Перегляд {{ collection }} за Автор "Лаврусенко, Марія Іванівна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 34

Identity Drama: Anti-And Postcolonial Discourse
(2021) Лаврусенко, Марія Іванівна; Буряк, Олена Федорівна; Гольник, Оксана Олександрівна; Цепа, Олександра Володимирівна; Вечірко, Оксана Леонідівна; Lavrusenko, Mariia; Buriak, Olena; Holnyk, Oksana; Tsepa, Oleksandra; Vechirko, Oksana
(en) The article highlights the artistic specifics of the anti- and postcolonial discourse of the stories "Lullaby" by the American writer of Indian origin Leslie Marmon Silko and "Thunderstorms over Turovets" by the Ukrainian novelist VolodymyrDanylenko. Through the prism of the conflict "globalized world - ecumenical world" the peculiarities of the embodiment of the drama of national self-awareness are considered.
Антиколоніальний контекст роману Докії Гуменної «Золотий плуг»
(2022) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Д. Гуменна – українська письменниця-емігрантка. У вигнанні авторка написала багато художніх і науково-по-пулярних творів про найдавніші сторінки минулого нашої батьківщини (повісті «Велике Цабе», «Небесний змій», «Епізод з життя Європи Критської», есеї «Благослови, мати!», «Родинний альбом», «Минуле пливе у прийдешнє», збірка мікроновел «Прогулянка алеями мільйоноліть» та ін.). У доробку мисткині є й твори, що змальовують життя України у 20–40-і роки ХХ століття – романи «Діти Чумацького шляху», «Золотий плуг», повість «Мана» та ін. Ці прозові здобутки письменниці правдиво відтворюють атмосферу радянської доби, тоталітарну систему, яка брала під контроль кожен вільний крок людини. Показовим прикладом художнього осмислення буття творчої людини у підрадянській Україні є роман Д. Гумен-ної «Золотий плуг». Цей твір автобіографічний. Він має антиколоніальний пафос. Окремі сторінки долі мисткині прочитується в образі Гаїни Сай. Героїня захоплюється давніми цивілізаціями, багато читає. Її не приймає радян-ське письменницьке середовище, бо твори Гаїни не відповідають канонам соцреалізму. Дівчина не йде на компро-міс з владою, тому самотня і позбавлена засобів для існування. Суголосно змальовано й образ Миколи Мадія – студента-історика, який був звинувачений у буржуазному наці-оналізмі за дипломну роботу, присвячену скіфській добі України. Події в романі «Золотий плуг» Д. Гуменна відбуваються в підколоніальній Україні 20–30-х років ХХ століття. Національно орієнтовані українці і прихильники радянської системи змальовані контрастно. Твір Д. Гуменної нати-вістський за своєю суттю. Головні герої опираються радянській колоніальній системі, вивчаючи свою культуру, істо-рію. Через образи Гаїни Сай і Миколи Мадія авторка змальовує типове для радянської держави ставлення до іна-комислячих людей. Змістом твору письменниця довела, що людині творчій з правдомовним характером ніколи не вдасться реалізувати себе в тоталітарному суспільстві. Цей висновок звучить як застереження. Отже, аналізований роман мисткині має антиколоніальне звучання.
Жанрово-стильові особливості оповідання Володимира Даниленка «Черемхова віхола»
(2012) Лаврусенко, Марія Іванівна
Митець у постколоніальному світі в романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»
(«ТОВ «Роял Принт», 2020) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) У доробку сучасного українського письменника, представника «житомирської школи» В. Даниленка чільне місце посідає іронічно-сатирична проза, в якій критикуються різні аспекти нашого життя доби незалежності. Таким є й роман «Клуб „Старий Пегас”», що порушує проблему абсурдності буття митця в посттоталітарному світі. Через іронічно-сатиричні описи атмосфери клубу «Старий Пегас», який очолює головний герой твору Юлій Солодчук, прочитується ставлення нової генерації українських письменників до тих митців старшого покоління, які живуть минулим. Авторські алюзії, іронічно-сатиричні оцінки піддають осуду поведінку національної мистецької спільноти, котра нищить талановиту особистість. Як антитеза до членів клубу змальований Юлій Солодчук – людина нового часу й нового світогляду, яка виступає проти імітації творчості. Пародійно-сатиричний тон домінує в змалюванні освіти України. У викривальній манері автор змальовує університет культури. Осуду піддається й загальна атмосфера закладу, і поведінка ректора, який утілює в життя свої комерційні плани й принижує гідного викладача. Письменник утверджує думку, що протистояти корупції й невігластву творча людина не може. Психологію письменника Солодчука В. Даниленко розкриває й через змалювання пікантних подробиць його нещасливого особистого життя. Змістом свого роману автор переконує читача в тому, що справжній митець завжди самотній. Його гармонія – у творчості, яка, за З. Фрейдом, утілює пережите. Роман В. Даниленка «Клуб „Старий Пегас”» має антиколоніальне звучання. Він порушує позачасову проблему стосунків у мистецькому середовищі, творчої людини й суспільства, актуалізує питання розвитку сучасної літератури й освіти.
Мова як джерело реконструкції дохристиянських часів у науково-популярній прозі Докії Гуменної та Валерія Шевчука
(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Стаття досліджує специфіку реконструкції дохристиянської історії через мову в науково-популярних творах Д. Гуменної («Благослови, Мати!», «Родинний альбом», «Минуле пливе у прийдешнє») й Валерія Шевчука («Мислите древо»).
Мова як джерело реконструкції дохристиянських часів у науково-популярній прозі Докії Гуменної та Валерія Шевчука
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Лаврусенко, Марія Іванівна
Стаття досліджує специфіку реконструкції дохристиянської історії через мову науково-популяних творах Д. Гуменної ("Благослови, Мати!", "Родинний альбом", "Минуле пливе у прийдешнє") й Валерія Шевчука ("Мислинне древо").
Образ жінки-борця в поезії Олени Теліги
(ВД «Гельветика», 2023) Лаврусенко, Марія Іванівна; Шевченко, А.
(ua) Оригінальне бачення ролі жінки у боротьбі за національну свободу презентує творчість Олени Теліги – української діаспорної письменниці. Доробок авторки тісно пов'язаний із празькою школою – спільнотою митців, котрі емігрували до Європи в першій половині ХХ ст. Письменники цього літературного кола у своїх художніх та публіцистичних текстах плекали ідеї націоналізму, наголошували на потребі формування дієвого українця, людини чину, здатного захищати й будувати незалежну державу. Ліричні й публіцистичні твори Олени Теліги також актуалізують ці проблеми. Авторка вважала, що місія жінки в боротьбі за державний суверенітет – стати для чоловіків-воїнів другом, моральною підтримкою, а за потреби також взяти зброю до рук. Художня творчість письменниці має феміністичне звучання, однак погляди авторки на роль і місце жінки у суспільстві не до кінця суголосні з ідеями філософії фемінізму. Статтю зосереджено на аналізі поезій Олени Теліги «Мужчинам», «Відповідь», «Вечірня пісня», «Вечір», «Я руцi, що била, –не пробачу…», «Чекає все: і розпач, і образа». Дослідження цих творів із позицій фемі-ністичної критики засвідчило, що їхня лірична героїня – це ніжна і ласкава жінка, що є життєдайною силою для чоловіка-воїна, захисника держави. Водночас вона морально сильна та вольова особистість, здатна у критичний час узяти до рук зброю й мужньо боронити на рівні з чоловіком свій край. Жінка в поезії авторки готова пробачати своєму обранцю і світу все, окрім приниження її людської гідності. Гармонія світу в ліриці мисткині будується на ідеї паритетності у стосунках чоловіків і жінок. Ліричні твори Олени Теліги засвідчують, що авторка була націєцентричною феміністкою. Жінка в розу-мінні авторки має залишатися ніжною зі своїм чоловіком, відданою йому, а коли останньому випадає місія захищати свою державу, вона мусить стати другом і соратником у боротьбі.
Образ трипільського світу в повісті Д. Гуменної «Велике Цабе»
(2004) Лаврусенко, Марія Іванівна
Повість-феєрія Докії Гуменної "Епізод з життя Європи Критської": жанрово-стильва специфіка
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Лаврусенко, Марія Іванівна
У статті досліджується тематика, проблематика, сюжетно-композиційна побудова повісті-феєрії Д. Гуменної "Епізод з життя Європи Критської", розглядаються особливості змалювання образів персонажів та мови твору.
Постколоніальна риторика оповідання Володимира Даниленка «Футбол по-туровецьки»
(2021) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Стаття аналізує постколоніальні концепти роману Володимира Даниленка «Клітка для вивільги». У ній досліджено особливості змалювання трагічної долі співачки Аліни Іванюк у радянському суспільстві. Розвідка коментує також специфіку зображення життя мистецької еліти Житомира 60-х років ХХ століття. Наголошено, що автор розвінчує колоніальну політику радянської влади, утверджує думку про свободу як головну цінність людського існування. Розвідка вказує на перспективність вивчення творів В. Даниленка в контексті постколоніального аналізу.
Постколоніальний дискурс роману Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
(2017) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Стаття аналізує постколоніальні концепти роману Володимира Даниленка «Клітка для вивільги». У ній досліджено особливості змалювання трагічної долі співачки Аліни Іванюк у радянському суспільстві. Розвідка коментує також специфіку зображення життя мистецької еліти Житомира 60-х років ХХ століття. Наголошено, що автор розвінчує колоніальну політику радянської влади, утверджує думку про свободу як головну цінність людського існування. Розвідка вказує на перспективність вивчення творів В. Даниленка в контексті постколоніального аналізу.
Праісторія в українській літературі
(ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2014) Лаврусенко, Марія Іванівна
Проблема голоду в оповіданнях Бориса Грінченка «Без хліба» й Володимира Винниченка «Голод»
(2021) Лаврусенко, Марія Іванівна; Lavrusenko, M.
(ua) Розмірковування над тим, що керує поведінкою людини, котра опинилася у межовій ситуації, – розум чи інстинкт – стало предметом зображення художніх творів зарубіжних й українських авторів на зламі ХІХ і ХХ ст. Актуальною для української прози означеного періоду виявилася проблема поведінки людини, котра опинилася у скрутному матеріальному стані, що призвів до голоду. Вона порушена в оповіданнях «Без хліба» Б. Грінченка й «Голод» В. Винниченка. У своїх творах письменники лише штрихово окреслюють час подій, їхня увага зосеред-жується на психології людини, котра позбавлена засобів для фізичного існування. Аналіз досліджень З. Фрейда, А. Маслоу, К. Лоранца, К. Рімана дає право зробити висновок, що людиною у стані стресу, зокрема голоду, керують інстинкти самозбереження, тобто несвідоме, природні фізіологічні інстинкти. Із цих позицій ми проаналізували оповідання «Без хліба» Б. Грінченка й «Голод» В. Винниченка. Змалювання психології людини, яка опинилася у ситуації голоду, в оповіданні Б. Грінченка «Без хліба» відпо-відає канонам реалістичної стильової манери. Ходом оповіді автор визнає, що діями та вчинками Петра керує несвідоме, однак ключовим у визначенні Я головного героя, його життя у соціумі стає Над-Я, мораль. Оповідання В. Винниченка «Голод» підтверджує висновки вчених-психоаналітиків, що в межовій ситуації поведінкою і вчинками людини керують інстинкти, несвідоме. Проблема оповідань Б. Грінченка «Без хліба» й В. Винниченка «Голод» суголосна – поведінка людини, котра йде на злочин під тиском нестерпних умов існування, що призвели до голоду. Письменники об’єктивно змальову-ють обставини, що штовхають їхніх героїв на неприпустимий учинок. Реаліст Б. Грінченко виправдовує свого героя, верх над його поведінкою бере християнська мораль, яка змушує людину визнати свій гріх і стати на шлях праведного життя. Модерніст В. Винниченко доводить, що Над-Я, мораль поступається Воно, несвідомому, коли вирішується питання життя і смерті. Проведені спостереження над творами Б. Грінченка й В. Винниченка дають нам право зробити висновок, що обидва митці прагнули правдиво висвітлити психологію людини в умовах голоду, але мотивація вчинків персона-жів творів суголосна тим стильовим манерам, прихильниками яких є автори оповідань.
Проблема духовного стоїцизму в новелі Леоніда Мосендза «Роксоляна»
(2017) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) У статті проаналізовано новелу Л. Мосендза «Роксоляна», з’ясовано суголосність авторської позиції у змалюванні історії України з представниками празької школи. Досліджено функції обрамлення твору в розкритті ідеї. Через призму сприйняття оповідача охарактеризовано персонажів твору. Прокоментовано специфіку авторського підходу до змалювання комплексу Роксолани. Визначено, що провідний мотив новели митця, – утвердити ідею дієвого патріотизму. Вказано на перспективність вивчення малої прози Леоніда Мосендза, бо вона сприяє формуванню в українському суспільстві типу сильної національно орієнтованої особистості.
Проблема національного буття українців у творчості Івана Нечуя-Левицького
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Російська імперія, до складу якої входили українські землі, постійно ставала на заваді розвитку нашої національної культури. Метрополія доводила вищість титульної нації (росіян) через численні заборони, які особливо посилилися в кінці ХVІІІ–ХІХ століттях (руйнування Запорізької Січі, скасування козацьких полків як військових формацій, розгром Кирило-Мефодіївського братства, десятилітнє ув’язнення Тараса Шевченка, Валуєвський циркуляр, Емський указ тощо). Завданням цих заборон було русифікувати народи, які були в складі колонії, виховати імперську людину – невігласа, байдужого до свого коріння. Здолати цю національну проблему допомагала художня література. Навіть у складні часи тиску росії на Україну митцям вистачало мужності бодай на підтекстовому рівні говорити про потребу створення майбутньої держави, про таку цінність, як національна свобода. Прикладом цьому є художній і публіцистичний доробок Івана Нечуя-Левицького. Проза митця вказує на його прагнення бачити Україну незалежною. Аналіз статті «Сьогочасне літературне прямування, повістей «Кайдашева сім’я» і «Хмари» засвідчує, що письменник проблеми нереалізованості українців, відсутності національної держави пояснює агресивною політикою російської імперії щодо нашого народу. Стаття «Сьо- гочасне літературне прямування» підкреслює право української літератури на самостійний розвиток. Автор наголошує на давності нашого красного письменства порівняно з російським. Духовний занепад українців, розбрат, відсутність умов для реалізації повісті «Кайдашева сім’я» Іван Нечуй-Левицький пояснює довгими роками бездержавності, незнанням власної історії. У повісті «Хмари» автор змальовує два покоління україн- ської інтелігенції ХІХ століття, які не спроможні були стати на захист свого народу. Головну причину невдач національної еліти письменник бачить у політиці царської імперії, яка прагнула русифікувати українців.
Проблема творчої особистості в драматургії іі половини ХІХ століття
(ВД «Гельветика», 2022) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Тема місця і ролі національної інтелігенції у житті суспільства актуалізується в українській літературі другої поло-вини ХІХ століття. Доля творчої особистості в імперській державі артикульована й у драмах М. Старицького, М. Кро-пивницького, І. Карпенка-Карого. У драмі «Талан» М. Старицький зосередив увагу на позачасових проблемах творчої особистості, зокрема реалі-зації таланту, ролі родини в цьому процесі, стосунках у мистецькому середовищі. Автор окреслив і контексти життя к. ХІХ – поч. ХХ століття, які стояли на перешкоді професійного щастя жінки, яка пов’язала себе з театром. Головна героїня драми « Олеся» М. Кропивницького – це типовий, на наш погляд, приклад долі непересічної людини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Вона хоче свободи й бути корисною світу. Її філософія життя суголосна теорії Ф. Ніцше. У цьому випадку автор цілком відбиває тенденції свого часу. Художня інтерпретація векторів життя творчої особистості простежується у драмах І. Карпенка-Карого «Суєта» й «Житейське море». Автор доводить, що на межі ХІХ і ХХ століть творча людина не могла вільно займатися улюбле-ною справою. На прикладі долі Івана Барильченка автор констатує, що прагнення зреалізувати свій талант заганяє героя в тенета корисливих намірів оточення. У п’єсах М. Старицького «Талан», М. Кропивницького «Олеся», І. Тобілевича «Суєта» й «Житейське море» пору-шена проблема життя творчої особистості в другій половині ХІХ століття. Драматурги змалювали її відповідно до реалій часу. У творах зауважено, що перешкоджають реалізації таланту закони імперського суспільства. Драми зосе-реджують увагу й на психології непересічної особистості, котра перебуває у внутрішніх сумнівах, шукає себе, прагне вдосконалення та розвитку. Творча людина, змальована в п’єсах «корифеїв української сцени», розуміє важливість національного театру для суспільства, хоче служити мистецтву, навчатися, бути гідною людиною.
Психоаналіз як ключ до інтерпретації родинних стосунків у повісті Володимира Даниленка «Тіні в маєтку Тарновських»
(2019) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) У повісті «Тіні в маєтку Тарновських» Володимир Даниленко змалював модель поведінки чоловіка і дружини у сучасній родині з позицій теорії психоаналізу З. Фрейда. Система подружніх стосунків, зображених у творі, відповідає усталеному в українському суспільству стереотипу сім’ї. Автор приводить реципієнта до усвідомлення того, що сформовані в попередні часи стандарти родини у сучасному світі зазнають змін. Окрім досягнення статусу в суспільстві, актуальним для чоловіка і дружини є інтимна гармонія. Висновки письменника звучать суголосно тенденціям сучасної постмодерної літератури, яка відкрито говорить про заборонені в колоніальні часи теми, актуалізує право на свободу і щастя людини у всіх сферах.
Реконструкція історії Трипілля в романі Василя Кожелянка «Третє поле»
(2009) Лаврусенко, Марія Іванівна
(ua) Стаття досліджує особливості художньої реконструкції трипільської епохи у романі Василя Кожелянка «Третє поле»
Специфіка жанру есе у творчості євгена маланюка (на прикладі аналізу статті «малоросійство»)
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Лаврусенко, Марія Іванівна; Лаврусенко, Мария Ивановна; Lavrusenko, Mariia Ivanivna
(ua) У статті досліджено причини звернення вітчизняних письменників-емігрантів до прози-есе, окреслено специфіку творів цього спрямування, проаналізовано жанрові особливості культурологічної розвідки Є. Маланюка «Малоросійство». Наголошено, що розробку цього жанру авторами екзилу спонукала відсутність доступу до оригінальної джерельної бази і прагнення вільно висловлювати свою думку щодо історії і культури батьківщини. Актуалізовано, що характерними рисами есе є вільна композиція, полемічність, що ґрунтується на аргументованості, діалогічності. Мова творів цього жанру поєднує у собі і наукове, й образне сприйняття проблеми. Зауважено, що в есеї «Малоросійство» Є. Маланюк доводить, що причиною невдач українців на шляху побудови самостійної держави є комплекс меншовартості, вихований за часи колоніальної залежності. Авторські висновки аргументовані, вони спрямовані на діалог з читачем. Структура дослідження тяжіє до наукової розвідки. Мова есею образна, що допомагає кращому осмисленню актуалізованої у розвідці проблеми малоросійства як національної психологічної хвороби.
Специфіка змалювання архетипу роду в новелах юрія яновського «подвійне коло» й «шаланда в морі»
(2023) Лаврусенко, Марія Іванівна; Гольник, Оксана Олександрівна
(ua) Статтю присвячено розмові про специфіку змалювання архетипу Роду в романі в новелах «Вершни-ки» Ю. Яновського. Об’єктом дослідження стали новели «Подвійне коло» й «Шаланда в морі». Осмислення архетипу Роду в новелах Ю. Яновського «Подвійне коло», «Шаланда в морі» базується на народ-но-поетичних уявленнях українців про сім’ю. Рід постає як архетип певної духовної субстанції й найбільшою мірою об’єктивується в образах родини Половців, у часі й місці подій твору. Змальовуючи Мусія Половця, Ю. Яновський говорить і про його соціальний статус (архетип Персони), і про вну-трішню тривогу очільника родини (архетип Тіні). Він – герой, в образі якого відсутній конфлікт архетипів Персони й Тіні. Старий Половець змальований як врівноважена осо-бистість, здатна розвивати свої можливості вповні (архетип Самості). Очільник роду постає у романі як втілення мудро-сті, порядку, гармонії (архетип Мудрого Старця). Образ Половчихи у романі виражає культурний архе-тип (за К.-Г. Юнгом) Великої Матері – берегині, охорон-ниці родини. Вона змальована самодостатньою, ціліс-ною й послідовною у своїх учинках. Архетип Матері оприявлюється у творі й через змалювання батьківського дому Половців у селі Дофінівка. Він символізує родинну єдність. Місце бою братів Половців умовне. Це – степ під Компаніївкою. Узагальнений простір дії вказує на типо-вість подій в Україні 20-х років ХХ століття. На соціальному статусі (архетип Персони) й інстинк-тивній природі (архетип Тіні) акцентує увагу Ю. Янов-ський, змальовуючи братів Половців. У романі вони постають як антитеза до образу батька, його мудрості. Усвідомлення цінностей родинного виховання приходить до синів тільки перед смертю. Причиною порушення сімейних цінностей братами Половцями стає відсутність національного виховання. У романі родинні моральні стандарти, які плекали-ся упродовж століть, руйнуються під впливом ідеології. Авторський висновок у романі «Вершники» відповідає канонам колоніального мислення.