Перегляд за Автор "Rіabovol, L."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Організація студентоцентрованого навчання як складник професійної діяльності викладача зво
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Рябовол, Лілія Тарасівна; Rіabovol, L.
(ua) У статті проведено аналіз європейських та національних актів у сфері європейського простору вищої освіти (Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (2015), Паризьке комюніке (2018), Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти в Україні (2019), Довідник користувача ЄКТС (2015) тощо), а також наукової літератури з проблематики статті. Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволило встановити, що реалізація студентоцентрованого навчання – обов’язкова умова забезпечення й постійного підвищення якості вищої освіти. Виявлено, що формами реалізації студентоцентрованого навчання як такого, що найбільш повно враховує потреби й інтереси здобувачів освіти, є розробка і впровадження міждисциплінарних освітніх програм, поєднання академічного навчання й навчання на робочому місці, навчання – з інноваційною діяльністю, дослідженнями. З’ясовано, що в основі такого навчання – взаємоповага, а також комунікація, діалог студента й викладача, в якому ці основні суб’єкти освітнього процесу є рівноправними. Констатовано, що організація такого навчання вимагає застосування відповідних методів і технологій навчання й оцінювання, зокрема інноваційних. Аналіз здатностей, умінь та навичок викладача ЗВО, формалізованих у відповідному Професійному стандарті, дозволяє стверджувати, що значна їх частина є уміннями реалізувати саме студентоцентрований підхід в освітньому процесі – під час навчання, оцінювання, організації наукової діяльності здобувачів освіти, а саме: викладачі ЗВО мають реалізувати студеноцентрований підхід, розробляючи навчально-методичне забезпечення у формі, оптимальній для сприймання й розуміння студентами, а також враховувати вимоги цього підходу під час проведення навчальних занять та консультування студентів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей та освітніх потреб, забезпечувати індивідуальний супровід, надавати групові й індивідуальні консультації з різних питань, у тому числі, щодо побудови ІОТ, проведення наукової/ творчої діяльності; під час оцінювання викладачі обов’язково мають підтримувати зворотний зв'язок зі студентами, надавати рекомендації щодо покращення їх результатів навчання; важливими для втілення студентоцентрованого навчання є врахування потреб, запитів, відгуків студентів під час перегляду й оновлення ОП як головних стейкголдерів. У результаті проведеного дослідження сформовано висновок: вміння організовувати й реалізувати студентоцентроване навчання – невід’ємний складник професійної діяльності викладача ЗВО, інваріантний компонент відповідної загальної професійної компетентності.
Створення безпечного шкільного середовища в умовах збройних конфліктів як вимога/рекомендація ООН
(2022) Рябовол, Лілія Тарасівна; Rіabovol, L.
(ua) У статті проведено аналіз документів Організації Об’єднаних Націй (ООН) (декларацій, конвенцій, резолюцій) щодо закріплення в них вимоги / рекомендації створювати безпечне шкільне середовище. Встановлено, що ООН велике значення надає вирішенню питання повної реалізації права на освіту та створення безпечного шкільного середовища загалом і зокрема в умовах збройних конфліктів та в постконфліктний період. Підтвердженням цього є розроблений комплекс документів, в яких закріплено право на освіту (Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1973), Конвенція про права дитини (1989)), а також акцентовано на важливість його повноцінної реалізації (Резолюція «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030» (2015)) і на необхідність створення безпечного шкільного середовища (Конвенція про захист цивільного населення під час війни (1949), Резолюція «Право на освіту в надзвичайних ситуаціях» (2010), Декларація про безпеку шкіл (2015), Резолюція «Міжнародний день захисту освіти від нападів» (2020) тощо). З’ясовано, що ООН розглядає створення безпечного шкільного середовища як умову повноцінної реалізації права на освіту, засуджує напади на заклади освіти й на осіб, які в них навчаються і працюють, оскільки, такі напади є порушенням норм міжнародного гуманітарного права й негативно впливають на реалізацію права на освіту і мають серйозні негативні наслідки. Аналіз відповідних актів засвідчив, що ООН закликає сторони збройних конфліктів забезпечувати якісну освіту на всіх рівнях, створювати сприятливі для освіти умови, захищене шкільне середовище, зберігати заклади освіти як безпечні для учнів і вчителів простори. В актах ООН, наприклад у Резолюції «Права дитини» (1997), виявлено важливу тезу – для попередження порушення прав дитини в окремих державах недостатньо лише ратифікувати певні міжнародні акти, слід імплементувати відповідні норми у національне законодавство, застосування якого забезпечувати ефективними заходами щодо соціального забезпечення, освіти й охорони здоров’я дітей, здійснення правоохоронної діяльності та правосуддя.
Якість вищої освіти як комплексне поняття та суспільний феномен
(2023) Рябовол, Лілія Тарасівна; Rіabovol, L.
(ua) У статті у результаті аналізу Плану дій Ради Європи для України на 2023-2026 роки «Стійкість, відновлення й відбудова» та аналітичних звітів про стан вищої освіти встановлено, що в умовах воєнного стану та відновлення й відбудови вітчизняної вищої освіти у повоєнний час актуалізувалася проблема забезпечення якості освіти. Мета статті – розглянути якість вищої освіти та її забезпечення з позицій системного підходу, як складне, суспільно зумовлене явище. Вивчення наукових підходів до дослідження цього феномену дозволило встановити, що якість освіти – багатоаспектне поняття, має складну структуру. Вітчизняні й зарубіжні вчені розглядають якість освіти як: інтегральну характеристика освітньої діяльності та її результатів; синтетичну категорію, що відображає всі компоненти й аспекти розвитку освіти як системи; інтегральну характеристику системи освіти, що відображає ступінь відповідності ресурсного забезпечення, освітнього процесу, освітніх результатів до нормативних вимог, соціальних й особистісних очікувань; комплексний показник щодо забезпечення певного рівня знань, умінь, навичок, інших компетентностей та відповідного рівня задоволення очікувань від наданих освітніх послуг; систему складних об’єктів, процес і результат освітньої діяльності. Узагальнення дозволило репрезентувати бачення якості освіти як динамічного суспільно-освітнього феномену, що детермінований зовнішньо такими чинниками, як рівень політичного, соціально-економічного й культурного розвитку суспільства, що формують суспільний запит до освіти, отже, і до її якості, і до відповідних систем забезпечення якості вищої освіти. Констатовано, що істотним чинником становлення такої системи в Україні у воєнний та повоєнний час є європейська інтеграція нашої держави, яка висуває певні вимоги щодо релевантності вітчизняної освітньої практики, у тому числі щодо забезпечення якості вищої освіти, до Європейських стандартів.