Кафедра української філології та журналістики

Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6

Переглянути

community.search.results.head

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    Антиколоніальний контекст роману Докії Гуменної «Золотий плуг»
    (2022) Лаврусенко, Марія Іванівна
    (ua) Д. Гуменна – українська письменниця-емігрантка. У вигнанні авторка написала багато художніх і науково-по-пулярних творів про найдавніші сторінки минулого нашої батьківщини (повісті «Велике Цабе», «Небесний змій», «Епізод з життя Європи Критської», есеї «Благослови, мати!», «Родинний альбом», «Минуле пливе у прийдешнє», збірка мікроновел «Прогулянка алеями мільйоноліть» та ін.). У доробку мисткині є й твори, що змальовують життя України у 20–40-і роки ХХ століття – романи «Діти Чумацького шляху», «Золотий плуг», повість «Мана» та ін. Ці прозові здобутки письменниці правдиво відтворюють атмосферу радянської доби, тоталітарну систему, яка брала під контроль кожен вільний крок людини. Показовим прикладом художнього осмислення буття творчої людини у підрадянській Україні є роман Д. Гумен-ної «Золотий плуг». Цей твір автобіографічний. Він має антиколоніальний пафос. Окремі сторінки долі мисткині прочитується в образі Гаїни Сай. Героїня захоплюється давніми цивілізаціями, багато читає. Її не приймає радян-ське письменницьке середовище, бо твори Гаїни не відповідають канонам соцреалізму. Дівчина не йде на компро-міс з владою, тому самотня і позбавлена засобів для існування. Суголосно змальовано й образ Миколи Мадія – студента-історика, який був звинувачений у буржуазному наці-оналізмі за дипломну роботу, присвячену скіфській добі України. Події в романі «Золотий плуг» Д. Гуменна відбуваються в підколоніальній Україні 20–30-х років ХХ століття. Національно орієнтовані українці і прихильники радянської системи змальовані контрастно. Твір Д. Гуменної нати-вістський за своєю суттю. Головні герої опираються радянській колоніальній системі, вивчаючи свою культуру, істо-рію. Через образи Гаїни Сай і Миколи Мадія авторка змальовує типове для радянської держави ставлення до іна-комислячих людей. Змістом твору письменниця довела, що людині творчій з правдомовним характером ніколи не вдасться реалізувати себе в тоталітарному суспільстві. Цей висновок звучить як застереження. Отже, аналізований роман мисткині має антиколоніальне звучання.
  • Ескіз
    Документ
    Жанрово-стильові особливості новели Любові Пономаренко «Гер переможений»
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2016) Буряк, Олена Федорівна; Buryak, Оlena
    (uk) У статті визначено комплекс рис, які характеризують жанрову специфіку новели Любові Пономаренко «Гер переможений»: психологізм образів, особливості сюжетобудови, роль оповідача, функції художньої деталі. «Гер переможений» – оригінальна модифікація новелістичного жанру. Функціонування комплексу канонічних ознак новели підпорядковане авторській концепції – осягнення людини через призму загальнолюдського, звільнення особистості від ідеологічних стереотипів. Головним предметом розповіді є не стільки незвичайна подія, як незвичайний герой. Саме тому художньо-стильова домінанта Любові Пономаренко – психологізм, що визначає специфіку інших жанрових параметрів новели. У центрі авторської уваги типовий новелістичний герой зі сформованим світоглядом, характером, який в екстремальній ситуації виявляє свої сутнісні риси: німець в безвиході полону керується гуманістичними принципами.
  • Ескіз
    Документ
    Український часопростір у повісті Володимира Даниленка «Сповідь джури Самойловича»
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2016) Лаврусенко, Марія Іванівна; Lavrusenko, Mariya
    (uk) Дослідження присвячене особливостям змалювання українського часопростору в повісті В. Даниленка «Сповідь джури Самойловича», що увійшла до книги «Грози над Туровцем». У розвідці акцентовано на неоднозначній оцінці видання в українській літературознавчій науці. Зауважено, що художній простір твору поєднує три знакові місцини України – Запорізьку Січ, Дике поле і Київщину-Житомирщину. Ці географічні координати осмислюються в часи безслав’я вітчизняної історії – добу Руїни. Однак автор не розглядає цю епоху як трагічний етап українського минулого, хоча він посіяв пустку в людських серцях, відібрав надію на порятунок від чужинців, що нав’язували нам свою мову, звичаї і порядки. Державна несвобода виховала і справжню людину-патріота, сильну особистість, котра змогла зберегти в своєю генетичному коді державний інстинкт, виплекати його в своїх дітях. У центрі сюжету твору – доля села Туровець і людей, що живуть у ньому, зокрема, вільнолюбивого козака Юрія Великоборця, що заснував це поселення. Зауважено, що осмислюючи добу Гетьманщини і долю пересічної людини того часу, автор дещо ідеалізував головного героя твору Юрія Великоборця. Персонаж постав як суперчоловік, якому під силу здолати будь-яку життєву перешкоду. Наголошено, що Туровецька історія ХVІІ ст., викладена в повісті В. Даниленка, сприймається і як історія становлення окремого роду, і як модель руху усієї України до свого вільного існування. Підкреслено, що художній міф про село Туровець на Житомирщині і її засновника-лицаря Юрія Великоборця в повісті В. Даниленка «Сповідь джури Самойловича» – це спроба змінити акценти в зображенні поведінки чоловіка-українця в кризових ситуаціях, це спосіб показати силу й мудрість патріархального начала в родині й державі.