for self-development and self-realization in the profession. It is emphasized that in the content of professional training of a future teacher of musical art, the professional training of the future teacher is of particular importance. As a system of psychological and pedagogical, cultural, music-theoretical, music-historical, musicinstrumental, vocal-choral, practical and methodological, scientific and research disciplines, professional training is aimed at acquiring by higher education applicants thorough knowledge, artistic and interpretative experience, stage and performing skills, and their transformation into educational and socio-cultural practice. It is generalized that the problem of artistic and creative communication constitutes the meaning of art education, involves the manifestation of the creative potential of each student, involvement in self-search activities, own creativity, co-creation, contributes to the qualitative transformation of the future teacher’s inner world, the formation of his value outlook, authorial ability, which leads to a fundamentally new internal state of the future specialist, his way of life and life creativity, the ability to self-creation, self-development, selfrealization in the profession.Документ Соціально-психологічні аспекти адаптації студентів до дистанційного навчання у закладах вищої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Стрілець-Бабенко, Олена; Кушнір, Наталія; Strilets-Babenko, Olena; Kushnir, Nataliya(ua) У статті розглядаються соціально-психологічні аспекти адаптації студентів до дистанційного навчання у закладах вищої освіти (ЗВО). Актуальність проблеми зумовлена глобальними змінами в освітньому процесі, які стали наслідком епідеміологічної ситуації та воєнного стану в Україні. Перехід на дистанційне навчання створює нові виклики для студентів, особливо першокурсників, які одночасно стикаються із труднощами академічної, соціальної та особистісної адаптації. У ході дослідження з’ясовано, що адаптація студентів до дистанційного формату навчання визначається сукупністю психологічних, соціальних та організаційних чинників. До ключових проблем, які ускладнюють цей процес, належать: підвищений рівень стресу, когнітивне та емоційне навантаження, недостатня сформованість навичок самоорганізації та самостійного навчання, обмежена соціальна взаємодія та зниження рівня мотивації. Зміна формату навчального середовища також супроводжується труднощами у встановленні комунікації з викладачами та одногрупниками, що впливає на якість освітнього процесу та психологічний комфорт студентів. Проаналізовано вплив індивідуальних особливостей особистості на успішність адаптації, зокрема рівень емоційної стійкості, мотивації до навчання, розвиненість когнітивних навичок та здатність до саморегуляції. Визначено, що ключовими факторами підтримки адаптаційного процесу є ефективна комунікація з викладачами, залучення студентів до інтерактивних освітніх форматів, а також наявність соціальної підтримки як з боку однолітків, так і з боку академічного середовища. Автори дослідження також розглядають можливі стратегії оптимізації процесу адаптації студентів до дистанційного навчання. Серед ефективних підходів виокремлюються: використання комунікативних методик у навчальному процесі, створення інтерактивного навчального середовища з елементами ігрових та проєктних технологій, застосування цифрових освітніх ресурсів для підвищення залученості студентів, формування навичок самоорганізації та критичного мислення. Окрему увагу приділено ролі викладачів у сприянні адаптації студентів, що передбачає не лише методичну підтримку, а й забезпечення сприятливого психологічного клімату у навчальній групі. Перспективи подальших досліджень передбачають аналіз ефективності конкретних педагогічних стратегій, спрямованих на підтримку адаптації студентів, розробку інтегрованих методик змішаного навчання, а також вивчення впливу довготривалого дистанційного навчання на особистісний та професійний розвиток студентів. (en) The article examines the socio-psychological aspects of students’ adaptation to distance learning in higher education institutions (HEIs). The relevance of the issue driven by global changes in the educational process resulting from the epidemiological situation and martial law in Ukraine. The transition to distance learning has created new challenges for students, especially first-year students, who simultaneously face difficulties in academic, social, and personal adaptation. The study found that students’ adaptation to the distance-learning format determined by a combination of psychological, social, and organizational factors. The key problems complicating this process include increased stress levels, cognitive and emotional overload, insufficiently developed self-organization and independent learning skills, limited social interaction, and decreased motivation. The shift in the learning environment also brings communication challenges with teachers and peers, affecting the quality of the educational process and students’ psychological well-being. The impact of individual personality traits on the success of adaptation was analyzed, particularly emotional resilience, motivation for learning, cognitive skills, and self-regulation ability. It was determined that key factors supporting the adaptation process include effective communication with teachers, student engagement in interactive educational formats, and social support from both peers and the academic community. The article also explores possible strategies for optimizing students’ adaptation to distance learning. Among the effective approaches identified are the use of communicative methodologies in the educational process, the creation of an interactive learning environment with elements of game-based and project-based technologies, the implementation of digital educational resources to enhance student engagement, and the development of self-organization and critical thinking skills. Special attention given to the role of teachers in facilitating students’ adaptation, which involves not only methodological support but also ensuring a favorable psychological climate within the learning group. Future research prospects include analyzing the effectiveness of specific pedagogical strategies aimed at supporting student adaptation, developing integrated blended learning methodologies, and studying the impact of long-term distance learning on students’ personal and professional development.Документ Компоненти інформаційної культури майбутніх педагогів(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Філоленко, Оксана Володимирівна; Буткевич, Антон; Filonenko, Oksana; Butkevych, Anton(ua) У статті визначено й схарактеризовано компоненти інформаційної культури майбутніх педагогів. Встановлено, що поліфункціональна особистісна та професійно значуща якість педагога – інформаційна культура – включає такі взаємопов’язані компоненти, як: когнітивний (передбачає активний, творчий характер мисленнєвої діяльності, розуміння сучасної наукової картини світу, повноту і глибину предметних знань, уміння приймати самостійні рішення в різних ситуаціях, інтерес до інформаційної діяльності з використанням засобів ІКТ), технологічний (передбачає комп’ютерну й інформаційну грамотність, що відповідає сучасному рівню розвитку інформатики та комп’ютерних технологій, структурі та якості інформаційних ресурсів, уміння ефективно використовувати інформаційні джерела різного характеру), інформаційно-комунікативний (передбачає активне використання майбутніми педагогами можливостей комп’ютерних комунікацій для міжособистісної та колективної взаємодії, здатність використовувати електронно-обчислювальні та електронно-інтелектуальні системи), прогностичний (включає свідомий вибір майбутніми педагогами джерел інформації, здатність прогнозувати можливі наслідки інформаційної діяльності, професійну і соціальну адаптацію в інформаційному середовищі, що постійно оновлюється) та ергономічний (включає здатність передбачати можливі негативні наслідки роботи з комп’ютером та вміння ефективно організовувати діяльність із використанням засобів ІКТ). Формування виокремлених компонентів інформаційної культури педагога в процесі професійної підготовки передбачає наявність спеціального організованого освітнього середовища, певної системи педагогічних умов його функціонування, активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу та своєчасного оцінювання рівня її сформованості. Компоненти тісно переплітаються, взаємопов’язані та в підсумку являють собою системну якість особистості педагога, що найінтенсивніше формується під час професійної підготовки в освітньому процесі ЗВО. (en) The article defines and characterizes the components of the information culture of future teachers. It has been established that the multifunctional personal and professionally significant quality of a teacher – information culture – includes such interrelated components as: cognitive (contains the active, creative nature of thinking, understanding of the modern scientific picture of the world, completeness and depth of subject knowledge, the ability to make independent decisions in various situations, interest in information activities using ICT tools), technological (provides computer and information literacy that corresponds to the modern level of development of computer science and computer technologies, the structure and quality of information resources, the ability to effectively use information sources of various nature), informational and communicative (includes the active use by future teachers of computer communications capabilities for interpersonal and collective interaction, the ability to use electronic computing and electronic intellectual systems), prognostic (includes a conscious choice of information sources by future teachers, anticipation of possible consequences of іinformation activities, professional and social adaptation in a constantly updated information environment) and ergonomic (includes the ability to predict possible negative consequences of working with computer technology and the ability to effectively organize activities using ICT tools). The formation of individual components of the teacher’s information culture in the process of professional training involves the presence of a special organized educational environment, a certain system of pedagogical conditions for its functioning, and active interaction of all participants educational process and timely assessment of the level of its formation. The components are closely intertwined, interconnected and ultimately represent a systemic quality of the teacher’s personality, which is most intensively formed during professional training in the educational process of higher education institutions.Документ Аналіз стану формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності майбутніх учителів у вітчизняній та зарубіжній літературі(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia(ua) В умовах стрімких змін у системі освіти, формування готовності майбутніх учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності набуває особливої актуальності. Сучасний педагог повинен не тільки володіти традиційними методами викладання, а й уміти адаптуватися до нових викликів, використовуючи інноваційні підходи та технології. Це вимагає переосмислення змісту та структури професійної підготовки педагогів. У статті аналізується сутність поняття «готовність до інноваційної педагогічної діяльності», виявляються її основні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний. Кожен із них розкривається як найважливіший елемент формування професійної компетентності майбутнього вчителя, що забезпечує його здатність до перетворення освітнього процесу. Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на процес формування цієї готовності, включно з як особистісними особливостями студентів, так і особливостями освітнього середовища. Підкреслюється важливість комплексного підходу, що включає не тільки навчання, а й практико-орієнтовану діяльність, а також елементи самоаналізу та рефлексії. Розглядаються зарубіжні та українські підходи до підготовки педагогів, здатних до інновацій. Аналізуються успішні практики, що включають використання адаптивних технологій, інтеграцію доповненої реальності в навчальний процес, а також розвиток ІК-компетентності через неформальні форми освіти. Ці підходи порівнюються з метою виявлення загальних тенденцій та специфічних особливостей. Запропоновано структурно-функціональну модель формування готовності, що включає послідовні етапи - від мотиваційно-орієнтувального до рефлексивно-узагальнюючого. Модель акцентує увагу на необхідності активного залучення студентів до освітнього процесу, реалізації проєктів і впровадження інноваційних педагогічних рішень. Таким чином, стаття розкриває комплексне розуміння процесу формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності, а також пропонує практичні інструменти та підходи, застосовні в системі професійної підготовки вчителів. Матеріали дослідження можуть бути корисними як педагогічним вишам, так і освітнім установам, зацікавленим у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців. (en) In the context of rapid changes in the education system, the formation of future primary school teachers’ readiness for innovative pedagogical activities is of particular relevance. A modern teacher must not only master traditional teaching methods, but also be able to adapt to new challenges using innovative approaches and technologies. This requires a rethinking of the content and structure of teacher training. The article analyzes the essence of the concept of “readiness for innovative pedagogical activity”, identifies its main components: motivational and value, cognitive, operational and activity, and reflective and evaluative. Each of them is revealed as the most important element of the formation of the future teacher’s professional competence, which ensures his/her ability to transform the educational process. Particular attention is paid to the analysis of factors influencing the process of forming this readiness, including both the personal characteristics of students and the characteristics of the educational environment. The importance of an integrated approach is emphasized, which includes not only learning, but also practice-oriented activities, as well as elements of self-analysis and reflection. Foreign and Ukrainian approaches to training teachers capable of innovation are considered. Successful practices are analyzed, including the use of adaptive technologies, integration of augmented reality into the educational process, and development of IR competence through non-formal education. These approaches are compared to identify common trends and specific features. A structural and functional model of readiness formation is proposed, which includes successive stages - from motivational and orientation to reflective and generalizing. The model emphasizes the need to actively involve students in the educational process, implement projects and introduce innovative pedagogical solutions. Thus, the article reveals a comprehensive understanding of the process of forming readiness for innovative pedagogical activity, and offers practical tools and approaches applicable to the system of teacher training. The materials of the study can be useful for both pedagogical universities and educational institutions interested in improving the quality of training of future specialists.Документ Інтеграція різних видів мистецтва у формуванні художнього сприйняття учнів початкової школи(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Шевцова, Олена Борисівна; Shevtsova, Olena(ua) У статті проаналізовано широкий спектр наукового пошуку з питань підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до застосування інтеграції різних видів мистецтва у формуванні художнього сприйняття учнів молодшого шкільного віку. Підкреслено роль мистецької освіти, яка є могутнім засобом розвитку і формування цілісної особистості, її духовності, творчої індивідуальності й неповторності, інтелектуального й емоційного багатства, потреби духовно-творчого розвитку, саморозитку і самовдосконалення. Відтак, професійна підготовка майбутніх учителів мистецтва має бути спрямована на забезпечення готовності майбутніх фахівців до формування творчого потенціалу, розвитку художньо-творчих якостей, зокрема, уяви, фантазії, художньо-образного мислення учнів у процесі художнього сприйняття мистецьких творів. Охарактеризовано структуру й основні етапи художнього сприйняття, що передбачає органічну єдність інтелектуально-розумової, емоційно-почуттєвої, аналітико-синтетичної діяльності свідомості й відбувається у тісному взаємозв’язку художнього мислення, переживання, оцінки, самооцінки, самоусвідомлення. Підкреслено, що художнє сприйняття розглядається українськими педагогами-музикантами як необхідна умова забезпечення ефективності художнього виховання засобами мистецтва, формування в учнів здатності глибокого розуміння і пізнання духовних цінностей. Досягнення таких педагогічних результатів має забезпечити використання інтеграції різних видів мистецтва у процесі художнього сприйняття музичного твору. Це дасть змогу ефективно вплинути на ціннісно-орієнтаційну сферу учнів, викликати інтерес і потребу в художньо-діалоговому спілкуванні й пізнанні художнього образу різних видів мистецтва, сформувати знання, вміння адекватно сприймати та інтерпретувати зміст твору, а головне – виявити індивідуально-неповторні якості, можливості, таланти, художньо-творчі здібності, сприяти їх формуванню, розвитку здатності до самовираження і самореалізації через мистецтво. (en) The article analyzes a wide range of scientific research on the issues of training future teachers of music to use the integration of various types of art in the formation of artistic perception of primary school students. The role of art education is emphasized, which is a powerful means of developing and forming a holistic personality, its spirituality, creative individuality and uniqueness, intellectual and emotional wealth, the need for spiritual and creative development, self-expression and self -improvement. Therefore, the professional training of future art teachers should be aimed at ensuring the readiness of future specialists to form creative potential, develop artistic and creative qualities, in particular, imagination, fantasy, and artistic and figurative thinking of students in the process of artistic perception of works of art. The structure and main stages of artistic perception are characterized, which involves the organic unity of intellectual-mental, emotional-sensual, analytical-synthetic activity of consciousness and occurs in close interrelationship of artistic thinking, experience, evaluation, self-esteem, and self-awareness. It is emphasized that artistic perception is considered by Ukrainian music teachers as a necessary condition for ensuring the effectiveness of artistic education through the means of art, for forming in students the ability to deeply understand and know spiritual values. Achieving such pedagogical results should ensure the use of integration of various types of art in the process of artistic perception of a musical work. This will make it possible to effectively influence the value-orientation sphere of students, arouse interest and need in artisticdialogical communication and knowledge of the artistic image of various types of art, to form knowledge, the ability to adequately perceive and interpret the content of the work, and most importantly - to identify individually unique qualities, opportunities, talents, artistic and creative abilities, to promote their formation, the development of the ability to self-expression and self-realization through art.Документ Формування професійної компетенції арт-менеджера у процесі підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Шевченко, Інга Леонідівна; Shevchenko, Inha(ua) Сучасна практика управління у сфері мистецтва зазнає впливу глибоких трансформацій в економічній, соціальній та культурній площині, а також у державній культурній політиці. Ці обставини зумовлюють нагальну потребу у формуванні висококваліфікованих фахівців, спроможних забезпечити ефективне управління арт-сферою. Арт-менеджери стають ключовими агентами змін, здатними поєднувати художнє бачення та стратегічне управління культурними процесами, фахівцями нового типу, що володіють як креативними навичками, так і компетентністю в організаційній та економічній сферах. Це обумовлює важливість дослідження професійної діяльності арт-менеджера. У статті розглянуто специфіку професійної діяльності арт-менеджера в умовах сучасної соціокультурної трансформації. Досліджено понятійно-термінологічний апарат, окреслено основні напрями, функції та стилі керівництва у сфері арт-менеджменту. Проаналізовано становлення і розвиток арт-менеджменту в країнах Європи, виділено ключові історичні етапи становлення арт-ринку. Окрема увага приділена особистості арт-менеджера як носія управлінської, креативної та культуротворчої функцій. Визначено професійні компетенції, аксіологічні орієнтації та управлінські стратегії, необхідні для ефективної діяльності у сфері культури і мистецтва. Надано класифікацію видів арт-менеджменту, охарактеризовано їх особливості у контексті сучасних викликів. Узагальнено роль арт-менеджера як інтегратора соціокультурного досвіду та координатора креативних процесів. Встановлено, що професійна діяльність арт-менеджера є ключовим елементом розвитку сучасного культурного середовища. Формування ефективної системи підготовки таких фахівців вимагає інтеграції міждисциплінарних знань, практико-орієнтованих підходів та активного використання цифрових інструментів. Визначено перспективи подальших розвідок, які передбачають вивчення впливу цифрової трансформації на роль арт-менеджера, а також розробку адаптивних моделей підготовки фахівців у сфері креативних індустрій. (en) The article explores the specifics of professional activity in art management within the framework of modern socio-cultural transformation. The relevance of the problem to art management is due to the growing calls that confront the cultural sphere in the minds of globalization, digitalization and changes in models of living art. Art managers are becoming key agents of change, responsible for promoting artistic development and strategically managing cultural processes. Currently, there is a need for a new type of managers, who will have both creative skills and competence in organizational and economic spheres, which underscores the importance of follow-up professional activity of an art manager. The issues of art management are explored in the works of D. Getz, J. Goldblatt, I. Allen and others. Ukrainian scientists, in particular I. Shevchenko, K. Pichyk, O. Karpyuk emphasize the practical aspects of the art manager’s activities in the context of the transformation of the cultural space. However, insufficient attention is paid to the issue of the formation of professional competencies of the art manager in the context of pedagogical education, which determines the need for further study. The purpose of the article is to theoretically substantiate the specifics of the professional activity of an art manager in the context of cultural transformation, to identify key competencies and approaches to their formation in the process of professional training. Art management is considered an interdisciplinary field that combines elements of cultural studies, sociology, economics and pedagogy. The professional activity of an art manager covers planning, organization and implementation of cultural projects, work with target audiences, art marketing and resource management. The specialist’s competencies include: communicative, project, financial and economic, analytical, creative and pedagogical components. In the European context, significant attention is paid to practice-oriented training, integration of art management with IT tools and fundraising practices. In Ukraine, there is a dynamic development of educational programs in the specialty "Musical Art. Art Communications", however, there is a need to modernize educational content and actively include innovative training methods. The terminological apparatus is analyzed, and the main directions, functions, and leadership styles in the field of art management are defined. The historical development of art management in European countries is studied with emphasis on the evolution of the art market. Particular attention is paid to the personality of the art manager as a bearer of managerial, creative, and cultural functions. The work outlines the professional competencies, axiological orientations, and strategic approaches required for effective performance in the field of culture and the arts. A classification of art management types is provided, highlighting their unique features in the context of current challenges. The role of the art manager as an integrator of socio-cultural experience and coordinator of creative processes is summarized. Prospects for further research are identified, which include studying the impact of digital transformation on the role of an art manager, as well as developing adaptive models for training specialists in the creative industries.Документ Психологічна профілактика прокрастинації серед здобувачів освіти в умовах невизначеності(2025) Мамчур, Ірина ВікторівнаДокумент Надбання досвіду минулого у процесі озвитку андрагогіки як доповнення до національної сторії освіти дорослих(Середняк Т. К., 2025) Савченко, Наталія Сергіївна