Перегляд за Автор "Ковальков, Олександр Леонідович"

Зараз показуємо 1 - 20 з 39

«Важкий» час: понеділок у народних уявленнях
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2008) Ковальков, Олександр Леонідович
(uk) У статті розглядається комплекс народних уявлень про негативну семантику понеділка в системі сприйняття часу традиційним суспільством на прикладі східних слов’ян на матеріалах фольклорних творів.
Вершино-Кам’янка : Історія
(Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2019) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
Висвітлення воєнних дій СРСР у Демократичній республіці Афганістан у радянській науковій, науково-популярній літературі та публіцистиці
(2020) Ковальков, Олександр Леонідович
(ua) У статті досліджено наукові, науково-популярні та публіцистичні праці, видані в СРСР у 1980 – 1991 рр. і які присвячені радянській агресії в Демократичній республіці Афганістан. Проаналізовано регуляторну базу, яка визначала зміст і характер інформації, що могла бути оприлюднена на сторінках радянських видань. Простежено еволюцію офіційної версії участі Радянського Союзу в афганській кризі та її відображення в науковій літературі та публіцистиці. Встановлено роль цензури та пропагандистську спрямованість більшості публікацій, виокремлено етапи, під час яких висвітлення афганських подій зазнавало змін.
Гератська криза березня 1979 року та ескалація радянської присутності в Демократичній республіці Афганістан
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Ковальков, Олександр Леонідович
(UA) У статті розглядаються обставини та наслідки антиурядового заколоту в м. Герат у березні 1979 року та визначені ним зміни в характері радянської військово-технічної присутності в Демократичній республіці Афганістан.
Гератська криза березня 1979 року та ескалація радянської присутності в Демократичній республіці Афганістан
(2015) Ковальков, Олександр Леонідович
(ua) У статті розглядаються обставини та наслідки антиурядового заколоту в м. Герат у березні 1979 року та визначені ним зміни в характері радянської військово-технічної присутності в Демократичній республіці Афганістан. (en) The article discusses the circumstances and consequences of anti-government revolt in Herat in March 1979 and is defined by changes in the nature of the Soviet military-technical presence in the Democratic Republic of Afghanistan.
До проблеми сприйняття часу традиційним суспільством (ХІХ–ХХ ст.): «Магія першого дня» у слов’янських уявленнях
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2007) Ковальков, Олександр Леонідович
(uk) У статті розглядається поширений мотив “магії першого дня” в системі сприйняття часу традиційним суспільством у ХІХ-ХХ ст. на прикладі східних слов’ян на матеріалах фольклорних творів.
До проблеми якісного сприйняття часу традиційним суспільством: високосний рік у народних уявленнях
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2009) Ковальков, Олександр Леонідович
(uk) У статті на основі українських та російських фольклорно-етнографічних матеріалів аналізуються поширені уявлення про негативну семантику високосного року в контексті традиційного сприйняття часу.
Збірник документів з історії американсько-афганських відносин
(2021) Ковальков, Олександр Леонідович
Квітнева революція 1978 р. в Афганістані у висвітлені органу ЦК КПРС газети "Правда"
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Ковальков, Олександр Леонідович
Аналізується характер публікацій в газеті "Правда", присвячених подіям у Демократичній республіці Афганістан у квітні 1978 - грудні 1979 рр.
Ковальков О. Л. Афганська війна СРСР (1979–1989 рр.) у радянському художньому кінематографі в контексті «візуальної історії»
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, Oleksandr
(ua) У статті здійснено спробу контент-аналізу художніх фільмів, присвячених Афганській війні СРСР (1979–1989 рр.), із застосуванням методологічного інструментарію «візуальної історії». Джерельною базою послугували десять кінострічок, створених у СРСР упродовж 1983–1991 рр. Доведено, що кінематографічна версія Афганської війни (1979–1989), створена в СРСР, цілком відповідала тенденціям її висвітлення в офіційних ЗМІ, науковій, науково-популярній літературі та публіцистиці. Можна простежити еволюцію зображення участі СРСР в афганській кризі від «невідомої війни» через «героїчну війну» до «непотрібної» і «злочинної» війни. Це було зумовлено змінами суспільно-політичних настроїв у СРСР півпливом «перебудови» й часткової «гласності», деміфологізації радянського минулого й дійсності, а також політичного оцінювання збройного вторгнення до Афганістану в грудні 1979 р. Другим з’їздом народних депутатів СРСР. Для радянського суспільства художні фільми про Афганістан були важливим засобом переоцінювання цінностей та самопізнання. Контент-аналіз художніх фільмів, знятих у СРСР у 1983–1991 рр., засвідчив загалом адекватне перенесення на екран історичних обставин Афганської війни. Попри знач- ний ідеологічний і адміністративний контроль із боку радянської влади над мистецтвом, автори художніх фільмів не лише відтворили трагізм і жорстокість тієї війни, але й звернули увагу глядача на складні суспільно-політичні й морально-ідеологічні проблеми СРСР і пізньорадянського суспільства. Більшість фільмів були антивоєнними, і їх критично-викривальний зміст посилив негативне ставлення суспільства до Афганської війни і політики кремлівського керівництва. Це своєю чергою підважувало авторитет комуністичної влади й було вагомим чинником кризи радянської суспільно-політичної системи, що, зрештою, і призвело до розпаду Радянського Союзу. (en) the methodological tools of “visual history” has been carried out in the article. Ten films created in the USSR during 1983–1991 served as the source base of the research. It has been proven that the cinematic version of the Afghan war (1979–1989), created in the USSR, fully corresponded to the trends of its coverage in the official mass media, scientific and popular science literature, and journalism. It is possible to trace the image evolution of the USSR’s participation in the Afghan crisis from an “unknown war” through a “heroic war” to an “unnecessary” and “criminal” war. This was due to changes in socio-political attitudes in the USSR under the influence of “perestroika” and partial “glasnost”, demythologizing of the Soviet past and reality, as well as the political assessment of the Afghanistan armed invasion in December 1979 by the Second Congress of People's Deputies of the USSR. Feature films about Afghanistan were an important means of reassessment of values and self-discovery for Soviet society. The content analysis of feature films shot in the USSR in 1983–1991 showed that the historical circumstances of the Afghan war were generally adequately portrayed on the screen. Despite the significant ideological and administrative control over an art by the Soviet authorities, the authors of feature films not only recreated the tragedy and cruelty of that war, but also drew the viewer’s attention to the complex socio-political and moral-ideological problems of the USSR and late Soviet society. Most of the films were anti-war, and their critical and revealing content strengthened the negative attitude of society towards the Afghan war and the policy of the Kremlin leadership. This, in turn, undermined the authority of the communist government and was a significant factor in the crisis of the Soviet socio-political system, which ultimately led to the collapse of the Soviet Union.
Колоніалізм в історії країн Сходу
(Кіровоград: ПП «Центр оперативної поліграфії “Авангард”», 2014) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
Колонізація території центральної України в середині XVIII століття й утворення Новослобідського козачого полку
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2010) Ковальков, Олександр Леонідович
(uk) У статті досліджуються історичні обставини утворення Новослобідського козачого полку та його роль у заселенні та колонізації території нинішньої Кіровоградщини в середині XVIII ст.
Країни Азії та Африки (ХХ – поч. ХХІ ст.)
(Озеров Г. В., 2022) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
Мікроісторія в системі «нової історичної науки»
(2023) Ковальков, Олександр Леонідович
Мікроісторія в системі «нової історичної науки»
(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Ковальков, Олександр Леонідович
Мікроісторія в системі «нової історичної науки» історія, теорія та історіографічна практика
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Ковальков, Олександр Леонідович
(ua) У статті окреслено місце мікроісторії в системі «нової історичної науки», головні етапи її становлення і місце в сучасному історіографічному процесі, теоретичні та методологічні принципи мікроісторичних студій та їхній дослідницький потенціал. З’ясовано, що зусиллями визнаних італійських (К. Гінзбург, Дж. Леві, М. Грібауді), французьких (Ж. Дюбі, Ж. Ревель), американських (Н. Земон Девіс) та інших учених мікроісторія спростувала поширені ще в 1970-х рр. характеристики щодо себе як «дріб’язкової» чи «нижчої» історії. Мікроісторія постала на противагу «традиційній» соціальній історії як варіант «історії знизу». Своїм предметом дослідження вона визначила історію «пересічної людини» або малих соціальних груп (родина, громада тощо), чий історичний, культурний, психологічний досвід використовується для пояснення більш широких історичних та соціальних процесів. Попри те, що мікроісторія пройшла тривалий шлях, вона не виробила чітких теоретичних чи методологічних принципів, залишаючись передусім історіографічною практикою, часто експериментальною і міждисциплінарною. Змістом цієї практики є зменшення масштабу погляду на історичний факт чи явище шляхом мікроскопічного аналізу та інтенсивного вивчення джерел. При цьому набір методів та дослідницьких прийомів, яким послуговується мікроісторія, залежить від конкретного предмету вивчення. «Мікроісторики» легко поєднують науковий інструментарій усталених історіографічних теорій і практик та методи інших, навіть не пов’язаних з історією, наук, а сама мікроісторія часто «співпрацює» з фольклористикою, етнологією, історичною і культурною антропологією, біографістикою, історією повсякденності, соціальною психологією, локальною і регіональною історією та іншими варіантами «історії знизу». Такий методологічний плюралізм мікроісторії залишає вченому широке поле для творчого пошуку, проте часто стає приводом для критики і звинувачень у відході від «професійних стандартів» історика. Попри це, мікроісторія є самобутньою складовою частиною «нової історичної науки», а завдяки значному дослідницькому потенціалу посідає вагоме місце в сучасному історіографічному процесі. (en) The article outlines the place of microhistory in the system of the “new history”, the main stages of its formation and its place in the modern historiographical process, theoretical and methodological principles of microhistorical research and its research potential. It has been found that through the efforts of renowned Italian (K. Ginsburg, J. Levі, M. Gribaudi), French (J. Duby, J. Revel), American (N. Zemon Davis) and other scholars, microhistory has refuted the characterisation of itself as “petty” or “inferior” history, which was widespread in the 1970s. Microhistory has emerged as a variant of “history from below” in contrast to “traditional” social history. It defined the history of the “ordinary person” or small social groups (family, community, etc.), whose historical, cultural, and psychological experience is used to explain broader historical and social processes, as its research subject. Despite the fact that microhistory has been developing for a long time, it has not developed clearly defined theoretical or methodological principles, remaining primarily a historiographical practice, often experimental and interdisciplinary. The essence of this practice is to reduce the scale of the view of a historical fact or phenomenon through microscopic analysis and intensive study of historical sources. At the same time, the set of methods and research techniques used in microhistory depends on the specific research subject. “Microhistorians” easily combine the scientific tools of established historiographical theories and practices with the methods of other sciences, even those not related to history, and microhistory itself often “cooperates” with folklore studies, ethnology, historical and cultural anthropology, biography, history of everyday life, social psychology, local and regional history, and other variants of “history from below”. This methodological pluralism of microhistory leaves the researcher a wide field for creative search, but often becomes a pretext for criticism and accusations of deviating from the “professional standards” of a historian. Nevertheless, microhistory is an original component of the “new historical science”, and due to its significant research potential, it occupies a significant place in the modern historiographical process.
Нова історія Азії та Африки
(ПП «Центр оперативної поліграфії “Авангард”», 2017) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
Повстання «Аллах Акбар!» Кабул, лютий 1980 р.
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
(uk) Стаття присвячена малодослідженому епізоду історії Демократичної республіки Афганістан та початкового етапу радянської окупації цієї країни –повстанню «Аллах Акбар!» У дослідженні на основі розрізнених повідомлень радянської офіційної періодики (передусім газети «Правда») і свідчень очевидців тих подій відтворені обставини, передумови, хід, масштаби і наслідки кабульських подій лютого 1980 р. Автор доводить, що повстання «Аллах Акбар!» стало першою організованою масовою акцією протесту афганського суспільства проти радянського вторгнення і окупації країни. Воно справило значний вплив на настрої афганського і радянського керівництва і справило визначальний вплив на повномасштабне втягнення СРСР в афганську кризу.
Позиція радянського керівництва щодо «афганського питання» напередодні та після виведення радянських військ із Афганістану (1985–1991 рр.)
(2021) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.
(ua) У статті на підставі різноманітних джерел та наукової літератури проаналізовано під-ходи радянського керівництва щодо політики СРСР в Афганістані в 1985–1991 рр. Доведено, що на їх вироблення впливали складна військово-політична ситуація в Афганістані й усві-домлення Москвою безперспективності військових засобів урегулювання конфлікту. Значний вплив мали також наростання кризових явищ в економіці та погіршення міжнародного ста-новища СРСР. Головною метою політики нового радянського керівництва в «афганському питанні» було проголошено виведення звідти радянських військ. З’ясовано, що в радянському керівництві існували різні підходи до афганської політики СРСР, які не завжди співпадали з офіційною позицією Москви. Це ускладнювало й затягувало врегулювання «афганської кризи», негативно впливало на внутрішню і зовнішню політику СРСР. Лише тверда позиція М.С. Гор-бачова та частини його оточення уможливила підписання Женевських угод та їх дотримання Радянським Союзом. Головним елементом їх реалізації стало своєчасне виведення радянських військ із Афганістану. З’ясовано, що для радянського керівництва виведення радянських військ із Афганістану розглядалося як важливий елемент реалізації «нового політичного мислення» та налаго-дження діалогу із західними країнами. Утім, це не означало відмови від усебічної підтримки Радянським Союзом афганського марксистського режиму М. Наджибулли. І перед, і після виведення своїх військ СРСР надавав значну політичну, фінансово-економічну та військово-технічну допомогу Афганістану і сприяв його реформуванню шляхом «соціалістичної орієн-тації». Це дало змогу афганському урядові впродовж двох років успішно протистояти опо-зиції в громадянській війні. Лише серпневий 1991 р. путч, криза і розпад Радянського Союзу змусили Москву відмовитися від підтримки режиму М. Наджибулли. Це й визначило його падіння у квітні 1992 р.
Політика СРСР в Афганістані (1980–1989 рр.)
(2021) Ковальков, Олександр Леонідович
(en) The attempts to revise and clarify the prevailing approaches of defining the policy of the USSR in Afghanistan in 1979–1989 in Soviet and post-Soviet historiography have been made in the article. It has been grounded the incorrectness of using the concepts of “introduction of troops” and “military presence” in accordance to the Afghan policy of the USSR. It has been proved that in December 1979 there was a military intervention of the Soviet Union in Afghanistan, which had resulted in the violent replacement of the Afghan leadership and the beginning of the military occupation of the country. The forced socialist modernization of Afghanistan became the content of the Soviet policy. Unlike the rest of the Third World countries, where the USSR implemented such a policy within the framework of a policy of “socialist orientation”, in Afghanistan it was carried out by the presence of a 100 thousand Soviet military contingent. Soviet troops not only took upon themselves the main burden of military operations against the Afghan opposition in the civil war but they were also the only guarantor of keeping in power the unpopular among Afghans regime of the People’s Democratic Party of Afghanistan. The Afghan leadership was completely dependent on the USSR in interior and foreign policy. The main instrument of the socialist modernization of Afghanistan was the apparatus of military and civilian advisers, whose number in the mid-1980s reached almost 10 thousand persons. They assumed managerial functions in the center and in the regions, supervised the activities of the Afghan army, special services and law enforcement forces, determined all directions of interior and foreign policy. Through their efforts, the Soviet experience of party and state building, system of propaganda and ideology was transferred to Afghanistan. The same was the socio-economic policy, the consequence of which was the imposition of a planned economy on Afghanistan with the prevalence of the public sector. The DRA’s dependence on economic and financial assistance from the USSR increased during these years. Reorganized education system was an important mechanism for the socialist transformation of Afghanistan and the education of pro-Soviet youth. It focused on ideological education in the ideals of the “April revolution” and Marxist-Leninist doctrine. As a result, the military occupation of the country and the dictate of Soviet advisers determined the dependence and subordination of the Afghan political and state leadership. This strengthened the anti-government and anti-Soviet sentiments of Afghans, which was fully taken advantage of by the Afghan opposition and the countries that supported it.