Перегляд за Автор "Zelenko, Inna Pavlivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Загальні та спеціальні підстави класифікації преюдицій
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, Inna Pavlivna
(ua) У статті продемонстровано, що підстави класифікації преюдицій можна поділити на загальні, тобто ті, на основі яких можна класифікувати багато юридичних явищ, та спеціальні, які характерні для класифікації преюдиці як юридичного явища. Висвітлено, що до загальних підстав класифікації преюдицій можна віднести: сферу дії у системі права, галузь права, функції права, обов’язковість, місце у правовому регулюванні. Зазначено, що до спеціальних критеріїв розподілу преюдиції на види належать предмет правового регулювання, вид вироку суду, зміст, можливість учасників процесу оспорювати преюдицію. Розглянуто , що преюдиції можна класифікувати в залежності від сфери дії у системі права на загальну, галузеву й міжгалузеву. Розкрито, що преюдиції за місцем у механізмі правового регулювання можна поділити на матеріально-правові та процесуально-правові. Висвітлено, що в залежності від юридичних наслідків преюдиції класифікують на імперативні та консультативні. З’ясовано, що преюдиції можна поділити в залежності від галузі права на цивільно-правові, господарсько-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові. Продемонстровано, що в залежності від функцій права виділяють преюдиції, що реалізують регулятивну функцію права, та преюдиції, що реалізують охоронну функцію права. Розкрито, що залежно від предмета правового регулювання можна виділити правову преюдицію та казуальну преюдицію. Схарактеризовано, що правова преюдиція розповсюджує свою дію на широке коло суспільних відносин, а казуальна преюдиція обмежує свою дію певними відносинами. Розглянуто, що преюдиції можна класифікувати в залежності від вироку суду на обвинувальну й виправдувальну. Зазначено, що обвинувальна преюдиція забезпечує здійснення функції юридичної відповідальності – покарання правопорушника. Продемонстровано, що зміст є підставою розподілу на преюдицію юридичних фактів й преюдицію правовідносин. Розкрито, що в залежності від можливості учасників процесу оспорювати преюдицію можна вирізнити взаємну і невзаємну преюдицію. (en) The article demonstrates that the grounds for classifying prejudices can be divided into general, that is, those on the basis of which many legal phenomena can be classified, and special, which are characteristic of the classification of prejudice as a legal phenomenon. It is highlighted that the general grounds for classifying prejudices include: scope of action in the legal system, branch of law, functions of law, binding nature, place in legal regulation. It is noted that the special criteria for dividing prejudice into types include the subject of legal regulation, type of court verdict, content, and the possibility of participants in the process to challenge the prejudice. It is considered that prejudices can be classified depending on the scope of action in the legal system into general, sectoral and inter-sectoral. It is revealed that prejudices can be divided into substantive and procedural by place in the mechanism of legal regulation. It is highlighted that depending on the legal consequences, prejudices are classified into imperative and advisory. It is found that prejudices can be divided depending on the field of law into civil law, economicт law, administrative law, criminal law. It is demonstrated that, depending on the functions of law, there are prejudices that implement the regulatory function of law and prejudices that implement the protective function of law. It is revealed that, т depending on the subject of legal regulation, legal prejudice and casual prejudice can be distinguished. It is characterized that legal prejudice extends its effect to a wide range of social relations, and casual prejudice limits its effect to certain relations. It is considered that prejudices can be classified depending on the court verdict into accusatory and acquittal. It is noted that accusatory prejudice ensures the implementation of the function of legal liability - punishment of the offender. It is demonstrated that the content is the basis for the division into prejudice of legal facts and prejudice of legal relations. It is revealed that, depending on the ability of the participants in the process to challenge the prejudice, mutual and non-mutual prejudice can be distinguished.
Преюдиція : поняття та співвідношення з суміжними правовими явищами
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Зеленко, Інна Павлівна; Zelenko, Inna Pavlivna
(ua) У статті висвітлено, що преюдиція є нормативним приписом, встановленим процесуальними нормами, який звільняє державний орган, що розглядає юридичну справу від необхідності повторно доказувати обставини, встановлені раніше, які були закріплені у відповідному правовому акті; виступаючи при цьому правозастосовним фактом, рішенням обов’язковим для іншого суду. Розглянуто, що загальними рисами преюдиції є законність; об’єктивність; достовірність раніше доведених фактів; обов’язковість для правозастовування. Продемонстровано, що до спеціальних ознак преюдиції відносяться: обставини, що є преюдиційними можуть бути встановлені будь-якими ланками судової системи; можуть міститись як у основних так й у допоміжних правозастосовних актах; судовий акт повинен набрати законної сили; у справах повинні брати участь ті ж самі особи або особа, у відношенні якої встановлені зазначені обставини; преюдиціальне значення мають факти, які зазначені у результативній частині рішення; якщо рішення, що містить преюдицію скасовано, то це є підставою для перегляду рішень, які використовували зазначену преюдицію; у законі можуть бути встановлені винятки застосування преюдиції. Зазначається, що преюдиції відрізняються від фікцій та презумцій тим, що: фікція та презумпції закріплені у відповідному нормативно-правовому акті, що має загальнообов’язковий характер, а преюдиція відображається у правозастосовному акті, дія якого розповсюджується на обмежене коло осіб; сфера застосування фікції та презумпції розповсюджується на різноманітні галузі права, а преюдиції, в основному – процесуальні; дія фікції полягає в тому, що за її допомогою забезпечується певна стійкість прийнятого акту застосування права в ситуації наявної невідомості, а преюдиція – не встановлювати юридичні факти, які суд встановив раніше; преюдиція передбачає обов`язковість для всіх судів, що розглядають справу, фактів раніше встановлених судовим рішенням, а юридична презумпція – припущення про те, що факт уже існує. (en) The article highlights that prejudice is a regulatory prescription established by procedural norms, which exempts the state body considering a legal case from the need to re-prove the circumstances established earlier, which were enshrined in the relevant legal act; acting at the same time as a legally enforceable fact, a decision binding on another court. It is considered that the common features of prejudice are legality; objectivity; reliability of previously proven facts; obligation for enforcement. It has been demonstrated that special signs of prejudice include: circumstances that are prejudicial can be established by any branches of the judicial system; can be contained both in the main and in the auxiliary law-enforcement acts; the judicial act must enter into force; the same persons or a person in relation to whom the specified circumstances have been established must participate in the cases; the facts specified in the result part of the decision have prejudicial significance; if the decision containing the prejudice is canceled, then this is a reason for reviewing the decisions that used the said prejudice; the law may establish exceptions to the application of prejudice. It is noted that prejudices differ from fictions and presumptions in that: fictions and presumptions are enshrined in the relevant normative legal act, which is of a universally binding nature, and prejudice is reflected in a law enforcement act, the effect of which is extended to a limited circle of persons; the field of application of fiction and presumption extends to various fields of law, and prejudices are mainly procedural; the action of the fiction consists in the fact that with its help a certain stability of the accepted act of application of the law is ensured in a situation of existing uncertainty, and the prejudice is not to establish legal facts that the court established earlier; prejudice impl ies the binding for all courts considering the case of the facts previously established by the court decision, and legal presumption – the assumption that the fact already exists.