Факультет педагогіки, психології та мистецтв
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/48
Переглянути
1377 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості формування дослідницької компетентності майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін у процесі фахової підготовки(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) Швидкий розвиток високих технологій та поширений доступ до різноманітної інформації ставлять перед людиною вимогу до постійного росту її професійних навичок і мобільності. Протягом свого життя людина змушена постійно підвищувати свою кваліфікацію, оволодівати новими технологіями та навичками, а часом навіть змінювати свою професійну сферу. За думкою експертів, найбільш успішними на ринку праці стануть ті, хто вміє постійно навчатися, критично мислити, ефективно аналізувати ситуації, приймати самостійні та відповідальні рішення, передбачати їх наслідки, а також працювати в команді, спілкуватися в мультикультурному оточенні та мати розуміння сучасних вимог та вмінь. Дослідницька компетентність майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін є ключовим елементом їхньої професійної підготовки у сучасних умовах освітньої системи. Ця стаття ставить за мету розглянути особливості формування дослідницької компетентності у майбутніх вчителів, зокрема у процесі фахової підготовки. Першочерговою задачею є аналіз визначень дослідницької компетентності та її ролі в професійній діяльності вчителя історії та суспільствознавства. Далі розглядаються методи та стратегії формування цієї компетентності під час фахової підготовки, зокрема вивчення теоретичних засад наукових досліджень, практичне застосування здобутих знань у дослідницьких проектах, розвиток аналітичних навичок та критичного мислення. Не менш важливою є участь майбутніх вчителів у наукових заходах, співпраця з досвідченими науковцями та викладачами, а також власний науковий розвиток через публікації та доповіді. Дослідницька компетентність представляє собою сукупність особистісних та професійних якостей фахівця, яка відображає його зацікавленість у наукових дослідженнях, рівень володіння методологією педагогічного аналізу, а також особистісні характеристики дослідника, серед яких інноваційне мислення та здатність до творчої та інноваційної роботи. Усі ці аспекти формування дослідницької компетентності враховують специфіку професійної діяльності вчителів історії та суспільствознавства, а також вимоги сучасного освітнього середовища. Розгляд цих питань допомагає виявити та обґрунтувати оптимальні методи і підходи до підготовки майбутніх вчителів історії та суспільствознавства, що сприяє підвищенню якості їх професійної діяльності та відповідності сучасним вимогам освітньої системи. (en) The rapid development of high technologies and widespread access to a variety of information place a demand on a person for the constant growth of his professional skills and mobility. During his life, a person is forced to constantly improve his qualifications, master new technologies and skills, and sometimes even change his professional field. According to experts, the most successful in the labor market will be those who are able to constantly learn, think critically, effectively analyze situations, make independent and responsible decisions, foresee their consequences, as well as work in a team, communicate in a multicultural environment and have an understanding of modern requirements and skill. The research competence of future teachers of history and social science disciplines is a key element of their professional training in the modern conditions of the educational system. This article aims to consider the peculiarities of the formation of research competence in future teachers, in particular in the process of professional training. The primary task is to analyze the definitions of research competence and its role in the professional activity of a history and social science teacher. Next, the methods and strategies of the formation of this competence during professional training are considered, in particular, the study of the theoretical foundations of scientific research, the practical application of the acquired knowledge in research projects, the development of analytical skills and critical thinking. Equally important is the participation of future teachers in scientific events, cooperation with experienced scientists and teachers, as well as their own scientific development through publications and reports. Research competence is a set of personal and professional qualities of a specialist, which reflects his interest in scientific research, the level of mastery of the methodology of pedagogical analysis, as well as personal characteristics of the researcher, including innovative thinking and the ability to do creative and innovative work. All these aspects of the formation of research competence take into account the specifics of the professional activity of teachers of history and social studies, as well as the requirements of the modern educational environment. Consideration of these issues helps to identify and substantiate the optimal methods and approaches to the training of future teachers of history and social studies, which contributes to the improvement of the quality of their professional activity and compliance with the modern requirements of the educational system.Документ Соціалізація різних категорій дітей в Україні ( ХІХ – початок ХХ ст. )(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Філоленко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana Volodymyrivna(ua) Процес соціалізації дитини, її формування й розвитку, становлення як особистості відбувається у взаємозв’язку з оточуючим середовищем, яке впливає на процес засобом найрізноманітніших соціальних чинників. Наявні дослідження та публікації свідчать про інтерес вчених до цієї проблематики, підтверджують спадковість наукових традицій, дають дуже цінний за змістом матеріал з вивчення питань, пов’язаних з соціалізацією різних категорій дітей в Україні в певний історичний період. Однак проблематика соціалізації різних категорій дітей в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття, багато в чому є неповною, нерозкритою і потребує додаткового осмислення. У статті проаналізовано особливості соціалізації різних категорій дітей в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття. Встановлено, що сценарій первинної соціалізації індивіда в українців розгортався вже з пренатального періоду. В процесі інкультураційних сценаріїв, за якими з дитинства засвоювалися необхідні норми, настанови, знання та вміння проявлялася і певна символізація визначальних для індивіда життєвих етапів. У традиційних суспільствах не існувало великої різниці між цінностями, що передаються від покоління до покоління. Це було однією з причин, що період дорослішання кожного нового покоління був практично безпроблемним. Знання й уміння дорослих здобувалися «природним» шляхом, це було частиною соціального досвіду дорослішання, момент переходу в дорослість був ритуалом, що, як правило, був безпосередньо пов’язаний з настанням статевої зрілості і супроводжувався церемонією посвяти в доросле життя. Молодь з дитинства природно інтегрувалася в діяльність громади і навіть ніби-то самостійні молодіжні формування (парубоцькі та дівочі громади) відбивали соціально-культурні, виробничі образи села. Їхні дії не були субкультурними, такими, що дестабілізували сільську громаду, а навпаки, сприяли соціально-культурному відтворенню громади. Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у дослідженні проблеми соціалізації молоді 20-30-х років ХХ ст. контексті міжпоколінної трансмісії культури. (en) The process of socialization of a child, its formation and development, formation as a personality occurs in interaction with the environment, which influences the process through a variety of social factors. Available studies and publications indicate the interest of scientists in this issue, confirm the heredity of scientific traditions, and provide very valuable material for studying issues related to thesocialization of different categories of children in Ukraine in a certain historical period. However, the issue of socialization of different categories of children in Ukraine in the XIX – early XX centuries is largely incomplete, undisclosed and requires additional understanding. The article analyzes the features of socialization of different categories of children in Ukraine in the XIX – early XX centuries. It has been established that the scenario of the primary socialization of the individual among Ukrainians unfolded already from the prenatal period. In the process of inculturation scenarios, according to which the necessary norms, guidelines, knowledge and skills were learned from childhood, a certain symbolization of the life stages that were decisive for the individual also appeared. In traditional societies, there was no great difference between the values transmitted from generation to generation. This was one of the reasons that the period of growing up of each new generation was practically problem-free.Knowledge and skills of adults were acquired in a "natural" way, it was part of the social experience of growing up, the moment of transition to adulthood was a ritual, which, as a rule, was directly related to the onset of puberty and was accompanied by a ceremony of initiation into adult life. Young people from childhood were naturally integrated into the activities of the community and even supposedly independent youth formations (boys’ and girls’ communities) reflected the socio-cultural, production images of the village. Their actions were not subcultural, such as destabilizing the rural community, but on the contrary, contributed to the socio-cultural reproduction of the community. We see prospects for further explorations directly in the study of the problem of socialization of youth in the 20s-30s of the twentieth century. in the context of intergenerational transmission of culture.Документ Художній світогляд майбутнього викладача музичного мистецтва як засіб особистісної самореалізації в професійній діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) У статті конкретизовано сутність художнього світогляду особистості, яка розкривається через категорії художнього світоуявлення, світовідчуття, світорозуміння та світовідношення. Співвіднесення цих категорій зі специфікою художньо-педагогічної діяльності дало змогу визначити зміст художнього світогляду майбутнього викладача музичного мистецтва як узагальнену систему його мистецьких знань, художніх цінностей та художньо-педагогічних принципів. Доведено актуальність проблеми формування художнього світогляду майбутнього викладача музичного мистецтва, яка зумовлена необхідністю розв’язання наявної суперечності між потребою цілісного професійно-особистісного становлення студентів закладів вищої педагогічної освіти та недостатньою розробленістю організаційно-методичного забезпечення досліджуваного процесу. Обґрунтовано структуру художнього світогляду майбутнього викладача музичного мистецтва в єдності гносеологічного, аксіологічного та праксеологічного компонентів. Зміст гносеологічного компонента художнього світогляду майбутнього викладача музичного мистецтва представлений художньою картиною світу, аксіологічного – художніми цінностями, праксеологічного – принципами художньо-педагогічної діяльності. Виокремлені структурні компоненти визначають основні напрямки цілеспрямованого керівництва становленням художнього світогляду майбутніх викладачів музичного мистецтва в процесі їх професійної підготовки. Доведено, що функціональне значення художнього світогляду педагога-музиканта полягає, перш за все, в побудові останнім особистісної концепції моделі взаємодії з художньо-педагогічною дійсністю як невід’ємною складовою художньої культури і всього соціокультурного простору. Актуалізована значущість художнього світогляду як важливого підґрунтя цілісності особистісно-професійної культури майбутніх викладачів музичного мистецтва, що зумовлює необхідність виявлення психолого-педагогічних основ його формування в процесі фахової підготовки студентів-майбутніх викладачів музичного мистецтва закладів вищої освіти. (en) The article specifies the essence of the artistic worldview of a personality, which is revealed through the categories of artistic worldview, worldview, worldview and worldview. The correlation of these categories with the specifics of artistic and pedagogical activity made it possible to define the content of the artistic worldview of the future music teacher as a generalized system of his artistic knowledge, artistic values and artistic and pedagogical principles. The relevance of the problem of forming the artistic worldview of a future music teacher is proved, which is due to the need to resolve the existing contradiction between the need for holistic professional and personal formation of students of higher pedagogical education institutions and the insufficient development of organizational and methodological support for the studied process. Thestructure of the artistic worldview of the future music teacher in the unity of epistemological, axiological and praxeological components is substantiated. The content of the gnoseological component of the artistic worldview of the future music teacher is represented by the artistic picture of the world, the axiological component - by artistic values, the praxeological component - by the principles of artistic and pedagogical activity. The identified structural components determine the main directions of purposeful guidance of the formation of the artistic worldview of future music teachers in the process of their professional training. It is proved that the functional significance of the artistic worldview of a music teacher is, first of all, in the construction by the latter of a personal concept of a model of interaction with artistic and pedagogical reality as an integral part of artistic culture and the entire socio-cultural space. The significance of artistic worldview as an important basis for the integrity of the personal and professional culture of future music teachers is actualized, which necessitates the identification of psychological and pedagogical foundations of its formation in the process of professional training of students - future music teachers of higher education institutions.Документ Психодинамічний підхід до глибинного пізнання психіки з використанням психомалюнків(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Галушко, Любов Ярославівна; Євтушенко, Ірина Володимирівна; Ткаченко, Катерина В'ячеславівна; Сергата, Інеса Олегівна; Бульченко, Дмитро Володимирович; Halushko, Lyubov Yaroslavivna; Yevtushenko, Iryna Volodymyrivna; Tkachenko, Kateryna Vyacheslavivna; Sergata, Inesa Olegivna; Bulchenko, Dmytro Volodymyrovich(ua) У статті стверджується, що використання у процесі функціонування груп активного соціально-психологічного пізнання (АСПП) візуалізованої самопрезентації психіки (за тематичної її диференціації) актуалізує дієвість пралогічного мислення. Вищесказане виявляється не лише в тому, що кожна людина (без винятку) легко візуалізує психіку, крізь призму тематичних психомалюнків, як і впорядковує їх послідовність для психоаналізу. У статті стверджується, що таке впорядкування є підлеглим механізму партиципації. Практика засвідчує, що немає різниці, чи підібрані малюнки з наявних, чи намальовані власноруч. Кожна людина здатна бездоганно впорядкувати послідовність психомалюнків для їх аналізу (ранжувати за їхньою психологічною значущістю). Респондент візуалізує психіку згідно з тематикою психомалюнків. Зміст статті доводить ефективність глибинного пізнання психіки за умов її тематичної візуалізації. У статті презентовано оновлений варіант «Моделі внутрішньої динаміки психіки» з доповненням її категорією «Зверх-Ід». Остання є значущим відкриттям у форматі розуміння сутності психодинамічної парадигми, яка стосується закономірності відступів від реальності земного світу у психомалюнках. У статті доведено активність впливу на психіку ще доедіпального періоду розвитку психіки, поза підкореністю «принципу реальності». У статті наводиться відповідний емпіричний матеріал, який доводить вплив на психіку сучасної людини архаїчного спадку, який не є підлеглим «принципу реальності». Емпіричний багаж статті доводить той факт, що візуалізована самопрезентація учасників групи активного соціально-психологічного пізнання є вкрай необхідною передумовою глибинного пізнання психіки. (en) The article states the fact that the use of visualised self-presentation of the psyche (with its thematic differentiation) in the process of functioning of ASPC groups actualises the effectiveness of pratological thinking. The above is manifested not only in the fact that each person (without exception) easily visualises the psyche through the prism of thematic psycho-drawings, as well as arranges their sequence for psychoanalysis. The article argues that such an ordering is subordinate to the mechanism of participation. Practice shows that it makes no difference whether the drawings are selected from existing ones or drawn by oneself. Each person is able to perfectly arrange the sequence of psycho-drawings for their analysis (to rank them according to their psychological significance). The respondent visualises the psyche according to the subject of the psycho-drawings. The content of the article proves the effectiveness of deep cognition of the psyche in terms of its thematic visualisation. The article presents an updated version of the “Model of the Internal Dynamics of the Psyche” with the addition of the “Super-Id” category. The latter is a significant discovery in the format of understanding the essence of the psychodynamic paradigm, which touches upon the pattern of deviations from the reality of the earthly world in psycho-drawings. The article proves the activity of influence on the psyche in the pre-edipal period of mental development, beyond the subordination to the “principle of reality”. The article provides relevant empirical material that proves the impact on the psyche of a modern person of an archaic heritage that is not subject to the “principle of reality”. The empirical background of the article proves the fact that the visualised self-presentation of the participants of the ASPC group is an extremely necessary prerequisite for deep knowledge of the psyche.Документ Теоретико-методологічні основи розвитку та корекції резильєнтності(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Мельничук, Ірина Ярославівна; Melnychuk, Іryna Yaroslavivna(ua) У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні наукові підходи до поняття резильєнтності. Резильєнтність розглядається як здатність особистості протистояти складним життєвим обставинам та знаходити ресурси для відновлення після стресової події. Головними ознаками резильєнтності є менталітет уцілілого, ефективна емоційна регуляція, відчуття контролю, навички вирішення проблем, співчуття до себе, соціальна підтримка. Здійснено аналіз трьох основних етапів становлення і застосування у наукових дослідженнях терміну «резильєнтність» з 1970-х років по теперішній час. Резильєнтність розглядається як багатогранна система, що включає когнітивні, афективні та поведінкові складники. Проаналізовано основні фактори, які впливають на резильєнтність: біологічні, психологічні, соціальні та культурні аспекти, які взаємодіють між собою та визначають, як людина реагує на стресові ситуації. Становлення резильєнтності залежить від досвіду успішного подолання труднощів, моральної стійкості, гнучкості, уміння регулювати емоційні стани та культивувати позитивні емоції, наявності гідної та важливої цілі, вміння турбуватися про свій фізичний стан, здатності проявляти і приймати соціальну підтримку. Проаналізовано теоретичні підходи до розвитку резильєнтності, такі як: модель Его-психології, модель характерних особистісних рис і контекстуальна модель. Аналіз зарубіжних і вітчизняних програм для формування, розвитку та корекції резильєнтності служить основою для визначення пріоритетних цілей та завдань психологічної допомоги, які включають: осмислення цінностей та сенсу життя; сприяння здатності використовувати внутрішні та зовнішні ресурси і спиратися на набуті навички; удосконалення вмінь контролювати власні емоції та думки; навчання оптимістичному мисленню; планування різних видів діяльності; розвиток соціальних зв'язків та стосунків, а також прояв співчуття і допомоги тим, хто її потребує. Програма корекції та розвитку резильєнтності повинна бути спрямована на формування стійких адаптаційних ресурсів особистості та підвищення її психологічного здоров’я, а також розвиток навичок самодопомоги. (en) The article analyzes domestic and foreign scientific approaches to the concept of resilience. Resilience is considered as an individual's ability to face difficult life circumstances and find resources to recover from a stressful event. The main signs of resilience are a survivor mentality, effective emotional regulation, a sense of control, problem-solving skills, self-compassion, and social support. An analysis of the three main stages of the formation and application of the term "resilience" in scientific research from the 1970s to the present is carried out. Resilience is viewed as a multifaceted system that includes cognitive, affective, and behavioral components. The main factors that affect resilience are analyzed: biological, psychological, social and cultural aspects that interact with each other and determine how a person reacts to stressful situations. The development of resilience depends on the experience of successfully overcoming difficulties, moral stability, flexibility, the ability to regulate emotional states and cultivate positive emotions, the presence of a worthy and important goal, the ability to worry about one's physical condition, the ability to show and accept social support. Theoretical approaches to the development of resilience are analyzed, such as: the Ego-psychology model, the model of characteristic personal traits, and the contextual model. The analysis of foreign and domestic programs for the formation, development and correction of resilience serves as the basis for determining the priority goals and tasks of psychological assistance, which include: understanding the values and meaning of life; promoting the ability to use internal and external resources and build on acquired skills; improving the ability to control one's own emotions and thoughts; learning optimistic thinking; planning of various activities; the development of social ties and relationships, as well as the manifestation of compassion and help to those who need it. The program of correction and development of resilience should be aimed at the formation of sustainable adaptive resources of the individual and improvement of his psychological health, as well as the development of self-help skills.Документ Розвиток професійної компетентності майбутніх учителів засобами проєктних технологій(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Філоненко, Оксана Володимирівна; Буткевич, Антон Володимирович; Filonenko, Oksana Volodymyrivna; Butkevych, Anton Volodymyrovych(ua) У статті розкрито особливості використання проєктних технологій у розвитку професійної компетентність компетентності майбутніх учителів. З-поміж сучасних освітніх технологій, що сформувалися в сучасній науці, в яких поєднуються елементи інтерактивності, інтегративності, проблемності, пошуковості тощо, вирізняються проєктні технології навчання, у ході застосування яких реалізуються всі стадії творчого процесу людини: виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття: ідеї, технологічна розробка ідеї, практична робота над втіленням ідеї, апробування об'єкту в роботі, доробка ї самооцінка творчого вирішення ідеї . Встановлено, що в наш час проєктне навчання стало одним із способів розвитку компетентностей. Проєктування виступає як творча, інноваційна діяльність, оскільки завжди спрямована на створення об’єктивно і суб’єктивно нового продукту. Саме реалізація проєктів як в освітній, так і в майбутній професійній діяльності забезпечує розвиток критичного мислення, креативності, самостійності й потребує належного рівня сформованості проєктної культури. До провідних передумов впровадження проєктної діяльності у сфері освіти відносятьть: по-перше, це комплексний характер освітнього проєкту, що передбачає можливість залучення до такої форми роботи практично всіх учасників освітнього процесу; по-друге, створення та реалізація проєктів у процесі підготовки майбутніх педагогів дозволяє охоплювати поле різноманітних проблем, завдань, дій, спрямованих на формування професійної компетентності майбутніх учителів (керівників, психологів, соціальних працівників); по-третє, саме проєктна діяльність вимагає засвоєння широкого спектру гуманітарного знання; по-четверте, такий вид діяльності в умовах навчання педагогічного ЗВО передбачає створення тимчасових колективів, діяльність яких має ґрунтуватися на принципах поваги, взаємодопомоги, взаєморозуміння тощо. До основних вимог організації проєктної діяльності майбутніх педагогів належать: виділення конкретної проблеми; теоретична, практична, пізнавальна значущість очікуваних результатів; самостійна діяльність студентів (індивідуальна, парна, групова); структуризація сутнісної частини проєкту із зазначенням поетапних результатів; використання системи наукових методів дослідження, що передбачає певну послідовність дій: визначення об'єкта, предмета, завдань дослідження; окреслення гіпотези дослідження; відбір методів дослідження; збирання, систематизація, аналіз інформації; обговорення результатів роботи; підбиття підсумків, оформлення та презентація результатів; оцінка проєкту; висновки, визначення нових проблем дослідження. (en) The article reveals the features of using project technologies in the development of professional competence of future teachers. Among modern educational technologies that have been formed in modern science, which combine elements of interactivity, integrativity, problem-solving, search, etc., project learning technologies stand out, during the application of which all stages of the human creative process are implemented: emergence, justification, comprehension and acceptance: ideas, technological development of the idea, practical work on the implementation of the idea, testing the object in work, refinement and self-assessment of the creative solution of the idea. It is established that in our time project learning has become one of the ways to develop competencies. Designing acts as a creative, innovative activity, since it is always aimed at creating an objectively and subjectively new product. It is the implementation of projects, both in education and in future professional activities, that ensures the development of critical thinking, creativity, and independence and requires anappropriate level of project culture.The leading prerequisites for the implementation of project activities in the field of education include: firstly, the complex nature of the educational project, which provides for the possibility of involving practically all participants in the educational process in this form of work; secondly, the creation and implementation of projects in the process of training future teachers allows covering the field of various problems, tasks, actions aimed at forming the professional competence of future teachers (leaders, psychologists, social workers); thirdly, it is project activities that require the mastery of a wide range of humanitarian knowledge; fourthly, this type of activity in the conditions of studying at a pedagogical higher education institution involves the creation of temporary teams, the activities of which should be based on the principles of respect, mutual assistance, mutual understanding, etc. The main requirements for organizing project activities of future teachers include: highlighting a specific problem; theoretical, practical, cognitive significance of the expected results; independent activity of students (individual, paired, group); structuring the essential part of the project with an indication of phased results; using a system of scientific research methods, which involves a certain sequence of actions: defining the object, subject, and research objectives; outlining the research hypothesis; selecting research methods; collecting, systematizing, and analyzing information; discussing the results of the work; summarizing, formatting, and presenting the results; evaluating the project; drawing conclusions, and identifying new research problems.Документ Формування комунікативної компетентності студентів у сучасному закладі вищої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Завітренко, Долорес Жораївна; Березенко, Наталія Олегівна; Жигора, Ірина Валеріївнара; Zavitrenko, Dolores Zhoraivna; Berezenko, Natalia Olegivna; Zhyhora, Iryna Valeriivna(ua) У статті проаналізовано проблему формування комунікативної компетентності студентів у просторі вищої освіти. Визначено та обґрунтовано поняття «професійно-комунікативна компетентність студентів». Акцентовано увагу на сучасній взаємодії людини з іншими людьми та світом, яка стала надзвичайно інтенсивною з розширенням технічних можливостей обміну інформацією. Охарактеризовано основні чинники формування професійно-комунікативної компетентності здобувачів у сучасному закладі вищої освіти. Визначено види професійно-комунікативної компетентності та шляхи їх удосконалення за допомогою освітніх технологій і методів. Говорячи про комунікативну компетентність особистості, не слід обмежувати коло дослідження діагностикою знань і вмінь, комунікативних навичок, оскільки спілкування, пов’язане зі спрямованістю особистості, є компонентом мотиваційної сфери, що спонукає до формування світогляду, розвитку інтелекту, вибору ціннісних орієнтацій. Комунікативна компетентність містить такі поліфункціональні компоненти: активність у спілкуванні, емоційну реактивність, швидкість прийняття рішень (темперамент особистості), комунікативну впевненість, стійкість саморегуляції, комунікативну об’єктивність і суб’єктивність. Аналіз наукових поглядів на формування комунікативної компетентності студентів дозволив визначити її спрямованість та поліфункціональність шляхом виявлення та обґрунтування основних чинників формування та принципів організації в сучасному закладі вищої освіти. Комунікативна компетентність студентів характеризується здатністю толерантно спілкуватися за допомогою вербальних і невербальних засобів мовлення, впливати на співрозмовника, будувати конструктивний діалог, вирішувати конфлікти та налаштовуватися на власну емоційну стабільність у співпраці з освітніми партнерами. Окреслено бар’єри, які ускладнюють процес розвитку успішної комунікативної компетентності студентів. (en) The article analyzes the problem of forming students’ communicative competence in the space of higher education. The concept of “professional and communicative competence of students” is defined and substantiated. The emphasis is placed on the modern interaction of a person with other people and with the world, which has become extremely intense with the expansion of technical capabilities of information exchange. The main factors of formation of professional and communicative competence of higher education students are characterized. The types of professional and communicative competence and ways to improve them by means of educational technologies and methods are determined. Speaking about the communicative competence of a personality, one should not limit the research circle only to the diagnosis of knowledge and skills, communication skills. After all, communication is connected with the orientation of the individual, is a component of the motivational sphere, which encourages the formation of a worldview, the development of intelligence, and the choice of value orientations. Communicative competence includes the following multifunctional components: activity in communication, emotional reactivity, speed of decision-making (personality temperament), communicative confidence, stability of self-regulation, communicative objectivity and subjectivity. The analysis of scientific views on the formation of students’ communicative competence made it possible to determine its focus and multifunctionality by identifying and substantiating the main factors of formation and principles of organization in a modern higher education institution. Students’ communicative competence is characterized by the ability to communicate tolerantly with verbal and non-verbal means of speech, influence the interlocutor, build a constructive dialogue, resolve conflicts and tune in to their own emotional stability in cooperation with educational partners. The barriers that stand in the way of developing students’ successful communicative competence are outlined.Документ Розуміння сутності ментального здоров’я в контексті комплексного підходу(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Калашникова, Людмила Володимирівна; Kalashnykova, Liudmyla Volodymyrivna; Руденко, Юлія Юріївна; Rudenko, Yulia Yuriivna; Руденко, Сергій Анатолійович; Rudenko, Serhii Anatoliyovych(ua) У статті проаналізовано негативний вплив повномасштабного російського вторгнення в Україну на ментальне здоров’я українців. Автори розглянули сутність ментального здоров’я згідно з результатами наукових доробок у медицині, психології та соціальній роботі. Висвітлено сучасні тенденції дослідження ментального здоров’я у вітчизняній психології: вплив ментального здоров’я на життєдіяльність особистості загалом та в контексті викликів воєнного часу зокрема. Вказано на основні положення комплексного підходу, згідно з яким ментальне здоров’я варто розглядати як полідетерміноване та складноструктуроване явище, що вивчається в ракурсі міждисциплінарних досліджень і лежить в основі благополуччя та якості життя людини. Узагальнено позиції науковців щодо сутності здоров’я на біологічному, психологічному та соціальному рівнях, спільною тенденцією яких є розуміння цього явища як умови благополуччя людини загалом, успішної адаптованості до мінливих умов життя та реалізації її життєвого потенціалу. Вказано на існування в науковій літературі тенденції щодо ототожнення поняття «ментальне здоров’я» із термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» та «духовне здоров’я». Автори проаналізували погляди науковців на сутність психічного здоров’я, що має дві суттєві ознаки: відсутність психічних розладів і психічне благополуччя особистості, що лежить в основі реалізації життєвого потенціалу людини. У статті розглянуто сутність психологічного здоров’я, що характеризує особистість людини загалом і демонструє її зв’язок з вищими проявами людського духу. Вказано на необхідність розуміння духовності як суттєвої ознаки психологічного здоров’я особистості. Автори статті стоять на позиції, відповідно до якої в основі ментального здоров’я лежить ментальність, що виступає загальною духовною налаштованістю особистості на власне благополуччя та благополуччя оточення. Висвітлено сутність ментальності як інтегральної характеристики особистості. Узагальнено позиції науковців щодо критеріїв ментального здоров’я, що стосуються соціально-психологічної, індивідуально-психологічної та ціннісно-смислової сфер особистості. У статті зазначено, що в основі ментального здоров’я, окрім ментальності, лежать два системоутворювальні компоненти: баланс між емоційним, психологічним, соціальним і духовним благополуччям особистості та стан гармонії людини з навколишнім світом та із собою. Єдність вказаних компонентів сприяє успішній адаптації та духовній налаштованості особистості на себе та на оточення. (en) The article analyzes the negative impact of the full-scale Russian invasion of Ukraine on the mental health of Ukrainians. The authors study the essence of mental health based on the results of scientific developments in medicine, psychology and social work. Current trends in the study of mental health in Ukrainian psychology are highlighted: the impact of mental health on the life of an individual in general and in the context of wartime challenges in particular. The main provisions of the integrated approach are indicated, from the point of view of which mental health should be considered as a multi-determined and complex-structured phenomenon, which is studied from the perspective of interdisciplinary research and is the basis of well-being and quality of human life. The positions of scientists regarding the essence of health at the biological, psychological and social levels are summarized, the common tendency of which is the understanding of this phenomenon as a condition of human wellbeing in general, successful adaptation to changing living conditions and realization of the life potential. There is a tendency in the scientific resources to equate the concept of “mental health” with “mental health”, “psychological health” and “spiritual health”. The authors analyzed the views of scientists on the essence of mental health, which has two essential features: the absence of mental disorders and the mental well-being of an individual, which is the basis of the realization of a person’s life potential. The article examines the essence of psychological health, which characterizes a person’s personality as a whole and demonstrates its connection with higher manifestations of the human spirit. It is pointed out the need to understand spirituality as an essential sign of the psychological health of an individual. The authors of the article consider mentality to be the basis of mental health, while it presents the general spiritual attitude of an individual to his / her own well-being and the well-being of others. The essence of mentality as an integral characteristic of the individual is highlighted. The authors summarized the positions of scientists regarding the criteria of mental health affecting the social-psychological, individual-psychological and value-meaning spheres of the personality. The article states that, in addition to mentality, mental health is based on two system-forming components: the balance between the emotional, psychological, social and spiritual well-being of the individual and the state of harmony of the person with the surrounding world and with himself. The unity of these components contributes to the successful adaptation and spiritual orientation of the individual to himself and others.Документ Соціалізації особистості як наукова проблема у 60-80-ті рр. ХХ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) Стаття сконцентрована на аналізі підходів до соціалізації особистості у зазначений період історії, враховуючи вплив соціокультурних та історичних факторів на процес формування індивідуальності. В статті досліджуються основні концепції та погляди вчених того часу на механізми взаємодії особистості з суспільством. Зокрема, розглядаються питання становлення особистого "я" під впливом виховання, освіти та соціального середовища. Узагальнено основні підходи до визначення поняття соціалізації у період 60–80-х рр. ХХ століття, а також показано особливості соціалізації студентської молоді в окресленийй період. Виокремлено проблеми соціалізації в сучасному українському суспільстві, що пов’язані із трьома обставинами: 1) зміною (руйнуванням) системи цінностей, у результаті чого старше покоління не завжди може підготувати молодь до життя в нових умовах; 2) корінною й дуже швидкою зміною соціальної структури суспільства; 3) ослабленням системи формального й неформального соціального контролю як фактора соціалізації. Доведено, що вирішення цієї проблеми потребує вивчення і використання історико-педагогічного досвіду соціалізації юнаків і дівчат в освітньому процесі закладів вищої освіти. Особливо цікавим і повчальним є досвід використання соціалізаційних можливостей студентських громадських організацій та об’єднань у другій половині ХХ століття. Критичне осмислення нашого минулого має для України дуже важливе соціально-політичне, культурне, наукове значення. Процес пізнання інтелектуальної спадщини дозволяє критично та об’єктивно оцінити самого себе, явища та події, що відбулися в історії, відокремити все те, що є джерелом життєвих сил нації, внеском в загальнолюдську скарбницю. Ця стаття розширює наше розуміння розвитку соціальних теорій у період пізнього ХХ століття та сприяє подальшим дослідженням у цій галузі. (en) The article focuses on the analysis of approaches to the socialization of the individual in the specified period of history, taking into account the influence of socio-cultural and historical factors on the process of forming individuality. The article examines the main concepts and views of scientists of that time on the mechanisms of interaction of the individual with society. In particular, the issues of the formation of the personal "I" under the influence of upbringing, education and the social environment are considered. The main approaches to defining the concept of socialization in the period of the 60s–80s of the 20th century are summarized, and the features of the socialization of student youth in the specified period are also shown. The problems of socialization in modern Ukrainian society are identified, which are associated with three circumstances: 1) a change (destruction) of the value system, as a result of which the older generation cannot always prepare young people for life in new conditions; 2) a fundamental and very rapid change in the social structure of society; 3) a weakening of the system of formal and informal social control as a factor of socialization. It is proven that solving this problem requires studying and using the historical and pedagogical experience of socialization of young men and women in the educational process of higher education institutions. The experience of using the socialization opportunities of student public organizations and associations in the second half of the twentieth century is especially interesting and instructive. Critical understanding of our past is of very important socio-political, cultural, and scientific importance for Ukraine. The process of knowing the intellectual heritage allows us to critically and objectively evaluate ourselves, phenomena and events that have occurred in history, to separate everything that is the source of the nation’s vital forces, a contribution to the common human treasury. This article expands our understanding of the development of social theories in the late twentieth century and contributes to further research in this area.Документ Впровадження моделі духовності виховання у вітчизняну вищу освіту початку ХХІ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Растригіна, Алла Миколаївна; Rastrygina, Alla Mykholaivna(ua) У статті порушено питання щодо оновлення сучасної вищої освіти на основі моделі духовності виховання у зв’язку з ситуацією, що наразі склалася у нашій країні через російсько-українську війну й необхідністю приєднання України до європейського співтовариства. Окреслено опубліковані у п’яти колективних монографіях теоретичні засади концепції духовності виховання, що розроблялася на початку ХХІ століття українськими й зарубіжними науковцями задля реконструкції змісту традиційної освіти й були представлені в якості векторів (духовність виховання як своєрідний фрагмент реальності та компонент і проблема виховання; контекст духовності виховання та можливості його розвитку в освітньої дійсності; горизонт духовності виховання як феномен реальності і фактор розвитку педагогічного процесу в контексті сучасної освітньої парадигми), котрі сприяли формуванню моделі духовності виховання та відкривали можливості її впровадження у систему освіти. Представлено авторське бачення можливостей впровадження досліджуваної моделі через донесення змістових характеристик духовності виховання, визначення завдань та способів їх вирішення у процесі її розвитку, розробкою дидактичної системи практичної реалізації розвитку духовності виховання в освітньому просторі сучасного ЗВО. Вважаємо, що саме такий ракурс наукових розвідок стане вагомим підґрунтям для застосування моделі духовності виховання як дієвої основи в оновленні сучасної вітчизняної системи вищої освіти й уможливити вирішення все ще існуючих культурно-освітніх та соціально-педагогічних проблем, що актуалізуються в сьогоденних реаліях та повернути їй статус центру становлення духовності народу в умовах війни та у повоєнні часи. (en) The article raises the issue of updating modern higher education on the basis of the model of spirituality of education in connection with the current situation in our country due to the russian-ukrainian war and the need for Ukraine to join the European community. Outlined theoretical principles of the concept of spirituality of education, published in five collective monographs, which were developed at thebeginning of the 21st century by Ukrainian and foreign scientists in order to reconstruct the content of traditional education and were presented as vectors (spirituality of education as a kind of fragment of reality and a component and problem of education; the context of spirituality of education and the possibilities of its development in educational reality; the horizon of spirituality of education as a phenomenon of reality and a factor in the development of the pedagogical process in the context of the modern educational paradigm), which contributed to the formation of the model of spirituality of education and opened up the possibilities of its implementation in the education system. The author’s vision of the possibilities of implementing the studied model is presented through the presentation of the content characteristics of the spirituality of education, the definition of tasks and ways to solve them in the process of its development, the development of a didactic system for the practical implementation of the development of spirituality of education in the educational space of a modern higher education institution. We believe that this perspective of scientific research will be a significant basis for applying the model of spirituality of education as an effective basis for updating the modern national higher education system and will make it possible to solve the still existing cultural, educational, social and pedagogical problems that are relevant in today’s realities and to return to it the status of a centre for the formation of the spirituality of the people in the conditions of war and in the post-war period.