Адміністративно-правове забезпечення праві свобод людини та громадянина службою безпеки України
Вантажиться...
Дата
2024
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
(ua) У дисертації на підставі сучасних вітчизняних наукових підходів, норм міжнародного права та законодавства України сформульовано нові концептуальні положення щодо системи адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина Службою безпеки України (далі – СБУ) з огляду на основні внутрішні й зовнішні чинники реалізації державної політики України в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції, а також вироблено рекомендації та пропозиції для вдосконалення відповідного законодавства України.
З’ясовано сутність, значення й особливості розвитку інституту забезпечення прав і свобод людини та громадянина в адміністративно-правовій доктрині України. Обґрунтовано, що адміністративно-правове забезпечення є систематичним і цілеспрямованим державно-владним організаційним та управлінським впливом суб’єктів владних повноважень, регламентованим адміністративним законодавством через застосування комплексного адміністративно-правового інструментарію для створення оптимального соціального середовища, яке забезпечує ефективне й результативне впровадження, реалізацію, охорону, захист, відновлення й розвиток конституційних прав і свобод людини та громадянина.
Зокрема, у роботі класифіковано адміністративно-правові засоби забезпечення прав і свобод людини та громадянина органами публічної влади за низкою диференційних ознак, з-поміж яких організаційно-цільовий складник; суб’єкти реалізації; функціональне призначення; види суб’єктивних прав особи; зміст основних форм адміністративної діяльності органів публічної влади; напрями адміністративної діяльності органів публічної влади. Зроблено наукові узагальнення щодо прямої кореляції між процесом реалізації етапів адміністративно-правової реформи в Україні та ступенем охоплення людиноцентризмом сфери правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина суб’єктами публічної адміністрації, що віддзеркалено в історичних періодах від проголошення державного суверенітету й до сьогодні.
Розглянуто загальну специфіку адміністративно-правового статусу органів і підрозділів СБУ, її системи та функцій. Описано складники адміністративно-правового статусу, до яких належать орієнтаційно-правовий, організаційно-структурний та функціонально-компетентнісний компоненти. Також систему СБУ представлено з позиції функціонального призначення в сучасних умовах правозастосовної діяльності, у складі якої передбачено такі ланки: центральну керівну, регіональну, спеціалізовану, науково-дослідну й навчальну, профільну.
Визначено, що свої права та обов’язки СБУ реалізує в адміністративно-правових відносинах через владні повноваження правоохоронного змісту. Публічно-владний вплив здійснюється від імені держави, а співробітники мають право виконувати запобіжні, попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, застосовувати адміністративно-юрисдикційну практику. Окреслені вище та інші повноваження віддзеркалено в низці функцій, з-поміж яких слід назвати профілактичну, контррозвідувальну, інформаційно-аналітичну, національно-безпекову, правозабезпечувальну, кримінально-юстиційну, міжнародно-правову, міжвідомчо-партнерську, науково-технічну.
Державну політику в галузі прав людини представлено ключовим управлінським інструментарієм для впровадження в практику соціально значущих структурно-функціональних конструкцій. У цих аспектах першорядну роль виконують правоохоронні органи та інші суб’єкти спеціального призначення, зокрема СБУ, які є гарантами стабільності основ життєдіяльності суспільства й конституційного ладу держави, забезпечення безпеки та правопорядку. Удосконалено сутністно-змістове тлумачення державної політики України в забезпеченні прав і свобод людини та громадянина СБУ, що розвиває національні ціннісні орієнтири й цілі, узгоджені суспільні й державницькі ідеї й погляди, трансформовані в сукупність стратегічних документів на загальногуманітарному, публічно-адміністративному, євроінтеграційному і євроатлантичному, безпеково-оборонному, внутрішньовідомчому рівнях.
Схарактеризовано адміністративно-правові засади оперативно-службової діяльності органів і підрозділів СБУ. Запропоновано сприймати сучасну систему відповідного адміністративно-правового регулювання у відокремлених, проте невіддільно взаємопов’язаних законодавчих щаблях: загальноуправлінський нормативно-правовий блок; нормативно-правовий блок захисту національної державності та охорони державної таємниці; антитерористичний нормативно-правовий блок; нормативно-правовий блок кібербезпеки і захисту об’єктів критичної інфраструктури; нормативно-правовий блок контррозвідки та протидії системним загрозам управлінню державою; внутрішній організаційний нормативно-правовий блок, нормативно-правовий блок спеціальних напрямів професійної й оперативно-службової діяльності.
Доведено, що реалізувати механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина СБУ потрібно за такими напрямами: публічна сфера; правоохоронна діяльність; внутрішньовідомча службова та професійна діяльність; спеціальна діяльність у сфері державної безпеки; співробітництво з публічними інституціями. Загальні адміністративно-правові засоби забезпечення прав і свобод людини та громадянина СБУ класифіковано за загальними диференційними ознаками, з-поміж яких слід виокремлювати такі: організаційно-цільовий складник; суб’єкти реалізації; функціональне призначення; види суб’єктивних прав особи; зміст основних форм адміністративної діяльності органів публічної влади; напрями адміністративної діяльності органів публічної влади. Окреслено організаційно-функціональну систему особливих правових засобів, у якій представлено універсальні правові засоби (правові засоби загального публічного адміністрування, правові засоби публічно-приватної взаємодії); загальні правові засоби (правові засоби адміністративного примусу; правові контрольно-наглядові засоби); спеціальні правові засоби (правові правоохоронні засоби, правові правозахисні засоби, правові засоби координації).
Представлено напрями, форми та суб’єкти взаємодії СБУ з органами публічної влади й громадськістю з питань забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Відповідну сферу діяльності подано у двох площинах. У першій передбачено загальноуправлінську, регіональну, спеціальну, спеціалізовану, координаційну, контрольно-наглядову ланки. У другій (системі суб’єктів взаємодії громадськості із СБУ із забезпечення прав людини) об’єднано такі елементи: публічно-адміністративну, територіально-безпекову, громадсько-контрольну ланки.
Міжнародні нормативно-правові акти, пов’язані з діяльністю СБУ в сфері реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина, викладено в п’яти законодавчих блоках. У першому блоці визначено міжнародні стандарти, принципи і юридичні засади в цій сфері, обов’язкові для впровадження, дотримання та виконання національними публічними адміністраціями. Другий блок спрямовано на забезпечення ефективного функціонування правозахисних механізмів, означення місця, ролі й повноважень органів публічної влади у згаданих процесах. У третьому блоці визначено правовий статус і функції державних органів, спрямовані на реалізацію завдань публічного адміністрування, забезпечення належного рівня національної безпеки, публічного порядку і безпеки, протидії та запобігання правопорушенням, тероризму, сприяння дотриманню гарантій прав людини. У четвертому блоці окреслено аспекти європейської та євроатлантичної інтеграції України. П’ятий блок віддзеркалює організацію співробітництва СБУ з міжнародними організаціями та іноземними публічними інституціями із забезпечення загальної безпеки, дотримання прав людини, зупинення військової агресії РФ, сприяння реформаційним процесам в Україні.
Детально аргументовано, що в сучасних реаліях важливими є два напрями розвитку сфери адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина СБУ, з-поміж яких міжнародно-правовий (зовнішній) напрям із подальшої адаптації і гармонізації вітчизняного законодавства й адміністративної практики до права Європейського Союзу (далі – ЄС), стандартів Організації Північноатлантичного договору (далі – НАТО), Організації з безпеки і співробітництва в Європі (далі – ОБСЄ); імплементації норм міжнародного права; довиконання міжнародно-правових зобов’язань з утвердження, реалізації, охорони, захисту та відновлення прав людини. Національно-правовий (внутрішній) напрям передбачає належне формування й виконання державної політики України у галузі національної безпеки, прав людини, європейської та євроатлантичної інтеграції з реалізацією стратегічних, планових документів, продовженням реформування сектора безпеки та оборони, боротьби з корупцією з позиції людиноцентричного підходу в публічному управлінні та оперативно-службовій діяльності.
Опис
Швайка М. М. Адміністративно-правове забезпечення праві свобод людини та громадянина службою безпеки України : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» / Микола Миуолайович Швайка. – Кропивницький, 2024. – 242 с.
Ключові слова
адміністративно-правове забезпечення, адміністративно-правові засоби, державна безпека, людиноцентризм, національна безпека, органи публічної влади, права і свободи людина та громадянина, правоохоронна діяльність, публічне адміністрування, сектор безпеки і оборони України, Служба безпеки України, юридичний механізм реалізації, охорони та захисту прав людини