Перегляд {{ collection }} за Автор "Bilous, Oleksandr"

Зараз показуємо 1 - 8 з 8

«Die poetische Ukraine» von Friedrich Bodenstedt: entstehungsgeschichtee und eine übesetzungsanalyse
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Brunner, Richard J.; Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович
(uk) Фрідріх Мартін фон Боденштедт – автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845) німецькою мовою. Цією збіркою автор ознайомив німецькомовну спільноту з українськими ліричними та історичними народними піснями і тим самим зайняв чільне місце в історії німецько-українських духовних взаємовідносин. Автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845). Українською мовою вірші Ф.Боденштедта перекладав Павло Грабовський.
Surzhyk und streben nach geistiger wiedergeburt der ukrainischen sprache: aus der sicht westlicher forscher
(Видавець Лисенко В. Ф., 2015) Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович
(uk) У Видавничому домі «Києво-Могилянська академія» була надрукована книжка «Мовна політика та мовна ситуація в Україні» за редакцією славіста і мовознавця Юліане Бестерс-Дільґер з Фрайбурзького університету, Німеччина. У виданні представлено результати проекту «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи». У проекті брали участь учені з Німеччини, Австрії, Англії й України, які досліджували різні аспекти мовної політики і мовної ситуації в Україні. Дослідження базується на результатах всеукраїнського опитування і фокус-групових дискусій, проведених у п’ятьох містах: Києві, Донецьку, Луцьку, Львові та Одесі. Дослідники вивчили питання мовної політики та суспільних настанов щодо неї, міжнародного і національного законодавства та зобов’язань України у мовній сфері, мовну політику у сфері освіти, судочинства і діловодства, у засобах масової інформації, проблеми мовної орієнтації та цивілізаційного вибору, а також мовні проблеми та існування суржику.
The folk name german and the german: a diachronic and synchronic view
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Oleksandr; Bilous, Olha; Brunner, Richard
Die Deutschen sind unter den Kulturnationen eine der wenigen, die eine ursprüngliche Sprache besitzen. Das heißt, dass sie ein aus eigenem Stamm hergeleitetes, lückenlos vererbtes Wortgut besitzen. Da die Geltung des Deutschen als Muttersprache nicht über das Siedlungsgebiet der Deutschen hinausreicht, konnten sich Sprachgemeinschaft und Volkszugehörigkeit eng verbinden. Ursprünglich besagt, dass eine niemals unterbrochene Entwicklung vom indogermanischen Wurzelgrund über das Germanische, durch Wechselwirkung verschiedener Stammessprachen und Mundarten (des Fränkischen, des Bairisch-Alemannischen, des Sächsischen), durch Verschmelzungen während der Ostsiedlung (im Thüringisch-Obersächsischen) zur neuhochdeutschen, von Martin Luther so sehr geförderten Schriftsprache stattgefunden hat. Vom 16. Jahrhundert an entwickelt sich aus einer niederdeutschen Mundart die niederländische Hochsprache, die im Afrikaans der Buren eine weitere Abzweigung erfuhr. Im Gegensatz zu den meisten europäischen Sprachbezeichnungen besteht im Deutschen kein Zusammenhang zwischen einer Länder- oder Stammesbezeichnung und dem Sprachennamen (nach dem Muster England – Englisch, Frankreich – Französisch, Italien – Italienisch, Schweden – Schwedisch, Ukraine – Ukrainisch, Polen – Polnisch etc.). Erst seit dem 10. Jahrhundert bürgerte sich die Anwendung des Wortes diutisc auf die Bewohner des ostfränkischen Reichs, des späteren Deutschland ein. Die Übertragung von „diutisc“ aber auf Sprache, Land und Leute: „Diutschin sprechin, Diutschin liute in Diutischeme lande“ („Deutsch sprechen, Deutsche Leute in Deutschem Lande“) begegnen wir erst um 1090 im Annolied, dem ältesten poetischen Geschichtswerk in deutscher Sprache. In 878 Versen behandelt es Leben und Wirken Annos II., der von 1056 bis 1075 gegen den Willen der Kölner Patrizier Erzbischof der Stadt Köln war, von einem Mönch im Kloster Siegburg verfasst.
Wege zur Äquivalenz bei der Übersetzung schongeistiger werke
(КОД, 2018) Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович
(uk) На відміну від письменника, перекладач має перед собою вже готовий витвір словесного мистецтва. Завдання передбачає адекватне відтворення тексту мовою оригіналу. Критерій якості художнього перекладу – це проблема точності відтворення першотвору. Повноцінність визначається двома факторами: об'єктивним - ступенем спорідненості культур, близькості мов текстів першотвору і перекладу; суб'єктивним, коли йдеться про не лише талант перекладача, але і його досвід, теоретичну підготовку. Все це визначає можливості адекватно осмислити першотвір, збагнути, яким чином неодмінно зберегти властивості твору словесного мистецтва в перекладі. Питання про стрижневі ознаки художнього перекладу тісно пов’язані з проблемою його аналізу. Погляд на переклад як на літературну творчість вимагає його підпорядкування аналізу естетичних критеріїв, осмислення кожної його деталі у контексті виявлення ідейно-образного змісту першотвору.
Взаємодія літератур як система ланок: зв'язки, рецепція, переклад
(КОД, 2018) Білоус, Олександр Миколайович; Bilous, Oleksandr; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Olga
(uk) Проблема міжлітературної рецепції, що ґрунтується на синтезі складових взаємодії літературних систем і передусім сполуки – переклад – літературні зв’язки – у теоретичному аспекті ще недостатньо вивчена. Належним чином ще не осмислене й питання про роль перекладу та його місце в міжлітературному контексті. Слід зважати на якість репрезентації тих внутрішніх і зовнішніх чинників, що виокремлюють як потенційні можливості взаємодії літератур, так і особливості німецькомовної рецепції українського письменства в екстериторіальних координатах, які впливають на духовний розвиток народу-реципієнта. Для адекватного прочитання цього процесу важливою постає парадигма, коли кожна літературна паралель розглядається не ізольовано, а в загальноісторичному й художньому контексті, що охоплює тривалу часову дистанцію. Вона дозволяє розкрити зміст взаємодії літературних явищ з одного боку, а також причини «зіткнення» неспоріднених культурних традицій німецького й українського народів – з іншого. На їхню еволюцію мали вплив кардинально несхожі – для Німеччини та України – суспільно-історичні умови, які диктували оцінювальну позицію та науково-пізнавальне ставлення критиків та перекладачів до творів української літератури в німецькомовному середовищі.
«Енциклопедія перекладознавства» українською мовою: рецензія та історичний штрих її публікації
(КОД, 2021) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Oleksandr; Bilous, Olha
(uk) Наприкінці 2020 року сталася велика неординарна подія в історії саме українського перекладознавства – побачили світ перший та другий томи «Енциклопедії перекладознавства». Це – переклад оригіналу Hаndbook of Translation Studiesз англійської мови українською. Одна з найпомітніших у світі праць у галузі теорії перекладу опублікована в одному з найвідоміших видавництв літератури з перекладознавства «Джон Бенджамінз паблішінг компані» (John Benjamins Publishing Company) в чотирьох томах за редакцією французького та бельгійського перекладознавців Іва Ґамб’є, який нині працює в університеті Турку (Фінляндія) та Люка ван Дорслара, який наразі очолює кафедру перекладознавства університету Тарту в Естонії.
Усний двосторонній переклад: шляхи психолінгвістичного та прагматичного аналізів (німецько-український та українсько-німецький напрями)
(2020) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Oleksandr; Bilous, Olha
(uk) У статті зроблено короткий історичний екскурс в історію становлення видів усного перекладу в західноєвропейській перекладацькій традиції. Завданням нашої розвідки є більш детальне розкриття специфіки такого підвиду усного перекладу як усний двосторонній переклад з лінгвістичної, психологічної та прагматичної точок зору. Адже залежно від вказаних завдань усний послідовний переклад може бути за часом його виконання як синхронним, так і послідовним. На сьогодні усному двосторонньому перекладу з точки зору перекладознавства, психолінгвістики та прагматики приділено недостатньо уваги під час навчання студентів саме усних видів перекладу, що і складає актуальність нашої розвідки. Релевантним є і той факт, що аналіз усного двостороннього перекладу українсько-німецького та німецько-українського напрямів майже не досліджено в Україні, на противагу українсько-англійському та англійсько-українському напрямах. У розвідці наведено результати експерименту щодо застосування студентами перекладознавчого відділення усного двостороннього перекладу на практиці.
Фахова мова теленовин: шляхи аналізу та перекладу
(КОД, 2019) Білоус, Олександр Миколайович; Bilous, Oleksandr
(uk) Текст теленовин повинен бути максимально зрозумілим. У більшості випадків перекладачі зіштовхуються з перекладацькими труднощами, які є наслідком різниці між культурами та світоглядом. Перекладач теленовин має справу з різноманітною інформацією, різної тематики та сфер людської діяльності, він повинен вміло та максимально наближено до оригіналу передати зміст новини, дотримуючись при цьому часових рамок конкретної новини, так як кожна теленовина має суворі часові обмеження. В процесі перекладу тексту теленовин важливим є збереження відповідності конкретних сегментів тексту конкретним візуальним зображенням, які їх супроводжують. Тобто, надзвичайно важливо передати не лише зміст новини, а і її форму.