Перегляд за Автор "Radul, Olha Serhiyivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Реорганізація вищої освіти в Україні у 1917–1920 рр.
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Радул, Ольга Сергіївна; Мельничук, Костянтин Сергійович; Radul, Olha Serhiyivna; Melnychuk, Kostiantyn Serhiyovych
(ua) Історія освіти в Україні, зокрема вищої, періоду 1917–1920 рр. є малодослідженою в сучасній історико-педагогічній науці. У цей час при владі перебували різні уряди, які представляли різні політичні сили, проте в галузі освіти всі вони дотримувалися соціалістичних ідей, проголошували демократичні принципи та сприяли розбудові національної школи, однак кожен з урядів робив і власні кроки у реорганізації вищої освіти. З’ясовано, що уряди Центральної Ради, Гетьманату й Директорії основний акцент робили на створенні українських університетів. У Києві (1917) та Кам’янець-Подільському (1918) виникають нові українські народні університети, які у 1918 р. отримали статус державних. Для підготовки вчителів українознавства для середніх шкіл створюється Педагогічна Академія (1917). Були спроби відкриття українських університетів у Полтаві та Ніжині у 1918 р., схвалювалися рішення про відкриття учительських інститутів для підготовки учителів (1919 р.). Раднарком спрямовує свою діяльність з реорганізації вищої освіти на демократизацію вищої школи, зокрема забезпечення її доступності всім верствам населення незалежно від статі (безкоштовність навчання, створення підготовчих курсів при закладах вищої освіти для тих, хто не мав середньої освіти), створення колегіальних органів управління закладами на місцях та органів внутрішнього управління у закладах вищої освіти (ради комісарів навчальних закладів, факультетських та вузівських рад і правлінь), скасування прав і привілеїв викладачів, заміщення кафедр за конкурсом тощо. З 1920 р. реорганізація вищої освіти полягала у створенні профільних інститутів на базі колишніх університетів – інститутів народної освіти, інститутів народного господарства, медичних інститутів. З’ясовано, що у зазначений історичний період все ж таки було більше декларацій, ніж практичних дій. (en) The history of education in Ukraine, in particular higher education, in the period of 1917–1920 is poorly studied in modern historical and pedagogical science. At that time, different governments, representing different political forces, were in power but when it came to education, they all adhered to socialist ideas, proclaimed democratic principles and contributed to the development of the national school. However, each of the governments also took its own steps to reorganize higher education. It has been found out that the governments of the Central Rada, the Hetmanate, and the Directory focused on the creation of Ukrainian universities. New Ukrainian People's Universities were established in Kyiv (1917) and Kamianets-Podilskyi (1918). Both were granted the state university status in 1918. The Pedagogical Academy was set up in 1917 to train the Ukrainian studies teachers for secondary schools. In 1918, there were made attempts to open Ukrainian universities in Poltava and Nizhyn, followed by the decisions to open teacher-training institutes in 1919. Radnarkom (the People Commissioners Council) directed its higher education reorganization activities towards democratization of higher education, in particular, ensuring its accessibility to all segments of the population regardless of gender, which implied free education, creation of preparatory courses at higher education institutions for those who did not get secondary education. They also created collegial managerial bodies at local institutions and internal managerial bodies like councils of educational institutions commissioners, faculty and university councils and boards in higher education institutions, sought to abolish the teachers’ rights and privileges and introduced competition based chair staff substation etc. Since 1920, the reorganization of higher education has consisted in the creation of one-field institutes out of former universities – institutes of public education, institutes of national economy and medical institutes. It was found that in this historical period there were still more declarations than practical actions.
Учитель початкової школи у сучасному світі
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Радул, Ольга Сергіївна; Radul, Olha Serhiyivna
(ua) Початкова школа є найдавнішою ланкою в системі освіти. У сучасному світі найбільше саме вчителів початкової школи, оскільки світ розвивається нерівномірно, і в багатьох сучасних країнах, що належать до таких, що розвиваються, доступною і масовою ланкою освіти є тільки початкова. Зважаючи на масовість професії вчителя початкової школи в сучасному світі, завжди актуальним напрямком порівняльних педагогічних досліджень буде вивчення становища вчителя в різних країнах світу. У статті проаналізовано найбільш поширені кількісні показники і характеристики професії вчителя початкової школи у сучасному світі, його педагогічної праці, особливостей підготовки, подальшого підвищення кваліфікації тощо. Статистичні дані засвідчують нерівномірне збільшення кількості вчителів початкової школи у світі: найбільше зростання відбувається в країнах, що розвиваються у зв’язку із масовістю початкової ланки освіти. Кількість вчителів у розвинених країнах збільшується завдяки зменшенню учнів у класах та введенню нових категорій педагогів. Стійким показником професії вчителя початкової школи є фемінізація. По-різному оцінюється праця вчителів початкової школи. Різними є й умови праці, що виявляється у співвідношенні коефіцієнту «вчитель–учні», у навчальному навантаженні вчителів. Оскільки професія учителя початкової школи є масовою, то важливого значення набуває проблема підготовки майбутніх учителів. Згідно проведених реформ педагогічної освіти загальновизнаною у професійному становленні вчителя є вища педагогічна освіта. Вона представлена різними різними типами закладів.