Перегляд {{ collection }} за Автор "Hutsul, Larysa"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1

Витоки політики заборони української мови російським урядом у XVIII столітті
(КОД, 2018) Гуцул, Лариса Іванівна; Гуцул, Лариса Ивановна; Hutsul, Larysa; Гуцул, Олександра; Гуцул, Александра; Hutsul, Oleksandra
(uk) Розвідка присвячена питанню правового статусу української мови в Російській імперії у XVIII ст. Досліджуються витоки політики обмеження і заборони української мови за часів реформ Петра І та Катерини ІІ. Запропонований історико-правовий та мовознавчий коментар на основі використання нормативно-правових актів Російської держави XVIII ст., яка будувалась за принципом загальноімперського універсалізму, дозволяє з’ясувати тенденції мовної політики російського уряду, виявити корені заборони української мови. Адже, починаючи із середини X IX ст., мовна політика Російської імперії має відверто антиукраїнське спрямування, а курс на витіснення української мови офіційно закріплюється Валуєвським циркуляром 1876р. З’ясовані особливості правового статусу української мови в І чверті XVIII ст. Дослідження Сенатського указу 1720 р. дає змогу стверджувати, що це адміністративне розпорядження мало на меті не лише встановлення цензури релігійних книг, а було одним із визначальних кроків поступового витіснення української мови російською. Також у статті розглядається правовий статус української мови в Російській імперії у другій половині XVIII ст. На основі використання нормативно-правових актів державного походження з’ясовані тенденції мовної політики російського уряду та виявлені передумови її антиукраїнської направленості, які проявилися в X IX ст. Проаналізована російська мовознавча думка другої половини XVIII ст. про українську мову, яка ґрунтувалася на тезі, що існує великоросійська мова, яка складалася з російської, української і білоруської мов (наріч). Сама українська мова сприймалася як російська, яка знаходилась під впливом польської мови. З'ясована освітня політика російського уряду другої половини XVIU ст. і встановлено, що вона мала прагматичний характер. Зроблено висновок, що з XVIII століття в Російській державі розпочинається процес формування мовної політики, який визначався як мовними чинниками, так і соціально-політичними: українська мова («малоросійська») сприймалась як один із різновидів «великоросійської»; була потреба в мові міжнаціонального спілкування в багатонаціональній державі, що призвело до маргіналізації всіх інших мов, крім російської; українська мова, як і польська, сприймалась російським урядом мовою сепаратистського руху. Цей процес знайшов своє завершення як антиукраїнський у другій половині XIX ст. Сьогодні мовні проблеми залишаються серед найскладніших у державотворенні багатьох країн світу, в тому числі й України.