(uk) Дисертацію присвячено дослідженню реліктового слов’янського топонімікона Балкан. На підставі етимологічного аналізу значної кількості ономастичного матеріалу тут висувається гіпотеза про присутність на Балканах носіїв слов’янського мовлення вже у III-IV ст. н. е., формулюються критерії хронологічної стратифікації слов’янських топонімів Греції, здійснюється реконструкція фрагментів словника місцевих праслов’янських діалектів та корпусу праслов’янських гідронімів південнослов’янських мов. Результати реконструкції дозволяють схарактеризувати особливості праслов’янських діалектів грецької території (частково - території суч. південнослов’янських країн), їхнє відношення до інших слов’янських ідіомів. Обґрунтовується гіпотеза про наявність тут у Середньовіччя діалектів, близькоспоріднених саме з давніми північно-слов’янськими, а не південнослов’янськими мовами, що підтверджується матеріалом прагідронімного реєстру південнослов’янського ареалу, який також засвідчує залишки непівденнослов’янської лексичної норми.
