Розвиток освіти на Єлисаветградщині (друга половина ХІХ ‒ початок ХХ століття)

Abstract

(ua) У статті окреслено провідні тенденції розвитку освіти на Єлисаветградщині у період друугої половини XIX ‒ початку ХХ століття, обґрунтовано специфічні особливості системи освіти регіону в зазначений період, розкрито досягнення й прорахунки. Кожний регіон України має неповторний етнічний автопортрет, самобутні історикокультурні традиції, специфічне культурне середовище та культурно-освітній простір. Єлисаветградщина відома своїми своєрідними культурними та освітянськими традиціями, які обумовили формування досить яскравої педагогічної самобутності, яка проявилася в специфічності системи освіти, у просвітницькій діяльності діячів освіти та культури, оригінальності педагогічних пошуків. У стінах навчальних закладів Єлисаветградського краю формувався досвід поєднання двох рівнів освіти – загальноосвітньої і професійної шкіл. Досліджуваний період характеризувався непослідовністю освітньої політики царського уряду. Незважаючи на об'єктивну потребу в реформуванні освіти, на корінні зміни царат не пішов, з кінця ХІХ століття і до початку ХХ століття відбувалися лише часткові позитивні зрушення в структурі системи освіти. Головними особливостями пануючої в той час освітньої парадигми були: переважна спрямованість системи освіти на реалізацію потреб суспільства; обмежений характер змісту освіти, його релігійна спрямованість; охоплення навчанням незначної частини населення; детермінація системи освіти соціально-економічними факторами; її відокремленість від сучасних світових тенденцій розвитку освіти. До особливостей регіональної системи освіти можна віднести: відсутність вищих навчальних закладів; високу активність у вирішенні проблем освіти в регіоні проявляли земства, які намагалися відкрити доступ до елементарної освіти дітям з усіх верств населення; той факт, що починає проявлятися переважна спрямованість формування системи професійної освіти на реалізацію господарсько-економічних потреб регіону; невідповідність рівня розвитку системи освіти темпам зростання населення; невідповідність найважливіших елементів системи освіти (зміст навчально-виховного процесу, мова викладання тощо) національному складу населення, хоча і спостерігалося створення різних типів народних шкіл для етнічних груп переважно за приватної ініціативи. Щодо професійного статусу педагога в історії вітчизняних середніх навчально-виховних закладів, то вирішальний вплив мала низка чинників: соціально-політичні умови життя в країні; урядова політика в галузі середньої школи та вищої педагогічної освіти; заходи з підвищення престижу педагогічної професії й авторитету педагога в суспільстві; особливості науково-методичної роботи з педагогами в освітніх закладах; ефективність системи професійної підготовки педагога та підвищення його кваліфікації.(en) The article outlines the leading trends in the development of education in the Yelisavetgrad region in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries, substantiates the specific features of the region's education system in this period, and reveals achievements and failures. Each region of Ukraine has a unique ethnic self-portrait, distinctive historical and cultural traditions, a specific cultural environment and cultural and educational space. The Yelisavethrad region is known for its peculiar cultural and educational traditions, which led to the formation of a rather vivid pedagogical identity, which manifested itself in the specificity of the education system, in the educational activities of educational and cultural figures, and in the originality of pedagogical research. Within the walls of educational institutions of the Yelisavetgrad region, the experience of combining two levels of education - general and vocational schools - was formed. The period under study was characterized by inconsistency in the educational policy of the tsarist government. Despite the objective need to reform education, the tsarist regime did not make fundamental changes; from the late nineteenth century to the early twentieth century, only partial positive changes in the structure of the education system occurred. The main features of the prevailing educational paradigm at that time were: the predominant focus of the education system on meeting the needs of society; the limited nature of the content of education, its religious orientation; the coverage of a small part of the population by education; the determination of the education system by socio-economic factors; its isolation from modern world trends in education. The peculiarities of the regional education system include: the absence of higher education institutions; high activity in solving educational problems in the region was shown by zemstvos, which tried to open access to elementary education for children from all walks of life; the fact that the formation of the vocational education system is beginning to be predominantly focused on the realization of the economic and social needs of the region; the mismatch between the level of development of the education system and the rate of population growth; the mismatch between the most important elements of the education system (content of As for the professional status of the teacher in the history of domestic secondary educational institutions, a number of factors had a decisive influence: socio-political living conditions in the country; government policy in the field of secondary school and higher pedagogical education; measures to increase the prestige of the teaching profession and the authority of the teacher in society; peculiarities of scientific and methodological work with teachers in educational institutions; effectiveness of the system of professional training and professional development of teachers.