Токар, Наталя МиколаївнаTokar, Natalya Mykolayivna2025-01-212024https://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/5414Токар Н. М. Українські землі в литовсько-московській війні 1507–1508 рр. / Наталя Миколаївна Токар // Наукові записки ЦДУ ім. Володимира Винниченка. Серія : Історія та археологія; відпов. ред. Ковальков О. Л. - Кропивницький : Видавничий дім «Гельветика», 2024. - Вип. 1. – С. 97-103. DOI https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2024-1-10(ua) У статті висвітлюється черговий етап московської експансії щодо українських земель на початку ХVІ ст. Після завершення литовсько-московської війни 1501–1503 рр. під владу Москви перейшли значні території, які мали важливе стратегічне значення та надавали Москві низку економічних переваг. Однак обидві сторони вважали війну незавершеною, і на новому російсько-литовському кордоні одразу після укладення перемир’я розпочалися зіткнення, які згодом призвели до чергової литовсько-московської війни. Наприкінці квітня 1507 р. московське військо рушило на Литву, а восени здійснило невдалу спробу захопити Кричев і Мстиславль. Однак міста чинили рішучий опір, і загарбники змушені були відмовитися від своїх планів та повернутися до Московії. Таким чином, перший етап війни не приніс бажаних результатів жодній зі сторін. Другий етап війни 1507–1508 рр. пов’язаний з повстанням М. Глинського, який, заручившись підтримкою Москви, в січні 1508 р. спустошив Слуцьку і Копильську волості та захопив міста Мозир і Бобруйськ. Навесні 1508 р. московіти розгорнули одночасно наступ у трьох напрямах: з Новгорода та з Москви на Смоленськ, з Великих Лук на Полоцьк, а В. Шемячич вирушив на допомогу М. Глинському. Однак московська підтримка не допомогла останньому захопити жодного великого міста, окрім Мозиря та Друцька. У серпні литовські війська здійснили контрнаступ на Сіверщину, захопили фортецю Білу, Торопець і Дорогобуж, але не змогли їх втримати. На початку осені 1508 р. обидві сторони були виснажені й потребували відпочинку. Тому вже 8 жовтня між Литвою і Московським князівством було підписано «вічний мир», за яким Сіверщина юридично закріплювалася за Москвою, а Литві поверталася частина волостей, захоплених московськими військами в ході бойових дій 1507–1508 рр., в тому числі й володіння Глинських, які їм щедро компенсував Василій ІІІ. Незважаючи на «довічність» цієї угоди, московсько-литовські війни за руські землі не припинялися до 1569 р. (en) The article examines the next stage of Moscow’s expansion in relation to Ukrainian lands at the beginning of the 16th century. After the end of the Lithuanian-Moscow war of 1501–1503, considerable territories came under the power of Moscow, which had important strategic importance and provided Moscow with a number of economic advantages. However, both sides considered the war unfinished, and clashes began on the new Russian-Lithuanian border immediately after the conclusion of the armistice, which later led to another Lithuanian-Moscow war. At the end of April 1507, the Moscow army marched on Lithuania, and in autumn made an unsuccessful attempt to capture Krychev and Mstislavl. However, the cities put up a determined resistance and the invaders were forced to abandon their plans and return to Muscovy. Thus, the first stage of the war did not bring the desired results to either side. The second stage of the war of 1507–508 was connected with the rebellion of M. Glynskyi, who enlisted the support of Moscow and in January 1508 devastated Slutsk and Kopilsk volosts and captured the cities of Mozyr and Bobruisk. In the spring of 1508, the Muscovites simultaneously launched an offensive in three directions: from Novgorod and from Moscow to Smolensk, from Velikie Luky to Polotsk, and V. Shemyachich went to help M. Glynskyi. However, Moscow’s support did not help the latter capture any major cities, except for Mozyry and Drutsk. In August, Lithuanian troops launched a counteroffensive on Severshchyna, captured Bila, Toropets and Dorohobuzh fortresses, but could not hold them. In the early autumn of 1508, both sides were exhausted and needed rest. Therefore, already on October 8, an “eternal peace” was signed between Lithuania and the Moscow principality, according to which Severshchyna was legally attached to Moscow, and part of the volosts captured by the Moscow troops during the hostilities of 1507–1508, including the possessions of the Glynskyi, were returned to Lithuania. which were generously compensated by Basil III. Despite the “eternity” of this agreement, the MuscoviteLithuanian wars for Russian lands did not stop until 1569.ukЛитваМ. ГлинськийМосковське князівствомосковсько-литовські війниСіверщинаLithuaniaM. GlynskyiMoscow principalityMoscow-Lithuanian warsSevershchynaArticle