Спів-творчість у процесі музично-виконавської інтерпретації художнього образу

Abstract

(ua) У статті аналізуються наукові праці відомих педагогів-музикантів, у яких художньо-виконавська інтерпретація визначається як активний творчий процес, індивідуальне, неповторне художньо-образне розуміння змісту музичного твору. Встановлено, що виконавська інтерпретація передбачає творчий пошук, ціннісне осмислення й оцінку музичного твору, завдяки чому створюється адекватний, але не тотожний авторському баченню художній образ, що містить весь потенціал «Я» особистості виконавця в процесі художнього пізнання. Тому наявність високого ступеня творчої самостійності, розвиненості неповторного асоціативного комплексу, фантазії, уяви, мистецтва перевтілення, співпереживання і співтворчості в художньо- інтерпретаційному процесі сприяє нестереотипному розв’язанню творчих завдань, «входженню» в глибинні прошарки музичного твору, діалогічності художнього спілкування, художнього діалогу і спів-творчості з авторм музичного твору.Суб’єктивізація відтворення музичного образу є закономірним явищем, оскільки кожен виконавець відрізняється рівнем обсягу знань, умінь, розвитком емоційно-емпатійної культури, технікою виконання, досвідом художнього сприйняття, розвитком музичних здібностей та іншими виконавськими якостями, що характеризують його як унікальну особистість і детермінують індивідуальний художньо-інтерпретаційний процес. Доведено, що саме завдяки елементам співтворчості, збагаченню художньо-інтерпретаціного процесу неординарним мисленням виконавця, його особистісно-індивідуальним ставленням до твору художня інтерпретація стає не тільки адекватною й переконливою, а особистісно-переконливою, особистісно-адекватною, гармонійно поєднуючи класичне трактування твору з індивідуальним баченням й відчуттям його сутності, реалізується духовно-особистісний потенціал твору, наступає стан, що сприяє розв’язанню особистісного завдання. Через співтворчість здійснюється діалогічність свідомостей, розуміння іншого як самого себе, переживання «духу» музичного твору. Здатність до співтворчості як певний спосіб діалогового спілкування між композитором і тим, хто осягає художній образ, визначає рівень музично-виконавської компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва.(en) The article analyzes the scientific works of famous music educators, in which artistic and performing interpretation is defined as an active creative process, an individual, unique artistic and figurative understanding of the content of a musical work. It has been established that performing interpretation involves a creative search, valuable understanding and evaluation of a musical work, thanks to which an artistic image is created that is adequate, but not identical to the author's vision, containing the full potential of the «I» of the performer's personality in the process of artistic cognition. Therefore, the presence of a high degree of creative independence, the development of a unique associative complex, fantasy, imagination, the art of reincarnation, empathy and co-creation in the artistic- interpretive process contributes to the non-stereotypical solution of creative tasks, "entering" the deep layers of a musical work, dialogicity of artistic communication, artistic dialogue and co-creation with the author of the musical work. Subjectivization of the reproduction of a musical image is a natural phenomenon, since each performer differs in the level of knowledge, skills, development of emotional and empathic culture, performance technique, experience of artistic perception, development of musical abilities and other performance qualities that characterize him as a unique personality and determine individual artistic and interpretive process. It has been proven that precisely thanks to the elements of co-creation, the enrichment of the artistic interpretation process with the extraordinary thinking of the performer, his personal and individual attitude to the work, the artistic interpretation becomes not only adequate and convincing, and personally-convincing, personally-adequate, harmoniously combining the classical interpretation of the work with an individual vision and feeling of its essence, the spiritual-personal potential of the work is realized, a state that contributes to the solution of the personal task is reached. Through co-creation, the dialogue of consciousness, the understanding of the other as oneself, and the experience of the "spirit" of the musical work are carried out. The ability to co-create as a certain way of dialogic communication between the composer and the one who understands the artistic image determines the level of musical performance competence of the future teacher of musical art.