Перегляд за Ключові слова "archetype"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
- Результатів на сторінці
- Налаштування сортування
Документ Архетипні ознаки поетики Марії Матіос ( на матеріалах повісті «Армагедон уже відбувся» )(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Фока, Марія Володимирівна(ua) У статті окреслено архетипні ознаки поетики, що передбачає визначення сукупності художніх прийомів, які забезпечують довершену реалізацію ідеї твору, його цілісність та високий рівень художності. Осмислення художніх прийомів передбачає їхнє розуміння як варіативності засобів, застосованих автором : власне прийоми, художні образи, символи тощо. Особливе значення та посилений енергетичний вплив їм надає розкриття внутрішнього світу автора, а також звернення до колективного несвідомого в юнгіанському тлумаченні. Використання психологічного контексту та літературознавчий аналіз таких елементів тексту дозволяє краще оцінити їхню художність та наблизитися до розуміння автора, зокрема його світогляду. Методологічний курс розвідки окреслюємо як визначення архетипної поетики художнього тексту. З цією метою використано приклади з творчості сучасної української письменниці Марії Матіос, чия проза виявляє яскраві тенденції до психологізації та втілення значимих загальнолюдських концептів. Предметом дослідження є специфіка втілення архетипів у повісті «Армагедон уже відбувся» та їхня роль у моделюванні художнього світу та інтеграції в нього авторського світобачення. Центральним образом повісті, який увиразнено заголовком, є Армагедон або Апокаліпсис. З’ясовано його значення в біблійному вимірі та індивідуальному, авторському, де визначено певні відмінності. Марія Матіос не тлумачить це як певний кінець, натомість убачає потенціал до трансформації та порятунку, тривання після завершення, що суголосно з юнгіанським архетипом Відродження та Оновлення як однією з його варіацій. Армагедон у повісті індивідуалізовано, тобто головний герой проживає свій власний кінець світу, який виакцентовує метаморфози ключових загальнолюдських архетипів, з утіленнями яких він контактує. Так, спостерігаємо десакралізацію архетипів Великої Матері та Божественної дитини як наслідок бездуховності та її примноження на неплідному ґрунті. Однак за допомогою образної системи персонажів Марія Матіос представляє як есхатологічні візії, так і надію на світле майбутнє в образі доньки Світлани. Ці феномени відображено за допомогою виразних художніх образів, зокрема інтер’єрних деталей, а також дій головних персонажів. (en) The paper outlines the archetypal features of poetics, which involves defining a set of artistic techniques that ensure the perfect realization of the idea of a literary work, its integrity and a high level of its artistry. The comprehension of artistic techniques implies their understanding as a variety of means used by the author: techniques themselves, artistic images, symbols, etc. The disclosure of the author’s inner world, as well as the appeal to the collective unconscious in the Jungian interpretation, give them special significance and enhanced energetic influence. The use of the psychological context and literary analysis of such text elements allows us to better assess their artistry and come closer to understanding the author, in particular his/her worldview. The methodological approach of the research is defined as the definition of the archetypal poetics of a literary text. For this purpose, examples from the work of the modern Ukrainian writer Mariia Matios, whose prose reveals vivid tendencies towards psychologization and the embodiment of significant universal concepts, have been used. The subject of the research is the specificity of the embodiment of archetypes in the story “Armageddon Has Already Happened” and their role in modeling the artistic world and integrating the author’s worldview into it. The central image of the story that is emphasized by the title is the Armageddon, or the Apocalypse. Its meaning in the biblical dimension and the individual author’s understanding is clarified, where certain differences are identified. Maria Mathios does not interpret this as a certain end, but instead sees the potential for transformation and salvation, a continuation after the end, which is consistent with the Jungian archetype. This is in line with the Jungian archetype of Renaissance and Renewal as one of its variations. In the novel, the Armageddon is individualized, that is, the main character lives his own end of the world, which accentuates the metamorphoses of key universal archetypes, the embodiments of which he comes into contact with. Thus, we observe the desacralization of the archetypes of the Great Mother and the Divine Child as a consequence of spirituality and its multiplication on barren soil. However, through the imaginative system of characters, Mariia Matios presents both eschatological visions and hope for a brighter future in the image of daughter Svitlana. These phenomena are reflected through expressive artistic images, including interior details, as well as the actions of main characters.Документ К этимологическому анализу некоторых славянских лексем(ДонНУ, 2009) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, O. I.(ru) Статья посвящена вопросам этимологии и реконструкции первоначальной формы группы праславянских лексических реликтов в словаре современных славянских языков. Предлагаемая публикация относится по характеру проблематики к начатым автором ранее циклам «Слов’янські етимології» и «Этимологические заметки по славянской лексике», напечатанным в разных научных периодических изданиях. Статтю присвячено питанням етимології та реконструкції первісної форми групи праслов’янських лексичних реліктів у словнику сучасних слов’янських мов. Пропонована публікація за характером проблематики належить до розпочатих автором раніш е циклів «Слов’янські етимології» та «Этимологические заметки по славянской лексике», надрукованих у різних наукових періодичних виданнях.Документ Праслов’янська топонімія балканського ареалу : автореф. дис.(2009) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, O. I.(uk) Дисертацію присвячено дослідженню реліктового слов’янського топонімікона Балкан. На підставі етимологічного аналізу значної кількості ономастичного матеріалу тут висувається гіпотеза про присутність на Балканах носіїв слов’янського мовлення вже у III-IV ст. н. е., формулюються критерії хронологічної стратифікації слов’янських топонімів Греції, здійснюється реконструкція фрагментів словника місцевих праслов’янських діалектів та корпусу праслов’янських гідронімів південнослов’янських мов. Результати реконструкції дозволяють схарактеризувати особливості праслов’янських діалектів грецької території (частково - території суч. південнослов’янських країн), їхнє відношення до інших слов’янських ідіомів. Обґрунтовується гіпотеза про наявність тут у Середньовіччя діалектів, близькоспоріднених саме з давніми північно-слов’янськими, а не південнослов’янськими мовами, що підтверджується матеріалом прагідронімного реєстру південнослов’янського ареалу, який також засвідчує залишки непівденнослов’янської лексичної норми.Документ Праслов’янська топонімія балканського ареалу : дис.(2009) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, O. I.Документ Східне й західне трактування символічного плану повісті Г. Гессе «Сіддгартга»(КОД, 2019) Фока, Марія Володимирівна; Foka, Mariia(uk) У статті досліджується символічний план повісті Г. Гессе «Сіддгартга» крізь призму східних і західних учень. Автор доводить, що самопізнання головного героя можна інтерпретувати психоаналітичним методом, де відокремлюються етапи відмови від Персони, дистанціювання та інтеграція Тіні й Аніми, досягнення Самості. Східні духовні традиції дозволяють тлумачити долю Сіддгартги як шлях до злиття з Дао. Об’єднуючим мотивом двох протилежних світоглядних систем стає поняття Любові.