Божевілля і смерть речей в оповіданні Ольги Токарчук «Консерви»

Abstract

(ua) У статті розглянуто речовий світ оповідання сучасної польської письменниці, лауреатки Нобелівської премії у галузі літератури 2018 року Ольги Токарчук. Найчастіше творчість письменниці зараховують до традиції «магічного реалізму», але насправді наративні стратегії Ольги Токарчук – це суміш постмодерних і барокових рис, прийомів науково-популярної та філософської, гуманістичної фантастики. Стаття присвячена важливій складовій художнього світу Ольги Токарчук – речовому світу оповідання «Консерви» зі збірки «Химерні оповідання» (2020). Назва книжки надзвичайно точно характеризує її зміст, адже 11 оповідань, вміщені у збірці, складно назвати звичайними чи реалістичними. Вони залишають по собі дивакувате, химерне враження від відкритих фіналів, незавершених подій, невловних сенсів. Однією з найвиразніших рис творчості Ольги Токарчук є чуйність – тонке відчуття світу, його рухів та змін. Крім того, критики також відзначають антропологічність її письма – передусім вона прагне збагнути людину. Цікаво (і дещо парадоксально), що для наближення до людини та таємниць її особистості, письменниця часто звертається до прийому відчуження. Зустріч з Чужим, з Іншим – це спосіб пізнання не лише нового і незнайомого про світ, але і про себе самого. Важливою домінантою творчості є також поняття «межа», «межовість» як те, що маркує стан переходу і змін. Подорожі, переміщення у просторі і часі, життя у прикордонні – це звичний хронотоп для прози письменниці. Мандрівники і втікачі, блукачі і паломники – всі вони по-своєму шукають себе у русі, через подолання відстаней у часі і просторі. Тему межовості продовжують також важливі для авторки мотиви – божевілля і смерті. Вони втілюються у прозі авторки в різних формах та на різних стадіях, але в цілому позначають стан між ладом і безладом, між нормальним і ненормальним, між розумом і безумом – і, звісно, між буттям і небуттям. Утім, втілювати межовість і перехідність – властивість не тільки топосів і локусів, але й речей і предметів. Зокрема, речі, що оточують героїв оповідання «Консерви», супроводжують їх від моменту життя і до смерті, розкривають їхній внутрішній світ, стають символічними чи смислотворчими у процесі втілення авторського задуму. Вони допомагають висловити і оприявнити важливі домінанти авторського світогляду – межовість, божевілля і смертність. Банки із материними заготовками стають не лише формою існування пам’яті про неї, про її любов, охайність і кулінарні захоплення, але також і свідченням її поступового божевілля, змін і зрушень у свідомості нещасної і самотньої жінки. Консерви перетворюються на символ і відображення материнської турботи, але й токсичної, трагічної співзалежності, що, зрештою, стає причиною отруєння і смерті головного героя. (en) The paper examines the material world of the short story by Olga Tokarczuk, a contemporary Polish writer and winner of the 2018 Nobel Prize in Literature. The writer's work is often attributed to the tradition of "magical realism," but in fact, Olga Tokarczuk's narrative strategies are based on a mixture of postmodern and baroque features, techniques of science fiction, philosophical and humanistic fantastic fiction. The paper is devoted to an important component of Olha Tokarchuk's artistic world, that is the material world of the story "Preserves" from the collected works «Bizarre Stories» (2020). The title of the book characterizes itscontent extremely accurately, because the 11 stories in the collection can hardly be called ordinary or realistic. They generate a strange, bizarre impression of open endings, incomplete events, and elusive meanings. One of the most distinctive features of Olga Tokarchuk's work is her sensitivity, that is a subtle sense of the world, its movements and changes. Moreover, critics have also noted the anthropological nature of her writing – above all, she seeks to understand the human being. It is interesting (and somewhat paradoxical) that in order to get closer to a person and the secrets of his or her personality, the writer often uses the technique of alienation. The meeting with the Stranger, the Other is a way of learning new and unfamiliar things both about the world and about oneself. An important dominant of her work is also the concept of "border" and "boundary" as something that marks a state of transition and change. Traveling, moving in space and time, living in the borderlands are a common chronotope for the writer's prose. Travelers and fugitives, wanderers and pilgrims – all of them search for themselves in their own way in movement, through overcoming distances in time and space. The theme of boundary is also continued by the motifs of madness and death, which are important to the author. They are embodied in the author's prose in different forms and at different stages, but in general they denote the state between order and disorder, between normal and abnormal, between reason and madness, of course, between life and death. However, it is not only places and spaces that embody boundary and transience, but also things and objects. In particular, the things that surround the characters of the story "Preserves" accompany them from the moment of life to death, reveal their inner world, become symbolic or meaningful in the process of realizing the author's idea. They help to express and reveal the main dominants of the author's worldview – boundary, madness, and mortality. The jars with the mother's preserves become not only a form of existence of the memory of her, her love, neatness and culinary hobbies, but also evidence of her gradual madness, changes and shifts in the mind of an unhappy and lonely woman. Canned food becomes a symbol and a reflection of maternal care, but also of a toxic, tragic codependency, which ultimately causes the protagonist's poisoning and death.