Перегляд {{ collection }} за Автор "Рибальченко, Валентина Костянтинівна"

Зараз показуємо 1 - 3 з 3

Етноментальна парадигма росії в поезії м. Волошина «северовосток»: діалог оригіналу та перекладу
(2020) Рибальченко, Валентина Костянтинівна; Rybalchenko, Valentyna
(uk) У статті розкривається сутність історіософської концепції Волошина у поезії «Северовосток», досліджується її ідейно-художня своєрідність у фокусі ментальних та етнічних первнів. Компаративний аналіз першоджерела та українського перекладу М. Фішбейна сприяє осмисленню етноментального феномена Росії. У процесі аналізу семантичних полів простору, часу, суспільства, влади, стихії у першоджерелі та перекладі автор приходить до висновку про емоційну та мисленнєву близькість автора оригіналу та перекладацької версії. У статті стверджується думка, що хронотоп твору сприяє розкриттю сутності російської історії, а ширше – долі країни.
Тема духовної деструкції російської літератури в есеїстиці Є. Маланюка та В. Розанова
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Рибальченко, Валентина Костянтинівна; Рыбальченко, Валентина Константиновна; Rybalchenko, Valentyna Kostyantynivna
(ua) У статті в компаративному аспекті аналізуються погляди Є. Маланюка та В. Розанова на сутність російської літератури. Визначаються естетичні, аксіологічні та соціокультурні домінанти інтерпретації Маланюком та Розановим творів російських письменників та їх місця в історико-літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Автор приходить до висновку про такі спільні риси в есеїстиці російського та українського критиків як національна закоріненість, зацікавленість соціальним, державотворчим аспектом літератури. Концепція російської літератури В. Розанова та Є. Маланюка максимально детермінована їх оцінкою історії Росії. Російський та український мислителі, що були антагоністами у ставленні до самодержавної Росії та її літератури, парадоксально приходять до спільних висновків в оцінці Росії більшовицької, у розумінні деструктивного шляху російської літератури.
«Хто йде вперед, той завше блудить»: до концепції людини у трагедії Гете «Фауст»
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Рибальченко, Валентина Костянтинівна; Rybalchenko, Valentyna
(uk) У статті, на основі аналізу першотвору та українського й російського перекладів, розглядається втілення морально-естетичної позиції Гете, його концепція людини у трагедії «Фауст». Стверджується думка про штучне випрямлення, лакування образу Фауста радянським літературознавством та однобічно негативне тлумачення пострадянською критикою. Підкреслюється складність та неоднозначність образу Фауста. Автор вважає, що головне в гетевському світогляді і творчості – ствердження цінності людського життя, заперечення будь-якої надмети, що виправдовує жертви в ім’я ідеологічних догм. Чільне місце в етичній системі Гете посідає не стільки уславлення людини, скільки віра у її милосердя, силу любові, що здатна відродити душу.