Наукові видання каф-ри германських мов, зарубіжної літератури та методик їхнього навчання
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/16
Переглянути
3 результатів
collection.search.results.head
Документ Семіотика речей та образ дому в художньому світі Ліни Костенко(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Манойлова, Ольга Миколаївна(ua) Стаття є спробою авторки за допомогою традиційного, феноменологічного та семіотичного підходів до аналізу художнього твору дослідити знаковість образів дому і старовинної речі в художньому світі поезії Ліни Костенко.Документ Семіотика очей в оповіданні В. Винниченка «Студент»(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Манойлова, Ольга Миколаївна; Manoylova, Olga(uk) Очі є одним із найінформативніших портретних знаків, завдяки якому читач більше дізнається про персонажа. Інколи – це фундамент, основа враження про людину, бо колір очей, їхній вираз і погляд відображають і швидкоплинні емоції, і більш сталі характеристики особистості – її характер та почуття. Стаття є спробою розглянути образ очей в оповіданні Винниченка «Студент» як джерело семіотичної інтерпретації, з’ясувати рівень знаковості образу у художній структурі твору, його роль у творенні портретів героїв, реалізації художньої ідеї. Це знакова портретна деталь, у якій Винниченко закодовує духовний світ людини буремної доби, розкриває не стільки психологію героя, скільки психологію моменту, емоцій, інстинктів та імпульсів у вирішальну мить його життя.Документ Семіотика образу місяця у поезії Ліни Костенко(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Манойлова, Ольга Миколаївна; Manoylova, Olga(uk) Образи сонця та місяця завжди мали більший семіотичний статус порівняно з іншими явищами природи. Це образи-архетипи, знаки, що в них закладені і міфологічні уявлення про будову Всесвіту, і культурні коди цілої нації. Ці небесні тіла увійшли у поетичну традицію, стали визначальними у календарно-обрядовому житті українців, вони є чи не найпоширенішими дійовими особами святкових ритуалів та персонажами фольклору. Стаття є спробою розглянути образ місяця у поетичному світі Ліни Костенко у збірках «Мандрівки серця» (1961), «Поезії» (1969), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987) та «Вибране» (1989) і за допомогою традиційного, рецептивного та семіотичного підходів до аналізу художнього твору з’ясувати, як, підкоряючись авторській інтенції, змінюється його смислове навантаження. Поетична уява Ліни Костенко створює цілу парадигму незвичайних, дивовижних образів місяця. Частина з них апредметні – вони цілковито або майже повністю позбавлені речовості, їх художність досягається іншими способами: персоніфікація, перифраз, одивнення та їх комбінації. Предметні переосмислення образу місяця, утворені на основі метафоричних трансформацій, антропо- та зооморфізації, оречевлення та одивнення у різних комбінаціях, формують візуальні образи на рівні поетичного тексту та знакові ситуації на рецептивному рівні.