Перегляд за Автор "Chernik, S."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Конституція Королівства сербів, хорватів та словенців 1921 р. : передумови прийняття, зміст та значення(Полімед-Сервіс, 2018) Чернік, Світлана Дмитрівна; Chernik, S.(uk) У статті досліджено передумови прийняття Конституції Королівства сербів, хорватів та словенців 1921 року. Висвітлено позиції окремих політичних партій сербів, хорватів та словенців щодо майбутнього державногоустрою Королівства. Акцентовано увагу на основних проектах Конституції, запропонованих ними до розгляду Установчим зборам. На основі аналізу положень Конституції Королівства сербів, хорватів та словенців 1921 року охарактеризовано її структуру, конституційний лад держави, права, свободи та обов’язки громадян, структуру органів державної влади та їхні повноваження. Розкрито значення Конституції Королівства сербів, хорватів та словенців 1921 року для подальшого розвитку його державності.Документ Особливості земельної правосуб’єктності громадян України, іноземців та осіб без громадянства(2022) Чернік, Світлана Дмитрівна; Chernik, S.(ua) Стаття присвячена правовому статусу фізичних осіб у земельному праві. Метою дослідження є вивчення земельної правосуб’єктності громадян України, іноземців та осіб без громадянства, визначення її особливостей. Розкрито поняття «правосуб’єктність» та його структура в теорії права. Сформовано поняття земельної правосуб’єктності, під якою слід розуміти гарантовані законом можливості мати земельні права та обов’язки, набувати їх, користуватися ними й виконувати їх. Виокремлені ознаки земельної правосуб’єктності, які відрізняють її від цивільної. Складовими правосуб’єктності є правоздатність та дієздатність. Визначено, що земельна правоздатність – здатність мати права та обов’язки щодо землі, земельна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе земельних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе земельні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Досліджено позиції науковців щодо визначення земельної правосуб’єктності фізичних осіб, зокрема, стосовно виокремлення земельно-процесуальної правосуб’єктності. На основі аналізу законодавства України доведено, що земельна правосуб’єктність громадян України, іноземців та осіб без громадянства відрізняється за своїм обсягом. Громадяни України мають найбільше коло прав та обов’язків щодо землі. Зокрема, право набувати земельну ділянку у власність, в тому числі з земель сільськогосподарського призначення, яким надається пріоритет у державі. Водночас існують певні обмеження щодо складу та кількості земель, яка може перебувати у власності громадян України, про що зазначено в статті. Розглянуто особливості земельної правосуб’єктності іноземних громадян та осіб без громадянства. Вказані обмеження щодо набуття у власність земель сільськогосподарського призначення.Документ Право на материнство та батьківство як особисті немайнові права подружжя(2021) Чернік, Світлана Дмитрівна; Chernik, S.(ua) У статті розкривається сутність одного з основних особистих немайнових прав подружжя, закріпленого у сімейному законодавстві, – право на материнство та батьківство. Зазначено, що визначення понять «материнство» та «батьківство» у законодавстві відсутнє. Досліджено та узагальнено дефініції понять «право на материнство» та «право на батьківство», запропоновані у науковій юридичній літературі. Реалізація права на материнство та батьківство пов’язана із репродуктивною функцією жінки та чоловіка, окрім того важливим є виконання ними соціальних функцій, які виникають у зв’язку з народженням дитини. Розглянуто складові елементи права на материнство. Жінка має право на вагітність та охорону здоров’я під час вагітності та пологів, надання кваліфікованої медичної допомоги в акредитованих закладах охорони здоров’я, партнерські пологи. Встановлено, що найбільш дискусійним є питання щодо права жінки відмовитися від народження дитини, що включає добровільну відмову жінки мати дітей або штучне переривання небажаної вагітності. Процедура аборту в Україні законодавчо врегульована. Проте проблема визначення правового статусу ембріону є досить складною та потребує вивчення. Розкрито підходи до визначення моменту початку охорони людського життя запропоновані у юридичній науці, а саме: абсолютистський, ліберальний і градулістичний (помірний). Зроблено акцент на моральному аспекті проблеми штучного переривання вагітності. Зауважено, що жінка самостійно вирішує питання здійснення аборту, натомість за чоловіком таке право не закріплюється. Вказано, що право на батьківство перебуває у тісному зв’язку з правом на материнство та складається з трьох правомочностей: чоловік вирішує мати чи не мати йому дитину, може вимагати від інших осіб не перешкоджати йому здійснювати таке право та відстоювати батьківські права в суді.Документ Правове регулювання цензури в українських губерніях Російської імперії у другій половині 60-х рр. ХІХ ст.(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Чернік, Світлана Дмитрівна; Chernik, S.(ua) У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти Російської імперії, які діяли на території українських губерній у 60-х рр. ХІХ ст. та регламентували діяльність цензурних органів державної влади. Особливу увагу приділено змінам у законодавстві, які започаткували суттєві зрушення у бік пом’якшення цензури. Метою дослідження стало вивчення нормативно-правих актів Російської імперії щодо цензури, які були прийняті у досліджуваний період, зокрема, укази імператора Олександра ІІ, «Тимчасові правила з цензури» 1862 р., «Тимчасові правила про цензуру та друк» 1865 р. та інші. Встановлено, що запровадження відомчої цензури імператорським указом «Про порядок цензурування творів та статей, які відносяться до предметів різних урядових місць та установ» від 23 січня 1858 р. негативно позначилося на видавничій справі, оскільки призначення довірених осіб від міністерств та відомств посилювало контроль за друкованими матеріалами. Доведено, що імператорський указ «Про перетворення цензурного управління та ліквідацію Канцелярії Міністра народної просвіти» від 10 березня 1862 р. розподілив повноваження у галузі цензури між Міністерством народної просвіти та Міністерством внутрішніх справ й посилив роль останнього. «Тимчасовими правилами з цензури» 1862 р. регулювалося питання змісту статей та творів, визначалися теми, висвітлення яких потрапило під заборону у періодичних виданнях. Здійснено аналіз статей «Тимчасових правил про цензуру та друк» 1865 р. Зокрема, досліджено структуру органів цензури та їх повноваження, перелік видів друкованих видань, що підлягали перевірці або звільнялися від неї, підстави притягнення до юридичної відповідальності за порушення цензурного законодавства. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що цензурне законодавство Російської імперії 60-х рр. ХІХ ст., яке діяло на території українських губерній, залишало контроль Міністерства внутрішніх справ за видавничою справою, а позитивні зрушення нівелювалися подальшими нормативно-правовими актами.Документ Сталий розвиток як основа екологічної політики України(ФОП Озеров Г. В., 2020) Чернік, Світлана Дмитрівна; Chernik, S.(ua) Встановлено, що сталий розвиток є основою екологічної політики України, яка сприяє збалансованому використанню природних ресурсів, охороні довкілля та задоволенню потреб людини. Досліджено визначення поняття «сталий розвиток», головні принципи та елементи концепції сталого розвитку. Запропоновано визначення сталого розвитку як взаємодії людини й природи на засадах збалансованості та взаємозалежності, яка передбачає раціональне та ефективне споживання природних ресурсів, мінімізацію негативних впливів на них в процесі задоволення потреб особи. Визначено, що глобальні екологічні проблеми потребують спільних зусиль людства та здійснення відповідної політики на державному рівні. Доведено, що екологічна політика України базується на принципах сталого розвитку та закріплена в нормативних документах, схвалених на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Зосереджено увагу на нормативно-правових актах, які регулюють реалізацію основних положень концепції сталого розвитку. Важливим для людства є документ, схвалений у 2015 році на Саміті ООН, «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», який затвердив 17 Цілей Сталого Розвитку. Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони підтвердило наміри України надалі співпрацювати на регіональному рівні у сфері охорони навколишнього природного середовища. Встановлено, що Україна вибудовує свою політику з огляду на взяті на себе відповідні зобов’язання. На національному рівні концепція сталого розвитку закріплена в законодавстві України, в якому закладені основи екологічної політики, визначені основні напрямки діяльності та встановлені показники оцінки її реалізації у перспективі.