Наукові видання каф-ри права та правоохоронної діяльності
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/34
Переглянути
7 результатів
Фільтри
Налаштування
Search Results
Документ Медіація як один із елементів принципу законності в адміністративному судочинстві(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Манжула, Андрій Анатолійович; Максименко, Наталія Володимирівна; Manzhula, Andriy Anatoliyovych; Maksymenko, Natalia Volodymyrivna(ua) Стаття присвячена характеристиці застосування медіації як способу досудового й позасудового врегулювання конфліктів та вирішення спорів, де кінцевою метою медіації виступає захист інтересів сторін шляхом врегулювання спору з дотриманням законності, забезпечуючи рівноправність і добровільність у досягненні домовленостей під час прийняття взаємоприйнятного рішення між сторонами. Здійснено аналіз національної доктрини відносно місця медіації в регулюванні конфлікту, де одна група науковців вбачає медіацію як досудове врегулювання конфлікту, інша група - тільки в судовому порядку суддею-медіатором в межах судової процедури вирішення спору за участю судді. Наголошено, що остаточною метою медіації виступає створення умов, за яких конфлікт вирішується справедливо, ефективно й з урахуванням інтересів усіх сторін, сприяючи гармонізації цих відносин. Шляхом надання процесуальної характеристики принципу законності в адміністративному судочинстві, наголошено, що даний принцип у процесуальному праві означає, що всі дії учасників процесу, а також рішення, ухвалені судом чи іншими органами, мають відповідати чинному законодавству. Дотримання законності має на меті й медіація у процесуальному праві, оскільки медіація також ґрунтується на законодавстві, адже її проведення регулюється спеціальними законами та іншими чинними нормативними актами. Укладена мирова угода не може суперечити правовим нормам. У результаті розкриття процесуальної характеристики принципу законності та правової природи медіації доведено, що медіація є одним із елементів реалізації принципу законності у процесуальному праві. (en) The article describes the use of mediation as a method of pre-trial and out-of-court conflict resolution and dispute resolution, where the ultimate goal of mediation is to protect the interests of the parties by settling a dispute in compliance with the law, ensuring equality and voluntariness in reaching agreements when making a mutually acceptable decision between the parties. The author analyzes the national doctrine regarding the place of mediation in conflict resolution, where one group of scholars sees mediation as a pre-trial settlement of a conflict, and another group - only in court by a mediator within the framework of a judicial dispute resolution procedure with the participation of a judge. The author emphasizes that the ultimate goal of mediation is to create conditions under which a conflict is resolved fairly, efficiently and with due regard for the interests of all parties, and to promote harmonization of these relations. By providing a procedural characterization of the principle of legality in administrative proceedings, the author emphasizes that this principle in procedural law means that all actions of the parties to the proceedings, as well as decisions made by the court or other bodies, must comply with applicable law. Mediation in procedural law also aims to comply with the law, as mediation is also based on the law, as its conduct is regulated by special laws and other applicable regulations. A settlement agreement cannot contradict legal norms. As a result of the disclosure of the procedural characteristics of the principle of legality and the legal nature of mediation, it is proved that mediation is one of the elements of implementation of the principle of legality in procedural law.Документ Особливості проведення слідчих (слідчо-розшукових) дій під час воєнного стану(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Чорна, Марина Василівна; Сhorna, Maryna Vasylivna(ua) У статті розглядається проблема проведення слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану в Україні. Автором здійснюється аналіз змін до Кримінального процесуального кодексу України, а саме: можливість прийняття рішення про початок досудового розслідування дізнавачем, слідчим, прокурором, якщо відсутня технічна можливість доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань; виконання повноважень слідчого судді керівником відповідного органу прокуратури; право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування; проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи без залучення понятих, у випадках, коли їх залучення є об’єктивно неможливим або пов’язано з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я; можливість дистанційної участі захисника у проведенні слідчої (розшукової) дії. Автором наголошено на тому, що слідчий, прокурор, який проводить відповідну слідчу (розшукову) дію в умовах воєнного стану, повинні оцінити наявність зазначених підстав та прийняти рішення щодо залучення/незалучення понятих. За результатами аналізу автор статті стверджує про те, що судові рішення можуть бути обґрунтовані показаннями, наданими слідчому, прокурору, навіть якщо суд безпосередньо не сприймав такі показання під час судового засідання. Встановлено, що на підставі аналізу норм кримінального процесуального законодавства виокремлено особливості проведення та фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Зазначено, що більшість слідчих дій тривають досить довгий час, що в умовах перебування у території, що наближена до зони бойових дій, є дуже небезпечним, як безпосередньо особам, що перебувають на такій території, а й особам, що приймають участь у той, чи іншій слідчій дії. Крім того, автор вказує, що новою особливістю проведення слідчих дій під час воєнного стану стало тим, що слідчий, прокурор, чи дізнавач може не залучати до участі у слідчих діях понятих, спираючись на те, що обстановка, яка діє на час проведення слідчої дії, не дозволяє залучити понятих. (en) The article examines the problem of conducting investigative (research) actions in the conditions of martial law in Ukraine. The author analyzes the changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine, namely: the possibility of making a decision to start a pre-trial investigation by the inquirer, investigator, prosecutor, if there is no technical possibility to access the Unified Register of Pre-Trial Investigations; execution of the powers of the investigating judge by the head of the relevant prosecutor's office; the right to entrust the implementation of a pre-trial investigation of any criminal offense to another pre-trial investigation body; conducting a search or inspection of a person's home or other possessions without the involvement of witnesses, in cases where their involvement is objectively impossible or is associated with a potential danger to their life or health; the possibility of remote participation of the defender in the investigation (search) action. The author emphasized that the investigator, the prosecutor, who conducts the relevant investigative (search) activity in the conditions of martial law, must assess the presence of the specified grounds and make a decision on the involvement/noninvolvement of witnesses. Based on the results of the analysis, the author of the article claims that court decisions can be substantiated by testimony given to the investigator, prosecutor, even if the court did not directly perceive such testimony during the court session. It was established that, based on the analysis of the norms of criminal procedural legislation, the peculiarities of the conduct and recording of the course and results of investigative (search) actions in the conditions of martial law were identified. It is noted that most investigative actions last quite a long time, which in the conditions of being in the territory close to the combat zone is very dangerous, both for the persons who are directly in such territory, and also for the persons who take part in the other investigative action. In addition, the author points out that a new feature of conducting investigative actions during martial law has become the fact that the investigator, prosecutor, or investigator may not involve witnesses in the investigative actions, relying on the fact that the situation that is in effect at the time of the investigative action, does not allow witnesses to be involved.Документ Правова природа вмотивованості вироку як вимоги та ознак(2023) Скляренко, Ігор Васильович; Skliarenko, I.(ua) Стаття присвячена дослідженню категорії вмотивованості вироку суду як документу, що остаточно вирішує питання про кримінальну відповідальність особи. Проаналізовано різні підходи вчених щодо визначення поняття та сутності вмотивованості судового рішення. Досліджено філософсько-правові підходи до категорії вмотивованості та мотивування як певного мисленнєвого процесу. Звернуто увагу на особливий характер судової влади як цивілізованого способу вирішення правових спорів. Акцентовано увагу на тому, що метою кримінального судочинства є вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Доведено, що зрозумілість ясність мотивів ухваленого судом вироку є запорукою його правосудності. Розглянуто нормативні вимоги кримінального процесуального законодавства України до вмотивованості вироку суду. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини в частині вимог до мотивування судових рішень. Визначено, що невиконання судом вимог щодо належного мотивування свого вироку ставитиме під сумнів його правосудність як для сторони, що програла, так і для інших учасників кримінального провадження.Документ Належне мотивування судового рішення у судовій справі як гарантія його правосудності(ЗУНУ, 2023) Скляренко, Ігор Васильович; Соболь, Євген Юрійович; Skliarenko, Igor; Sobol, Yevhen(ua) Стаття присвячена дослідженню категорії мотивування судового рішення як документу, що оста-точно вирішує правовий спір. Проаналізовано різні підходи вчених щодо визначення поняття та сутності мотивування судового рішення. Досліджено філософсько-правові підходи до категорії до вмотивованості та мотивування як певного мисленнєвого процесу. Звернуто увагу на особливий характер судової влади як цивілі-зованого способу вирішення правових спорів. Акцентовано увагу на тому, що метою відправлення правосуддя є вирішення правового спору та подальше припинення правового конфлікту. Доведено, що зрозумілість ясність мотивів ухваленого судом рішення є запорукою його правосудності. Розглянуто нормативні вимоги процесуаль-ного законодавства України до мотивування судових рішень всіх інстанцій. Проаналізовано практику Європей-ського суду з прав людини в частині вимог до мотивування судових рішень. Визначено, що невиконання судом вимог щодо належного мотивування свого рішення щодо правового спору ставитиме під сумнів його правосуд-ність як для сторони, що програла, так і для інших учасників спірних правовідносин.Документ Взаємодія державних правоохоронних органів: проблема визначення поняття(2021) Рябовол, Лілія Тарасівна; Riabovol, L.(ua) У статті проведено аналіз вітчизняного законодавства про взаємодію державних правоохоронних органів та наукових праць з проблематики дослідження. Констатовано, що взаємодія правоохоронних органів полягає у проведенні спільної діяльності, спільних заходів, передбачає чітку організацію та здійснення конкретних управлінських дій. Така взаємодія прямо передбачена законами, якими визначено правовий статус кожного окремого правоохоронного органу, а конкретні умови та порядок взаємодії регулюється відповідними спільними нормативними актами. Необхідність і доцільність взаємодії правоохоронних органів детермінована тим, що такі органи мають спільні специфічні цілі й завдання та уповноважені застосовувати державний примус, відтак, інтеграція їх зусиль, потенціалу, можливостей дозволяє суттєво підвищити ефективність боротьби зі злочинністю й систематично забезпечувати законність і правопорядок. Поняття взаємодії державних правоохоронних органів визначено як цілеспрямовану, узгоджену й систематизовану діяльність у сфері забезпечення законності і правопорядку в державі, сутність якої полягає у відборі й застосуванні сукупності правових, організаційних, оперативно-тактичних та інших заходів (щодо своєчасного виявлення, розкриття, присікання й попередження правопорушень, а також щодо усунення передумов та причин протиправної поведінки), необхідних і достатніх для забезпечення законності і правопорядку в державі. До відповідних спільних заходів віднесено такі, як: обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю між правоохоронними органами у межах їх компетенцій та повноважень; вивчення й поширення позитивного досвіду взаємодії державних правоохоронних органів; створення спільних слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних правопорушень; видання правоохоронними органами спільних нормативних актів, інструкцій, рекомендацій для унормування й таким чином підвищення ефективності їх взаємодії тощо.Документ До проблеми визначення судової юрисдикції Євросоюзу (можливість алгоритмізації)(2016) Культенко, Олександр Володимирович(uk) Стаття присвячена застосуванню математичного методу у професійній діяльності юриста. Розглянуто особливості тлумачення терміна «юрисдикція» в Україні та Європейському Союзі. Проаналізовано Регламент (ЄС) № 1215/2012. Запропоновано схему-алгоритм для визначення юрисдикції в Європейському Союзі.Документ К урегулированию вопросов правовой определенности провайдеров интернет-услуг(2015) Культенко, Олександр Володимирович; Kultenko, O. V.; Культенко, Александр Владимирович(uk) У цій статті розглянуті проблеми застосування законодавства у спорах про порушення прав інтелектуальної власності, що вчиняються з використанням системи Інтернет. Проаналізовано рішення у справах розглянутих судами Франції про утиск авторських прав, поданих проти компанії Google. Встановлено характерні особливості інтерпретації закону в цих справах. Роз’яснена необхідність схвалення доктрини «спрямованої діяльності», пов’язаної з авторським правом при використанні системи Інтернет. Запропоновано врегулювати колізію законодавства вибором найбільш тіснопо в’язаних норм закону, щоб визначити наслідки порушення авторського права та позадоговірних зобов’язань, для сторін конфлікту.