Кафедра права та правоохоронної діяльності
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/27
Переглянути
3 результатів
community.search.results.head
Документ Система міжнародного законодавства у сфері функціонування інституту громадського контролю за діяльністю органів судової влади(2023) Кондратенко, Віталій Миколайович; Kondratenko, V.(ua) У статті окреслено основоположне значення приписів міжнародного права у сфері організації належної взаємодії інститутів громадянського суспільства із органами публічної влади, зокрема судовими інституціями, реалізації завдань громадського контролю за діяльністю суб’єктів владних повноважень. Проаналізовано низку відповідних ключових міжнародно-правових актів, насамперед, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., а також декларації, конвенції, рекомендації ООН і Ради Європи щодо: доступу до інформації, яка знаходиться у розпорядженні державних органів влади; сприяння участі громадськості у політичних і громадських справах, публічному житті, у процесах прийняття управлінських рішень; запобігання корупції. Обґрунтовується, що громадський контроль у судовій сфері слугує важливою складовою народовладдя, уособлює безперервність здійснення волі громадян у найголовніших сферах державного та суспільного життя. Він утворює стійкий фундамент втілення у практичну площину верховенства права й законності шляхом формування дієвих механізмів громадського моніторингу, перевірки та оцінювання публічної діяльності, здійснення правосуддя судами і суддями. Інтенсифіковані євроінтеграційні процеси в Україні сприяли ґрунтовному перегляду підходів до формування й реалізації державної політики в окреслених аспектах з урахуванням основоположних приписів міжнародного права. Запропоновано загальну систематизацію міжнародно-правових актів з питань адміністративно-правового забезпечення громадського контролю за діяльністю органів судової влади, яка включає: 1) міжнародно-правові акти щодо прав людини та громадянина у сфері управління державними і суспільними справами; 2) міжнародно-правові акти щодо інформаційної відкритості та доступності органів судової влади; 3) міжнародно-правові акти щодо створення належних умов для контролю громадськості за діяльністю національної судової системи; 4) міжнародно-правові акти із запобігання та протидії корупції в діяльності органів судової влади.Документ Сучасні тенденції адміністративно-правового регулювання контролю громадянського суспільства за діяльністю органів публічної влади(2022) Кондратенко, Віталій Миколайович; Kondratenko, V.(ua) У статті на підставі аналізу низки вітчизняних нормативних актів і наукових праць здійснено характеристику особливостей сучасного стану адміністративно-правового регулювання інституту громадського контролю за адміністративною діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Окреслено ключові чинники, які безпосередньо або опосередковано вплинули на розвиток за останні роки щодо взаємодії громадян з суб’єктами владних повноважень. Визначено громадську антикорупційну експертизу як один із кращих правових інструментів із втіленню у життя громадських інтересів, залучення активних і професійних груп населення до управління державними справами, а також здійснення належного контролю за нормотворчою діяльністю органів публічної влади. Схарактеризовано особливості доступності до публічної інформації у законодавчій площині. Наразі існує розвинутий юридичний механізм поводження зі всім наявним об’ємом цієї інформації в країні, відображену та задокументовану будь-якими засобами та на носіях інформація, отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, або яка знаходиться у їхньому володінні. Констатовано на формуванні нині двох складових адміністративно-правового регулювання громадського контролю у сфері публічної адміністрування. Водночас наголошується на недосконалості чинного вітчизняного законодавства, що загалом створює штучні бар’єри для реалізації громадських ініціатив, утворення та діяльності окремих видів організацій громадянського суспільства, розгляду та врахування їхніх пропозицій органами публічної влади.Документ Сутність та зміст адміністративно-правового регулювання земельних відносин в Україні(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Кондратенко, Віталій Миколайович; Kondratenko, V.(ua) У статті визначено роль держави у забезпеченні та розвитку земельних відносин на сучасному етапі реформування цієї сфери. Проаналізовано зміст і співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання». Державне управління в галузі земельних відносин визначено як організаційно-правову діяльністю органів публічної влади із використанням безпосереднього впливу, спрямованого на забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель відповідно до вимог земельного законодавства. Державне регулювання переважаючою формою відповідного впливу передбачає функцію прогнозування і планування, організаційно-реєстраційну та контрольну діяльність публічних органів. Встановлено та охарактеризовано мету, завдання та основний зміст адміністративно-правового регулювання земельних відносин в Україні. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий механізм реалізації земельних відносин об’єднує групу інструментів прямого впливу на суспільні відносини щодо володіння, розпорядження, використання, охорони і відтворення земельних ресурсів, зокрема нормативно-правові, інституціональні, дозвільні, адміністративно-контролюючі. Система державного регулювання земельних відносин передбачає також реалізацію заходів щодо охорони об’єктів і суб’єктів земельних відносин, заходів щодо вирішення спірних питань відносно об’єктів і суб’єктів земельних відносин. Визначено, що адміністративно-правове регулювання земельних відносин передбачає встановлення нормами адміністративного права рамок і правил взаємодії суб’єктів земельних відносин, а також регламентацію процесів використання, володіння й відтворення земельних ресурсів. Організаційний механізм розвитку земельних відносин включає в себе комплекс землевпорядних, планувальних інструментів та інструментів інституціоналізації структури управління. Цей комплекс забезпечує здійснення впорядкування та регулювання земельних відносин у рамках концепції сталого розвитку суспільних відносин.