Перегляд {{ collection }} за Автор "Ковальков Олександр Леонідович"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

«Афганське питання» в роботі Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН в січні 1980 р.
(2018) Ковальков Олександр Леонідович
(ua) На підставі вивчення офіційних документів ООН розглянуто обговорення «афганського питання», спричиненого радянським вторгненням до Демократичної Республіки Афганістан у грудні 1979 р., в Раді Безпеки та Генеральній Асамблеї ООН в січні 1980 р. Наведено аргументацію делегацій СРСР та ДРА, котра мала переконати світову громадськість у правомірності таких дій, а також контраргументи більшості делегацій, котрі засудили радянську агресію в Афганістані. Доведено, що позиція СРСР і ДРА з позицій міжнародного права та установчих документів ООН виявилася слабкою і непереконливою. Сам характер обговорення «афганського питання» в РБ та ГА ООН засвідчив згортання «розрядки» в міжнародних відносинах і сповзання світу до нового етапу «холодної війни». Радянський Союз у січні 1980 р. зазнав гучної поразки на найвищому міжнародному рівні, про що свідчать як обговорення «афганського питання» в Раді Безпеки, так і голосування в Генеральній Асамблеї ООН. Разом із цим доведено, що розгляд «афганського питання» в ООН у січні 1980 р. засвідчив відсутність дієвих механізмів впливу на країну-агресора, яка є постійним членом Ради Безпеки. Остання обставина робить вивчення досвіду розгляду «афганського питання» в ООН в 1980 р. актуальною з погляду сучасної кризи ООН. (en) In December, 1979 sub-units of the Soviet Army invaded the Democratic Republic of Afghanistan, eliminated Hafizullah Amin from power, established the government of Babrak Karmal and occupied the country. These events caused the condemnation of the international community, that were reflected by the statement on the «Afghan question» in the agenda of the Security Council and the UN General Assembly in January, 1980. The minute-books of SC of the UNO, as well as the UN General Assembly resolutions are the main sources of research of this problem. The discussion of the «Afghan question» in the UN Security Council lasted from 5 to 7 January, 1980, involving 42 countries. The USSR Representative to the United Nations O. Troyanovskyi and Foreign Minister of DRA Sh. M. Dost tried to persuade all those present that Soviet troops had been brought to Afghanistan at the invitation of a legitimate Afghan government to repulse allegedly externally-aggressive aggression. Herewith they referred to Article 51 of the UN Charter and Article 4 of the Treaty of Friendship, Neighborhood and Cooperation between the USSR and the DPA. Most of the delegations (primarily the US delegation, Pakistan, the Chinese People’s Republic, Great Britain) rejected the arguments of the Soviet and Afghan sides and condemned Soviet aggression and called for the withdrawal of troops from the territory of Afghanistan immediately. The Soviet Union and the DRA were supported only by a few delegations of Soviet satellites (Poland, the GDR, Hungary, the Mongolian People’s Republic, Laos and Vietnam). But during the vote on the anti-Soviet resolution on January 7, 1980, the USSR expected vetoed it. After that, the consideration of the «Afghan question» was postponed to the General Assembly, where 108 countries condemned the Soviet aggression on January, 14 (18 countries abstained, the same number supported the USSR). The discussion of the «Afghan question» at the United Nations Organization in January, 1980 assured that the Soviet Union had suffered a loud defeat in the international arena, its authority was severely undermined. This was also confirmed by the end of the policy of «discharging» and the subsequent eruption of «the Cold War» in international relations. In addition, the consideration of the «Afghan question» at the UNO has shown the lack of a mechanism for influencing an aggressor country that has a veto power in the UN Security Council. The USSR was expected to veto the Security Council resolution, and the decisions of the General Assembly were recommendatory. This is particularly relevant in terms of the current UN crisis in deterring the aggressive actions of the Russian Federation, the DPRK, Syria and others like that.
Військово-технічна підтримка Республіки Афганістан з боку СРСР у 1989–1991 рр.
(2021) Ковальков Олександр Леонідович
(ua) Після виведення своїх військ з Афганістану СРСР підтримував режим НДПА в афганській кризі. На противагу усталеній у радянській та росій-ській історіографії думці ми вважаємо, що Радянський Союз надалі ли-шався стороною конфлікту. Головними складовими політики СРСР щодо Афганістану в нових умовах були інститут військових радників, який було збережено, та широкомасштабні поставки зброї й військової техніки. Це призвело до ескалації афганської кризи, а також подальшого виснаження економіки CРСР в останні роки його існування. (en) After withdrawal of the Soviet troops from Afghanistan, the civil war in this country continued. According to the Soviet and Russian historiography, the Soviet Union kept away from the Afghan crisis after February 15, 1989. For this reason, the USSR’s policy on Afghanistan in 1989–1991 was not covered in academic literature. Only some of its aspects have been studied by Ukrainian schol ars. According to our hypothesis, after the withdrawal of the Limited contingent of Soviet troops, the USSR continued to be a party of the Afghan conflict, and provided a military and technical support to the Republic of Afghanistan. The purpose of this article is to investigate the directions of a military and political support of the Kabul regime by the USSR in 1989 — 1991, the components and amount of Soviet assistance, and its impact on military and political situation in the region. The methodology is based on a detailed study of historical sources, which describe the USSR’s policy on Afghanistan during the period. They include the documents of the top Soviet leadership (the transcripts of meetings and decisions of the Politburo of the Central Committee of the Communist Party and the orders of the Council of Ministers), the transcripts of talks and the correspondence between M. S. Gorbachov and other Soviet officials, on the one hand, and Afghan leaders, on the other, and the memoirs and the interviews of Soviet political and military figures, and publications in the Soviet newspapers. We concluded that the Soviet Union continued to support M. Najibullah’s regime in 1989–1991. After the troops’ withdrawal, the USSR supplied weapons and military equipment to Afghanistan. Unlike previous period, the USSR provided M. Najibullah with modern high-tech weapons in large numbers, which strengthened his regime’s military capabilities. The institution of Soviet Military Advisers persisted. Only after the collapse of Soviet Union in 1991, a military advantage in the Afghan civil shifted to the opposition.