Перегляд {{ collection }} за Автор "Poliarush, S."

Зараз показуємо 1 - 12 з 12

Адміністративна відповідальність у сфері трудових правовідносин
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
Адміністративна відповідальність у трудоправовій сфері
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття присвячена характеристиці адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин як особливого виду юридичної відповідальності. Зроблена спроба комплексного підходу у вивченні матеріальних і процесуальних норм адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин. Зазначено, що у Кодексі законів про працю України (КЗпП України) детально прописані дисциплінарна, матеріальна та фінансова відповідальність. Підкреслено, що норми адміністративної відповідальності містяться в окремих законах та Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Відмічено, що статті КУпАП, присвячені обраній проблемі, розпорошені в окремих главах. Причиною цьому є те, що норми систематизувалися за двома критеріями: за галузевою належністю правопорушень та за об’єктом правопорушення. З’ясовано, що в КУпАП містяться статті, безпосередньо пов’язані з такими інститутами трудового права, як працевлаштування, колективний договір та угода, трудовий договір, охорона праці, трудові спори, контроль і нагляд за дотриманням законодавства про працю, трудова міграція. Найбільше статей присвячено відповідальності за правопорушення у сфері охорони праці. Вказаний правовий інститут має міжгалузевий характер. Норми КУпАП про адміністративну відповідальність в сфері охорони праці теж можна поділити на універсальні і конкретно-правові. Приділена увага практичній реалізації окремих статей КУпАП. Зокрема, детально охарактеризоване контрольно-наглядове провадження. Вказано на правову дилему щодо застосування ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП і на факт більш повного нормативного забезпечення реалізації на практиці ст. 265 КЗпП України, що і обумовлює пріоритетність вибору санкцій інспекторами Державної служби з питань праці. Вказано на факт відсутності спеціального законодавства, де б були прописані процедурні питання проведення мирних зібрань, однак, адміністративна відповідальність за порушення останніх існує у КУпАП, що і породжує недієвість окремих його статей.
Вчення про права жінок у Староданьому світі
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Спираючись на віровчення Стародавнього Сходу та філософську думку античності і Риму, у статті охарактеризовано соціальний статус жінки як учасниці гендерних відносин у період стародавньої історії. Констатовано, що у стародавньому суспільстві домінували погляди на жінку як обʼєкт управління з боку чоловіків. Наведені приклади виходу жіноцтва на публічну арену суспільного життя. Підкреслено намагання жінок зламати соціальні стереотипи щодо гендерних ролей. Звернуто увагу на пояснення жіночого начала Інь і його взаємодію з чоловічим началом Ян у давньокитайському трактаті „Книзі Змін”. Зазначено, що трактування державного управління як керівництва сім’єю у конфуціанстві, не дало можливості китайським філософам вийти за межі патріархального підходу до ролі і місця жінки у суспільстві. Відзначено, що у філософії Стародавньої Індії сформувалося три культурні моделі ставлення до жіноцтва: петріархальна у брахманізмі, матріархальна у санкх я та протоегалітарна у буддизмі. Висунуто припущення, що найбільш прогресивним вченням був буддизм. Продемонстровано, що мусульманське віровчення арабського світу поступово відходило від лояльного ставлення до жіноцтва через зіткнення з патріархальними традиціями завойованих народів. Розглянуто особливості ставлення до жінок з боку давньогрецьких мислителів Платона, Арістотеля та Піфагора. На основі аналізу наукових доробок українських вчених відмічено, що серед грецьких філософів найбільш прогресивним у питанні ставлення до жіноцтва був Платон з його ідеєю створення ідеальної держави рівних можливостей для чоловіків і жінок. Підкреслено, що у Стародавньому Римі навіть Ціцерон не виходив за межі традиційних поглядів суспільства на роль жінки. Оцінено публічно-правове і приватно-правове становище жінки-громадянки Риму. Зроблено висновок, що чоловічий світ усіляко витісняв жіноцтво із публічної сфери життя і лише окремі найбільш прогресивні мислителі стародавнього часу ламали вказані традиції.
Еволюція вестиментарного законодавства в Європі
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття характеризує зміни у сфері державного регулювання костюма у різні епохи європейської історії, у тому числі і історії України. Розкрито поняття „вестиментарного законодавства”, яке регулює питання носіння костюма. Цитуються окремі фрагменти нормативних актів, що підтверджують факт широкого використання вестиментарного законодавства у ранні епохи державної історії європейської цивілізації. Підкреслено, що вестиментарне законодавство у грецький та римський періоди відігравало роль сумптуарного законодавства, тобто законодавства проти розкоші, проти демонстративного споживання. Виділено домінуючі функції вестиментарного законодавства у феодальний період та в період переходу до буржуазних відносин. Авторка приєднується до думки цілої низки вчених, які підкреслюють становий характер законодавства про костюм в епоху феодалізму. З переходом до буржуазних відносин вказане законодавство відіграє роль економічного важеля у стимулюванні розвитку власного виробництва тканин і одягу та внутрішнього ринку. Наголошено, що у першій половині ХУІІІ ст. вестиментарне законодавство набуває більше рис придворного етикету, а з другої половини ХУІІІ ст. і до нашого часу воно мінімізує свій вплив на громадянське суспільство. Громадянське суспільство вже саме створює модні тенденції. Вказана риса зберігається до нашого часу. Приділено увагу окремим особливостям вестиментарного законодавства у ХХ-ХХІ ст. Зазначено, що у вказаний період воно могло набувати дискримінаційного характеру. Сьогодні вестиментарне законодавство відображає занепокоєність країн Європи окремими терористичними проявами та впровадженням карантинних обмежень через пандемію COVID-19.
Зовнішня навчально-трудова міграція молоді і Україна
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
Подолання дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні
(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття присвячена проблемі боротьби з дитячою безпритульністю і бездоглядністю в Україні. Охарактеризовано чотири періоди масової дитячої безпритульності та бездоглядності на українських землях протягом ХХ–ХХІ ст. на предмет кількості безпритульних, причин виникнення масового явища і державної політики у цій сфері. На основі узагальнення представлено особливості нормативно-правового врегулювання подолання вказаної проблеми у різні історичні періоди. Надано оцінку ступеню залучення громадськості до співпраці з державними закладами та установами для вилучення дітей з вулиць. Зосереджено увагу на розгляді досліджуваної проблеми у юридичному аспекті. Усі діючі на сьогодні нормативно-правові акти щодо боротьби з явищем дитячої безпритульності і бездоглядності було синтезовано у чотири групи: міжнародні, регіональні та українські акти-стандарти рівня життя дітей; акти по зміцненню інституту сім’ї і фактичного попередження появи «дітей вулиці»; акти, що встановлюють способи захисту дітей, що потрапили у складні життєві обставини; акти по регулюванню діяльності та взаємодії різноманітних установ відповідного гатунку. Спираючись на дослідження ЮНІСЕФ та Державного інституту сімейної та молодіжної політики, наведено класифікацію «дітей вулиці» за різними критеріями, зокрема, систематичним зв’язком із сім֦’єю та часом перебування їх за межами останньої. Розкрито рівень представлення термінів «дитяча безпритульність» та «дитяча бездоглядність» у законодавчих актах України. Акцентовано увагу на достатньо повному визначенні поняття дитячої бездоглядності у науковій літературі. Запропоновано державним органам і установам для успішного подолання дитячої безпритульності і бездоглядності активно залучати волонтерів і благодійні організації. Рекомендовано заохочувати останніх як до відшукання, обліку та влаштування «дітей вулиці», так і до заходів з попередження дитячої безпритульності і бездоглядності. З метою реалізації вказаної пропозиції, аргументовано необхідність внесення змін і уточнень до Законів України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Похідні твори: поняття, види та охорона
(Полімед-Сервіс, 2018) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(uk) У статті охарактеризовано правовий статус досить суттєвої групи об'єктів авторського права – похідних творів за українським законодавством. Автор здійснив спробу класифікації цих об'єктів, об'єднавши їх у п'ять груп: літературні твори; екранізація та театральна чи телевізійна інсценізація літературних творів (адаптації); складені твори; похідні музичні твори; твори, пов'язані з творчістю фанатів. Наведені визначення вказаних видів похідних творів. Відзначено умови охороноздатності окремих похідних творів. Спираючись на чинне законодавство, встановлені основні способи охорони авторських прав творців похідних творів.
Правове регулювання становища тварин-компаньйонів: міжнародний досвід і Україна
(2022) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Наукова стаття присвячена проблемі зміни правового становища домашніх тварин у звʼязку з переходом людства від світоглядної концепції антропоцентризму до концепції біоцентризму. Здійснено характеристику міжнародних і регіональних нормативно-правових актів у сфері захисту домашніх тварин (тварин-компаньйонів). Наголошено на важливості формулювання, а у подальшому впровадження „концепції пʼяти свобод тварин” у міжнародному і внутрішньому законодавстві держав світу. Представлено позитивний і негативний досвід правового регулювання становища домашніх тварин і відповідальності їх господарів у державах Сходу і Заходу. Зазначено, що ставлення держави до домашніх тварин обумовлюється переважно релігією і політичним режимом. У законодавстві країн Європи відмічається посилення відповідального ставлення суспільства до тварин-компаньйонів, що передбачає комплексний підхід до проблеми утримання тварин. Останній включає просвітницьку роботу із власниками тварин, податок на утримання тварин, чітке прописування у законодавстві прав і обовʼязків господарів домашніх тварин та дуже високі штрафи, а інколи навіть - увʼязнення, за недбальство стосовно домашніх улюбленців. Встановлена також відповідальність муніципальної влади за агресивну поведінку безпритульних тварин. Підкреслено, що українська нормативно-правова база поки що відстає у досліджуваній сфері, хоча з 2013 р. іде процес імплементації європейського законодавства. У окремому спеціальному законі тварин визнано біологічними обʼєктами, тобто живими істотами, і зафіксовані основні права і обовʼязки господарів домашніх тварин та гуманне ставлення до тварин. Зазначено про необхідність внесення змін у цивільне законодавство щодо становища тварин. Підкреслено, що низькі штрафні санкції як вид адміністративної відповідальності не сприяють посиленню відповідальності власників тварин, та посадових осіб.
Правовий статус спортивних уболівальників в Україні
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(uk) У статті здійснена спроба характеристики правового статусу спортивних уболівальників в Україні з використанням досвіду зарубіжних країн. Звернено увагу на історичний аспект формування спортивного уболівальництва у світі. Авторка окремо зупинилася на русі футбольних уболівальників у ХХ ст. Спираючись на сучасні дослідження українських вчених, подано класифікацію окремих категорій футбольних уболівальників. У статті стверджується, що спортивні фанати – це своєрідний виклик державним структурам, а часом і усьому суспільству, тому уміння співпрацювати з такими неформальними утвореннями, де за складом переважає молодь, – ключове завдання державних структур. Наведено приклади плідної співпраці держави, органів місцевого самоврядування і волонтерів у вигляді фан-проєктів із футбольними фанатами в Німеччині та Бельгії. Констатовано, що в Україні співпраця, поки що, здійснюється на рівні футбольного клубу і фанатів. Позитивно оцінено запровадження у футбольних клубах посади Співробітника по роботі з футбольними уболівальниками. Вказано на специфіку українського фанатського футбольного руху – потужний вплив на нього політики. Підкреслено, що в Україні, поки що, немає закону, що регулював би правовий статус спортивних уболівальників. Проаналізовано низку міжнародних договорів, актів міжнародних спортивних організацій та українських законодавчих, підзаконних та локальних нормативних актів у контексті зʼясування комплексу прав і обовʼязків спортивних уболівальників (переважно футбольних). Встановлено, що статус спортивних уболівальників визначений лише у межах досягнення мети забезпечення безпеки спортивного змагання. Запропоновано у перспективі розробити спеціальний закон, що встановлював би правовий статус спортивного уболівальника і уболівальницького руху в цілому. Особлива увага приділена чіткому формулюванню прав спортивних уболівальників.
Правовий статус спортивних уболівальників в Україні
(ФОП Озеров Г. В., 2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) У статті здійснена спроба характеристики правового статусу спортивних уболівальників в Україні з використанням досвіду зарубіжних країн. Звернено увагу на історичний аспект формування спорт ивного уболівальництва у світі. Авторка окремо зупинилася на русі футбольних уболівальників у ХХ ст. Спираючись на сучасні дослідження українських вчених, подано класифікацію окремих категорій футбольних уболівальників. У статті стверджується, що спортивні фанати – це своєрідний виклик державним структурам, а часом і усьому суспільству, тому уміння співпрацювати з такими неформальними утвореннями, де за складом переважає молодь, - ключове завдання державних структур. Наведено приклади плідної співпраці держави, органів місцевого самоврядування і волонтерів у вигляді фан-проєктів із футбольними фанатами в Німеччині та Бельгії. Констатовано, що в Україні співпраця, поки що, здійснюється на рівні футбольного клубу і фанатів. Позитивно оцінено запровадження у ф утбольних клубах посади співробітника по роботі з футбольними уболівальниками. Вказано на специфіку українського фанатського футбольного руху – потужний вплив на нього політики. Підкреслено, що в Україні, поки що, немає закону, що регулював би правовий статус спортивних уболівальників. Проаналізовано низку міжнародних договорів, актів міжнародних спортивних організацій та українських законодавчих, підзаконних та локальних нормативних актів у контексті зʼясування комплексу прав і обовʼязків спортивних уболівальників (переважно футбольних). Встановлено, що статус спортивних уболівальників визначений лише у межах досягнення мети забезпечення безпеки спортивного змагання. Запропоновано у перспективі розробити спеціальний закон, що встановлював би правовий статус спортивного уболівальника і уболівальницького руху в цілому. Особлива увага приділена чіткому формулюванню прав спортивних уболівальників.
Раціоналізаторська пропозиція: проблеми охорони і захисту
(2022) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Метою даної наукової статті є обгрунтування необхідності створення нового закону сфери інтелектуальної власності, який би охороняв і захищав права раціоналізаторів і правонаступників творця раціоналізаторської пропозиції. Відмічено, що останнім часом частина науковців недооцінює значення обраного нами для вивчення обʼєкта інтелектуальної власності. Наголошено, що варто вивчати досвід правового врегулювання впровадження інновацій у виробництво економічно розвинених країн, зокрема, Німеччини. Підкреслено, що у період післявоєнної відбудови України і створення інноваційної економіки, стимулювання розвитку раціоналізаторства є дієвим важелем вказаного вище процесу. На основі аналізу чинних правових актів та наукових доробків сучасних науковців, була здійснена спроба зʼясування основних недоліків сучасної нормативної бази та визначення шляхів їх подолання. Зазначено, що у майбутньому законі необхідно звернути особливу увагу на понятійний апарат, умови охороноздатності раціоналізаторської пропозиції, особисті немайнові права раціоналізатора, його майнові права та майнові права правонаступників. Оскільки раціоналізатор є, як правило, працівником, запропоновано продумати надання йому більших преференцій у трудовому законодавстві, порівняно із діючими нормами. Наголошено, що необхідно створити умови для реалізації можливості зареєструвати трансформовану раціоналізаторську пропозицію у корисну модель або винахід. Необхідно також стимулювати роботодавців до швидкого впровадження вказаного обʼєкта інтелектуальної власності у виробництво. Тому, у майбутньому законі повинні бути закладені механізми такого стимулювання. У нормах щодо захисту прав субʼєктів раціоналізаторської пропозиції слушно буде вказати основні правопорушення та передбачити відповідальність за удаване співавторство.
Інтелектуальна трудова міграція і Україна
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.