Перегляд за Автор "Крижанівська, Ольга Іванівна"

Зараз показуємо 1 - 19 з 19

До проблеми внормування українськомовної документної комунікації (синтаксичний рівень)
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uk) У статті розглянуто сучасні тенденції внормування українського офіційно-ділового мовлення на рівні синтаксичних одиниць (словосполучення і речення).
До проблеми навчання лексики української мови в старшій профільній школі: професіоналізми
(2022) Крижанівська, Ольга Іванівна
З низин до вершин : спільнослов’янські та самобутні риси української мови
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна
(ua) Складні питання походження людської мови загалом й окремих національних мов зокрема не завжди усвідомлено засвоюються студентами, а тому й учителі-словесники уникають їхнього розгляду на уроках мови, хоч цього вимагає програма. Старша профільна школа, особливо її філологічна складова, передбачає вивчення питань історії походження української мови, її періодизації, виникнення слов’янської писемності, ознайомлення з місцем рідної мови серед інших мов світу. Тому знання про це повинні стати одними із світоглядних переконань про важливість рідної мови, про відповідальність за її збереження. Формування свідомої мовної особистості – це довготривалий процес, який розпочинається в сім’ї, продовжується в освітньо-виховних закладах і триває впродовж усього життя. Попри те, що вчителі-україністи мають достатнє забезпечення традиційними й інноваційними дидактичними матеріалами, їм бракує навчально-методичних напрацювань із загальномовознавчих питань, які донедавна не були у фокусі уваги при вивченні мови в школі. Пропонована стаття може стати для них корисною при вивченні питань про класифікації мов світу, про споріднені мови, про самобутні риси рідної мови. У ній ідеться про збереження праслов’янських і появу нових, особливих рис української мови на прикладі підсистеми її вокалізму. Визначено ті голосні, які засвоєні і збережені українською мовою з її праоснови – А, О, У, Е; описано ті зміни, яких вони зазнали. Окрім того, проаналізовано засвоєні в час розпаду праслов’янської мови протоукраїнськими діалектами звуки, які пізніше були втрачені українською; описано їхні видозміни у вигляді фонем сучасної української літературної мови. За потреби наводяться порівняння фонетичних рис української мови з особливостями інших мов, які належать до слов’янської вітки праіндоєвропейської мовної сім’ї. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en) Difficult questions about the origin of human language in general andindividual national languages in particular are only sometimes consciously learned by students, and therefore language teachers avoid their consideration in language classes, even though the program requires it. Senior specialized school, especially its philological component, involves the study of issues of the Ukrainian language origin history, its periodization, the emergence of Slavic writing, and familiarization with the place of the native language among other languages of the world. Therefore, knowledge about this should become one of the worldview beliefs about the native language importance, and the responsibility for its preservation. Forming a conscious language personality is a long-term process that begins in the family, continues in educational institutions, and throughout life. Although Ukrainianist teachers have a sufficient supply of traditional and innovative didactic materials, they lack educational and methodological work on general linguistic issues, which until recently were not the focus of attention when learning the language at school. The article can be useful for them when studying questions about the world's language classification, related languages, about the distinctive features of the native language. It deals with the preservation of Proto-Slavic and the emergence of new, special features of the Ukrainian language using the example of its vocalism subsystem. The vowels that have been adopted and preserved in the Ukrainian language from its proto-base are identified – А, О, У, Е; the changes they underwent are described. In addition, the sounds adopted during the disintegration of the Proto-Slavic language by proto-Ukrainian dialects, which were later lost in Ukrainian; their variations in the form of phonemes of the modern Ukrainian literary language are described. If necessary, a comparison of the phonetic features of the Ukrainian language with the features of other languages that belong to the Slavic branch of the Proto-Indo-European language family is provided.It is planned to continue the examination of the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.
З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (2)
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна
(ua) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікації, вміщеній у попередньому числі цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки, Випуск 1 (208). У цій розвідці порушуємо проблему становлення сучасної підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, що стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо причини втрати старих і появи нових приголосних фонем; пробуємо відшукати зовнішні чинники, які так чи так внесли зміни в консонантну підсистему. Традиційно на заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти кваліфікують праслов’янську мову найдавніших часів як вокально-консонантну, тобто таку, в якій кількість голосних переважала над кількістю приголосних. Разом з тим вони простежують, як через процеси часокількісного вирівнювання та монофтонгізації дифтонгів зменшується кількість голосних, коли на межі тисячоліть (до і нашої ери) приголосних стає все більше після трьох палаталізацій задньоязикових та змін Г, К, Х, Д, Т, З, С у сполуках з j. На час розпаду праслов’янського мовного континиуму племінні мови уже були консонантно-вокальними. Подальший розвиток фонетичних систем споріднених слов’янських мов ішов своїм шляхом, хоч їхня спільна історія у якихось рисах зберігалася, почасти видозмінюючись, віддаляючись від близького. Як показує практика викладання історії мови, здобувачі освіти відносно легко запам’ятовують, які фонетичні процеси відбувалися в системі приголосних, більш-менш вільно орієнтуються в їхній хронології, але професійні комунікативні компетентності, які виявляються у здатності обговорювати питання про фонетичні особливості своєї мови на тлі інших, дискутувати і переконувати незаперечними фактами сформовані не в усіх. Тому усвідомлені знання з історичної фонетики повинні стати одним із комунікативно задіяних здобутків, однією з складових світоглядних переконань про своєрідність рідної мови, про відповідальність за її збереження. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en) This article continues the examination of the complex issue of harmony in the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic system of our language, which was reflected in the article in the previous issue of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208). In this investigation, we raise the problem of the modern subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base and became the basis for the creation of peculiar phonetic foundations and other related languages; we consider the reasons for the loss of the old and the appearance of the new consonant phonemes; we are trying to find external factors that somehow made changes to the consonant subsystem. Traditionally, students attending historical grammar classes at higher education institutions qualify the ProtoSlavic language of the most ancient times as vocal-consonant, one in which the number of vowels prevailed over the number of consonants. At the same time, they trace how the number of vowels decreased due to the processes of time-quantity equalization and monophthongization of diphthongs when at the turn of the millennium (BC and AD), the number of consonants increased after three back-lingual palatalizations and changes of Г, К, Х, Д, Т, З, С in compounds with j. At the time of the Proto-Slavic language continuum disintegration, tribal languages were already consonant-vocalic. Further development of phonetic systems of related Slavic languages followed its path, although their common history in some ways was preserved, partly changing, moving away from the close one. As the practice of the history of language teaching shows, students relatively easily remember what phonetic processes took place in the consonant system, and navigate more or less freely in their chronology, but professional communicative competence, which is manifested in the ability to discuss questions about the phonetic features of their language against the background others, to discuss and convince with indisputable facts is not developed for everyone. Therefore, conscious knowledge of historical phonetics should become one of the communicative achievements, one of the components of worldview beliefs about the originality of the native language, and the responsibility for its preservation. We plan to continue the examination of the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.
З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (3)
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uа) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікаціях, вміщених у попередніх числах цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки Випуск 1 (208) та Випуск 2 (209). У цій розвідці продовжуємо описувати становлення сучасної української підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, яка стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо тільки ті приголосні фонеми, яких не було у праслов’янській мові або ж вона втратила подібні до наявних у сучасній українській мові. Йдеться про фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/. Оскільки і їхнє походження, й особливості вимови, і передача на письмі багато в чому мають особливості, то власне фонетико-фонологічні описи доповнюємо ортоепічними та ортографічними. У сучасних навчально-методичних працях з фонетики української мови, у підручниках та посібниках для здобувачів освіти фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/ вивчають разом з іншими, визначаючи їхнє місце в класифікаційних системах і не порушуючи питання їхнього походження, особливостей їхнього закріплення в системі консонантизму, специфіки вимови та передачі на письмі. Хіба що в старшій профільній школі (профіль: українська філологія) є згадка про появу фонеми /г/ та її зв’язок з /Ґ/, а на рівні базової школи йдеться про розрізнення звукосполуки [д]+[з] та звука мови і мовлення [дз]. На заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти знайомляться з історією появи фонем /г/ та /ф/, хоч про час і причини виникнення /дз/ та /дзʹ/, про їхнє поширення в літературному і діалектному варіантах, проблема диграфічного їхнього позначення згадується хіба що принагідно. За таких дидактичних підходів важко сподіватися на те, що випускник школи чи вишу може усвідомлювати самобутність нашої мови на фонетичному рівні, що він буде цікавитись подальшим розвитком своєї мови, що матиме необхідні знаннєві підвалини, щоб виявляти власні комунікативні компетенції на високому рівні, чого вимагає сьогоднішнє життя суспільства, а відтак і НУШ. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en)This article continues studying the complex issue of the harmony of the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic order of our language, which was reflected in the articles included in the previous issues of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208) and Issue 2 (209). In this investigation, we continue to describe the modern Ukrainian subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base, which became the basis for peculiar phonetic foundations creation for other related languages as well; we consider only those consonant phonemes that did not exist in the Proto-Slavic language or that it lost similar to those in the modern Ukrainian language. These are the phonemes /г/, /ф/, /дз/, and /дз′/. Since their origin, pronunciation features, and written transmission in many respects have peculiarities, we supplement the actual phonetic-phonological descriptions with orthographic and orthographic ones. In modern educational and methodological works on the Ukrainian language phonetics, in textbooks and manuals for students, the phonemes /г/, /ф/, /дз/ and /дз′/ are studied together with others, determining their place in classification systems and not raising questions about their origin, features of their consolidation in the system of consonantism, specifics of pronunciation and transmission in writing. However, in the senior school (profile: Ukrainian philology) the appearance of the phoneme /г/ and its connection with /Ґ/ is mentioned, and at the basic school the sound combination [д]+[з] is distinguished from the sound [дз]. In historical grammar classes at universities, students get acquainted with the history of the phonemes /г/ and /ф/ appearance, although the time and reasons for the appearance of /дз/ and /дз′, their distribution in literary and dialectal versions, and the problems of their digraphic notation are rarely mentioned. With such didactic approaches, it is difficult to hope that a school or university graduate will be able to realize the uniqueness of our language at the phonetic level, that he or she will be interested in the further development of their language and will have the necessary knowledge base to demonstrate their communicative competence at a high level, which is required by today's the life of society, and hence the NUS. We will continue studying the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.
Контрольне тестування як засіб вимірювання академічних досягнень студента при вивченні «Історичної граматики української мови»
(Видавець Лисенко В. Ф., 2016) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uk) В Україні сьогодні актуальна розробка новітніх технологій навчання. У статті запропоновано авторське бачення контролю якості знань студентів з історичної граматики української мови при вивченні її за тематичними модулями. Наводяться тести з однієї теми, які можуть бути використані для швидкої та якісної перевірки і підсумкових знань студентів, і на практичних заняттях.
Лінгвістичне есе як форма навчальної діяльності у вищій філологічній школі
(2023) Крижанівська, Ольга Іванівна
Мовностилістичні ресурси сучасного українського новинного дискурсу
(2022) Крижанівська, Ольга Іванівна
Місце теоретико-історичних мовознавчих дисциплін у підготовці вчителя нової української школи
(Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2017) Крижанівська, Ольга Іванівна; Kryzhanivska, Olga Ivanivna
(ua) Статтю присвячено питанню місця в системі підготовки вчителя сучасної школи теоретичних мовознавчих курсів (вступ до мовознавства, загальне мовознавство) та історичних (старослов’янська мова, історичнв граматика української мови, історія української літературної мови). Зроблено спробу визначити їхню роль у формуванні фахових компетентностей майбутніх учителів-словесників та необхідність знань із цих навчальних курсів для формування соціальних і громадянських компетентностей школярів.
Навчальні курси історичного мовного циклу в підготовці філологів в українській вищій школі
(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uk) У статті привертається увага до необхідності переосмислити місце й роль історичних мовних курсів у процесі фахового навчання майбутніх філологів, пропонується фрагмент структурно-логічної схеми підготовки спеціаліста-словесника.
Особливості структури сучасного українського епістолярного тексту: підпис (на прикладі листів Григорія Білоуса)
(КОД, 2018) Крижанівська, Ольга Іванівна; Крыжановская, Ольга Ивановна; Ktyzhanivska, Olga
(uk) В Україні сьогодні є актуальним вивчення особливостей структури текстів листа на основі дискурсних підходів, оскільки лінгвістично україномовний лист з урахуванням того, хто писав, кому , як і в якій ситуації, практично не вивчено, а тому й добір мовних одиниць не проаналізовано. Частково студійовано, наприклад, тільки засоби вираження інтимізації в листах Павла Тичини до Лідії Попарук. Найчастіше дослідників-мовознавців цікавить структуралиста, а відтак описуються її складники (називають їхню кількість, описують їхні варіанти з підходів «за будовою» – поширені чи непоширені тощо), а не ситуативно зумовлені засоби мовного вираження певної інформації, як власне-комунікативної, так і супроводжувальної. Тобто робиться структурний аналіз тексту. Об'єктом аналізу стають найчастіше епістоли класиків української літератури, а тому ці тексти, природно, писалися в більш чи менш віддалені часові межі. Сучасний лист ще не став джерелом лінгвістичних висновків. У статті запропоновано аналіз текстів листів Григорія Білоуса найближчого до нас часу (злам тисячоліть) і тільки їхньої фінальної частини – підпису, як репрезентанта одразу двох мовних ліній – комунікативної (називає комунікатора-інформатора, тобто автора )і соціокультурної (виражає майстерність автора-письменника через посередництво слова виразити додаткові (фонові )художні значення.
Тестування як засіб активізації навчальної діяльності і спосіб вимірювання академічних досягнень студента при вивченні "Історичної граматики української мови"
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Крижанівська, Ольга Іванівна
В Україні сьогодні актуальною є розробка новітніх технологій навчання. Стаття розкриває значні можливості тестування в навчальному курсі "Історія української мови" для формування потреби глибоко вивчати мовні зміни на різних етапах розвитку мовної системи. Пропонуються тести по одній із тем, які можуть бути використані для швидкої та якісної перевірки як річних знань студентів, так і протягом практичних занять.
Формування лінгвістичних компетенцій на заняттях з історичної граматики української мови
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Крижанівська, Ольга Іванівна
В Україні на часі розробка новітніх технологій навчання у вищій школі. У статті йдеться про значні можливості курсу історії мови для формування потреби глибоко проникати в суть явищ та процесів, які спостережено в мові на різних етапах її формування.
Формування орфографічних компетенцій учнів засобами усвідомленого вивчення навчального матеріалу
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Крижанівська, Ольга Іванівна
У статті розглянуто один із засобів вироблення стійких орфографічних навичок – усвідомлення причин усталеного написання тієї чи тієї орфограми, аж до розуміння особливостей правопису так званих «винятків до правил». Наведено прикладиформування орфографічної свідомості при вивченні теми «Вживання апострофа» в різних класах.
Числівникові форми у пробному зошиті «Словника української мови ХVІ - першої половини ХVІІ ст.»
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Крижанівська, Ольга Іванівна
(UA) У статті розглянуто числівникові слова, які трапляються в текст і Пробного зошита «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.».
Історична граматика української мови
(ФОП Піскова М. А., 2023) Крижанівська, Ольга Іванівна
Історична граматика української мови (тренажер для підготовки до різних видів контролю)
(2023) Крижанівська, Ольга Іванівна
Історичні коментарі відмінкових закінчень іменників сучасної української мови (перша відміна)
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uk) Статтю присвячено описові відмінкових закінчень сучасної української мови (її літературний, діалектний та просторічний варіанти) в динаміці їх утвердження.
Історичні коментарі відмінкових закінчень іменників української мови (друга відміна)
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Крижанівська, Ольга Іванівна
(uk) Статтю присвячено описові відмінкових закінчень іменників сучасної української мови (її літературний, діалектний та просторічний варіанти) в динаміці їх утвердження.