Кафедра мистецької освіти

Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/50

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    Кризові явища 2019-2024 рр. у соціокультурній сфері України та стратегії їх мінімізації
    (ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna
    (ua) У статті автор розглядає кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019–2024 рр. Період 2019-2024 років став для України часом глибоких трансформацій, інтенсивних випробувань та незворотних змін, які відобразилися на соціокультурній сфері. Безсумнівно, пандемія COVID-19 стала одним з найпотужніших каталізаторів кризових явищ у соціокультурній галузі, адже закриття театрів, музеїв, концертних залів, бібліотек та інших культурних інституцій призвело до фактичного паралічу культурного життя. Перехід в онлайн-формат став необхідністю, але він виявив значну цифрову нерівність в суспільстві, адже не всі верстви населення мають доступ до необхідного обладнання та швидкісного інтернету, що обмежує їхню можливість брати участь у культурному житті. Тривала російсько-українська війна, яка значно загострилася після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, стала визначальним фактором кризових явищ у соціокультурній сфері, адже призвела до руйнування та пошкодження численних об’єктів культурної спадщини: музеїв, бібліотек, архітектурних пам’яток, історичних будівель. Це завдало непоправної шкоди українській культурі та ідентичності. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, що призвело до значних змін у демографічній структурі країни, а збереження культурної ідентичності для вимушених переселенців стало серйозним викликом. Автор зазначає, що кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019-2024 рр. стали серйозним випробуванням для українського суспільства. Пандемія COVID-19, російсько-українська війна, недостатнє фінансування та інформаційна війна створили складний комплекс проблем, які потребують комплексного та системного вирішення. Водночас, ці кризові явища стали потужним каталізатором для трансформації української культури та суспільства. Вони сприяли активізації патріотичних настроїв, консолідації української нації, переосмисленню історичної спадщини та пошуку нової культурної ідентичності. Подолання кризових явищ у соціокультурній сфері потребує консолідованих зусиль держави, громадянського суспільства, культурних інституцій та освітніх закладів. Необхідним є розробка та впровадження ефективних стратегії для збереження та відновлення культурної спадщини, забезпечення доступу до культури для всіх верств населення, підтримки культурного різноманіття та розвитку креативних індустрій тощо. (en) In the article, the author examines crisis phenomena in the socio-cultural sector of Ukraine in the period 2019–2024. The period 2019-2024 became for Ukraine a time of deep transformations, intense trials and irreversible changes that were reflected in the socio-cultural sphere. Undoubtedly, the COVID-19 pandemic has become one of the most powerful catalysts of crisis phenomena in the socio-cultural sector, because the closure of theaters, museums, concert halls, libraries and other cultural institutions led to the actual paralysis of cultural life. The transition to an online format has become a necessity, but it has revealed significant digital inequality in society, as not all segments of the population have access to the necessary equipment and high-speed Internet, which limits their ability to participate in cultural life. The long-running Russian-Ukrainian war, which significantly escalated after the full-scale invasion on February 24, 2022, has become a determining factor in the crisis phenomena in the socio-cultural sphere, as it has led to the destruction and damage of numerous cultural heritage sites: museums, libraries, architectural monuments, historical buildings. This has caused irreparable damage to Ukrainian culture and identity. Millions of Ukrainians have been forced to leave their homes, which has led to significant changes in the country’s demographic structure, and preserving cultural identity for internally displaced persons has become a serious challenge. The author notes that the crisis phenomena in the socio-cultural sphere of Ukraine in the period 2019-2024 have become a serious test for Ukrainian society. The COVID-19 pandemic, the Russian-Ukrainian war, insufficient funding and information warfare have created a complex set of problems that require a comprehensive and systemic solution. At the same time, these crisis phenomena have become a powerful catalyst for the transformation of Ukrainian culture and society. They have contributed to the activation of patriotic sentiments, the consolidation of the Ukrainian nation, the rethinking of historical heritage and the search for a new cultural identity. Overcoming crisis phenomena in the socio-cultural sphere requires consolidated efforts of the state, civil society, cultural institutions and educational institutions. It is necessary to develop and implement effective strategies for the preservation and restoration of cultural heritage, ensuring access to culture for all segments of the population, supporting cultural diversity and the development of creative industries, etc.
  • Ескіз
    Документ
    Арт-менеджмент: сутність поняття, види, функції, перспективи розвитку: Актуальнi питання гуманiтарних наук
    (2023) Стрітьєвич, Тетяна Миколаївна; Stritiyevych, Tetiana
    (ua) У статті автор розглядає сутність поняття «арт-менеджмент», його види, функції та перспективи роз­ витку. Автор трактує арт-менеджмент як один з функціонально-рольових видів діяльності, п о в’язаний з про­ цесами відбору, зберігання, виробництва і поширення культурних цінностей. На думку автора, арт-менеджмент - це процес управління виробництвом продукту ринку культурних послуг, що включає всі структурні елементи управління (планування, організацію, мотивацію, контроль) організацією людей, зайнятих цим виробництвом, тому можна стверджувати, що арт-менеджмент являє собою сукупність управлінських прийомів (планування, організація, мотивація, контроль), характерних для класичного менедж­ менту, та є особливим видом управлінської діяльності в сфері мистецтва, який включає процес створення і поширення художньої продукції і виконує проєктно-технологічну, художньо-творчу, організаційно-управлінську та маркетингову функції. Автор зазначає, що арт-менеджмент сьогодні розглядається як один з функціонально-рольових видів діяль­ ності, п о в’язаний з процесами відбору, зберігання, виробництва і поширення культурних цінностей. На основі системного аналізу сучасної управлінської практики у сфері мистецтва автор виділяє наступ­ ні різновиди арт-менеджменту: менеджмент виконавських та сценічних мистецтв (музичний, театральний, хореографічний, цирковий, концертно-фестивальний та гастрольний менеджмент) та менеджмент візуальних мистецтв (менеджмент кіно та телебачення, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, музей­ ний та галерейно-виставковий) тощо. На думку автора, арт-менеджмент - це процес управління виробництвом продукту ринку культурних послуг, що включає всі структурні елементи управління (планування, організацію, мотивацію, контроль) організацією людей, зайнятих цим виробництвом, тому можна стверджувати, що арт-менеджмент являє собою сукупність управлінських прийомів (планування, організація, мотивація, контроль), характерних для класичного менедж­ менту та є особливим видом управлінської діяльності в сфері мистецтва, який включає процес створення і поши­ рення художньої продукції. Отже, в наш час культура і мистецтво є ресурсами відновлення активного економічного життя та не тіль­ ки потужними засобами збереження єдності поколінь народу, підвищення престижу та створення інвести­ ційної привабливості країни чи регіону, а також важливим інструментом національної безпеки й формування демократичного громадянського суспільства.
  • Ескіз
    Документ
    Арт-менеджмент як складова частина соціокультурної діяльності
    (РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna
    (ua) У статті автор розглядає арт-менеджмент як складову частину соціокультурної діяльності. Актуальність означеної проблеми зумовлена складною соціокультурною ситуацією, що склалася в нашій країні в останні роки. Перетворення, що відбувалися протягом останних десятиліть в економічній, технологічній, соціальній галузях, багато в чому були пов’язані з масштабним впливом засобів масової інформації, розширенням міжкультурних контактів з різними країнами, реалізацією проєктних технологій, впровадженням ринкової економіки тощо, у результаті чого сучасна молода людина змушена змінювати свої світоглядні позиції стосовно людей, себе і навколишньої дійсності. У сучасному суспільстві дедалі більшого значення набуває соціокультурна діяльність, спрямована на збереження й передачу культурних цінностей, розвиток, самоствердження та самореалізацію як окремої особистості так і групи людей у вигляді їх залучення до означених цінностей і сьогодні соціокультурна діяльність є невід’ємною частиною існування та активної діяльності особистості, організації, держави. Однією з найактуальніших є проблема підготовки майбутніх спеціалістів галузі культури та мистецтва в умовах інтеграції до світового загальноосвітнього простору на основі технологій арт-менеджменту. Впровадження сучасних технологій арт-менеджменту у систему вищої освіти передбачає висування на перший план творчих продуктивних завдань; «занурення» в художньо-проєктну діяльність із подальшою обробкою окремих елементів та дій; слідування творчих завдань логіці зростаючої креативності, пізнавальної та розвиваючої значущості; спонукання до самореалізації у професійній діяльності, висування нових цілей та творчих задумів. Ключові слова: