Кафедра української філології та журналістики
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6
Переглянути
7 результатів
community.search.results.head
Документ Система займенникових граматичних форм за текстографічними даними говірки(Вертикаль, видавець С. Г. Кандич, 2020) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, T.(ua) У статті описується система займенникових форм, зафіксованих в усному мовленні української степової говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Говірковий матеріал репрезентує значний ряд граматичних особливостей, що сприяє лінгвістичній інтепретації усього набору одиниць говірки як мовної системи через набір релевантних структурних рис, їх системні зв’язки в контекстах тощо. Аналіз говіркових текстів як комунікативно зумовлених діалектних характеристик мовлення показав переваги у діагностиці спонтанних виявів у різноманітних виражальних конструкціях. Представлені у дослідженні займернникові форми на основі текстографічних джерел виявляють як релевантні риси степового говору південно-східного наріччя української мови, так і окремі граматичні вузькодіалектні явища. З’ясовано, що займенникова словозміна в говірковому дискурсі зумовлена в основному фонетичними явищами та аналогійними впливами. Опис займенників граматичної системи говірки проєктує у застосуванні сучасних лінгвістичних дослідницьких процедур екстраполяцію моноговіркових займенникових форм у подальших діалектологічних морфологічних студіях.Документ Граматична система говірки за даними дескрипції: іменникові форми(ДонНУ ім. Василя Стуса, 2021) Громко, Тетяна Василівна(ua) У статті описується система іменникових форм за даними моноговіркової дескрипції української степової говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Аналіз мовних даних на основі корпусу говіркових текстів демонструє переваги у діагностиці спонтанних виявів іменникових форм у різноманітних виражальних конструкціях. Окремі іменникові словоформи та словосполучення з іменниками як реалізація морфологічних особливостей говірки установлені у процесі еліцитації при збиранні польового матеріалу. Проаналізовані іменникові форми поодиноко виявляють релевантні риси більшості українських діалектів, однак ряд граматичних ідіомем вже на цьому етапі можна трактувати як вузькодіалектні явища. Моноговіркова дескрипція граматичної системи проєктує у застосуванні сучасних лінгвістичних дослідницьких процедур екстраполяцію моноговіркових іменникових форм як сегмента подальших діалектологічних морфологічних студій.Документ Говірка як мовна система в метамові лінгвістики(2021) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, T.(ua) Стаття присвячена теоретичному удокладненню говірки як мовної системи в метамові лінгвістики. Установлені такі ознаки системи говірки, як структурність, нормативність, системність організації тощо, що подібні до мовної системи загалом. Структура говірки як мовної системи може бути реалізована в описі її лінгварію.Документ Проблема варіювання одиниць мовної системи говірки та їх лексикографування(2022) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, Tetiana(ua) Метою запропонованої статті є теоретичне обґрунтування варіювання мовних одиниць як ідіомем на основі мовних даних говірки, а також засад їх репрезентування у словнику варіантної лексики мовної системи як окремому аспектному зведенні моноговіркового лінгвографічного комплексу. Об’єктом є визначення проблеми то-тожності і варіювання слова в лінгварії говірки як мовно-мовленнєвій системі. Предметдослідження — теоретичні та функціональні засади лексикографування варіантів мовних одиниць говірки та явища формального варіювання лінгварію говірки. Результатом дослідження є, з одного боку, визначення проблеми тотожності і варіювання слова в лінгвістиці, при якій констатується недостатність досліджень теорії варіантності слова в українській діалектологічній науці, що пояснюється неповнотою або відсутністю емпіричної бази, неосвоєнням наявного фактичного матеріалу, недостатньою увагою до способів вивчення формальних модифікацій слова, слабкою освітленістю джерелознавчих та методологічних питань. Актуальність проблематики визначає ряд теоретичних положень: 1) варіантність, будучи іманентною властивістю будь-якого різновиду мови, широко представлена в діалектному мовленні; 2) формальне варі-ювання слова забезпечує континуальність говірки як системи мови; 3) лексикон говірки, говірколінгварій становлять інформаційно-дослідницьку лексикографічну систему ідіому — тезаурус. Узагальнений огляд теоретичних засад діа-лектологічної лексикографії варіантної лексики говірки дозволив дійти висновку про специфіку представлення в ньо-му говірколінгварію. З іншого боку, результатидослідження репрезентують Словник варіантної лексики говірки як аспектний, який входить до моноговіркового лексикографічного комплексу, маючи уніфіковані правила демонстрації у ньому мовних одиниць і водночас відрізняючись своїми структурними та номенклатурними параметрами відобра-ження лексико-семантичних видозмін мовних і мовленнєвих одиниць, є першою спробою системного викладу такого типу групування складових говіркового дискурсу, що об’єднує літературний і діалектний страти. Висновки: Словник варіантної лексики говірки розглядається як репрезентант складності, різноманіття явища формального варіювання діалектного слова, а також демонстрація цілого ряду формально-смислових зв’язків у лексиці лінгварію для подальшої моноговіркової дескрипції, орієнтованої на монографічний опис говірки.Документ Становлення моноговіркової дескрипції у вітчизняному мовознавстві (кінець ХІХ – 40-і роки ХХ ст.)(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) У статті подається визначення та з історико-мовного погляду аналізується становлення в періодизації моноговіркової дескрипції в українському мовознавстві. Вивчення історії таких описів показує, що становлення їх припадає на кінець ХІХ ст. і закінчується в 40-і роки ХХ ст. Установка фундатора української діалектології К. П. Михальчука на вивчення говіркових особливостей була підтримана дослідниками мови, етнографами, істориками та іншими просвітителями того часу. Серед них статті, написані свого часу видатними українськими діалектологами І. М. Зілинським, І. А. Панькевичем, Я.-Б. А. Рудницьким, які були актуальними на тогочасному європейському лінгвістичному рівні та фундаментальними для вітчизняного мовознавства за підходами до вивчення діалектної мови у плані повноти збирання діалектного матеріалу та його наукової інтепретації. Ці та інші розвідки етапу становлення моноговіркового дескрибування послужили наступним лінгвістам стимулом до подальших такого типу діалектологічних описів. Одними з перших в цей період були описи говірок сіл Сушки, Хоцьок, Кобилівка на Полтавщині, Олексіївка на Харківщині, Убля на Лемківщині, Монастирське, Стара Ушиця, Михиринець, Бородачівка на Поділлі, Бітля на Бойківщині, Стояновка на Одещині, Кодні на Житомищині. Ряд розвідок представлено в перших книгах «Українського діалектологічного збірника». Найповнішою працею цього часу є монографічне дослідження Я. Янува про говірку Мошківців і Сівки Наддністрянської. У період становлення моноговіркової дескрипції у вітчизняному мовознавстві закономірно відсутні докладні, системні презентації говірки. Хоча дослідження діалектної мови на матеріалі окремої говірки в цей час уже заклало наукову лінгвістичну традицію: виділення говірки як реальної системи мови в усіх складнощах її розвитку. Поєднання ідеї системності говірки в наш час сприяє структуральному, типологічному та лінгвогеографічному опису українських діалектів, на що орієнтується сучасна українська діалектологія.Документ Тезаурус говірки як показник її онтологічного статусу(2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) У статті проаналізовано сучасний спосіб експлікації діалектногоого матеріалу за корпусом текстів однієї говірки – тезаурус. Визначено онтологію як сукупність лінгвістичних знань та методів їх наукових досліджень, а також зосереджено увагу на онтології опису лінгвістичних об’єктів, що є базовим онтологічним принципом дослідження мови. Удокладнене поняття «говірка» як одиниця діалектної мікросистеми у плані з’ясування онтологічних її ознак. Зосереджено увагу на лінгвістичному співвідношення між говіркою як онтологічною даністю та її гносеологічним відображенням в різноманітних описах. Констатується назріла потреба в тезаурусному зводі, подібному до словників не тільки моноговіркових описів (дескрипцій), а й української діалектної мови в цілому. Тезаурус говірки як повний дескриптивний словник якраз і подає усі функціональні одиниці мовлення услід за відображенням їх у корпусі текстів говірки (текстовому чи електронному), тобто є вторинним відносно «текстового опису» говірки. Подано склад одиниць тезаурусу є: а) слова у традиційному їх розумінні; б) словоформи (вживання слів) і колокації (немовленнєві звукові елементи – сміх, покашлювання, «невербальні хезитативи»). У статті наводиться фрагмент тезаурусу говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Новизною у тезаурусному способі лексикографування є включення до його складу різнопланового ономастичного матеріалу. Основний комплекс словника об’єднує усі розряди онімів, що дає можливість ще й цією гранню говірки досліджувати увесь комплекс інформації. Наводиться фрагмент онімів, зафіксованих у тезаурусі досліджуваної говірки. Узагальнений огляд онтології говірки та досвід укладання тезаурусу говірки дозволив дійти висновку про системний характер представлення одиниць, джерелом яких є моноговірковий корпус текстів. Оцінка якості тезаурусу говірки залежить від ступеня повноти його словника. Перспектива дослідження говірки бачиться нами не лише в повноті й точності опису значень слів, а й у ситуативній зумовленості уживання слова в говірковому мовленні.Документ Теоретичні засади відображення спонтанного усного мовлення у моноговірковому звуковому корпусі(КОД, 2021) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, Tatiana(uk) Стаття присвячена теоретичним засадам відображення спонтанного усного мовлення, що полягають в обґрунтуванні систематизації та структурування емпіричного матеріалу для монографічних дескрипцій говірок в рамках описової діалектології. Авторка репрезентує його на досвіді корпусу усного мовлення говірки. Обґрунтовується специфіка відображення спонтанного усного мовлення як базового для опису говірки, визначаються металінгвістичні дані корпусу, класифікація його складових одиниць за лінгвістичними критеріями, а також діалектологічна параметризація цього звукового матеріалу.