Перегляд {{ collection }} за Автор "Рябовол, Лілія Тарасівна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 54

Взаємодія державних правоохоронних органів: проблема визначення поняття
(2021) Рябовол, Лілія Тарасівна; Riabovol, L.
(ua) У статті проведено аналіз вітчизняного законодавства про взаємодію державних правоохоронних органів та наукових праць з проблематики дослідження. Констатовано, що взаємодія правоохоронних органів полягає у проведенні спільної діяльності, спільних заходів, передбачає чітку організацію та здійснення конкретних управлінських дій. Така взаємодія прямо передбачена законами, якими визначено правовий статус кожного окремого правоохоронного органу, а конкретні умови та порядок взаємодії регулюється відповідними спільними нормативними актами. Необхідність і доцільність взаємодії правоохоронних органів детермінована тим, що такі органи мають спільні специфічні цілі й завдання та уповноважені застосовувати державний примус, відтак, інтеграція їх зусиль, потенціалу, можливостей дозволяє суттєво підвищити ефективність боротьби зі злочинністю й систематично забезпечувати законність і правопорядок. Поняття взаємодії державних правоохоронних органів визначено як цілеспрямовану, узгоджену й систематизовану діяльність у сфері забезпечення законності і правопорядку в державі, сутність якої полягає у відборі й застосуванні сукупності правових, організаційних, оперативно-тактичних та інших заходів (щодо своєчасного виявлення, розкриття, присікання й попередження правопорушень, а також щодо усунення передумов та причин протиправної поведінки), необхідних і достатніх для забезпечення законності і правопорядку в державі. До відповідних спільних заходів віднесено такі, як: обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю між правоохоронними органами у межах їх компетенцій та повноважень; вивчення й поширення позитивного досвіду взаємодії державних правоохоронних органів; створення спільних слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних правопорушень; видання правоохоронними органами спільних нормативних актів, інструкцій, рекомендацій для унормування й таким чином підвищення ефективності їх взаємодії тощо.
Вивчення теоретичного правознавчого матеріалу та формування правових понять
(ПП Жовтий О. О., 2012) Рябовол, Лілія Тарасівна
У статті проведено аналіз розроблених методик вивчення теоретичного правознавчого матеріалу; встановлено етапи формування правових понять та обґрунтовано їх логікою процесу засвоєння знань; охарактеризовано етапи формування правових понять, визначено провідні мислительні прийоми на кожному з них; визначено роль сприймання на першому етапі, усвідомлення, розуміння й узагальнення - на другому, застосування - на третьому етапі.
Вища юридична освіта в Україні: проблеми та здобутки
(КОД, 2016) Рябовол, Лілія Тарасівна
Властивості сучасного юридичного права як різновиду соціальних норм
(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Рябовол, Лілія Тарасівна; Ryabovol, Liliia
(ua) У статті визначено найбільш загальні властивості юридичного права, що ідентифікують його і, за якими воно якісно відрізняється від інших видів соціальних норм. Описано такі властивості юридичного права, як: об’єктивність, нормативність, формальна визначеність; загальнообов’язковий, державно-, інтелектуально- та свідомо-вольовий характер; встановлення та/або санкціонування державною і забезпечення як державним примусом, так і внутрішніми переконаннями людей у необхідності виконувати його вимоги; універсальність і системність; відповідність ідеалам справедливості й свободи. Встановлено, що сучасне юридичне право постає як інструмент досягнення соціального компромісу й забезпечення добробуту.
Внесок земських установ у розвиток і становлення шкільної історичної та правознавчої освіти в Україні (на матеріалах херсонської губернії)
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Рябовол, Лілія Тарасівна
(uk) У статті проведено аналіз заходів земств, спрямованих на оптимізацію навчання історії та законознавства у школі, охарактеризовано систему навчання шкільного суспільствознавства, як сукупності мети, принципів, змісту, методів і форм.
Втілення європейських стандартів забезпечення якості вищої освіти у вітчизняній практиці професійної підготовки
(Середняк Т. К., 2023) Рябовол, Лілія Тарасівна
Громадянське суспільство як наукова категорія та предмет правових досліджень
(ФОП Озеров Г. В., 2020) Рябовол, Лілія Тарасівна; Riabovol, L.
(ua) У статті акцентовано, що значення громадянських ініціатив при вирішенні різноманітних питань практично в усіх сферах життя та діяльності вітчизняного суспільства й держави невпинно зростає, у зв’язку з чим, проблематика громадянського суспільства продовжує притягувати науковий інтерес. Мета статті – визначити особливість наукової категорії «громадянське суспільство»; узагальнити результати наукових досліджень щодо суттєвих ознак, структури та суспільного призначення громадянського суспільства. Встановлено, що громадянське суспільство – складна категорія, сутність якої виявляється в економічному, соціальному, соціологічному, політичному, правовому, моральному, національному та інших аспектах. Суттєвими ознаками цього феномена є: його структурованість за видами відносин та громадськими інститутами; незалежність і водночас тісний взаємозв’язок з державою на основі розмежування компетенцій; визнання як найвищої цінності людини, її прав, свобод та законних інтересів; визнання таких засад функціонування, як: рівноправність і захищеність усіх форм власності, свобода у виборі форм здійснення й видів підприємницької діяльності, політичний та ідеологічний плюралізм тощо. У статті систематизовано ознаки громадянського суспільства, так, громадянське суспільство – це: сукупність особистостей, які є вільними в економічному, політичному, соціальному, культурному аспектах; відкрита соціальна система, яка формується та функціонує під впливом різних чинників, серед яких особливу роль відіграє держава; складно структурована система, яка ґрунтується на загальнолюдських і демократичних цінностях. Громадянське суспільство дозволяє інтегрувати конкретне суспільство, є способом і формою його самоорганізації та самовираження, постає як гарант непорушності прав, свобод та законних інтересів людини і громадян, сприяє в їх захисті у разі порушення державними органами та органами місцевого самоврядування, загалом сприяє розвитку демократичних інститутів, у чому і полягає соціальне призначення громадянського суспільства.
Державно-громадське управління освітою: передумови, ознаки, переваги й недоліки
(2020) Рябовол, Лілія Тарасівна; Крушеніцький, Владислав Сергійович; Riabovol, L.; Krushenickijj, V.
(ua) Демократизація, розвиток громадянського суспільства, становлення ринкової економіки детермінували принципову зміну місця і ролі освіти у соціумі. Вимогою часу є обґрунтування й упровадження адекватної системи управління освітою. Очевидно, що у контексті реформування адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації, державне управління освітою має трансформуватися на основі державно-громадського підходу, у напрямку залучення до процесу управління громадських структур. Мета статті – розкрити сутність децентралізації як передумови становлення державно-громадського управління освітою та на основі аналізу доступних наукових праць з проблематики дослідження встановити основні ознаки, переваги й недоліки державно-громадської моделі управління освітою. З’ясовано, що передумовою становлення такої моделі в Україні є поглиблення процесів демократизації та децентралізації, а проявами – формування й розвиток громадських органів управління освітою та самоврядних органів / асоціацій учасників освітнього процесу. Встановлено, що специфіка державно-громадської моделі управління освітою виявляється у взаємодії двох її основних компонентів – держави (державних органів, органів місцевого самоврядування, органів управління освітою різних рівнів) та структур громадянського суспільства з метою впорядкування системи освіти. Суттєвою ознакою цієї моде лі є делегування частини владних повноважень широкому колу структур громадянського суспільства та спільна управлінська діяльність державних і недержавних структур з відповідним узгодження управлінських рішень. До недоліків державно-громадського управління освітою віднесено збереження вертикальної / ієрархічної структури системи органів управління освітою, домінуючу роль в якій продовжує відігравати держава, наразі громадськість може залучатися до управління освітою лише на рівні горизонтальних управлінських структур у таких формах, як: піклувальні ради, ради закладів освіти, асоціації, шкільні фонди, громадські організації.
Документи органів ради Європи як основа реформування прокуратури в Україні
(2021) Рябовол, Лілія Тарасівна; Riabovol, L.
(ua) У статті акцентовано, що незалежно від виду моделі правоохоронної системи, які функціонують у зарубіжних країнах, особливу роль у них відіграє прокуратура. Мета статті – встановити, які документи органів Ради Європи заклали нормативне й теоретичне підґрунтя реформування прокуратури в Україні в умовах європейської інтеграції, та визначити відповідні положення цих актів. Виходячи зі змісту ЄКПЛ, підтримано наукову позицію, що діяльність прокуратури – ефективний засіб правового захисту в разі порушення прав людини та основоположних свобод. Проведено аналіз таких документів Ради Європи, як: Бордоська декларація від 18.11.2009; Рекомендації ПАРЄ (№ 1604 (2003), № 1722 (2005), № 1755 (2010)); Рекомендації Комітету Міністрів РЄ державам-учасникам (№ 19 (2000), № 11 (2012)); Висновок ПАРЄ № 190 (1995); Висновок Консультативної Ради Європейських Суддів № 18 (2015); Плани дій Ради Європи для України. Встановлено, що органи прокуратури покликані відігравати суттєву роль для забезпечення безпеки суспільства, верховенства права, прав та свобод людини. Констатовано, що ПАРЄ приділяє значну увагу питанню організації діяльності прокуратури в контексті функціонування демократичних інституцій. На основі аналізу перелічених актів органів РЄ зроблено висновок, що загальний нагляд як функція прокуратури суперечить європейським стандартам, оскільки, на її реалізацію ці органи наділяється повноваженнями, що значно перевищують ті, які необхідні в демократичній державі. Водночас, виявлено, що відповідний європейський досвід не є однозначним, підтримано наукову позицію, що нагляд за додержанням законів у демократичній державі не порушує її демократичний характер. Констатовано, що в різних аспектах організації та діяльності прокуратури в країнах ЄС свій вияв знаходить така обов’язкова вимога, як незалежність прокуратури від органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Діалектичні суперечності як рушійні сили процесу навчання правознавства в школі
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Рябовол, Лілія Тарасівна
(uk) У статті проведено аналіз діалектичних суперечностей, які виникають у процесі навчання праву, здійснено їхню класифікацію, визначено методично-дидактичні умови перетворення суперечностей на рушійні сили даного процесу.
Контроль навчальних досягнень учнів з правознавства: поняття, принципи, функції, мета, суб’єкти, об’єкти, критерії оцінювання
(ФОП Жовтий О.О., 2014) Рябовол, Лілія Тарасівна
(uk) У статті розглянуто контроль як невід’ємну складову системи навчання, що дозволяє порівняти досягнутінею результати з бажаними. Встановлено, що контроль є системним утворенням, структура якого охоплює взаємопов’язані компоненти: перевірку (у т.ч. спостереження), оцінювання, оцінку, облік (результати). Визначено принципи –теоретич-ний стрижень контролю, його функції, мету, суб’єкти (вчитель та учні), об’єкти, проаналізовано критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з правознавства.
Креативність як предмет психолого-педагогічних досліджень вітчизняних вчених
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна; Ryabovol, Liliya Tarasivna
(ua) У статті встановлено, що креативність – комплексна, міждисциплінарна проблема, яка притягує науковий інтерес фахівців з різних галузей знань, передусім, педагогіки і психології. Мета статті – визначити основні аспекти проблеми креативності та окреслити відповідні напрями наукових психолого-педагогічних досліджень. Виявлено, що креативність обґрунтовано розглядають як універсальну рису особистості, інтегральну творчу здібність. У психолого-педагогічних дослідженнях підкреслюється важливе місце і роль креативності у професійній підготовці та діяльності.
Курс "Права людини": місце і роль у становленні вітчизняної системи шкільної правової освіти
(2013) Рябовол, Лілія Тарасівна
(uk) У статті викладено результати аналізу навчальних програм курсу «Права людини»; встановлено підходи, на яких ґрунтується цілевизначення, відбір та структурування змісту, організація навчання курсу; досліджено мету, завдання, зміст та особливості методики його викладання; визначено роль курсу для становлення сучасної системи шкільної правової освіти.
Лекція та семінарське заняття як форми навчання правознавства в старшій школі
(ФОП Жовтий О. О., 2014) Рябовол, Лілія Тарасівна
Навчання правознавства учнів основної і старшої школи на засадах системного підходу
(БДПУ, 2011) Рябовол, Лілія Тарасівна
Наочні методи навчання правознавства
(2014) Рябовол, Лілія Тарасівна
(uk) У статті визначено поняття наочних методів навчання, встановлено їх види та особливості застосуванняунавчанніправознавства; доведено, що наочність може співвідноситися з різними загальнодидактичними методами, а саме: інформаційно-рецептивним, репродуктивним, проблемного викладу, частково-пошуковим та пошуковим,бути способом їх реалізації у процесі навчання правознавства; результати даного дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт з питань методики навчання права та у відповідній практиці.
Наслідування в освітніх системах як основа розробки та впровадження інновацій (на прикладі системи навчання правознавства)
(2012) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна; Ryabovol, L .T.
(uk) У статті проаналізовано досвід функціонування системи шкільної правової освіти, вироблений, переважно за радянських часів, з позицій системного підходу; визначено позитивні надбання, які можуть бути творчо використані на сучасному етапі її становлення та стати основою розробки і впровадження інновацій у навчання правознавства.
Наукова дискусія з питань організації та діяльності судової влад
(2023) Рябовол, Лілія Тарасівна; Ryabovol, L.
(ua) У статті викладено результати аналізу наукових праць з питань організації та функціонування судової влади, а також засад професійної діяльності суддів в Україні та зарубіжних країнах. становлено, що ця проблематика ґрунтовно розробляється вченими, при цьому, з деяких питань в її межах не вироблено єдиної наукової позиції, окремі її аспекти залишаються дискусійними. Виявлено, що реалізуються різні підходи до визначення категорії «судова влада», проте, переважно, застосовується універсальний підхід, який дозволяє відобразити сутність судової влади з огляду на її функціональне призначення, носія або суб’єкта влади, принципів і форм організації та діяльності, тощо. Констатовано, що не існує єдиної наукової позиції і щодо сутності поняття «судова система», що інколи ототожнюється з поняттями «судоустрій», «судівництво», «система судів», «система правосуддя», або, навпаки, протиставляється їм. Зауважено, що відсутність уніфікованого термінологічного апарату може спричинити ускладнення не лише під час теоретичної розробки цих питань, але й у процесі упровадження результатів відповідних наукових досліджень у практику. Запропоновано розглядати питання організації та діяльності судової влади, як багатоаспектного й багатофункціонального інституційного утворення, з позицій системного підходу. Так, усвідомлення системного характеру цього феномену є умовою проведення комплексного вдосконалення судової влади. З’ясовано, що дискусійним залишається питання структури судової системи, до елементів якої, поряд із судами, відносять і прирівняні до них органи, та органи, створені для обслуговування судової системи, тощо. Не дійшли вчені єдиної думки і щодо моделей судової системи, у тому числі кількості її ланок / рівнів, а також спеціалізації судів та суддів. Встановлено, що етичні стандарти діяльності суддів (стандарти суддівської етики) це – сукупність норм, правил, цінностей, а також особистих уявлень суддів про етику суддівської діяльності, якими керуються судді при виборі моделі своєї поведінки у професійній діяльності та позапрофесійному житті.
Недоліки нормативного визначення поняття «Юридична клініка»
(ПВНЗ КІДМУ КПУ, 2016) Рябовол, Лілія Тарасівна
Нові підходи до відбору та структурування змісту правознавства у старшій школі
(Запорізький національний університет, 2013) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна; Riabovol, L. Т.
(uk) У статті, виходячи з положень проекту Концепції профільного навчання в старшій школі від 12.06.2013 p., відповідно до яких вивчення правознавства як базового предмета не передбачається, запропоновано правознавчі курси за вибором / факультативи для учнів, які навчаються за філологічним, художньо-естетичним, природничо-математичним, технологічним напрямами.