Виховання дітей в українській селянській сім’ї Херсонської губернії (ХІХ – перша чверть ХХ століття)

Abstract

(ua) Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 011 – Освітні, педагогічні науки. – Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка. – Кропивницький, 2024. У дисертації, на основі історико-педагогічного аналізу узагальнено традиції і досвід виховання дітей в українській селянській сім’ї Херсонської губернії ХІХ – першої чверті ХХ ст.; охарактеризовано зміст, форми, методи й засоби виховання підростаючого покоління з урахуванням соціально-економічного, етнорегіонального, соціокультурного розвитку краю. У роботі, на підставі комплексного вивчення різнопланових джерел ХІХ – першої чверті ХХ ст., історичних, історико-педагогічних матеріалів досліджено досвід виховання дітей у селянській сім’ї Херсонської губернії протягом ХІХ – першої чверті ХХ ст.; вивчено динаміку розвитку селянської сім’ї краю та вплив регіональної народної традиції на специфіку виховання у родині; досвід виховання селянських дітей регіону з урахуванням статево-вікової стратифікації традиційного суспільства, схарактеризовано зміст і напрями виховання дітей на різних вікових періодах їх життя (мала дитина – від народження до 7 років; отроки – від 7 до 14 років). Уточнено: чинники впливу на становлення інституту сім’ї в Херсонській губернії; значення батьків у процесі соціалізації селянської дитини; сутність обрядових дій охоронного призначення; особливості спілкування дітей різної статі. Розширено наукове знання щодо існуючих у ХІХ – першій чверті ХХ ст. історичних форм, методів, прийомів, засобів виховання дітей у батьківському домі. Подальшого розвитку набула систематизація ідей вітчизняних науковців щодо специфіки сімейного виховання у традиційній родині. У науковий обіг уведено нові та маловідомі факти, етнографічні матеріали та архівні джерела, що розкривають специфіку виховання дітей в Херсонській губернії в ХІХ – першій чверті ХХ ст. Хронологічні межі дослідження – ХІХ – перша чверть ХХ ст. – визначаються часом існування Херсонської губернії (1802–1921 рр.), що збігається з часовими межами функціонування традиційного суспільства на пізньому етапі його історичного розвитку. Вибір нижньої межі – 1803 р. – визначається Указом № 20760 від 15 травня 1803 р. про створення Херсонської губернії, який ознаменував початок активного її заселення, що зумовило особливості становлення інституту сім’ї, сімейного виховання в регіоні; та зумовлено інтенсифікацією процесу вивчення звичаїв, культури і побуту української селянської родини у своїх традиційних ознаках в доіндустріальному суспільстві, що відобразилося в інтенсивному накопиченні народознавчих праць. Верхня хронологічна межа дослідження визначається першою чвертю ХХ ст. Це був час руйнування традиційних структур життєдіяльності селянства під впливом колективізації, індустріалізації. Функції сім’ї набули нового змісту. Територіальні межі дисертації окреслені відповідно до вітчизняної історіографічної традиції й охоплюють територію Херсонського, Єлисаветградського, Олександрійського, Ананьївського, Одеського, Тираспольського повітів. У 1803 р. губернія була розділена на чотири повіти: Єлисаветградський, Тираспольський, Ольвіопольський і Херсонський. З липня 1806 р. на п’ять: Олександрійський, Єлисаветградський, Ольвіопольський, Тираспольський і Херсонський. У 1825 р. з частин Херсонського і Тираспольського повітів було створено Одеський повіт. У 1828 р. Ольвіопольський і Єлисаветградський повіти були скасовані і на їх основі створено Бобринецький повіт. У 1834 р. Тираспольський повіт був розділений на дві частини і створений новий Ананьївський повіт. У 1865 р. управління Бобринецького повіту перенесено до Єлисаветграду та повіт перейменовано в Єлисаветградський. Відносно сучасного адміністративно-територіального поділу України територіальні межі збігаються з кордонами Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей. Вивчення зазначеної проблеми стало можливим за рахунок вивчення історіографії та джерельної бази дослідження, адже існує досить велика кількість вітчизняних етнографічних джерел, які висвітлюють зміст, шляхи, засоби родинної педагогіки. Їх комплексне вивчення, аналіз та узагальнення дозволили визначити мету (виховання корисної для сім’ї та громади особистості, формування прагнення до забезпечення родини життєвоважливими ресурсами), зміст (підготовка молодого покоління до активної участі у трудовому, суспільному та духовному житті) та завдання виховання дітей в сім’ї Херсонської губернії ХІХ – першої чверті ХХ ст. (піклування про фізичний розвиток та здоров’я дитини, передання трудових знань, умінь, навичок, привчання до ведення та організації домашнього побуту, забезпечення обізнаності в певному ремеслі чи промислі, формування духовного світу дітей), що реалізовувались на різних вікових періодах життя дитини. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнені та систематизовані дані, здобуті в процесі дослідження, можуть стати основою для підготовки нових історико-педагогічних розвідок. Матеріали, зміст та висновки роботи допоможуть об’єктивно підійти до розв’язання сучасних проблем сімейного виховання, а також бути корисними при виданні навчально-методичних посібників, підручників, хрестоматій з історії вітчизняної педагогіки, розробленні лекційних курсів з історії педагогіки, соціальної педагогіки та соціальної історії України у процесі фахової підготовки студентів психолого-педагогічних спеціальностей закладів вищої освіти. Одержані емпіричні дані, їх систематизація й педагогічна інтерпретація можуть бути також використані у діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти, закладів позашкільної освіти, громадських товариств та об’єднань. (en) Qualification scientific work on the rights of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 011 – Educational, Pedagogical Sciences. – Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University. – Kropyvnytskyi, 2024. In the dissertation, on the basis of historical and pedagogical analysis, the traditions and experience of raising children in the Ukrainian peasant family of the Kherson province of the 19th - the first quarter of the 20th century are summarized; the content, forms, methods and ways of educating the younger generation on the basis of the socio-economic, ethno-regional, socio-cultural development of the region are characterized. In the work, based on a comprehensive study of various sources of the 19th - the first quarter of the 20th centuries; the experience of raising children in a peasant family of the Kherson province during the 19th – the first quarter of the 20th centuries was investigated using historical, historical and pedagogical materials; the dynamics of the development of the peasant family of the region and the influence of the regional folk tradition on the specifics of upbringing in the family were studied; the experience of raising peasant children of the region, taking into account the gender-age stratification of traditional society, the content and directions of raising children at different age periods of their lives (small child – from birth to 7 years; youth – from 7 to 14 years) were characterized. Clarified: factors of influence on the formation of the institution of the family in the Kherson province; the importance of parents in the process of socialization of a peasant child; the essence of ceremonial actions for security purposes; communication features of children of different sexes. Scientific knowledge about the existing historical forms, methods, techniques, and means of raising children in the parental home in the 19th and the first quarter of the 20th centuries has been expanded. The systematization of the ideas of domestic scientists on the specifics of family upbringing in a traditional family was further developed. New and little-known facts, ethnographic materials and archival sources revealing the specifics of raising children in the Kherson province in the 19th and the first quarter of the 20th centuries have been introduced into scientific circulation. The chronological limits of the study are the 19th and the first quarter of the 20th century; they are determined by the time of existence of the Kherson province (1802–1921), which coincides with the time limits of the functioning of traditional society at the late stage of its historical development. The choice of the lower limit – 1803 – is determined by the Decree № 20760 of May 15, 1803 on the creation of the Kherson province, which marked the beginning of its active settlement, which determined the peculiarities of the formation of the institution of the family, family education in the region; and caused by the intensification of the process of studying the customs, culture and life of the Ukrainian peasant family in its traditional features in the pre-industrial society, which was reflected in the intensive accumulation of ethnographic works. The upper chronological limit of our study is determined by the first quarter of the 20th century. It was a time of destruction of the traditional structures of peasant life under the influence of collectivization and industrialization. The functions of the family acquired a new meaning. The territorial boundaries of the dissertation are outlined in accordance with the national historiographic tradition and cover the territory of Kherson, Elisavetgrad, Olexandria, Ananyiv, Odesa and Tiraspol counties. In 1803 the province was divided into four counties: Elisavetgrad, Tiraspol, Olviopol and Kherson. From July 1806 to five: Alexandria, Elisavetgrad, Olviopol, Tiraspol and Kherson. In 1825 the Odesa county was created from parts of the Kherson and Tiraspol conties. In 1828, the Olviopol and Elisavetgrad counties were cancelled and Bobrinets county was created on their basis. In 1834, the Tiraspol county was divided into two parts and a new Ananyevsky county was created. In 1865, the administration of Bobrinetsky county was relocated to Elisavetgrad and the county was renamed Elisavetgradsky. Regarding the modern administrative-territorial division of Ukraine, the territorial boundaries coincide with the borders of the Kirovohrad, Mykolaiv, Odesa, and Kherson regions. The study of the mentioned problem became possible due to the study of historiography and the source base of the research, because there is a large number of domestic ethnographic sources that highlight the content, ways, and means of family pedagogy. Their comprehensive study, analysis and generalization made it possible to determine the goal (education of a personality useful for the family and community, the formation of the desire to provide the family with vital resources), the content (training of the young generation for active participation in work, social and spiritual life) and the task of raising children in the family of the Kherson province of the 19th - the first quarter of the 20th century (taking care of the child's physical development and health, transfer of labor knowledge, abilities, skills, getting used to managing and organizing a household, ensuring awareness in a certain craft or industry, forming a spiritual the world of children), which were implemented at different age periods of the child's life.The practical meaning of the obtained results is that the generalized and systematized data obtained in the research process can become the basis for the preparation of new historical-pedagogical investigations. The materials, content, and conclusions of the work will help to objectively approach the solution of modern problems of family education, as well as be useful in the publication of educational and methodological manuals, textbooks, anthologies on the history of social pedagogy, the development of lecture courses on the history of pedagogy, social pedagogy and social history of Ukraine in the process of professional training of students of psychological and pedagogical specialties of higher education institutions. The obtained empirical data, their systematization and pedagogical interpretation can also be used in the activities of post-graduate pedagogical education institutes, institutions of extracurricular education, public societies and associations.