Алюзія як вияв інтертекстуальності в американському фемінному політичному дискурсі.

Abstract

(uk) У статті зроблено спробу визначити маніпуляційний потенціал алюзії як вияву інтертекстуальності з урахуванням гендерної маркованості політичного дискурсу на матеріалі передвиборчих промов Г. Клінтон. З’ясовано, що в мовному аспекті політичний дискурс є гендерно маркованим, що дає підстави говорити про «фемінний» і «маскулінний» політичні дискурси. Доведено, що в передвиборчих агітаційних промовах інтертекст є ефективним засобом впливу на слухача. З-поміж основних виявів інтертекстуальності виокремлено цитату, алюзію та ремінісценцію. На відміну від цитати, яка містить пряму вказівку на джерело запозичення, алюзія має імпліцитний зв’язок з текстом-донором шляхом асоціацій. У результаті аналізу передвиборчих промов Г. Клінтон виокремлено три групи алюзій в американському фемінному політичному дискурсі: власні назви, історичні реалії, відгомін цитат і ремінісценції.(en) The article presents an attempt to describe the manipulating potential of allusion as an intertextual figure in the feminine political discourse. The corpus of the experimental material comprises the speeches by H. Clinton she declared during the US presidential election campaign in 2016. The author advocates the idea that the political discourse is gender differentiated, which gives ground to identify “feminine” and “masculine” political discourse. The category of intertextuality is viewed as a text-forming category in political communication. Such intertextual figures as quotation, allusion and reminiscence reveal a great manipulating potential and serve as a linguocultural marker in agitational election speeches. Though the three intertextual figures are hard to differentiate, the author singles out allusions as a powerful means of influencing the audience. Unlike the quotation that is modified by the source, the allusion displays an implicit bond with the target-text by means of associations. The author differentiates between allusions proper and allusive quotations. The former is a fragmentary reference to the target-text, while the latter is a complete citation alluding to the target-text. In the course of case study, there has been singled out three groups of allusions in the agitationalelection speeches by H. Clinton. The most productive group comprises allusions expressed by proper nouns (geographical names, historical events, titles of books, proper names). The less productive are the ones naming country study historical realities and reminiscences alluding to target-texts.