Перегляд за Автор "Marchenko, Oleh"

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Взаємовідносини органів міського самоврядування та міських громадських банків у ХІХ – на початку ХХ ст.
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, Oleh
(ua) У статті проводиться аналіз розвитку міських громадських банків у ХІХ – на початку ХХ ст. на основі правових документів, що регулювали їхню діяльність, та практичної роботи на прикладі Єлисаветградського міського громадського банку. У системі кредитних установ Російської імперії міські громадські банки займали суттєве місце, будучи недержавними фінансовими інституціями, створеними міськими громадами для задоволення насамперед інтересів городян. До законодавчого врегулювання діяльності міських банків (Положення про міські громадські банки від 1857 р. і 1862 р.) вони лише формально підпорядковувались органам міського самоврядування, практично не надавали звіти про свою роботу центральним органам державної влади, як і громадськості. До 60-х років ХІХ ст. царська влада не була зацікавлена в розвитку банківської мережі, оскільки на той час у країні спостерігався слабкий розвиток економіки, а тому й нерозвиненість фінансових операцій. Після запровадження ліберальних реформ 60–70-х років ХІХ ст., підйому економіки, залучення в економічні про- цеси широкого кола населення спостерігався стрімкий ріст кредитно-фінансових установ, у тому числі й міських громадських банків, що відкривалися насамперед у повітових містечках, де була слабка мережа відділень державних та акціонерних кредитних установ. Нові банки вже управлялися міськими думами, під незначним контролем з боку державної влади. Кризові явища, що спостерігалися у 80–90-х роках ХІХ ст. (російсько-турецька війна 1877–1878 рр., вбивство імператора Олександра ІІ в березні 1881 року, згортання ліберальних реформ, економічний спад), спричинили деградацію системи міських громадських банків. Це змушувало уряд вдаватися до адміністративно-законодавчого регулювання їхньої діяльності, щоб звести до мінімуму фактори, які загрожували їхній стабільності. Результатом цього стала поява Нового положення про міські громадські банки 1883 року. Економічне піднесення на рубежі ХІХ–ХХ ст. підштовхнуло центральну владу на деяке розширення прав та можливостей міських громадських банків, що знайшло відображення в Положенні про міські громадські банки від 1912 року. У статті вказуються позитивні риси й недоліки Положень про міські громадські банки за 1857 р., 1862 р., 1883 р., 1912 р., визначаються обставини законодавчого регулювання міських кредитних установ. У дослідженні на прикладі діяльності Єлисаветградського міського банку робиться спроба показати особливості взаємовідносин правління банку з місцевою думою, охарактеризувати тенденції ведення банком кредитно-фінансових операцій, з’ясувати вплив подій як всеросійського значення, як-то: війни (Кримська 1853–1856 рр., російсько-турецька 1877–1878 рр.), проведення системних реформ 60–70-х років ХІХ ст., згортання ліберального реформування, економічна криза 80–90 років, підйом економіки початку ХХ ст., так і локального, наприклад, єврейські погроми 15–17 квітня 1881 р. в Єлисаветграді, на повноваження, компе- тенцію, результати роботи міського самоврядування і міського громадського банку. (en) The article analyzes the development of city public banks in the 19th and early 20th centuries on the basis of legal documents regulating their activities, and practical work on the example of Yelysavethrad City Public Bank. In the system of credit institutions of the Russian Empire, city public banks occupied a significant place, being non-state financial institutions created by city communities to primarily satisfy the interests of citizens. Before the legislative regulation of the activities of city banks (Regulations on City Public Banks of 1857 and 1862), they were only formally subordinated to the city self-government bodies, practically did not provide reports on their work to the central state authorities, as well as to the public. Until the 60s of the 19th century the tsarist authorities were not interested in the development of the banking network, because at that time the country was experiencing weak economic development, and therefore underdevelopment of financial operations. After the introduction of liberal reforms in the 60s and 70s of the 19th century, the rise of the economy, and the involvement of a wide range of the population in economic processes, there was a rapid growth of credit and financial institutions, including city public banks, which were opened primarily in county towns, where there was a weak network of branches of state and joint-stock credit institutions. The new banks were already managed by city councils, with little control from the state authorities. Crisis phenomena observed in the 80s and 90s of the 19th century (the Russian-Turkish war of 1877–1878, the assassination of Emperor Alexander II in March 1881, the collapse of liberal reforms, economic recession) caused the degradation of the system of city public banks. This forced the government to resort to administrative and legislative regulation of their activities in order to minimize the factors that threatened their stability. As a result, the emergence of the New Regulations on City Public Banks in 1883. Economic rise at the turn of the 19th–20th centuries pushed the central government to some expansion of the rights and opportunities of city public banks, which was reflected in the Regulations on City Public Banks of 1912. The article points out the positive features and shortcomings of the Regulations on City Public Banks of 1857, 1862, 1883, and 1912, and determines the circumstances of the legislative regulation of city credit institutions. In the study, using the example of Yelysavethrad City Bank, an attempt is made to show the features of the relationship between the bank's board and the local council, to characterize the tendencies of the bank's credit and financial operations, to find out the impact of events of all-Russian importance, such as the war (Crimean in 1853–1856, Russian-Turkish in 1877–1878), carrying out systemic reforms in the 60s–70s of the 19th century, the collapse of liberal reforms, the economic crisis of the 80s–90s, the rise of the economy at the beginning of the 20th century, and of the local importance, for example, the Jewish pogroms of 15-17 April 1881 in Yelysavethrad, on the authority, competence, results of the work of the city self-government and the city public bank.
Особливості навчання і виховання дітей дворян шкільного віку в д ругій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, Oleh
(ua) Досліджуючи життя дітей російської імперії другої половини XIX – початку ХХ ст., необхідно враховувати не тільки статеві відмінності, але й особливості соціокультурної стратифікації тодішнього суспільства, що знаходилося в процесі модернізації. Це вимагає від дослідника розрізняти повсякденність дівчаток і хлопчиків із різних соціальних груп. У статті зроблено спробу дослідити особливості навчання і виховання дітей дворян пореформеного періоду, з’ясувати ролі батька, матері, соціального середовища у вихованні молодого покоління в підлітковому віці. У статті наголошено на відмінностях освітнього процесу до середини ХІХ ст. (тоді для дворянських дівчат 7–11-ти років існували виключно закриті інститути та пансіони, після закінчення яких вони знову опинялися під опікою гувернантки аж до заміжжя, а хлопці здобували освіту з 10–11-ти років у закритих закладах освіти, школах відкритого типу, дома, під керівництвом гувернера чи вчителів, і після освітнього процесу батьки намагалися дівчат видати заміж, а юнаків прилаштувати на службу) і в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть, коли батьки насамперед прагнули дати належну освіту своїм чадам, попри сімейні фінансові проблеми. У статті наголошено на чинниках, що спонукали батьків зробити вибір освітнього закладу для дитини: матеріальні статки сім’ї, можливість отримати безплатне місце або стипендію на навчання, отримання допомоги в освіті від станових, благодійних організацій, опікунської ради, деяких меценатів. Під час вивчення зазначеної теми було використано інформацію про Єлисаветградську громадську жіночу гімназію. З відкриттям там восьмого класу (80-ті роки ХІХ ст.) випускниці гімназії отримали можливість мати фах домашніх наставниць і вчительок і працювати в багатьох освітніх закладах регіону. Відкриття нового приміщення гімназії (зараз це ЦДУ імені В. Винниченка) сприяло покращенню освітнього процесу, створенню належних умов життя, побуту гімназисток, організації їхнього дозвілля, показало турботу керівництва міста про виховання майбутніх учительок. (en) When studying the lives of children of the Russian Empire in the second half of the XIXth and early XXth centuries, it is necessary to take into account not only gender differences, but also the features of the sociocultural stratification of the society at that time, which was in the process of modernization. This requires the researcher to distinguish between the everyday life of girls and boys from different social groups. The article attempts to investigate the peculiarities of the education and upbringing of the children of nobles of the postreform period, to clarify the role of the father, mother, and social environment in the upbringing of the younger generation in adolescence. The article emphasizes the differences in the educational process until the middle of the XIXth century (at that time, there were exclusively closed institutes and boarding schools for noble girls aged 7–11, after which they were once again under the guardianship of the governess until marriage, while boys were educated from the age of 10–11 in closed educational institutions, open-type schools, at home, under the guidance of the governor or teachers and after the educational process, parents tried to marry off girls and enlist young men in the service) and in the second half of the XIXth and early XXth centuries, when parents primarily sought to give their children a proper education, despite family financial problems. The article emphasizes the factors that prompted parents to choose an educational institution for their child: the material wealth of the family, the opportunity to receive a free place or scholarship for education, receiving assistance in education from estates, charitable organizations, the board of trustees, individual patrons. When studying the mentioned topic, we used information about the Yelysavethrad Public Girls' Gymnasium, with the opening of the eighth grade there (80s of the XIXth century), graduates of the gymnasium got the opportunity to become home tutors and teachers and work in many educational institutions of the region. The opening of the new premises of the gymnasium (now it is the V. Vynnychenko Central State University) contributed to the improvement of the educational process, the creation of proper living conditions, the lifestyle of the gymnasium girls, and the organization of their leisure time, and showed the concern of the city leadership for the education of future teachers.
Порівняльна характеристика реформ в Австрійській та Російській імперіях другої половини XVIII ст.
(2024) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, Oleh
(ua) Стаття розглядає процес реформ у двох імперіях – Австрійській та Російській, які проводили Марія Терезія та Йосиф ІІ в габсбурзьких територіях і Катерина ІІ в російських землях, котрі в історіографії отримали назву політики «освіченого абсолютизму». Зазначаються ключові риси цієї політики, такі як використання ідей раціоналізму та освіти як ідеологічної бази, активна законодавча та законотворча діяльність, спрощення системи управління, створення дієвого бюрократичного апарату, протегування торгівлі та підприємництву, поліпшення життєвого рівня населення, реформування правової системи, удосконалення системи освіти, широка благодійницька діяльність тощо. У дослідженні з’ясовуються спільні ознаки модернізаційних перетворень, а також зазначаються відмінності в реалізації реформ у Габсбурзькій та Російській імперіях у другій половині XVIII ст. Наприклад, різниця була в характері централізації. Російська імперія, розвиваючись як унітарна держава, ставила за мету підвищення ефективності наявного державного апарату, тоді як Габсбурзька імперія почала централізаційні заходи лише із середини XVIII ст. Відрізнялася соціальна база реформ – Катерина ІІ намагалася зберегти станові привілеї для дворянства, а Йосиф II діяв в інтересах «загального блага», не надаючи переваги жодному зі станів. Австрійська бюрократія у порівнянні з російською була ефективнішою, завдяки залученню різних верств суспільства на державну службу. Стаття розглядає спроби володарів обох імперій врегулювати важливі питання взаємин між землевласниками й селянами. Щодо Йосифа ІІ, його закон від 1781 року скасував кріпосне право, надав селянам право виходу з громади й села, вільного вибору професії, одруження без згоди панів, звертання зі скаргами до суду, навчання ремеслу, була замінена панщина грошовою платою тощо. Катерина ІІ продовжувала політику кріпосної залежності селян, включно з тілесними покараннями. Робиться спроба розкрити подібності та відмінності між імперіями в їхніх соціальних, освітніх, культурних аспектах. Наприклад, монархи прагнули створити систему освіти, що формувала грамотних підданих. Подібні цінності й погляди мали австрійські та російські імперські еліти, які виростали зі схожого соціального та культурного середовища, проводили однотипний спосіб життя. У статті зазначається, що Російська імперія та Габсбурзька монархія мала спільні риси: обидві імперії були великі за територією, континентальні, мілітарні, бюрократичні, поліетнічні, багатоконфесійні, прагнули мати статус великої європейської держави, намагалися наздогнати своїх суперників та вести війни для досягнення зовнішньополітичної переваги. (en) The article examines the process of reforms in two empires – Austrian and Russian, which were carried out by Maria Theresa and Joseph II in the Habsburg territories and Catherine II in the Russian lands, which in historiography received the name of the policy of «enlightened absolutism». The key features of this policy are noted, such as the use of ideas of rationalism and education as an ideological basis, active legislative and law-making activity, simplification of the management system, creation of an effective bureaucratic apparatus, protection of trade and entrepreneurship through the policy of mercantilism, physiocracy, improvement of the standard of living of the population, reform of the legal system towards humanization, improvement of the education system, broad charitable activities, etc. The study identifies common signs of modernization transformations, and also notes differences in the implementation of reforms in the Habsburg and Russian empires in the second half of the 18th century. For example, the difference was in the nature of centralization. The Russian Empire, developing as a unitary state, aimed to increase the efficiency of the existing state apparatus, while the Habsburg Empire began centralization measures only from the middle of the 18th century, and it had a significant variety of provinces, which complicated the process of modernization. The social basis of the reforms differed – Catherine II tried to preserve class privileges for the nobility, while Joseph II acted in the interests of the «common good», not favoring any of the classes. In general, the Austrian bureaucracy compared to the Russian one was more efficient, thanks to the involvement of various layers of society in public service. Particular attention is paid to religious policy in the empires, where attempts to fully subjugate the church to the state, secularization of church lands, and limitation of its influence on state policy are described. The article examines the attempts of the rulers of both empires to settle important issues of relations between landowners and peasants. As for Joseph II, his law of 1781 abolished serfdom, gave peasants the right to leave the community and the village, freely choose a profession, marry without the consent of the lords, file complaints in court, learn a trade, replaced the lordship with a monetary payment, etc. Catherine II continued the policy of serfdom for peasants, including corporal punishment and special trials for peasants. The article reveals the similarities and differences between the empires in their social, educational, and cultural aspects. For example, the monarchs sought to create an education system that formed literate subjects, to transform the population into useful members of society through reforming the legal system in the direction of humanization. Similar values and views were shared by the Austrian and Russian imperial elites, who grew up from a similar social and cultural environment, led a similar lifestyle, such as shared reading, clothing, communication in French, etc. The article notes that the Russian Empire and the Habsburg Monarchy had common features: both empires were large in territory, continental, military, bureaucratic, multi-ethnic, multi-confessional, aspired to the status of a great European power, tried to catch up with their rivals and wage wars to achieve foreign political superiority.