Перегляд {{ collection }} за Автор "Pertsova, Inna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Грані любові у «Науці кохання» Овідія
(КОД, 2018) Перцова, Інна Василівна; Перцова, Инна Васильевна; Pertsova, Inna
(uk) У статті досліджуються особливості трактування теми любові у «Науці кохання» видатного поета римської літератури – Публія Овідія Назона. Традиції світської етики, що проступають у творах Овідія, не претендують на мораль та святість. Поет майстерно відтворює тогочасну атмосферу; він захоплений святковістю римського життя, його строкатістю, видовищами та розмаїттям. Популярних для давньогрецької літератури ідей самообмеження, поміркованості нема і в помині. Серед баготочислених розваг молодих римлян кохання постає однією з утіх. У статті підкреслюється відсутність духовної складової поняття «кохання». Натомість, зображення любові у поезіях відрізняється легковажною непостійністю, надмірною відвертістю і натуралізмом. Жінка у творах постає як об'єкт захоплення поета. Для Овідія – це істота, наділена, у першу чергу, не душею і різними чеснотами, а сексуальною пристрастю та темпераментом. Ліричний герой Овідія – самовпевнений, веселий, легковажний, не обтяжений моральними принципами, шукає не ідеальне, чисте кохання, особисте щастя, а любовні пригоди. Є місце в поезіях про кохання і зображенню богів. Благочестиві роздуми поета протилежні атеїстичним настановам епікурейців, проте релігійність Овідія іншого спрямування, ніж благочестя, що підтримувалось імператором Августом. У «Науці про кохання» на першому місці – Венера та Амур головні еротичні божества. У контексті роздумів про кохання автор розмірковує про швидкоплинність життя, згасання молодості, краси, неминучість смерті. Цінність Овідій бачить тільки в молодості і користуванні її благами, найпрекрасніше з яких – любов. Особливу увагу звертає на себе стилістика дидактичних настанов. Поет, даючи любовні поради, використовує слова зі зменшувально-пестливими суфіксами, які, з одного боку, надають промовам Овідія іронічного забарвлення, з іншого, нагадують пестливу розмову закоханих. У «Науці кохання» здебільшого звучать ноти грайливого кохання, але є і роздуми про високу любов. Автор попереджає шукачів кохання, що воно поєднує різні емоції: і муки, і переживання, і страждання.
Особливості хронотопу в оповіданні В. К. Винниченка «Темна сила»
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Перцова, Інна Василівна; Pertsova, Inna
(uk) У статті розглядаються особливості організації часопросторовихзв’язків в оповіданні В. К. Винниченка «Темна сила» та їхнє значення для розуміння ідейного змісту твору. У формуванні цілісного уявлення про творчість письменника важливим є вивчення створеного ним хронотопу, адже організація часопростору впливає на ідейно-художню специфіку тексту. На межі світу автора і реальності утворюється художній простір оповідання, що є виразом світовідчуття письменника. Хронотоп – це особливе поєднання та взаємозв’язок просторових і часових характеристик у літературному творі. Час ніби переходить у простір, поєднуючись, вони створюють своєрідний фундамент розвитку подальших подій. Художній простір в оповіданні «Темна сила» не лише фон, на якому розгортається дія, він визначає поведінку та вчинки героїв. Отже, зовнішній простір впливає на внутрішній простір героїв, тобто на їх свідомість.Особливості організації часопростору у В. К. Винниченка пов’язані з кольором як емоційно-експресивним засобом художньої конкретизації. Особливо частотним є сірий, що відбиває внутрішній душевний стан героїв. Смислового акценту набуває така деталь хронотопу як вікно. У контексті твору вікно для героїв – це символ надії, можливість розширити зовнішній простір та зв’язатися з ним. Художній простір оповідання підпорядкований авторській ідеї відтворити реалістичний час і пояснити почуття, рефлексії героїв. Час і простір формують образ світу, представлений у творі.