Перегляд {{ collection }} за Автор "Савченко, Наталія Сергіївна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 30

General concets and ideas ofhigher pedagogical education in poland
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Savchenko, Natalia; Савченко, Наталія Сергіївна
У статті розкривається сутність загальних концепцій вищої педагогічної освіти у Польщі. В працях польських педевтологів глибоко досліджується національний і закордонний теоретичний доробок у сфері педагогічної освіти, пропонуються нові орієнтації, концепції і моделі підготовки вчителів, застосування яких видається перспективним з врахуванням умов праці вчителів на початку ХХІ сторіччя.
Благодійність як основа польської позашкільної освіти і виховання
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2010) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) В статті розглянуто громадсько-педагогічний рух у Польщі XVIII – ХІХ ст. у сфері опікунсько- та рекреаційно-виховної діяльності як передісторію становлення сучасної польської системи позашкільної освіти і виховання.
Василь Сухомлинський і Казимир Денек про утвердження системи світоглядно-естетичних цінностей як вищого сенсу освітньо-виховної діяльності учителя
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Савченко, Наталія Сергіївна
На сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної освіти існує настійна потреба у пошуках шляхів освоєння кращих, новаторських зразків як вітчизняного, так і зарубіжного досвіду. Стаття присвячена порівнянню головних засад впливу освітньо-виховних ідей на інтелектуально-творчу діяльність учнів у педагогічних системах двох видатних педагогів В. Сухомлинського і К. Денека.
Духовно-моральне виховання у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018) Савченко, Наталія Сергіївна; Савченко, Наталия Сергеевна; Savchenko, Nataliia Serhiivna; Котелянець, Наталка Валеріївна; Котелянец, Наталка Валерьевна; Kotelianets, Natalka Valeriivna
(uk) У статті аналізуються педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо змісту основних категорій духовно-морального виховання та шляхів їх формування у процесі гармонійного розвитку та виховання особистості дитини в контексті гуманістичної педагогіки, ґрунтуючись на пріоритеті загальнолюдських цінностей, любові до дитини, повазі до її внутрішнього, духовного світу. (ru) В статье анализируются педагогические идеи В. А. Сухомлинского по содержанию основных категорий духовно-морального воспитания и путей их формирования в процессе гармоничного развития и воспитания личности ребенка в контексте гуманистической педагогики, основываясь на приоритете общечеловеческих ценностей, любви к ребенку, уважении к ее внутреннему, духовному миру.
Діяльність союзу польських харцерів у педагогічних навчальних закладах
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) У статті з’ясовуються організаційно-програмні засади діяльності інструкторських гуртків СПХ у педагогічних навчальних закладах Польщі поч. 60-х рр. ХХ ст.
Засади харцерської методики «прогресивного самовиховання»
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) У статті з’ясовуються засади методики харцерського «прогресивного самовиховання».
Культурно-освітня діяльність єврейської громади у процесі розвитку єврейського шкільництва в Україні наприкінці ХІХ ‒ початку ХХ ст.
(2023) Савченко, Наталія Сергіївна
(ua) У статті представлено на основі публікацій та архівних матеріалів загальну характеристику шкільництва та аналіз специфіки організації навчально-виховної роботи в єврейських закладах освіти України в кінці ХІХ століття. З’ясовано сукупність положень, що складають теоретичні орієнтири дослідження історії вітчизняної єврейської освіти, визначено стан розробленості проблеми. Обґрунтовано типи й мережу освітніх закладів регіону, де могли навчатися євреї, здійснено аналіз структури та змісту навчально-виховного процесу в єврейських освітніх закладах. Доведено необхідність вивчення єврейського шкільництва в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, що зумовлено низкою суперечностей між: існуванням широкого діапазону регіональних історико-педагогічних досліджень, присвячених становленню й розвитку національного шкільництва, та відсутністю цілісної науково обґрунтованої концепції розвитку єврейського шкільництва в Україні; визнанням на теоретичному рівні важливості створення необхідних умов для попередження асиміляції національних меншин України та недосконалістю формування національного компонента в практиці виховання сучасної єврейської молоді; наявністю багатого досвіду функціонування національного єврейського шкільництва в Україні, яке, попри потужну русифікаторську та асимілятивну політику Російської імперії, забезпечувало значно вищий рівень освіченості євреїв та аутентичності їх виховання поряд з іншими національними меншинами та відсутністю науково обґрунтованих праць, які б сприяли використанню історичного досвіду функціонування єврейської освіти в поліетнічних регіонах України. Аналіз освітньої діяльності євреїв відкриває перспективи більш глибокого осмислення динаміки їхнього соціально-демографічного розвитку, місця та ролі в культурному житті українських губерній, впливу державних структур на регламентацію внутрішнього життя єврейської спільноти. Конкретно-історичний матеріал щодо культурно-освітньої діяльності єврейської громади наприкінці ХІХ ст. складає основу для з’ясування співвідношення спрямованості євреїв на збереження власних традицій, з одного боку, та здатності адаптації до іншокультурного соціуму, з іншого. (en) The article presents, on the basis of publications and archival materials, a general description of schooling and an analysis of the specifics of the organization of educational work in Jewish educational institutions in Ukraine at the end of the 19th century. The set of provisions that make up the theoretical guidelines for the study of the history of national Jewish education has been clarified, and the state of development of the problem has been determined. The types and network of educational institutions in the region where Jews could study were substantiated, the structure and content of the educational process in Jewish educational institutions were analyzed. The necessity of studying Jewish schooling in the late 19th and early 20th centuries has been proved, which is caused by a number of contradictions between: the existence of a wide range of regional historical and pedagogical studies devoted to the formation and development of national schooling, and the absence of a coherent scientifically based concept of the development of Jewish schooling in Ukraine; recognition at the theoretical level of the importance of creating the necessary conditions to prevent the assimilation of national minorities of Ukraine and the imperfection of the formation of the national component in the practice of educating modern Jewish youth; the presence of rich experience in the functioning of national Jewish schooling in Ukraine, which, despite the powerful Russification and assimilation policy of the Russian Empire, ensured a much higher level of education of Jews and the authenticity of their education along with other national minorities and the absence of scientifically based works that would contribute to the use of historical experience in the functioning of Jewish education education in multi-ethnic regions of Ukraine. The analysis of the educational activity of Jews opens up prospects for a deeper understanding of the dynamics of their socio-demographic development, their place and role in the cultural life of Ukrainian provinces, the influence of state structures on the regulation of the internal life of the Jewish community. Concrete historical material on the cultural and educational activities of the Jewish community at the end of the 19th century. forms the basis for clarifying the relationship between the Jews' focus on preserving their own traditions, on the one hand, and the ability to adapt to a foreign cultural society, on the other.
Населення як суб’єкт польської позашкільної педагогіки
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) У статті участь населення (громадян, громадських організацій, громадсько-педагогічних рухів) у позашкільному вихованні молоді розглядається як субкультурне явище.
Організаційно-методичні засади підготовки фахівців до викладацької діяльності в умовах магістратури
(2021) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliіa Sergііvna
(ua) У статті з’ясовуються організаційно-методичні засади професійної підготовки майбутніх викладачів вузів, подано аналіз змісту магістерських програм підготовки майбутніх викладачів вищої школи спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» («Педагогіка вищої школи»). Відзначено, що здатність до самоорганізації є основою успішної професійної діяльності майбутнього викладача та зазначено навчальні дисципліни програм підготовки вітчизняних закладів вищої освіти, вивчення яких сприяє формуванню компетентності самоорганізації.
Освітні аспекти вільного часу
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) Стаття присвячена проблемі вільного часу як важливої суспільної і освітньої категорії. Наводяться результати анкетних опитувань, які з’ясовують ставлення сучасних польських учнів і вчителів до освіти у вільний час.
Освітній зв'язок «Вчитель ‒ учень» у рефлексіях науковців минулого ( ІІ половина ХІХ – початок ХХ ст.)
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Natalia Sergeevna
(ua) У статті аналізуються особливості функціонування системи «Учитель – Учень» в автобіографіях науковців, написаних у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, визначається популярність образів «Я-Учень», «Учень», «Я-Вчитель», «Вчитель», що дозволяє зробити висновки про усвідомлення авторами автобіографій механізмів побудови університетської кар’єри та особливостей наукової творчості дослідника. Визначено, що для науковців-авторів автобіографій найважливішою складовою системи «Учитель – Учень» був образ «Я-Учня». Змальовуючи освіту як автобіографічний факт, мемуаристи основну увагу зосереджували на моменті власного учнівства, яке, на їхню думку, багато в чому було результатом самоосвіти та підтримувалося вірою у власне призначення. «Учитель» виступав у ролі каталізатора, надаючи певного напрямку процесу здобуття «майстерності». Перехід у статус «Майстра» інколи супроводжувався розривом із особою, яка претендувала на роль «Учителя», зокрема, у випадку, коли наставник не міг забезпечити входження учня до університетського середовища через невідповідні моральні або професійні якості. У такому випадку постать учителя заступав «патрон», який фактично легітимізував зміну статусу, засвідчував рівень «майстерності». На цьому етапі «майстерність» підтверджувалася науковими досягненнями та визнанням з боку авторитетних осіб. Постать «Учня» залишилась поза межами автобіографічних текстів, що, скоріш за все, можна пояснити різними причинами: з одного боку тим, що процес формування науковихшкіл тільки розпочинався, і цей феномен не був осмислений мемуаристами; з іншого – історією написання автобіографічних текстів, більшість з яких не були закінчені через різні обставини. До того ж можназробити припущення, що особливості бачення системи «Учитель – Учень» у зазначених автобіографічних текстах зумовлені специфікою наукової творчості, що подібно до творчості літературної, є, передусім, результатом індивідуальної роботи.
Основні ідеї та напрями розвитку вищої освіти у світі
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Савченко, Наталія Сергіївна
У статті розкривається сутність загальних та пріоритетних напрямків розвитку вищої освіти у світі. Розглядаються ініціатори змін у системі освіти, якими є не лише її власні системні чинники, а й зовнішні, що перебувають поза нею й насамперед, до сфери суспільних відносин, національних пріоритетів розвитку, загальноосвітніх тенденцій. Таким чином, при стратегічному плануванні розвитку, а отже, визначенні завдань реформ необхідно враховувати глобальні суспільні процеси.
Особливості професійної підготовки викладачів вищих навчальних закладів
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Савченко, Наталія Сергіївна
(uk) У статті з’ясовуються організаційно-методичні засади професійної підготовки викладачів вузів.
Педагогічний процес у закладі вищої освіти як система взаємодії суб’єктів та об’єктів освітнього процесу
(Середняк Т. К., 2023) Савченко, Наталія Сергіївна
Початок створення системи позашкільної освіти в Україні (Х ст. – початок ХХ ст.)
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Савченко, Наталія Сергіївна; Савченко, Наталия Сергеевна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(uk) У статті автор торкається проблеми періодизації історико-педагогічного процесу в Україні у період Х ст. – початок ХХ ст., а саме, створення системи позашкільної освіти в Україні. Проаналізовано напрацювання науковців щодо вивчення порушеної проблематики. На основі систематизації та узагальнення розвитку позашкільної освіти виділено послідовні етапи початку створення системи позашкільної освіти в Україні: І етап – до Х ст., який характеризується створенням передумов виникнення позашкільної освіти, а також спрямуванням її змісту на оволодіння елементарними трудовими вміннями і навичками; ІІ етап – Х–ХV ст.ст., де активізація освітньої діяльності призвела до розвитку шкільництва, позашкілля, появи перших методичних настанов, а також відкриття іноземних закладів, ознайомлення з іншими культурами; ІІІ етап – ХVI – початок ХХ ст., що полягав у подальшому розвитку позашкільної освіти, розширенні її змісту на засадах народних традицій, народної та козацької педагогіки, урізноманітненні форм організації в позашкільних та інших навчальних закладах.
Підвищення якості та доступності позашкільної освіти як показників ефективності освітньої системи
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Савченко, Наталія Сергіївна; Савченко, Наталия Сергеевна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(ua) У статті проаналізовано проблему переходу в якісно новий стан позашкільної освіти як невід'ємної ланки всієї системи освіти у процесі реформування освіти в Україні. Актуалізовано потребу визначити роль і місце позашкілля, що має величезний виховний потенціал, в системній архітектурі освіти. Розглянуто позашкілля як навчальні заклади, які покладають на себе завдання щодо створення умов для соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності та громадянського становлення дітей та молоді, а також організації їхнього змістовного дозвілля.
Родинне виховання в сім᾿ях української інтелігенції: погляд у минуле (кінець ХІХ ‒ початок ХХ століття)
(2023) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(ua) У статті проаналізовано особливості життя сім’ї сільської української інтелігенції у період з кінця ХІХ століття до початку ХХ століття. На сучасному етапі розбудови держави особливо гострого звучання набуває питання творення національної еліти, здатної реформувати всі сторони успільного життя. За таких умов цінним є звернення до вивчення минулого української інтелігенції кінця XIX ‒ початку XX ст., зокрема особливостей її сімейного побуту та традицій, а також, практики виховання дітей в сім’ї. Вивчення теорії і практики сімейного виховання свідчить, що родинне виховання – вічна категорія, його значення і роль завжди були, є, і будуть актуальними: це одна із форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків та інших родичів з повсякденним впливом сімейного побуту школи, засобів масової інформації, соціального та природного оточення, перша природна і постійно діюча національного виховання дітей засобами народної педагогіки у колі найближчих по крові і духу людей. Опора на виховну силу традицій, на споконвічні сімейні цінності, виявлення і підтримка позитивних тенденцій у сімейно-родинних відносинах, формах родинного спілкування набуває сьогодні особливої актуальності. Сім’я української сільської інтелігенції кінця XIX ‒ початку XX ст. відрізнялася від традиційної селянської родини за кількісними, соціальними і національними показниками. Свої особливості мала система взаємин між членами родини, що у значній мірі було пов’язано з відносно рівноправним становищем жінки та чоловіка, вихованням дітей. Водночас, джерельний та історіографічний матеріал дає підстави стверджувати про певні відмінності між сім’ями світської інтелігенції та духовенства. Вони насамперед стосувалися висоти коефіцієнта народжуваності, віку одруження, ставлення до шлюбів із представниками іноетнічної спільноти тощо. Саме у родині міської інтелігенції були надзвичайні можливості реалізувати принцип культуровідповідності у сімейному вихованні, адже батьки органічно поєднували виховання своїх дітей з історією народу, його культурними традиціями. Діти інтелігентів відвідували музеї, бібліотеки, театри, концерти, вбираючи в себе найкращі зразки культурних надбань свого народу. Виховання дітей міської та сільської інтелігенції різнилося за своїм контентом. Це демонструє напрям трудового виховання (у сільських інтелігентів воно практично не відрізнялося від селян), естетичного (мешканці міст мали змогу чуттєво сприймати найкращі зразки «чистого мистецтва» відвідувати музеї, галереї, музичні зали, різноманітні концерти, театри і т.д.), громадянського (Одеса – центр політичних рухів та мультипартійності Півдня України ХІХ ст.: провідні її громадські діячі та лідери визначали ідеологічну діяльність, боротьбу і т.д.), розумового (діти науковців продовжувала справу своїх батьків. Якщо декотрим з них і не вдавалося перевершити їх, то все одно, вони несли славу гідного продовжувача роду, ерудованої, досвіченої і прогресивної людини). Проаналізувавши специфіку виховання дітей у сім’ях як сільської, так і міської інтелігенції України ХІХ ст., зроблено висновок, що даний тип родини суттєво вирізняється за змістом, засобами, методами та прийомами виховання від селянської, робітничої та сімей духовенства. Родина української інтелігенції за рівнем розвитку дітей знаходилася на одному з вищих щаблів суспільних відносин, посідала провідне місце серед усіх типів родин у ХІХ ст. Родини як сільської, так і міської інтелігенції відіграли значну роль у культурному та інтелектуальному становленні українського суспільства.
Розвиток вищої освіти в україні у ХІХ–ХХ столітті
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2017) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Natalya Serhiivna; Савченко, Наталья Сергеевна
(uk): У статті розглядається історія вищої школи України, її становлення й розвиток. Найбільш цікавою у зазначеній площині визначено ХІХ –ХХ століття.
Розвиток освіти на Єлисаветградщині (друга половина ХІХ ‒ початок ХХ століття)
(2023) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(ua) У статті окреслено провідні тенденції розвитку освіти на Єлисаветградщині у період друугої половини XIX ‒ початку ХХ століття, обґрунтовано специфічні особливості системи освіти регіону в зазначений період, розкрито досягнення й прорахунки. Кожний регіон України має неповторний етнічний автопортрет, самобутні історикокультурні традиції, специфічне культурне середовище та культурно-освітній простір. Єлисаветградщина відома своїми своєрідними культурними та освітянськими традиціями, які обумовили формування досить яскравої педагогічної самобутності, яка проявилася в специфічності системи освіти, у просвітницькій діяльності діячів освіти та культури, оригінальності педагогічних пошуків. У стінах навчальних закладів Єлисаветградського краю формувався досвід поєднання двох рівнів освіти – загальноосвітньої і професійної шкіл. Досліджуваний період характеризувався непослідовністю освітньої політики царського уряду. Незважаючи на об'єктивну потребу в реформуванні освіти, на корінні зміни царат не пішов, з кінця ХІХ століття і до початку ХХ століття відбувалися лише часткові позитивні зрушення в структурі системи освіти. Головними особливостями пануючої в той час освітньої парадигми були: переважна спрямованість системи освіти на реалізацію потреб суспільства; обмежений характер змісту освіти, його релігійна спрямованість; охоплення навчанням незначної частини населення; детермінація системи освіти соціально-економічними факторами; її відокремленість від сучасних світових тенденцій розвитку освіти. До особливостей регіональної системи освіти можна віднести: відсутність вищих навчальних закладів; високу активність у вирішенні проблем освіти в регіоні проявляли земства, які намагалися відкрити доступ до елементарної освіти дітям з усіх верств населення; той факт, що починає проявлятися переважна спрямованість формування системи професійної освіти на реалізацію господарсько-економічних потреб регіону; невідповідність рівня розвитку системи освіти темпам зростання населення; невідповідність найважливіших елементів системи освіти (зміст навчально-виховного процесу, мова викладання тощо) національному складу населення, хоча і спостерігалося створення різних типів народних шкіл для етнічних груп переважно за приватної ініціативи. Щодо професійного статусу педагога в історії вітчизняних середніх навчально-виховних закладів, то вирішальний вплив мала низка чинників: соціально-політичні умови життя в країні; урядова політика в галузі середньої школи та вищої педагогічної освіти; заходи з підвищення престижу педагогічної професії й авторитету педагога в суспільстві; особливості науково-методичної роботи з педагогами в освітніх закладах; ефективність системи професійної підготовки педагога та підвищення його кваліфікації.
Система забезпечення якості університетської освіти в Австрії
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Савченко, Наталія Сергіївна; Савченко, Наталия Сергеевна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(uk) У статті проаналізовано проблему забезпечення якості вищої освіти, що на початку ХХІ століття актуалізувалася у розвинутих країнах світу. В її основу покладено розуміння вищої освіти як основного ресурсу підготовки висококваліфікованих спеціалістів, підвищення продуктивності праці та рівня конкуренції на міжнародному ринку праці. Ряд розвинутих європейських країн володіє відповідним досвідом у вирішенні проблеми забезпечення якості вищої освіти. Зокрема, Австрія є одним із лідерів європейського простору вищої освіти, в якій найнижчий рівень безробіття серед європейської молоді, а вища освіта займає стабільно високий рейтинг у Європі. Тут акцентуються питання високої професійної компетентності та креативності фахівця, його духовного, соціального, інтеркультурного розвитку.