Кафедра мистецької освіти
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/50
Переглянути
463 результатів
Результати пошуку
Документ Контроль результатів навчання живопису майбутніх фахівців образотворчого мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Гарбузенко, Лариса Володимирівна; Ткаченко, Роман Сергійович; Геращенко, Богдан Олександрович; Garbuzenko, Larisa Volodymyrivna; Herashchenko, Bohdan Oleksandrovych; Tkachenko, Roman Serhiyovych(ua) Стаття присвячена актуальній проблемі контролю результатів навчання живопису у підготовці майбутніх фахівців образотворчого мистецтва. Художня освіта відіграє важливу роль у розвитку українського мистецтва, збереженні національної культурної спадщини та формуванні естетичних цінностей. Серед базових дисциплін навчальної програми особливе місце займає живопис – важливий компонент професійної підготовки, що сприяє формуванню технічних умінь, творчого мислення та естетичної свідомості. Актуальність теми полягає в необхідності розробки ефективних підходів до оцінювання якості навчання живопису, адже саме цей процес забезпечує розвиток не лише технічних навичок, але й здатності вирішувати художньо-творчі завдання. Метою статті є визначення ролі контролю у процесі формування інтегральних компетентностей майбутніх художників та аналіз підходів до оцінювання їхньої навчальної діяльності. Дослідники наголошують, що контроль результатів навчання має відповідати Національній рамці кваліфікацій України та враховувати такі критерії, як знання, уміння, комунікація, автономія та відповідальність. Оцінювання охоплює різні рівні навчальної діяльності – від копіювання способу виконання до створення оригінальних художніх творів у нових ситуаціях. Значна увага приділяється формуванню самостійності, здатності до рефлексії та дотриманню академічної доброчесності. Автори розробили підхід до оцінювання результатів навчання, що враховує зв’язок між загальними та спеціальними компетентностями, зокрема: рівень теоретичних знань з композиції, кольорознавства та конструктивної побудови; уміння створювати цілісний художній образ у відповідних техніках та матеріалах; здатність до аналізу і критичного осмислення власних та чужих робіт; уміння працювати автономно та нести відповідальність за результат. Результати дослідження підкреслюють важливість цілісного підходу до контролю знань і умінь у процесі навчання живопису. Впровадження запропонованої системи оцінювання сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців, здатних зберігати та примножувати цінності української культури. (en) This article addresses the pressing issue of assessing painting learning outcomes in the training of future visual arts specialists. Artistic education plays a crucial role in the development of Ukrainian art, the preservation of national cultural heritage, and the formation of aesthetic values. Among the core disciplines of the curriculum, painting holds a special place as an essential component of professional training, fostering technical skills, creative thinking, and aesthetic awareness. The relevance of this topic lies in the need to develop effective approaches to evaluating the quality of painting education, as this process ensures not only the development of technical skills but also the ability to solve artistic and creative problems. The purpose of the article is to define the role of assessment in shaping the integral competencies of future artists and to analyze approaches to evaluating their learning activities. Researchers emphasize that the assessment of learning outcomes should align with the National Qualifications Framework of Ukraine and consider criteria such as knowledge, skills, communication, autonomy, and responsibility. Evaluation covers different levels of learning activity-from copying execution techniques to creating original artworks in new contexts. Particular attention is given to fostering independence, the ability to reflect, and adherence to academic integrity. The authors have developed an assessment approach that considers the connection between general and specialized competencies, including: theoretical knowledge in composition, color theory, and constructive design; the ability to create a cohesive artistic image using appropriate techniques and materials; the capacity to analyze and critically interpret both personal and external works; the ability to work autonomously and take responsibility for results. The study’s findings highlight the importance of a comprehensive approach to assessing knowledge and skills in painting education. The implementation of the proposed evaluation system contributes to the training of highly qualified specialists capable of preserving and enriching the values of Ukrainian culture.Документ Кризові явища 2019-2024 рр. у соціокультурній сфері України та стратегії їх мінімізації(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna(ua) У статті автор розглядає кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019–2024 рр. Період 2019-2024 років став для України часом глибоких трансформацій, інтенсивних випробувань та незворотних змін, які відобразилися на соціокультурній сфері. Безсумнівно, пандемія COVID-19 стала одним з найпотужніших каталізаторів кризових явищ у соціокультурній галузі, адже закриття театрів, музеїв, концертних залів, бібліотек та інших культурних інституцій призвело до фактичного паралічу культурного життя. Перехід в онлайн-формат став необхідністю, але він виявив значну цифрову нерівність в суспільстві, адже не всі верстви населення мають доступ до необхідного обладнання та швидкісного інтернету, що обмежує їхню можливість брати участь у культурному житті. Тривала російсько-українська війна, яка значно загострилася після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, стала визначальним фактором кризових явищ у соціокультурній сфері, адже призвела до руйнування та пошкодження численних об’єктів культурної спадщини: музеїв, бібліотек, архітектурних пам’яток, історичних будівель. Це завдало непоправної шкоди українській культурі та ідентичності. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, що призвело до значних змін у демографічній структурі країни, а збереження культурної ідентичності для вимушених переселенців стало серйозним викликом. Автор зазначає, що кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019-2024 рр. стали серйозним випробуванням для українського суспільства. Пандемія COVID-19, російсько-українська війна, недостатнє фінансування та інформаційна війна створили складний комплекс проблем, які потребують комплексного та системного вирішення. Водночас, ці кризові явища стали потужним каталізатором для трансформації української культури та суспільства. Вони сприяли активізації патріотичних настроїв, консолідації української нації, переосмисленню історичної спадщини та пошуку нової культурної ідентичності. Подолання кризових явищ у соціокультурній сфері потребує консолідованих зусиль держави, громадянського суспільства, культурних інституцій та освітніх закладів. Необхідним є розробка та впровадження ефективних стратегії для збереження та відновлення культурної спадщини, забезпечення доступу до культури для всіх верств населення, підтримки культурного різноманіття та розвитку креативних індустрій тощо. (en) In the article, the author examines crisis phenomena in the socio-cultural sector of Ukraine in the period 2019–2024. The period 2019-2024 became for Ukraine a time of deep transformations, intense trials and irreversible changes that were reflected in the socio-cultural sphere. Undoubtedly, the COVID-19 pandemic has become one of the most powerful catalysts of crisis phenomena in the socio-cultural sector, because the closure of theaters, museums, concert halls, libraries and other cultural institutions led to the actual paralysis of cultural life. The transition to an online format has become a necessity, but it has revealed significant digital inequality in society, as not all segments of the population have access to the necessary equipment and high-speed Internet, which limits their ability to participate in cultural life. The long-running Russian-Ukrainian war, which significantly escalated after the full-scale invasion on February 24, 2022, has become a determining factor in the crisis phenomena in the socio-cultural sphere, as it has led to the destruction and damage of numerous cultural heritage sites: museums, libraries, architectural monuments, historical buildings. This has caused irreparable damage to Ukrainian culture and identity. Millions of Ukrainians have been forced to leave their homes, which has led to significant changes in the country’s demographic structure, and preserving cultural identity for internally displaced persons has become a serious challenge. The author notes that the crisis phenomena in the socio-cultural sphere of Ukraine in the period 2019-2024 have become a serious test for Ukrainian society. The COVID-19 pandemic, the Russian-Ukrainian war, insufficient funding and information warfare have created a complex set of problems that require a comprehensive and systemic solution. At the same time, these crisis phenomena have become a powerful catalyst for the transformation of Ukrainian culture and society. They have contributed to the activation of patriotic sentiments, the consolidation of the Ukrainian nation, the rethinking of historical heritage and the search for a new cultural identity. Overcoming crisis phenomena in the socio-cultural sphere requires consolidated efforts of the state, civil society, cultural institutions and educational institutions. It is necessary to develop and implement effective strategies for the preservation and restoration of cultural heritage, ensuring access to culture for all segments of the population, supporting cultural diversity and the development of creative industries, etc.Документ Педагогічні аспекти методики викладання цифрового рисунку, живопису та перспективи у мистецькій освіті(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Медведєв, Олег Анатолійович; Бабенко, Леонід Вікторович; Стрітьєвич, Тетяна Миколаївна; Medvediev, Oleh Anatoliiovych; Babenko, Leonid Viktorovich; Stritiyvych, Tatiana Mykolaivna(ua) У статті надано аналіз сучасних педагогічних підходів до викладання цифрового рисунку, живопису та перспективи в системі мистецької освіти. Підкреслено важливість інтеграції цифрових технологій як ефективного засобу стимулювання креативного мислення, індивідуального творчого розвитку студентів, а також як чинника, що підвищує їхню зацікавленість у процесі навчання. Визначено педагогічні аспекти, які доцільно впроваджувати в освітній процес: інтеграція цифрових технологій, практико-орієнтовані завдання, розвиток творчості, колаборативні форми навчання, застосування мультимедіа та візуальних засобів. Всі ці елементи можуть бути адаптовані відповідно до навчальних цілей, інтересів і потреб конкретної аудиторії. Особливу увагу приділено використанню інтерактивних методів навчання, таких як віртуальні манекени, цифрові інструменти моделювання, графічні планшети та спеціалізоване програмне забезпечення, що імітує традиційні художні техніки. Це сприяє активній участі студентів у навчальному процесі та забезпечує ефективне засвоєння знань з рисунку, живопису та перспективи. Застосування цифрових засобів дає змогу експериментувати з різними стилями та художніми прийомами, що розвиває уяву, естетичне сприйняття та авторське бачення. Використання мультимедіа дозволяє краще візуалізувати складні поняття, пов’язані з просторовими побудовами, композицією, кольорознавством, а також демонструвати їхнє практичне застосування в мистецьких творах. Гнучкість цифрового середовища забезпечує адаптацію навчального матеріалу до рівня підготовки студентів, дозволяє індивідуалізувати освітній процес і створювати сприятливі умови для виявлення та розвитку художнього потенціалу. Загалом, поєднання вищезазначених педагогічних аспектів у методиці викладання цифрового мистецтва та перспективи сприяє формуванню інноваційного, гнучкого та продуктивного освітнього середовища, в якому студенти мають змогу розвивати свої творчі здібності, вдосконалювати професійні навички та ефективно застосовувати знання у практичній художній діяльності. (en) The article analyzes the study of different pedagogical approaches to teaching digital drawing, painting and perspectives in art education. The importance of using digital technologies to stimulate students’ creativity and individual creative development is emphasized. Pedagogical aspects of digital drawing and painting teaching methods and perspectives to be used in art education: integration of technology, practical exercises, stimulation of creativity, collaborative learning, and the use of multimedia can be combined or adapted depending on the needs of students and the goals of the course. The use of interactive teaching methods, such as virtual mannequins and modeling tools, promotes active participation of students in the learning process and allows them to effectively learn aspects of drawing, painting, and perspective. The use of digital technologies allows students to experiment with different techniques and styles, which helps to develop their creativity and imagination. The use of programs and multimedia allows students to visualize complex concepts and demonstrate their representation in artwork, which facilitates student learning. The ability to adapt curriculums and materials to the individual needs of students makes learning more effective and focused on a specific level of knowledge and skills. The use of digital tools and technologies in art teaching contributes to the overall motivation of students as they open up new possibilities and stimulate the creative process. In general, the combination of these pedagogical aspects in digital art teaching methods and perspectives allows for a stimulating and productive learning environment where students can develop their talents and skills in the creative process. This article provides a comprehensive analysis of various pedagogical approaches to teaching digital drawing, painting, and perspective within the context of modern art education. Emphasis is placed on the significance of integrating digital technologies as effective tools for stimulating students’ creativity, enhancing their motivation, and supporting individual artistic development. The research highlights key pedagogical components essential for contemporary instruction in digital art disciplines: technological integration, hands-on practice, creative stimulation, collaborative learning strategies, and multimedia application. These elements can be flexibly combined or adapted to meet the diverse needs of learners and align with specific educational goals and course objectives. Special attention is given to the implementation of interactive learning tools, such as virtual mannequins, 3D modeling applications, and digital painting software that emulates traditional techniques. These resources engage students in active participation, promote selfexpression, and facilitate the acquisition of complex knowledge and skills in drawing, painting, and spatial representation. Through experimentation with digital media, learners can explore a broad range of styles and techniques, which fosters their imaginative capacities and supports the development of a unique artistic voice. Furthermore, digital platforms enable the visualization of abstract and multifaceted concepts such as composition, depth, proportion, and color theory. This approach makes learning more accessible and effective. Multimedia content enhances comprehension and retention by connecting theoretical knowledge with its practical application in artworks. The flexible nature of digital content allows educators to personalize learning materials according to students’ individual learning paces, abilities, and interests. In conclusion, the integration of these pedagogical aspects into the methodology of teaching digital art and perspective creates an engaging, innovative, and student-centered educational environment. It enables learners to cultivate their artistic abilities, improve professional competencies, and confidently apply creative solutions in their future practice.Документ Впровадження моделі духовності виховання у вітчизняну вищу освіту початку ХХІ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Растригіна, Алла Миколаївна; Rastrygina, Alla Mykholaivna(ua) У статті порушено питання щодо оновлення сучасної вищої освіти на основі моделі духовності виховання у зв’язку з ситуацією, що наразі склалася у нашій країні через російсько-українську війну й необхідністю приєднання України до європейського співтовариства. Окреслено опубліковані у п’яти колективних монографіях теоретичні засади концепції духовності виховання, що розроблялася на початку ХХІ століття українськими й зарубіжними науковцями задля реконструкції змісту традиційної освіти й були представлені в якості векторів (духовність виховання як своєрідний фрагмент реальності та компонент і проблема виховання; контекст духовності виховання та можливості його розвитку в освітньої дійсності; горизонт духовності виховання як феномен реальності і фактор розвитку педагогічного процесу в контексті сучасної освітньої парадигми), котрі сприяли формуванню моделі духовності виховання та відкривали можливості її впровадження у систему освіти. Представлено авторське бачення можливостей впровадження досліджуваної моделі через донесення змістових характеристик духовності виховання, визначення завдань та способів їх вирішення у процесі її розвитку, розробкою дидактичної системи практичної реалізації розвитку духовності виховання в освітньому просторі сучасного ЗВО. Вважаємо, що саме такий ракурс наукових розвідок стане вагомим підґрунтям для застосування моделі духовності виховання як дієвої основи в оновленні сучасної вітчизняної системи вищої освіти й уможливити вирішення все ще існуючих культурно-освітніх та соціально-педагогічних проблем, що актуалізуються в сьогоденних реаліях та повернути їй статус центру становлення духовності народу в умовах війни та у повоєнні часи. (en) The article raises the issue of updating modern higher education on the basis of the model of spirituality of education in connection with the current situation in our country due to the russian-ukrainian war and the need for Ukraine to join the European community. Outlined theoretical principles of the concept of spirituality of education, published in five collective monographs, which were developed at thebeginning of the 21st century by Ukrainian and foreign scientists in order to reconstruct the content of traditional education and were presented as vectors (spirituality of education as a kind of fragment of reality and a component and problem of education; the context of spirituality of education and the possibilities of its development in educational reality; the horizon of spirituality of education as a phenomenon of reality and a factor in the development of the pedagogical process in the context of the modern educational paradigm), which contributed to the formation of the model of spirituality of education and opened up the possibilities of its implementation in the education system. The author’s vision of the possibilities of implementing the studied model is presented through the presentation of the content characteristics of the spirituality of education, the definition of tasks and ways to solve them in the process of its development, the development of a didactic system for the practical implementation of the development of spirituality of education in the educational space of a modern higher education institution. We believe that this perspective of scientific research will be a significant basis for applying the model of spirituality of education as an effective basis for updating the modern national higher education system and will make it possible to solve the still existing cultural, educational, social and pedagogical problems that are relevant in today’s realities and to return to it the status of a centre for the formation of the spirituality of the people in the conditions of war and in the post-war period.Документ Основні напрями вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень у соціокультурній галузі в період 2010-2023 років(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna(ua) У статті автор розглядає основні напрями вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень у соціокультурній галузі. Сучасні соціокультурні процеси є предметом активних досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Дослідження охоплюють широкий спектр тем, від теоретичних засад соціокультурних трансформацій до аналізу конкретних практик та проєктів. Соціокультурна діяльність – це багатогранний процес, спрямований на творчий розвиток особистості, задоволення її культурних потреб та збагачення культурного середовища, яка здійснюється як професійними, так і непрофесійними суб’єктами і включає в себе створення, збереження, поширення та використання культурних цінностей. Соціокультурна діяльність відіграє важливу роль у формуванні культурного середовища та соціальній інтеграції, передбачає не лише збереження культурних цінностей, але й їхнє оновлення та популяризацію. Соціокультурна діяльність здійснюється через різноманітні форми і методи, включаючи освітні, дозвіллєві, творчі та інші проєкти й спрямована на задоволення культурних потреб різних соціальних груп. Дослідження соціокультурної сфери є ключовим для розуміння процесів творення, збереження та розвитку культурних цінностей, що дозволяє аналізувати вплив глобальних і національних трендів на культурне життя, оцінювати ефективність культурних політик та розробляти стратегії розвитку культурного сектору. На основі аналізу науково-педагогічної літератури автор робить висновок, що соціокультурну діяльність можна розглядати як самостійну галузь знань, яка синтезує досягнення культурології, соціології та педагогіки та як діяльність, пов’язану з виробництвом, репродукцією та трансформацією соціальних відносин, невід’ємною складовою якої є формування культурних норм та цінностей особистості, а також є найбільш ефективним засобом залучення молоді до системи суспільних відносин. (en) In the article, the author considers the main directions of domestic and foreign scientific research in the socio-cultural field. Modern sociocultural processes are the subject of active research by both domestic and foreign scientists. Research covers a wide range of topics, from the theoretical foundations of sociocultural transformations to the analysis of specific practices and projects. Sociocultural activity is a multifaceted process aimed at the creative development of the individual, satisfaction of his cultural needs and enrichment of the cultural environment, which is carried out by both professional and non-professional subjects and includes the creation, preservation, distribution and use of cultural values. Sociocultural activity plays an important role in the formation of the cultural environment and social integration, it involves not only the preservation of cultural values, but also their renewal and popularization. Sociocultural activity is carried out through various forms and methods, including educational, leisure, creative and other projects and is aimed at meeting the cultural needs of various social groups. The study of the socio-cultural sphere is key to understanding the processes of creation, preservation and development of cultural values, which allows analyzing the impact of global and national trends on cultural life, evaluating the effectiveness of cultural policies and developing strategies for the development of the cultural sector. Based on the analysis of scientific and pedagogical literature, the author concludes that sociocultural activity can be considered as an independent field of knowledge that synthesizes the achievements of cultural studies, sociology and pedagogy and as an activity related to the production, reproduction and transformation of social relations, an integral component of which is the formation of cultural norms and personal values, and is also the most effective means of attracting young people to the system of social relations.Документ Методика навчання художників та дизайнерів зображенню перспективи плоских фігур у традиційному та компютерному рисунку й живописі(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Бабенко, Леонід Вікторович; Стрітьєвич, Тетяна Миколаївна; Медведєв, Олег Анатолійович; Babenko, Leonid Viktorovich; Stritiyvych, Tatiana Mykolaivna; Medvediev, Oleh Anatoliiovych(ua) У статті розкриті закономірності конструктивної графічної побудови перспективи плоских форм на вертикальній площині. Система навчання перспективному зображенню передбачає послідовного вивчення загальних положень перспективи як науки, законів та правил перспективних зображень, теоретичних основ побудови перспективних проекцій ,а також різних способів та прийомів перспективних побудов на картинній площині. Професійна програма підготовка майбутніх художників та дизайнерів включає вивчення та засвоєння предметів художнього спрямування – рисунок, живопис, декоративно-прикладна діяльність тощо. Завдання курсів образотворчого циклу полягає у формуванні рівня якості художнього професіоналізму. Ознаками визначення рівня якості, що характеризують високий професіоналізм, є : професійна методологічна компетентність, у тому числі художня майстерність; потреба працювати якісно з високою ефективністю; самостійність мислення; різноманітність способів дій; уміння обґрунтувати творчий художній метод та форми особистої образотворчої діяльності й бачити перспективу розвитку ідей, потребу в постійному розширенні й оновленні своїх знань; здібності до пошуку нових форм та методів навчання, що забезпечують методичну технологію вирішення завдань художньо-дизайнерської освіти. Українська художня школа на сучасному етапі знаходиться на стадії свого пошуку та становлення. Існують різні підходи до методик художнього викладання, при цьому всі вони об’єднані історією розвитку образотворчого мистецтва. Українська національна культура і мистецтво пройшли довгий складний і драматичний шлях. На цьому історичному шляху вироблялися і стверджувалися ідеали, характер, устремління, моральні, естетичні, художні цінності, формувалися види мистецтва як виразники національної культури, творцем якої був український народ. Тому так важливо здійснювати професійну підготовку майбутніх вчителів образотворчого мистецтва, художників та дизайнерів у вищих навчальних закладах на основі культурного надбання українського народу. Адже вже зараз ми виховуємо нове покоління українців, яким жити, розбудовувати свою державу, осмислювати і творити свою національну культуру і мистецтво. (en) The article reveals the regularities of the constructive graphic construction of the perspective of flat forms on the vertical plane. The system of learning perspective imaging involves the consistent study of the general provisions of perspective as a science, the laws and rules of perspective imaging, the theoretical foundations of the construction of perspective projections, as well as various methods and techniques of perspective constructions on the picture plane. The professional training program for future artists and designers includes the study and mastering of artistic subjects - drawing, painting, decorative and applied activities, etc. The task of the art cycle courses is to form the quality level of artistic professionalism. The signs of determining the level of quality that characterize high professionalism are: professional methodological competence, including artistic skill; the need to work qualitatively with high efficiency; independent thinking; variety of methods of action; the ability to substantiate the creative artistic method and forms of personal artistic activity and to see the perspective of the development of ideas, the need for constant expansion and updating of one's knowledge; the ability to find new forms and methods of learning, which provide methodical technology for solving the tasks of art and design education. At the current stage, the Ukrainian art school is at the stage of its search and formation. There are different approaches to art teaching methods, while all of them are united by the history of the development of visual arts. Ukrainian national culture and art have come a long, complicated and dramatic way. On this historical path, ideals, character, aspirations, moral, aesthetic, artistic values were developed and affirmed, art forms were formed as expressions of national culture, the creator of which was the Ukrainian people. That is why it is so important to carry out professional training of future teachers of fine arts, artists and designers in higher educational institutions based on the cultural heritage of the Ukrainian people. After all, we are already raising a new generation of Ukrainians who will live, build their state, understand and create their national culture and art.Документ Актуалізація комунікативних компетентностей у майбутніх фахівців мистецької галузі(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Кириченко, Олена Іванівна; Гарбузенко, Лариса Володимирівна; Kirichenko, Olena Ivanivna; Garbuzenko, Larisa Volodymyrivna(ua) Розглядається проблема актуалізації комунікативних компетентностей у навчальній підготовці майбутніх фахівців мистецької галузі. Виявлені підходи до означеної теми з боку дослідників, показані багатозначні аспекти у визначенні самого поняття «комунікативні компетентності», їхня важливість у навчальному процесі вищих навчальних закладів. Метою статті є виявлення аспектів актуалізації комунікативних компетентностей під час професійної підготовки спеціалістів мистецької галузі, які сприяють ефективності у формуванні професійних навиків та вмінь, допомагають орієнтуватися студентам мистецьких спеціальностей у сучасному соціокультурному просторі, активізують творчу діяльність. У ході дослідження проблеми розглянуто специфіку художньої комунікації, сутність якої полягає у взаємодії автора і реципієнта, що відбувається в інтелектуально-творчому контакті і базується на ґрунті ціннісно-смислових відносин. Підкреслено, що в даному комунікаційному діалозі існує третій компонент, яким є сам художній твір, що стає своєрідним каналом інформаційного повідомлення. У розумінні змісту, що несе в себе художній твір, важливе значення набувають розуміння художньої мови та інтерпретація змісту твору. Не менше значення має сприйняття реципієнтом інформації, що закладена у художніх об’єктах, яка відрізняється умовністю висловлювання, тому реципієнт має бути налаштований на сприймання в будь-якому творі не самої реальності, а її художнього відображення в образах. У процесі формування комунікативних компетентностей у студентів мистецького напряму необхідно виробити комунікативні стратегії, які забезпечує міждисциплінарний дискурс, поєднання різних методологічних підходів багатьох навчальних дисциплін та інтегративний підхід до навчання. У результаті проведеного дослідження було з’ясовано, що формування і розвиток комунікативних компетентностей відбуваються протягом усього періоду навчання. Для отримання очікуваних результатів необхідно розробити ефективні комунікативні стратегії, які покращують набуття знань, умінь і навиків. Важливо створити спеціальні педагогічні умови для активізації творчої діяльності студентів, яка є вищим рівнем сформованих компетентностей. У подальшому важливо дослідити специфіку та типи комунікативних стратегій та визначити, яким чином вони здатні посилити роль комунікативних комптентностей у навчанні студентів мистецьких спеціальностей. (en) The article examines the problem of actualizing communicative competences in the educational training of future specialists in the art field. The researchers' approaches to the given topic are revealed, the multifaceted aspects in the definition of the very concept of «communicative competences» are shown, and their actualization in the educational process of higher educational institutions. The purpose of the article is to identify aspects of the actualization of communicative competences during the professional training of specialists in the art field, which contribute to the efficiency in the formation of professional skills and abilities, help students of art specialties to navigate in the modern socio-cultural space, and activate creative activity. During the study of the problem, the specifics of artistic communication were considered, the essence of which is the interaction between the author and the recipient, which takes place in intellectual-creative contact and is based on value-meaning relations. The authors emphasize that in this communication dialogue there is a third component, which is the work of art itself, which becomes a kind of channel of informational message. Understanding the artistic language and interpreting the content of the work are important in understanding the content of a work of art. No less important is the recipient’s perception of the information embedded in artistic objects, which is distinguished by the convention of expression, therefore the recipient must be tuned to perceive in any work not reality itself, but its artistic reflection in images. In the process of forming communicative competences in art students, it is necessary to develop communicative strategies that provide interdisciplinary discourse, a combination of different methodological approaches of many educational disciplines, and an integrative approach to learning. As a result of the research, it was found that the formation and development of communicative competences take place during the entire period of education. To obtain the expected results, it is necessary to develop effective communication strategies that improve the acquisition of knowledge, skills and abilities. It is important to create special pedagogical conditions for the activation of creative activity of students, which is the highest level of formed competences. In the future, it is important to investigate the specifics and types of communicative strategies and determine how they can strengthen the role of communicative competences in the education of students of art specialties.Документ Розвиток соціокультурної діяльності у дослідженнях науковців(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna(ua) У статті автор розглядає напрацювання сучасних вітчизняних дослідників, які висвітлюють питання розвитку соціокультурної діяльності. Протягом останніх кількох років, в умовах воєнної агресії Росії проти нашої країни та в умовах соціально-економічної кризи, соціокультурна діяльність набуває все більшої важливості в історичному, духовному, економічному та політичному житті України. Вона стає особливим явищем у загальному прогресі цивілізації й ключовим інструментом досягнення примирення, взаєморозуміння й толерантності між різними культурами та етнічними спільнотами. Соціокультурна діяльність у наукових розвідках вітчизняних науковців розглядається як система конкретних заходів, які відображають завдання соціальної політики держави у сфері дозвілля і культури, вона визначає не лише напрямки, але й методи їх втілення, а також є керованим соціальними установами і суспільством процесом залучення людини до культурного життя. Проблеми модернізації й трансформації українського суспільства у 1990-х роках стають предметом наукових розвідок українських учених В. Андрущенка, Є. Борінштейна, Є. Головахи, М. Горлача, А. Кавалерова, С. Катаєва, В. Ларцева, М. Михальченко, А. Ручки і багатьох інших. Заслуговують уваги дисертаційні дослідження З. Атаманюк, Є. Борінштейна, Л. Кононенко, Ф. Ревіна та ін., в яких досліджуються соціокультурні трансформації сучасного українського суспільства та різноманітні соціокультурні процеси. Грунтовний аналіз теоретичних і практичних аспектів соціокультурної діяльності є змістом навчальних посібників Н. Кочубей, О. Петінової та В. Опанасюк. Різноманітні аспекти трансформації соціокультурної сфери українського суспільства розглядаються у низці колективних монографій (2013-2023 рр.). Аналіз стану розвитку соціокультурної діяльності дає підстави констатувати, що вітчизняні вчені зробили спроби розкрити певні аспекти еволюції цього феномену. (en) In the article, the author examines the work of modern domestic researchers, who highlight the issue of the development of sociocultural activities. During the last few years, in the conditions of Russia's military aggression against our country and in the conditions of the socioeconomic crisis, socio-cultural activities are gaining more and more importance in the historical, spiritual, economic and political life of Ukraine. It becomes a special phenomenon in the general progress of civilization and a key tool for achieving reconciliation, mutual understanding and tolerance between different cultures and ethnic communities. Socio-cultural activity in the scientific research of domestic scientists is considered as a system of specific measures that reflect the tasks of the state's social policy in the sphere of leisure and culture, it determines not only the directions, but also the methods of their implementation, and is also a process of human involvement in cultural activities managed by social institutions and society life. Most Ukrainian scientists consider the concept of sociocultural activity from the point of view of two aspects – «social work» and «cultural activity», therefore, sociocultural activity is a process of active inclusion of a person in culture, which is implemented mainly by society, and not only by social institutions. The problems of modernization and transformation of Ukrainian society in the 1990s became the subject of research by Ukrainian scientists V. Andrushchenko, E. Borinstein, E. Holovakha, M. Horlach, A. Kavalerov, S. Kataeva, V. Lartseva, M. Mykhalchenko, A. Pens and many others. Dissertation studies by Z. Atamanyuk, E. Borinshtein, L. Kononenko, F. Revina, etc., in which the socio-cultural transformations of modern Ukrainian society and various socio-cultural processes are studied, deserve attention. A thorough analysis of the theoretical and practical aspects of socio-cultural activities is the content of the textbooks by N. Kochubey, O. Petinova, and V. Opanasyuk. Various aspects of the transformation of the socio-cultural sphere of Ukrainian society are considered in a number of collective monographs (2013-2023). The analysis of the state of development of socio-cultural activities gives reasons to state that domestic scientists have made attempts to reveal certain aspects of the evolution of this phenomenon.Документ Синтез виражальних засобів та матеріалів в сучасному образотворчому мистецтві на прикладі викладання живопису, рисунку, композиції(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Кулініч, Лариса Олександрівна; Гусєва, Любов Григорівна; Пунгіна, Ольга Анатоліївна; Kulinych, Larysa Oleksandrivna; Husyeva, Liubov Hryhorivna; Pungina, Olha Anatoliivna(ua) На межі ХХ-ХХІ століть глобальна інформаційно-комунікативна система кардинально змінила умови для культурного обміну і взаємодії, освіти і спілкування. Метою статті є виявлення основних тенденцій розвитку сучасного мистецтва та умов підвищення ефективності навчання майбутніх фахівців образотворчого та декоративного мистецтва засобами синтезу виражальних засобів та матеріалів. Підкреслено, що художній образ є центральним, системоутворюючим поняттям для різних видів мистецтв, якому властиві умовність, багатозначність, недомовленість. Митці послуговуються художніми засобами для створення зовнішніх зв’язків, сукупність яких формує особливе середовище. В ході дослідження з’ясовано, що починаючи з кінця ХХ століття, українське образотворче і професійне декоративне мистецтво поступово позбавляються пострадянських стереотипів, розвиваються у європейському напрямку, в руслі модернізму та постмодернізму, але базуються на багатовіковому національному підґрунті. В умовах стійкої тенденції до інтеграції та пошуку нової образності, поступово розмиваються межі традиційних видів образотворчого мистецтва, а декоративне мистецтво активно залучене до вирішення проблем образотворчості. У ході вирішення нових задач образотворчості посилюється роль синтезу виражальних засобів, матеріалів, запозичення і взаємовпливи між видами мистецтв, стилістичних пошуків та технологічних експериментів. Доведено, що збалансоване поєднання в навчальному процесі принципів і методів академічного навчання рисунку і живопису та експериментального творчого пошуку, а також розуміння образності сучасного мистецтва забезпечить належне формування фахових компетентностей майбутніх художників та вчителів мистецтва. Потребують подальшого дослідження методичні аспекти підготовки майбутніх фахівців образотворчого та декоративного мистецтва в умовах формування нової образності сучасного мистецтва. (en) Abstract. At the turn of the XX-XXI centuries, the global information and communication system radically changed the conditions for cultural exchange and interaction, education and communication. The purpose of the article is to identify the main trends in the development of modern art and the conditions for increasing the effectiveness of training future specialists in fine and decorative arts by means of the synthesis of expressive means and materials. It is emphasized that the artistic image is a central, system-forming concept for various types of arts, a productive way of knowing the real reality, which is characterized by convention, ambiguity, and incompleteness. Artists use artistic means to create external connections, the totality of which forms a special environment. In the course of the research, it was found that starting from the end of the 20th century, Ukrainian visual and professional decorative arts gradually got rid of post-Soviet stereotypes, developed in the European direction, in the direction of modernism and postmodernism, but were based on a centuries-old national background. In the conditions of a steady trend towards integration and the search for new imagery, the boundaries of traditional types of fine art are gradually blurring, and decorative art is actively involved in solving the problems of fine art. In the course of solving new problems of visual art, the role of the synthesis of expressive means, materials, borrowing and interactions between types of art, stylistic searches and technological experiments is strengthened. It has been proven that a balanced combination of the principles and methods of academic teaching of drawing and painting and experimental creative research in the educational process, as well as an understanding of the imagery of modern art, will ensure the proper formation of professional competencies of future artists and art teachers. Methodological aspects of training future specialists in fine and decorative arts in the conditions of the formation of a new image of modern art require further research.Документ Розвиток артистичних вмінь та навичок майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Сивоконь, Юрій Михайлович; Печененко, Максим Валерійович; Sivokon, Yuriy Mykhailovych; Pechenenko, Maksym Valeriyovych(ua) У статті автори розглядають проблему формування артистичних умінь та навичок майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва. Сучасні тенденції розвитку освіти, збільшені вимоги до особистості майбутнього фахівця, посилили потребу у формуванні творчої індивідуальності кожного здобувача освіти, реалізації творчих здібностей та розвитку творчої діяльності. На сьогоднішній день важливими якостями особистості майбутнього хореографа є здатність яскраво й переконливо виражати почуття та емоції, вміло поєднувати у своєму мисленні та поведінці художню образність та логіку у взаємодії з високохудожніми зразками музичної та хореографічної культури й однією з важливих якостей є саме артистизм, який допомагає людині управляти власним психічним станом, мобілізувати творчий потенціал та творчі здібності. На основі аналізу науково-педагогічної літератури автори визначають поняття «артистизм» як вміння передавати емоційну інформацію за допомогою рухів, міміки, виразу очей та голосу. Важливим засобом розвитку артистизму є імпровізація – миттєве втілення музичного ритму засобами пластики тіла, міміки, емоційного забарвлення та ігрові методи, які рекомендується застосовувати на заняттях з класичного та народного танців. Автори статті пропонують використовувати логорифмічні вправи, завдання-ігри, тренаж м’язів обличчя, вправи на вивчення різних авторських «масок», сучасні хореографічні техніки з імпровізаційними елементами, до яких віядносяться робота з імпровізацією, ритмом, уявою, динамікою, асиметрією, робота на витривалість тощо. Отже, у результаті узагальнення досвіду педагогічної діяльності з проблеми розвитку артистичних умінь та навичок майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва, було визначено низку основних факторів, що впливають на розвиток акторських здібностей. Це використання ігрових та імпровізаційних форм роботи, різноманітних хореографічних технік, які дозволяють розкрити артистичні здібності здобувачів освіти. Застосування під час занять з хореографічних дисциплін ігрових та імпровізаційних форм роботи дозволяє викладачу вирішувати низку завдань, а саме активізувати уяву, фантазію, емоції здобувачів освіти, допомагає розвитку міміки, жестів, пластичності, виразності тіла, що є важливим складником розвитку артистизму майбутнього фахівця. (en) In the article, the authors consider the problem of formation of artistic abilities and skills of future specialists in the field of choreographic art. Modern trends in the development of education, increased requirements for the personality of the future specialist, have increased the need for the formation of the creative individuality of each student of education, the realization of creative abilities and the development of creative activity. Today, the important personality qualities of a future choreographer are the ability to vividly and convincingly express feelings and emotions, to skillfully combine artistic imagery and logic in one's thinking and behavior in interaction with highly artistic examples of musical and choreographic culture, and one of the important qualities is artistry itself, which helps a person manage one's own mental state, mobilize creative potential and creative abilities. Based on the analysis of scientific and pedagogical literature, the authors define the concept of «artism» as the ability to convey emotional information using movements, facial expressions, eye expression, and voice. An important means of developing artistry is improvisation - the instant embodiment of a musical rhythm by means of body plasticity, facial expressions, emotional coloring and game methods, which are recommended to be used in classical and folk dance classes. The authors of the article suggest using logorhythmic exercises, task-games, facial muscle training, exercises for studying various author's «masks», modern choreographic techniques with improvisational elements, which include work with improvisation, rhythm, imagination, dynamics, asymmetry, work on endurance etc. So, as a result of summarizing the experience of pedagogical activity on the problem of developing artistic abilities and skills of future specialists in the field of choreographic art, a number of main factors affecting the development of acting abilities were determined. This is the use of playful and improvisational forms of work, various choreographic techniques that allow to reveal the artistic abilities of students. The use of playful and improvisational forms of work during classes in choreographic disciplines allows the teacher to solve a number of tasks, namely to activate the imagination, fantasy, emotions of the students of education, helps the development of facial expressions, gestures, plasticity, expressiveness of the body, which is an important component of the development of the artistry of a future specialist.