Кафедра права та правоохоронної діяльності
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/27
Переглянути
11 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості співучасті у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Мілова, Тетяна Миколаївна; Трошкіна, Катерина Євгенівна; Milova, Tetiana Mykolayivna; Troshkina, Kateryna Yevgenivna(ua) Стаття досліджує особливості співучасті у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом. За допомогою системного аналізу та використання сучасних теоретичних підходів розглянуто поняття співучасті, що включає участь осіб у скоєнні кримінального правопорушення, які можуть мати особливий статус або вплив на подію. Розглянуто різні види співучасті, включаючи організаторство, підбурювання, сприяння та співдію. Аналізуються можливі мотивації та обставини, які спонукають осіб до участі у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом. Окрема увага приділяється ролі та впливу спеціальних суб'єктів, таких як особи зі спеціальним статусом або представники владних структур. Досліджуються можливі наслідки співучасті у кримінальних правопорушеннях, включаючи адміністративну відповідальність, кримінальне переслідування та інші санкції. Стаття також розглядає методи виявлення та протидії співучасникам у кримінальних правопорушеннях, які можуть використовуватися правоохоронними органами та судовими інстанціями. Зокрема, розглядаються правові норми, процесуальні правила та методи доказування, які допомагають виявити та притягти до відповідальності осіб, які беруть участь у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб'єктом. Це дослідження спрямоване на збагачення наукового розуміння співучасті у кримінальних правопорушеннях з урахуванням специфіки участі осіб із спеціальним статусом. Відзначається, що врахування цих особливостей є важливим для ефективного захисту законності та правосуддя. (en) The article examines the peculiarities of complicity in criminal offenses with a special subject. With the help of systematic analysis and the use of modern theoretical approaches, the concept of complicity, which includes the participation of persons in the commission of a criminal offense who may have a special status or influence on the event is examined. The various types of complicity, including organizing, inciting, facilitating, and complicity are examined. Possible motivations and circumstances that encourage individuals to participate in criminal offenses with a special subject are analyzed. Particular attention is paid to the role and influence of special subjects, such as persons with special status or representatives of power structures. Possible consequences of complicity in criminal offenses are explored, including administrative responsibility, criminal prosecution and other sanctions. The article also considers the methods of identifying and countering accomplices in criminal offenses that can be used by law enforcement agencies and judicial authorities. In particular, legal norms, procedural rules and methods of proof that help identify and bring to justice persons who participate in criminal offenses with a special subject are considered. This study is aimed at enriching the scientific understanding of complicity in criminal offenses, taking into account the specifics of the participation of persons with a special status. It is noted that taking into account these features is important for the effective protection of legality and justice.Документ Кримінальна відповідальність юридичних осіб в Україні : окремі аспекти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Мілова, Тетяна Миколаївна; Бліндовська, Анастасія Леонідівна; Milova, Tetiana Mykolayivna; Blindovska, Anastasia Leonidovna(ua) Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні. Аналізується поняття та особливості заходів кримінально-правового характеру як один із видів кримінально-правового впливу. Розглядається підстава застосування таких заходів до юридичних осіб, а саме: вчинення її уповноваженою особою (фізичною особою) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК України, згідно переліку, встановленого ст. 96-3 КК України. Акцентується увага на процесуальному порядку початку досудового розслідування відносно юридичних осіб за вчинення її уповноваженими особами від імені та в інтересах якої кримінальних правопорушень. Розглядається у статті проблематика суб’єкта кримінальної відповідальності взагалі, та юридичної особи, зокрема, як суб’єкта, до якого можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Аналізується співвідношення заходів кримінально-правового характеру з покаранням та робиться висновок, що юридична особа не є суб’єктом кримінальної відповідальності, а тому стає суб’єктом кримінально-правового впливу. До юридичної особи можливо застосувати не кримінальну відповідальність у виді покарання, а державне реагування у виді певних заходів кримінально-правового характеру. Зауважується, що юридична особа не маючи ознак суб’єкта кримінальної відповідальності внаслідок своєї юридичної природи, не може відчувати на собі весь спектр функцій, що застосовуються при покаранні суб’єктів кримінальної відповідальності, однак також зазнає певного роду обмежень, передбачених законом про кримінальну відповідальність. Таким чином, сутність кримінальної відповідальності, яка застосовується до юридичних осіб потребує подальших наукових досліджень. (en) The article explores selected aspects of the criminal liability of legal entities in Ukraine. It analyzes the concept and features of measures of criminal and legal influence as one of the types of criminal law impact. The grounds for applying such measures to legal entities are considered, namely: the commission by its authorized person (natural person) on behalf of and in the interests of the legal entity of any of the criminal offenses provided for by the relevant Articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, according to the list established by Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine. Attention is drawn to the procedural order of initiating pre-trial investigation against legal entities for criminal offenses committed by their authorized persons on behalf of and in the interests of which. The article deals with the issue of the subject of criminal liability in general, and a legal entity, in particular, as a subject to which measures of criminal and legal influence can be applied. The correlation of measures of criminal and legal influence with punishment is analyzed, and it is concluded that a legal entity is not a subject of criminal liability, and therefore becomes a subject of criminal and legal influence. In relation to a legal entity, it is possible to apply not criminal liability in the form of punishment, but state response in the form of certain measures of criminal and legal influence. It is noted that a legal entity, not having the signs of a subject of criminal liability due to its legal nature, cannot experience the entire range of functions that are applied when punishing subjects of criminal liability, however, it also suffers from certain restrictions provided for by the law on criminal liability. Thus, the essence of criminal liability applied to legal entities requires further research.Документ Основні механізми створення й державної реєстрації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків(2022) Мілова, Тетяна Миколаївна; Данилків, Дмитро Ярославович; Milova, T.; Danylkiv, D.(ua) У статті актуалізовано значення та перспективи державної програми створення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку та державної підтримки їхньої діяльності, правове обґрунтування створення та функціонування таких об’єднань на етапі створення, приділено увагу правовим колізіям. Зазначається важливість роботи ініціативної групи по скликанню та проведенню установчих зборів, метою яких є прийняття рішення про створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його статуту, а також акцентовано увагу на нормативно правовому закріпленні дій ініціативної групи. Розкривається вимога щодо необхідності з’ясування, на яких підставах мешканці багатоквартирного будинку утримують свої житлові і/або нежитлові приміщення: на правах спільної сумісної власності чи на правах спільної часткової власності, що важливо при голосуванні і прийнятті рішень на установчих зборах. Розглянуто питання щодо порядку голосування на установчих зборах та обґрунтовано, що з метою дотримання прав та інтересів співвласників доцільно враховувати їх голоси за розміром площ, які займають співвласники згідно своїх житлових і/або нежитлових приміщень та згідно цього приймати необхідні рішення. Проаналізовано питання щодо представництва на право участі та голосування від співвласника на установчих зборах і з’ясовано, що таке представництво немає правового забезпечення. Виявлено, що відсутнє правове забезпечення порядку ознайомлення учасників установчих зборів з проєктом статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Відповідний порядок існує у правовому полі лише для внесення змін до вже існуючого статуту. Окрему увагу звернено на форму та зміст протоколу зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, на важливість оформлення установчих документів, що подаються до державної реєстрації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи приватного права та на окремих аспектах юридичної відповідальності за подання завідомо неправдивих відомостей.Документ Конституційно-правовий аспект принципу рівності як гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні(2022) Мілова, Тетяна Миколаївна; Milova, T.(ua) Стаття присвячена висвітленню поняття та змісту конституційного принципу рівності як гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина в Україні. Проаналізовано різні підходи вчених щодо визначення поняття та структури даного принципу. Висвітлено такі дефініції як ,,рівність”, ,,рівноправність” чи ,,рівноправ’я”, їх зміст, взаємозв’язок та значення. Розглянуто означені поняття з точки зору конституційного права, зокрема: рівність передбачає однакове юридичне становище людини і громадянина перед законом, іншими словами рівність усього спектру прав та обов’язків у всіх осіб, тоді як рівноправність означає виключно рівність лише прав і свобод людини. Підкреслюється, що принцип рівності по своєму змісту є ширшим поняттям, розкриваючи незаперечну єдність прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Визначено, що конституційний принцип рівності належить до групи юридичних нормативно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина, зокрема, до так званих норм-принципів. Закріплення даного принципу в Конституції України спрямоване на забезпечення прав та свобод людини і громадянина шляхом гарантування для всіх осіб однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом. Звернена особлива увага на забезпечення рівності конституційних прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Актуалізується питання рівності залежно від регіональної належності поряд з расовою, національною, релігійними переконаннями, інвалідністю та за іншими ознакам. Під регіональною належністю розуміється належність особи за народженням чи проживанням до регіону – частини території України або території компактного розселення українців за межами території України, – що відрізняється від інших територій за низкою історичних, географічних, мовних та інших ознак. Охарактеризовано особливості гендерної рівності. Розкрито деякі аспекти забезпечення принципу рівності у реалізації окремих прав та свобод людини і громадянина в Україні.Документ Предмет конституційної скарги в Україні та перспективи його розширення(2020) Мілова, Тетяна МиколаївнаДокумент До питання конституційних основ духовноїбезпеки України(2020) Мілова, Тетяна МиколаївнаДокумент Конституційна скарга в україні як засіб захисту прав людини і громадянина(ПВНЗ КІДМУ, 2021) Мілова, Тетяна МиколаївнаДокумент Підстави та порядок видання забезпечувального наказу конституційним судом України(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Мілова, Тетяна МиколаївнаДокумент Виникнення та роль інституту префекта в контексті «формул» європейських країн(2021) Мілова, Тетяна Миколаївна; Гейко, Анна Валеріївна; Milova, T.; Heiko, A.(ua) Стаття присвячена дослідженню інституту префекта, його виникнення, становлення та призначення. Проаналізовано роль префектури як інституту правового регулювання та як моделі на місцях в аспекті «формул», які існують в європейській практиці. Досліджено доктринальні підходи до поняття «префект». З’ясовано, що походження терміну сягає Стародавнього Риму, в якому дана посадова особа очолювала окремий підрозділ адміністрації, суду чи армії. Визначено, що в сучасному розумінні термін «префект» має два значення, а саме: як вищий представник держави на рівні департаменту або регіону (функція) та як ранг (спеціалізація), що поді ляється на декілька класів з розвитком кар’єри. Для більш детального розуміння поняття «префект» перелічено та охарактеризовано його функції, а саме: політичні, адміністративні та соціально-економічні. Політичний напрямок діяльності префекта передбачає представництво уряду в департаментах та регіонах, інформування його про стан справ, нагляд за дотриманням законності. Адміністративні функції передбачають координацію роботи державних відомств, оперативне керування пожежною службою, керівництво поліцією та контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування. Соціально-економічний аспект діяльності префекта спрямований на виконання урядових програм на рівні департаментів та регіонів. У досліджені зосереджено увагу також на «формули» запровадження інституту префектури. Проаналізовано французьку, італійську, іспанську та польську «формули» запровадження інституту префектури. Окреслено їх значення та досвід для відповідних країн. Зауважено, що природа походження префектів як державних представників в проаналізованих країнах передбачає втілення виконавчої влади на місцях, має спільний порядок призначення та конституційне закріплення.Документ Юридична природа забезпечувального наказу Конституційного Суду України(2021) Мілова, Тетяна Миколаївна; Milova, T.(ua) Стаття присвячена характеристиці забезпечувального наказу як одного з актів Конституційного Суду України та практики його застосування. Зазначається, що запровадження даного виконавчого документа у практику органу конституційної юрисдикції зумовлено початком функціонування інституту конституційної скарги в Україні. Зауважено, що підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення. Способом забезпечення конституційної скарги є встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію. У статті аналізується перший забезпечувальний наказ Конституційного Суду України та висвітлюються дискусійні питання, які виникли після його видання. Особлива увага звернена на дослідження найбільш суттєвих проблем, пов’язаних з законодавчим закріпленням та функціонуванням інституту забезпечувального наказу. Проаналізовано питання щодо органів Конституційного Суду України, уповноважених видавати забезпечувальний наказ. Зазначено, що поряд з Великою палатою є доцільним наділення даним правом і Сенати, оскільки вони є основним суб’єктом розгляду конституційних скарг. Колегіям пропонується надати право виходити з невідкладною ініціативою до Сенатів щодо вирішення питання про видання забезпечувального наказу у разі виникнення достатніх підстав. Визначено проблемні аспекти чинного законодавства щодо формулювання підстави для забезпечення конституційної скарги. Розглянута така ознака як «незворотність» наслідків як підстава видання забезпечувального наказу. При аналізі наслідкувиконання рішення суду під кутом його зворотності, звернена увага на проміжний характер таких наслідків, тобто частково зворотних. Рекомендовано закріпити за суб’єктом права на конституційну скаргу права звертатись до Конституційного Суду України із відповідним клопотанням про забезпечення конституційної скарги. Під час розкриття означеної проблематики було проаналізовано відповідні законопроєкти, спрямовані на удосконалення юридичної природи забезпечувального наказу у практиці Конституційного Суду України. Зауважено, що інститут забезпечувального наказу Конституційного Суду України потребує подальшого дослідження, обґрунтування ключових аспектів відповідної законодавчої регламентації та доцільного практичного застосування.