Кафедра української філології та журналістики
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6
Переглянути
4 результатів
community.search.results.head
Документ Художня специфіка образу в поезіях Миколи Вінграновського(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Буряк, Олена Федорівна(ua) У статті проаналізовано особливості художнього образу в поезіях Миколи Вінграновського. Осмислено комплекс ознак, властивих художньому образу, таких як полісемантичність, багатовимірність, асоціатив-ність, моційність у їх взаємозумовленості. Невизначеність семантичного ядра активізує асоціативний потенціал художнього образу. Його багато-вимірність породжується зазвичай симбіозом двох семантичних ядер: «жінка» й «акація» («Сеньйорито акаціє…»), «жінка» й «Батьківщина» («Вас так ніхто не любить…»). Це може надавати образу оксиморон-ного звучання, продукуючи оригінальний симбіоз інтимного й громадянського пафосу («Вас так ніхто не любить…»). Розвиток асоціацій, продукованих художнім образом, забезпечує пластичне переростання предметного ряду в метафоричний: сутнісні ознаки акації прочитуються і як характеристики жінки («Сеньйорито акаціє…»). Особливий художній ефект виникає в результаті авторського переосмислення традиційних, фольклорно-міфологічних символів за принципом антитези. У верлібрі «Я сів не в той літак» ідею нерозділеного кохання втілює образ літака з одним крилом, що генетично пов’язаний із фольклорним символом ідеальної любові чоловіка і жінки – парою птахів. Художні рішення автора, зокрема творення образу із використанням реалій технізованого світу, відобра-жають зміни світоглядної концепції шістдесятників – руйнацію гармонії людини й природи, пошук нових орієнтирів у світі цивілізації, ревізію ціннісної ієрархії, ролі і місця людини у світі. Новаторство Вінграновського – оригінальне творче продовження української фольклорно-міфологічної й літературної традицій. Водночас митець послуговується алгоритмами образотворення, властивими шіст-десятникам.Документ Жанрово-стильові особливості поезії «Автопортрет» Юрія Тарнавського(2017) Буряк, Олена Федорівна(ua) У статті досліджується функціональна роль художніх засобів у поезії «Автопортрет» Юрія Тарнавського – одного з найяскравіших представників Нью-Йоркської групи. Визначено особливості художньої самопрезентації поета в жанрі сюрреалістичного автопортрета через призму самопізнання ліричного героя – від усвідомлення втрати свого обличчя, неспроможності самоідентифікації до розуміння необхідності духовного відродження.Документ Художній світ «Кримських сонетів» Адама Міцкевича: методичний аспект(КОД, 2018) Вечірко, Оксана Леонідівна; Вечирко, Оксана Леонидовна; Vechirko, Oksana(uk) У статті запропоновано модель вивчення творчості польського письменника А.Міцкевича в курсі шкільної програми. Літературна спадщина відомого романтика викликає великий науковий інтерес у контексті україно-польських літературних взаємин, дослідження доробку відомого романтика Польщі залишається актуальним і до сьогодні. Розглянуто питання щодо дискусії культурно- національної приналежності письменника: за право називати Адама Міцкевича своїм національним поетом сперечаються одразу декілька держав — Польща, Литва та Білорусь. Засновник польського романтизму, відомий діяч визвольного руху, цей письменник глибоко національний, але й водночас загальнолюдський. У статті розглянуто літературні взаємини А.Міцкевича і О.Пушкіна, попри традиційність думок про велику дружбу двох поетів сучасні літературознавці неоднозначно інтерпретують характер їх стосунків. Вивчаючи думки критиків автор статті дійшов висновку, що у цьому творчому діалозі двох митців позиція російського романтика зайвий раз доводить, що великодержавна хвороба майже невиліковна. Польській поет залишався вірним високим ідеалам за звільнення своєї батьківщини, за духовну свободу всього людства. До розгляду пропонується відома збірка А. Міцкевича «Кримські сонети», досліджується типово романтична поетика сонетного циклу, зокрема жанрові особливості, характер ліричного героя, орієнтальні мотиви, пейзаж та ін.Документ Таїна поетичного слова…(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Марко, Василь ПетровичУ статті розглядаються поезії І. Франка "Сонети - се раби. У формі пута...", "Безмежнеє поле в сніжному завої", Д Павличка "Моя гріховнице перчиса...", Л. Костенко "Послухаю цей дощ", "Затінок, сутінок, день золотий...", І. Драча "Дівич-сніги", В. Стуса "Ти десь живеш на призабутім березі...".