Кафедра права та правоохоронної діяльності
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/27
Переглянути
8 результатів
community.search.results.head
Документ Особливості онлайн-медіа(2023) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті розкрито ознаки онлайн-медіа, які можна вивести, спираючись на законодавчі акти. Висвітлено, що однією із ознак онлайн-медіа є регулярність поширення інформації. Зазначено, що регулярність поширення інформації являє собою систематичність, рівномірність, що відбувається через певні проміжки часу. Наголошено, що ознака систематичності є однією із ознак, яка відрізняє його від інших видів медіа, як то друкованого медіа, яке може видаватися через певні проміжки часу. Розглянуто, що наступною ознакою онлайн-медіа є різноманітність форм передачі інформації. Розкрито, що відповідно до закону, онлайн-медіа можуть поширювати інформацію у текстовій формі, аудіо-, аудіовізуальні в електронному (цифровому) вигляді, крім аудіовізуальних медіа. Зазначається, що інформація у вигляді текстів також притаманна друкованим засобам масової інформації, але онлайн-медіа повинні подавати тексти обов’язково на веб-сайтах у мережі Інтернет. Продемонстровано, що аудіо та аудіовізуальної форма подачі інформації, що також характеризує аудіовізуальні засоби масової інформації, також повинна подаватися онлайн-медіа на веб-сайтах у мережі Інтернет. Висвітлено, що однією із визначальних для онлайн-медіа рис є обов’язкове поширення інформації за допомогою мережі Інтернет. Наголошено, що також критерієм онлайн-медіа є не тільки надання інформації у мережі Інтернет, але й наявність власного веб-сайту. Розглянуто, що інформаційна сфера зазнає постійної трансформації і розвитку, тому не є можливим визначити у законі усі риси, що характеризують онлайн-медіа. Підтримано тезу, що розмежувати на рівні закону онлайн-медіа і медійні ресурси, які поширюють інформацію, складно, тому Національна рада України з питань телебаченні і радіомовлення буде визначати й інші критерії онлайн-медіа. Припускається, що однією із ознак онлайн-медіа, яка відокремлює його від інших видів медіа, але не вказана у законі, є наявність гіперпосилань.Документ Спеціальні методи дослідження державно-правових явищ: сучасний погляд(2022) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті акцентовано увагу на тому, що в юридичній науці до сих пір немає одностайної думки щодо поняття методології дослідження державно-правових явищ. Набула подальшого розгляду теза про те, що класифікувати методи дослідження держави і права можна в залежності від сфери наукового знання на загальнонаукові методи дослідження, які при цьому включені у загальну філософію, застосування котрих відбувається у всіх галузях знань; приватнонаукові методи дослідження, які виробляються й використовуються у сфері однієї науки або декількох, споріднених наук; спеціальні методи дослідження, що можна застосувати в одній науці, а також у декількох споріднених науках, використовуючи знання різних типів наук. Висвітлено, що ускладнення суспільства, багатоманітність та розгалуженість інтересів його членів обумовлює необхідність у дослідженні соціуму як складної стр уктури. Це зобов’язує необхідність вивчення таких соціальних інститутів як право та держава методами соціології. Наголошено, що застосування статистичних методів у суспільних науках взагалі й юриспруденції зокрема є обґрунтованим, це викликано тим, що статистичні закономірності, що характеризують соціальні процеси не можуть бути пояснені безпосередньо дією цих закономірностей. Але загальні дані, що характеризують сукупність цих явищ є відносно стійкими і передбачуваними. Розкрито, що завдяки статистичним методам дослідження можна досконало, з різних боків опрацьовувати питання, що стосуються державно-правових явищ, при цьому дають змогу під різними кутами вивчати державу й право, давати оцінку ефективності державного апарата зокрема й державного механізму взагалі, розбиратися у особливостях соціально-економічного розвитку держави та правової системи. Продемонстровано, що психологічний метод дослідження використовується на сучасному етапі розвитку юридичної науки дедалі активніше, завдяки йому можна вирішувати проблеми пов’язані із питаннями психологічних процесів, які відбуваються у мозку людей з їх поведінкою.Документ Плюралізм підходів до класифікації правових аксіом(2022) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті висвітлено, що класифікацію правових аксіом розуміють у декількох значеннях: процес створення класифікаційної схеми; процес об’єднання предметів у групи; результат наукового дослідження. Представлено, що класифікація правових аксіом є самостійним та самодостатнім дослідницьким методом й в той же час – допоміжним, результат застосування якого важливий для продовження наукового пошуку. Розглянуто, що класифікація правових аксіом виступає як метод наукового пізнання та як етап наукового дослідження. Продемонстровано погляд, що класифікація у праві має свої специфічні риси. Представлено, що є точка зору відповідно до якої класифікація правових явищ здійснюється особливим методом. Набув подальшого розгляду розподіл правових аксіом в залежності від галузей права на правові аксіоми процесуального та матеріального права. Зазначається, що традиційно аксіоми у процесуальному праві зустрічаються частіше ніж у матеріальному, що обумовлено специфікою процесуального права, а не тим, що вони є більш дослідженими. Висвітлено, що від масштабу функціонування вирізняють правові аксіоми загальноправові, міжгалузеві, галузеві. Наголошено, що зазначений критерій відображає погляд науковців, які або ототожнюють аксіоми з принципами, або вважають, що вони дуже близькі один одному, але не є аналогічними поняттями. Зазначено, що за змістом правові аксіоми поділяють на нормативні, які являють собою правові веління, закріплені в текстах нормативно-правових актів та наукові є судження, що містять концептуальні положення, що сформульовані науковцями як загальновідомі постулати. Зосереджено увагу на те, що від форми закріплення можна виділити наступні види аксіом: закріплені безпосередньо, що виводяться з змісту правових норм, які отримали закріплення у законодавстві. Запропоновано розподіл правових аксіом в залежності від шляхів виникнення на правові аксіоми, які виникли у результаті правової практики, та ті, які з’явились внаслідок правового усвідомлення.Документ Термінологічний плюралізм оцінних понять(2021) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті акцентовано увагу на тому, що в юридичній науці відсутній єдиний підхід до термінології оцінних понять. Висвітлено, що невизначеність термінології створює труднощі при використанні поняття у науковій діяльності й у їх практичному застосуванні. Набула подальшого розгляду теза про те, що варіант «оціночне» поняття не відповідає правилам українського мовотворення та є калькою з російськомовного аналога. Підкреслено, що більш прийнятним для використання є термін «оцінне» поняття. З’ясовано, що існує плюралізм дефініцій оцінного поняття. Зазначено, що науковцями надаються різноманітні дефініції оцінних понять. Наголошено, що у визначенні оцінних понять увага приділяється тим чи інших специфічним рисам правового явища. Висвітлено, що оцінним поняттям є вираженні у нормі права явища, які мають абстрактний характер, що мають невизначені ознаки, набувають конкретизації в результаті застосування норм права, метою якого є забезпечення вповноваженим суб’єктом, виходячи із рівня його правової культури, персоніфікації фактів, які мають значення, що закріплено у нормі права. Розглянуто, що погляди щодо властивостей оцінних понять у юридичній літератур також різняться. Наголошено, що розуміння ознак оцінних понять має значення для наукового розуміння та практичного використання зазначеного явища. Висвітлено, що науковці акцентують увагу на об’єктивних або суб’єктивних властивостях оцінних понять. Продемонстровано, що ознаками оцінних понять як правового явища є 1) є абстрактний характер; 2) невиразність ознак; 3) конкретизація в процесі правозастосування; 4) змісту від правової культури особи, що вповноважена застосовувати правову норму; 5) зміст фактично визначається суб’єктом правозастосування; 6) індивідуалізація фактів, що мають значення, що виходить із норми права.Документ Оцінні поняття у праві: функціональне призначення(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті висвітлено питання функціонального призначення оцінних понять у праві. Відмічено подальше зростання обсягів норм оцінного характеру, тому необхідний комплексний підхід до їх формулювання. Виявлено, що функціональний підхід до розуміння будь-якої проблематики є одним із найдієвіших, тому розуміння категорії функції оцінних понять потребує належної уваги. Відображено, що у правовій літературі існує плюралізм визначень ф ункцій оцінного поняття. Встановлено, що ті або інші автори акцентують увагу на окремих функціях оцінних понять: регулятивна, прогностична, охоронна тощо. Продемонстровано, що при наявності плюралізму визначень можна спостерігати єдність підходів до розуміння функцій оцінних понять як напрямків впливу на суспільні відносини з метою розкриття їх завдань та змісту. Зроблено висновок, що функції оцінних понять – це цілеспрямовані напрямки впливу оцінних понять на врегульовані за допомогою норм права суспільні відносини, що здійснюються через абстрактно виражені явища і предмети для виконання завдань правозастосування, законодавчої економії, формування правової культури правозастосувачів, виступають потужним чинником еволюції правової системи, відображають динамічний характер права та виконують прогностичну роль. Представлено різноманітні класифікації функцій оцінних понять. В залежності від галузевого критерію, а також масштабу й інтенсивності вираження кожної функції у відповідних сферах їх реалізації функції оцінних понять можна розмежувати на загальні та галузеві. В залежності від масштабу дії функції оцінних понять поділяють на загальні, міжгалузеві та галузеві. Запропоновано розширити вищезазначену класифікацію, додавши до неї такий вид функцій оцінних понять як функції оцінних понять інститутів права. Звернуто увагу на відмінність галузевих функцій оцінних понять в матеріальних і процесуальних галузях права. В матеріальних галузях права основними функціями є функції оцінних ознак складів правопорушень; закріплення у змісті оцінних понять способів індивідуалізації та диференційованості відповідальності. Процесуальні галузі права передбачають наявність таких функцій оцінних понять як забезпечення правової регламентації оцінки доказів; надання правозастосовним органам дискреційних повноважень.Документ Концептуальні питання значення правових аксіом(2021) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті відображено, що правові аксіоми є власне цінностями, які становлять особливий вид соціальних й культурних цінностей. Продемонстровано, що у вітчизняній юриспруденції під правовими цінностями розуміють цінності, що визначають цінність самого права. Висвітлено, що правові аксіоми виступають своєрідним носієм універсальних моральних цінностей, які є значущими для будь-якої правової системи. Встановлено, що право без моральної основи, залишаючись тільки мірою примусу, перестає бути правом. Розкрито, що аксіоми знаходять свій вираз у принципах права, тобто відіграють роль змістовної основи всієї правової системи. З’ясовано той факт, що якщо система права заснована на принципах, побудованих на аксіомах, то інтерпретація та правозастосування набувають більшої досконалості. Звернуто увагу на те, що значення правових аксіом виражається у тому, що на них базується юридична наука й теоретичні уявлення про право. Висвітлено, що відбувається взаємний вплив чинного права на зміст і напрямки розвитку юридичної науки. Зазначено, що правові аксіоми як і право в цілому виконують охоронну функцію. Наголошено на тому, що правові аксіоми маючи охоронний характер, є складовою правопорядку, правового режиму. Представлено, що значення правових аксіом полягає в тому, що вони забезпечують наступність у праві. Розглянуто, що право є складною динамічною системою, що постійно змінюється під впливом різноманітних факторів. Набула подальшого розгляду теза про те, що форма права характеризується відносною стійкістю, а зміст є більш динамічним. Продемонстровано, що правові аксіоми є тими елементами, які надають змісту права сталості, незмінності, базовості.Документ Дискусійні питання судової правотворчості на черговому етапі судової реформи(2020) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті висвітлено дискусійні питання судової правотворчості, що набувають особливої актуальності в контексті чергового етапу судової реформи. Автором представлено історико-правову ретроспективу етапів відповідно до зміни підходів до судової правотворчості – від її прийняття до повного заперечення. Розкрито загальні ознаки судової правотворчості як одного із видів правотворчості. Представлено дискусійні питання правотворчості, які пов’язані із специфічними рисами судової правотворчості. Автор у ході дослідження пропонує відмінні доктринальні бачення судової правотворчості. При цьому акцентується, що домінуюча правова доктрина України протягом тривалого часу не дозволяла судову правотворчість. Продемонстровано що до суб’єктів судової правотворчості можна віднести тільки вищі судові органи у межах національної правової системи права, тому що вищі судові органи видають правові акти, які є обов’язковими для виконання та можуть видавати, змінювати та скасовувати норми права. Наголошено, що правотворча функція судів цілком сумісна з конституційним принципом поділу державної влади. Звернуто увагу на те, що залишаються недостатньо розглянуті процесуальні правила (які встановлюють послідовність здійснення правотворчих дій), їх тривалість у часі (моменти їх початку та завершення), процесуальні правила судової правотворчості (які визначають послідовність вчинення дій судової правотворчості). Набуло подальшого розгляду питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права, яке остаточно так і не вирішене. Також, звернуто увагу, що остаточно не вирішеним є питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права. Автор наголошує, що у світлі реформаційних процесів теорія судової правотворчості набуває подальшого переосмислення у особливо чутливо кризових умовах життя суспільства та сприятиме розвитку громадянського суспільства й визнанню України дійсно правовою державою.Документ Правові аксіоми: підходи до розуміння(ФОП Озеров Г. В., 2020) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, I.(ua) У статті відображено багатоманітність поглядів на поняття «правова аксіома». Висвітлено, що є правники, які заперечують існування у праві поняття «аксіома». Представлено, що деякі науковці ототожнюють правові аксіоми з правовими звичаями за змістом, способом формулювання й існування, а також за способами забезпечення. Розкрито, що правові аксіоми мають загальні риси й відмінності з правовими презумпціями. Наголошено, що правова презумпція і правова аксіома розуміють як істинні без доказів. Розглянуто, що відмінність правової презумпції і пр авової аксіоми полягає у відмінності обставин: дозволяють вважати їх правдоподібними; можливості (неможливості) спростування; значимості, змісті та формі Продемонстровано, що є декілька підходів на взаємозв’язок правових аксіом з принципами права. З’ясовано, що перша група науковців ототожнюють принципи права й аксіоми. Звернуто увагу на те, що друга група вчених зазначає, що аксіоми є передумовами принципів права. Представлено, що представники третьої групи розмежовують поняття принципи права й правові аксіоми. Висвітлено, що складні взаємозв’язки принципів і аксіом відбиваються в їхній діалектичній єдності, здатності переходити із одного в друге, і розкриття одного явища через інше. Зазначено, що аксіоми піддаються змінам, тому аксіоми і презумпції знаходяться в тісному взаємозв'язку і при виникненні певних умов можуть заміняти один одного. Набуло подальшого розгляду визначення правових аксіом правові аксіоми – це багатогранне складне явище правової дійсності, що відноситься до права, правосвідомості та правової науки, та є положеннями, що концентровано виражають соціально-правовий досвід і тому визначаються як істини, об’єктивна основа яких міститься у закономірностях, властивостях спеціально-юридичних принципах права і слугують для спрощення правового регулювання.