Наукові видання каф-ри української філології та журналістики

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 476
  • Item
    Застосування інтерактивних технологій навчання в підготовці майбутніх журналістів
    (2023) Демешко, Інна Миколаївна; Demeshko, Inna Mykolaivna
    (ua) У статті розглянуто проблеми професійно-орієнтованого навчання української мови для студентів спеціальності 061 «Журналістика» в сучасному освітньому просторі. Сучасна концепція мовної освіти передбачає навчально-методичне забезпечення студентів, створення комплексу та системи завдань, відповідних професійно-орієнтованих заходів, проходження виробничої практики для підготовки конкурентоспроможного фахівця-журналіста і швидшої адаптації до професійної діяльності. На заняттях для студентів зазначеної спеціальності використовуються такі інтерактивні методи, як електронні навчальні видання, ситуативні проблемні завдання, мультимедійні лекції та практичні заняття, тренінги, майстер-класи, ігрове навчання, прес-конференції, круглі столи, кейс-методи. При підготовці висококваліфікованих фахівців спеціальності 061 «Журналістика» необхідно усвідомлено реалізовувати компетентністний підхід, застосовуючи компетентнісну модель навчання, інтерактивних технологій, STEAM-методики, ураховуючи особливості інтегральних, загальних та професійних компетентностей. Упровадження STEAM-освіти формує навички командної роботи, критичного мислення, уміння застосовувати знання для розв’язання конкретних завдань. Використання STEAM-методики спрямовує до креативності, самостійності, відповідальності за прийняті рішення. При оцінюванні реалізуються такі завдання: формування дослідницької gропозиції, написання репортажів, створення концептуальної карти, захист проєкту, інгвостилістичний аналіз тексту, переважно публіцистичного стилю. Організація та використання інтерактивного навчання спонукає до колективного, групового навчання в співпраці, моделюючи життєві або виробничі ситуації, використовуючи відповідні рольові ігри, пов’язані із журналістикою, що сприяє ефективно розв’язувати проблеми, створювати творчу атмосферу довіри, взаємодії, підтримки та співпраці.
  • Item
    Смак у тексті й поза текстом: естетичний та літературознавчий аспекти
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Михида, Сергій Павлович
    (ua) Стаття присвячена вивченню поняття естетичного смаку, що є беззаперечним і вагомим чинником форму-вання людської культури. Зважаючи на багатогранність і складність його прояву, розглянуто взаємозв’язок між їжею, культурою та суспільством. Звернено увагу на те, що їжа є потужною ознакою соціального стано-вища і етнічної приналежності людини, може багато «розказати» про її сімейні стосунки, ґендер, міграцію, засвоєння чи опір культурним феноменам. Розглянуто історичні аспекти формування та функціонування смаку, проаналізовано найбільш знакові та еволюційні уявлення про смак в контексті філософії та мис-тецтва. Акцентовано увагу на теоріях Ф. Хатчесона, О. Джерарда, А. Елісона, І. Канта. Окремо виділено працю Д. Юма «Про норми смаку», у якій прописані рекомендації як абстрагуватися від «тиску» обставин, середовища, моральності, релігійності, раціоналізму, скептицизму, моди і заздрості та систематизувати мис-тецькі смаки. Проведено паралелі між смаком і красою, красою і користю, потворним і красивим. Проаналі-зовано основні тези «Теорії естетики» Т. Адорно та «Естетики потворного» К. Розенкранца. З’ясовано, що основним критерієм аналізу мистецького твору виступає не естетичний смак, а його особлива модифікація – художній смак. Доведено, що людські смаки суттєво змінює історія, контекст і світогляд. Так у ХVІІІ ст. смако-естетичні теорії знаходилися на піку популярності, пізніше авторитет Ніцше з його закликом до пере-оцінки всіх цінностей відкинув питання смаку на маргінальні позиції, а постмодерн зробив смак потужним важелем споживчого маніпулювання і переніс його у область нейромаркетингу. Проте, як і колись, так і тепер смак залишається важливим культуроформуючим фактором людства, дзеркалом епохи і показником індивідуального рівня осягнення дійсності. Зроблено висновок, що естетичний смак – це чуттєва та розу-мова оцінка навколишнього світу й мистецтва, продиктована потребами, інтересами і світоглядом людини. Він залежить від цілого комплексу культурних цінностей, духовних орієнтирів, рівня соціалізації та індиві-дуального вибору особистості.
  • Item
    Лексичні експресиви в романі В. Шкляра «Троща»
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Волчанська, Ганна Василівна; Гейко, Д. Є.
    (ua) У статті досліджено лексику роману «Троща» одного з найвідоміших письменників України, «батька українського бестселера» – Василя Шкляра. На основі широкого фактичного матеріалу проаналізовано найбільш поширені внутрішньосистемні експресиви, виражені іменниками, прикметниками й дієсловами. З’ясовано, що з-поміж цих мовних одиниць виокремлюються лексеми, що називають певні почуття; слова, емоційне забарвлення яких досягається шляхом використання суфіксів пестливості, зневаги; слова, що виражають позитивну чи негативну оцінку явищ і предметів дійсності або почуття й стан людини; синоніми до лексем, позбавлених емоційного відтінку; слова з відтінком фамільярності; лайливі слова, утворені від назв тварин і деяких страв; слова дитячого мовлення; поетична лексика (включаючи й символи); запозичені елементи; урочисті слова (старослов’янські та власне українські); вульгаризми й жартівливі слова. Визначено, що значний експресивний потенціал у творі Василя Шкляра мають слова, які виражають позитивну чи негативну оцінку явищ і предметів дійсності або почуття й стан людини. Для вираження таких оцінок і почуттів використано й прикметники, і дієслова. Установлено, що експресиви, які входять до складу синонімічних рядів, антонімічних пар, градаційних та ампліфікаційних конструкцій, порівняльних зворотів, індивідуально-авторських метафор, трансформова-них фразеологічних одиниць, виконують низку важливих функцій: формують індивідуально-авторське сві-тобачення, відображають його почуттєві стани, відбивають специфіку суб’єктивного сприйняття фрагментів національної картини світу, є маркерами ідіолекту письменника, об’єктивують особливості його індивіду-ально-авторського стилю. Усі ці функції, взаємодіючи між собою, доповнюючи й увиразнюючи одна одну, підпорядковані провідній меті – впливати на емоції та почуття адресата.
  • Item
    Формування риторичної компетентності фахівця у сфері фізичної культури і спорту
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Ліштаба, Тетяна Василівна
    (ua) У статті теоретично обґрунтовано доцільність виділення риторичної компетентності як складника про-фесійно-педагогічної компетентності, проаналізовано різні підходи до визначення сутності й структури риторичної компетентності. Установлено, що риторичні вміння є професійно необхідними для майбутнього спеціаліста, а риторична освіта сприяє розвитку цілої системи особистісних якостей молодої людини: куль-тури мислення, мовлення, поведінки, спілкування, виконавської майстерності, емоційної культури. На основі аналізу тлумачень поняття «риторична компетентність» різні науковці з’ясували, що рито-рична компетентність – це поєднання теоретичної та практичної готовності фахівця до продукування текстів різного типу відповідно до мети й ситуації публічного мовлення, умілого використання риторичних засобів з метою впливу на адресата в процесі мовної комунікації, риторичного й особистісного самовдосконалення. У процесі дослідження виділено структурні компоненти риторичної компетентності: риторичні знання, уміння, набір необхідних якостей особистості, відповідні ціннісні орієнтації, досконале володіння мовлен-нєвою стратегією і тактикою, уміння керувати комунікативним процесом і здійснювати бажаний вплив на аудиторію. Зазначено, що для ефективного здійснення професійно-риторичної діяльності майбутньому фахівцю необхідно розвивати свої риторичні вміння й навички, серед яких найбільш важливими є вміння аналізувати тексти, висловлювати й аргументувати власні думки про зміст і форму вираження; сприймати висловлю-вання різних стилів і типів мовлення; будувати власні висловлювання монологічного й діалогічного харак-теру; давати оцінку тексту, його змісту й формі; володіти видами та жанрами красномовства й впливати на аудиторію; виступати з власними повідомленнями, критично оцінювати їх, редагувати. Проаналізовано особливості та шляхи формування риторичної компетентності майбутніх учителів фізичної культури/тренерів у процесі вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Запропоновано систему вправ і завдань, що сприяє опануванню риторичних відомостей і формуванню професійно важливих мовно-риторичних умінь студентів.
  • Item
    Художня специфіка образу в поезіях Миколи Вінграновського
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Буряк, Олена Федорівна
    (ua) У статті проаналізовано особливості художнього образу в поезіях Миколи Вінграновського. Осмислено комплекс ознак, властивих художньому образу, таких як полісемантичність, багатовимірність, асоціатив-ність, моційність у їх взаємозумовленості. Невизначеність семантичного ядра активізує асоціативний потенціал художнього образу. Його багато-вимірність породжується зазвичай симбіозом двох семантичних ядер: «жінка» й «акація» («Сеньйорито акаціє…»), «жінка» й «Батьківщина» («Вас так ніхто не любить…»). Це може надавати образу оксиморон-ного звучання, продукуючи оригінальний симбіоз інтимного й громадянського пафосу («Вас так ніхто не любить…»). Розвиток асоціацій, продукованих художнім образом, забезпечує пластичне переростання предметного ряду в метафоричний: сутнісні ознаки акації прочитуються і як характеристики жінки («Сеньйорито акаціє…»). Особливий художній ефект виникає в результаті авторського переосмислення традиційних, фольклорно-міфологічних символів за принципом антитези. У верлібрі «Я сів не в той літак» ідею нерозділеного кохання втілює образ літака з одним крилом, що генетично пов’язаний із фольклорним символом ідеальної любові чоловіка і жінки – парою птахів. Художні рішення автора, зокрема творення образу із використанням реалій технізованого світу, відобра-жають зміни світоглядної концепції шістдесятників – руйнацію гармонії людини й природи, пошук нових орієнтирів у світі цивілізації, ревізію ціннісної ієрархії, ролі і місця людини у світі. Новаторство Вінграновського – оригінальне творче продовження української фольклорно-міфологічної й літературної традицій. Водночас митець послуговується алгоритмами образотворення, властивими шіст-десятникам.
  • Item
    Проблема національного буття українців у творчості Івана Нечуя-Левицького
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Лаврусенко, Марія Іванівна
    (ua) Російська імперія, до складу якої входили українські землі, постійно ставала на заваді розвитку нашої національної культури. Метрополія доводила вищість титульної нації (росіян) через численні заборони, які особливо посилилися в кінці ХVІІІ–ХІХ століттях (руйнування Запорізької Січі, скасування козацьких полків як військових формацій, розгром Кирило-Мефодіївського братства, десятилітнє ув’язнення Тараса Шевченка, Валуєвський циркуляр, Емський указ тощо). Завданням цих заборон було русифікувати народи, які були в складі колонії, виховати імперську людину – невігласа, байдужого до свого коріння. Здолати цю національну проблему допомагала художня література. Навіть у складні часи тиску росії на Україну митцям вистачало мужності бодай на підтекстовому рівні говорити про потребу створення майбутньої держави, про таку цінність, як національна свобода. Прикладом цьому є художній і публіцистичний доробок Івана Нечуя-Левицького. Проза митця вказує на його прагнення бачити Україну незалежною. Аналіз статті «Сьогочасне літературне прямування, повістей «Кайдашева сім’я» і «Хмари» засвідчує, що письменник проблеми нереалізованості українців, відсутності національної держави пояснює агресивною політикою російської імперії щодо нашого народу. Стаття «Сьо- гочасне літературне прямування» підкреслює право української літератури на самостійний розвиток. Автор наголошує на давності нашого красного письменства порівняно з російським. Духовний занепад українців, розбрат, відсутність умов для реалізації повісті «Кайдашева сім’я» Іван Нечуй-Левицький пояснює довгими роками бездержавності, незнанням власної історії. У повісті «Хмари» автор змальовує два покоління україн- ської інтелігенції ХІХ століття, які не спроможні були стати на захист свого народу. Головну причину невдач національної еліти письменник бачить у політиці царської імперії, яка прагнула русифікувати українців.
  • Item
    Особистісно орієнтоване навчання: технологія «мозкового штурму» в практиці навчання української мови й літератури в ЗЗСО
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кричун, Людмила Петрівна
    (ua) Публікація присвячена описові практики застосування однієї з технологій інтерактивного особистісно орієнтованого навчання – «мозкового штурму». У ній розглядається коротка передісторія виникнення технології й основні закономірності її використання в освітньому процесі навчання української мови й літератури в закладі загальної середньої освіти. Автор проаналізував сучасні досягнення у сфері вивчення підходів до організації особистісно орієнтованого навчання, а також інноваційних інтерактивних практик. У розвідці пропонуються варіанти застосування брейншторму на уроках української мови в шостому класі (під час вивчення теми «Словотвір), у сьомому класі (під час опрацювання теми «Дієприслівник як форма дієслова), у дев’ятому класі (на уроці української літератури під час аналізу образу Катерини з одно- йменної поеми Тараса Шевченка). Також у роботі представлено варіанти зорових опор, які апробовані авто- ром у процесі власної практичної діяльності як учителя та репетитора з української мови й літератури. У статті наведено конкретні рекомендації щодо застосування технології «мозкового штурму», крім того, проаналізовано як методичні зиски від її реалізації, так і проблемні моменти, що можуть виникнути в ході опрацювання окремих мовно-літературних тем за допомогою цієї технології. Наукова публікація окреслює перспективи досліджень у сфері особистісно орієнтованих підходів до навчання здобувачів освіти в сучасній школі загалом, з-поміж яких, зокрема, на особливу увагу заслуговує реалізація інтерактивної технології брейншторму на інтегрованих уроках у школі. Це дослідження може бути цікавим для викладачів методик української мови й літератури, а також для вчителів-філологів закладів загальної середньої освіти, оскільки воно містить своєрідні алгоритми структурування етапів уроків різних типів із застосуванням технології «мозкового штурму».
  • Item
    Лексико-словотвірні інновації в медіадискурсі періоду війни
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Демешко, Інна Миколаївна
    (ua) У статті розглянуто специфіку сучасного медіатексту й медіадискурсу періоду війни в мовознавчому аспекті. З’ясовано мотиваційні функції та специфіку лексико-словотвірних новотворів у сучасному медій- ному дискурсі. Зазначено, що функціонування й активне використання новотворів у медіадискурсі пояснюється врахуванням комунікативно-інформаційних суспільних потреб у номінації процесів, опредметнених дій, явищ із прагматичним спрямуванням і використанням у публіцистичному стилі й інтернет-джерелах. Характерно, що всі структурні компоненти неолексем відповідають мовній і мовленнєвій системності мовної практики, активності дериваційних ресурсів української мови. Інноваційні лексико-словотвірні процеси сприяють формуванню та інтерпретації мовної картини світу. Реципієнти масової комунікації добирають найраціональніші неологійні мовні засоби. У період росій- сько-української війни зросла кількість новотворів, це переважно відантропонімні та відойконімні утво- рення. Помітна тенденція до творення десубстантивів, денумеративів, девербативів вербативного блоку. Військові терміни й похідні від них активно використовуються в мовленні пересічних українців та адап- туються до української мовної системи. У мові помітні переходи лексем із пасивного до активного вжитку, явища термінологізації та детермінологізації властиві для воєнної й військової лексики. Аналіз медіатексту як комунікаційного продукту, авторської позиції та стилю сприяє виявленню лексико-словотвірних інновацій, специфіки онімів, відантропонімних і відойконімних похідних. У неолексемах відбувається переосмислення семантичного навантаження, переважно розширення семантики похідного. Функції новотворів у медіатекстах розкривають принципи системної організації мови, сприяють узго- дженню з ментальною онтологією української мови, забезпечують існування метамовних аналогів, слово- твірних типів і моделей, усі компоненти яких релевантні щодо змісту, конотативного забарвлення та структури мовленнєвої діяльності суб’єктів.
  • Item
    Концепти «бароко» і «готика» в літературознавчій практиці Євгена Маланюка
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гольник, Оксана Олександрівна
    (ua) У статті розглянуто смислові коди та функціонування концептів «бароко» й «готика» в літературознав-чих і культурологічних працях Євгена Маланюка. З’ясовано, як ці поняття корелюють із такими концеп-тами його літературознавчої системи, як трагічне, героїчне, високе і низьке в стилі. Установлено смисловий зв’язок понять «бароко» і «готика» з діонісійським та аполлонівським началом творчості. Попри антитетичність цих понять у культурологічному дискурсі, у Євгена Маланюка вони описують взаємопов’язані духовні й культурні феномени та явища. Бароко дослідник інтерпретував як стильовий напрям мистецтва й літератури козацької доби. Феноменами цього часу автор уважає Києво-Могилянську академію, братства й козацьку архітектуру. Ці явища об’єднувала спільна риса: вони були паростками наці-ональної культури, були проявом пориву до самоідентичності українців, творення власного національного культурного портрета. Бароко есеїст визначає як процес становлення національної ідентичності, незавершене поривання до культурного самовизначення, пошук балансу між елітарним і демократичним. У творчості бароко виявля-ється в прагненні митців з’єднати героїчне і прекрасне. У стильовій манері цей феномен виявляється в діонісійському началі творчості. Готика в культурологічній концепції Євгена Маланюка – це результат національного самовизначення особистості й нації. На світоглядному й духовному рівнях готика виявляється в державницькому мисленні й інстинкті. Готика в Євгена Маланюка асоціюється з лицарством, мілітарністю, а в художній творчості – із культом героїчного і трагічного, пріоритеті розуму й волі над емоцією. Такою була творчість Юрія Клена, Олега Ольжича. У системі естетичних маркерів готичність у творчості відповідає аполлонівському типу творчості. Теорія бароко й готики Євгена Маланюка стосується понять «державництво», «державницьке мислення», «політична свідомість». Вони демонструють різні етапи прояву цією якості мислення і внутрішньої культури митця. Бароковість – це інтуїтивне, неусвідомлене, пробуджене на рівні інстинктів державництво. Готика як якість індивідуального стилю письменника тісно пов’язана з концептом «державність», «духовна суверенність», «віра», «месіанізм» і «чин».
  • Item
    Humor as an opposition to enemy propaganda in the conditions of the struggle for the independence of Ukraine (20th–21st centuries)
    (2023) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, O.; Mytrofanenko, Y.; Dmytruk, V.; Doroshchuk, N.; Kryvko, I.; Pryimachok, О.; Vakulyk, I.
    (ua) У статті досліджено особливості використання лінгвальних та візуальних засобів гумору в текстах листів до ворога, створених з метою протидії російській пропаганді в контексті боротьби за незалежність України в ХХ – ХХІ ст. З цією метою вивчено текст «Листа запорожців турецькому султанові» (1676) та дев’яти листів, що є його варіаціями, створеними в різні періоди визвольних змагань українців проти Росії. Зокрема, аналізу піддано тексти періоду більшовицько-української війни 1917 – 1921 рр. та російсько-української війни ХХІ ст. Також вивчено візуальні засоби втілення текстів у вигляді картин та ілюстрацій. Частина джерел, виявлених дослідниками в архівосховищах, вперше вводиться до наукового обігу. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що в аналізованих текстах наявний узагальнений образ адресата, яким є ворог. Концепт ВОРОГ репрезентований в особах очільників держав, наприклад О. Керенського, А. Гітлера, В. Путіна, чи в особі чиновників нижчого рівня: комісарів або ж окремого адміністративного органу. Найзатребуванішими мовними засобами творення комічного є традиційне для українського фольклору використання: а) лексики зі знелюднювальною семантикою, переважно із зооморфними характеристиками; б) слів із семантикою вказівки на фізичні вади опонента; в) фразеологізмів; г) лайливих слів та обсценної лексики; ґ) прокльонів; д) конотативних власних назв та відконотонімних похідних; е) концептуальних метафор. Зафіксовано також творення парадоксів та використання омонімів як основи для мовної гри. Особливістю текстів, присвячених сучасному російсько-українському протистоянню (2014–2023), є вживання засобів, що висміюють негативні реалії російської дійсності. Зокрема, зафіксовано наративи: а) відсталості російських регіонів; б) порушення демократичних прав і свобод у Росії; в) відсутності якісних доріг у російських регіонах; г) російських воєнних втрат; ґ) пограбування російськими військовими українських будинків.
  • Item
    Linguistic means of dehumanisation of the enemy in the discourse of the armed conflict in Ukraine
    (2022) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, Olha
    (en) This paper considers linguistic means of inciting hostility during the Russian–Ukrainian armed conflict (in particular, the annexation of Crimea and military operations in the Donbas). Coverage of military operations in the media and social networks is an important component of infowar; well-chosen words in news reports help to mobilise society to fight against the enemy. In the process of analysing Russian and Ukrainian military discourses, 301 language tools (words and expressions) with a dehumanising effect were identified. The studied set of words is grouped into three categories: 1) vocabulary with semantics of full and partial dehumanisation; 2) language means of demonisation; 3) euphemisms of dehumanising content with an entertaining connotation. Such words are used to achieve the effect of depopulation, to encourage society to stop seeing the enemy as human; thus, they are means of inciting hostility. These language units are used mainly in the plural or as collective nouns. The names are often based on metonymic and metaphorical hyphenations that equate with animals, plants, or objects, and their death with ordinary everyday events.
  • Item
    Збройні наративи інформаційної агресії: тематика, мовні засоби, вербалізація концептів
    (2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна
    (ua) У пропонованому досліджені здійснено аналіз дискурсу інформаційної війни Росії проти України в період 2003 – 2014 років. Визначено, що одним із засобів ведення інформаційної агресії стало нав’язування в публічному просторі базового збройного наративу розпаду країни. Донесення цієї ідеї здійснено в три етапи, кожен з яких відзначений одним узагальненим наративом: 1) “розкол Сходу і Заходу України” (період 2003-2004 рр.); 2) “Україна розпадеться” (2005 – листопад 2013 рр.); 3) “Україна розпалася” (грудень 2013 – 2014 рр.). Кожен із цих наративів втілений у кількох субнаративах, репрезентованих за допомогою відповідних мовних засобів. Здійснений аналіз дав змогу визначити такий набір мовного інструментарію у виокремлених наративах: жаргонна, дегуманізована й демонізована лексика; етнофолізми; фразеологізми; лексеми із семантикою знецінення; прагматоніми-неологізми; гасла; числівниково-іменникові конструкції; риторичні питання; кольороназви та ін. Аналіз мовних засобів дав можливість з’ясувати, що збройні наративи, актуалізовані в період відкритої фази агресії 2014 року, насправді були уведені в український та російських публічний дискурси задовго до початку бойових дій. А тому докладне вивчення інформаційного простору за допомогою методів лінгвістичних досліджень допоможе завчасно виявляти шкідливі ворожі наративи та вибудувати ефективну систему наративного захисту.
  • Item
    Linguistic Dimension of Political Advertising: Analysis of Linguistic Means of Manipulative Influence
    (2023) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, Olha; Kuzmenko, Olena; Bublyk, Tetiana; Boyko, Yuliya; Ruban, Vira
    (en) The manipulative influence of speech is a constant subject of debate. Advertising as a reflection of social reality has manipulative potential. Studies of the linguistic means that form and enable the manipulative slogans of political advertising are studied in terms of sociolinguistics, language dynamics of political discourse, and in most scientific sources are revealed as a new conscious manifestation of the desire to influence the masses. Manipulative discourse is considered in the strategic field of didactics of language and culture. Political advertising is capable of generating a huge stream of individual and collective reflections that touch upon the most basic human features of linguodidactics. Not only is the contrast between “language” (bearing, reassuring, essential) and “manipulative” (obscure, th reatening, dangerous) stark, but their juxtaposition is neither more nor less unnatural. The main purpose of political discourse is to promote understanding, communication, and dialogue between cultures and to have a manipulative effect. So, the main question is whether argumentation should be considered in the analysis of the manipulative influence of political advertising discourse. Subsequent directions of consideration of the concept are determined by the possibility of using the proposed model in the study of political speeches on the material of other languages. In further scientific searches, we will focus on other theoretical studios of discourse, focusing on those of that are aimed, among other things, at the analysis of political discourse, in particular, the most significant factors determining its essence, peculiarities of construction, and development in those or other socio-cultural conditions.
  • Item
    Fabricated frames as a way of erasing historical memory (based on the discourse of Russia’s aggression against Ukraine
    (2021) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, Olga
    (en) This paper views the peculiarities of the use of language units as a means of waging the information aggression of Russia against Ukraine. It has been established that the use of some and, conversely, the displacement of other nouns from the social discourse can destroy established frame structures, impose false concepts that radically change the language picture of the recipient's world. The study is based on the concept of a "fabricated frame" as a way of misinterpreting events. Thus, for many years, Russian propaganda, using a well -established set of language units, has been trying to establish a false verbalization of traditional Ukrainian concepts. T his causes the erasure of Ukrainian national and historical memory. The destructive influence is carried out through all possible channels of communication (mass media, social networks, books, movies, etc.). The following main ways of destroying the frame structure are identified: 1) replacement of key lexemes in the message (the term "борець за незалежність (fighter for independence)” is replaced by “бандит (bandit)” or “фашист (fascist)”); 2) removing lexemes from public space (for example, a ban on the use of the term “український народ (Ukrainian people)”); 3) introduction into a negative context (in particular, images of Ukrainian national heroes (including writers and scientists) with the help of words with negative, often derogatory semantics), etc. Therefore, countries that are in the potential zone of the Kremlin’s interest should timely recognize the cases of language aggression in public discourse to develop an effective system of countermeasures.
  • Item
    Toolkit for the Formation of Narrative Strategies of the Russian-Ukrainian War (Using the 2022-2023 Media Language as an Example)
    (2021) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Демешко, Інна Миколаївна; Нестеренко, Тетяна Анатоліївна; Волчанська, Ганна Василівна; Kyryliuk, O.; Shulska, N.; Zinchuk, R.; Demeshko, I.; Nesterenko, T.; Volchanska, H.; Fenko, N.
    (en) The article clarifies the scope of the concepts of narratives and subnarratives, comprehensively characterizes the narratives of Russian propaganda updated as of February 24, 2022. On the basis of processed materials of social networks and texts of traditional mass media, the peculiarities of the formation of narrative strategies of the Russian-Ukrainian war are determined. The analytical-synthetic method, methods of comparison and fact-checking served as the basis for the thematic classification of false messages, which are combined into eight blocks: 1) disbelief; 2) demonization of Ukraine and Ukrainians; 3) justification of aggression; 4) split; 5) intimidation; 6) ennoblement of the enemy; 7) shifting blame; 8) scaling of the conflict. Focusing on the priorities of multi-vector research made it possible to identify seven ways of suggestive influence on the recipient with the help of language tools: 1) introduction into a common synonymous series, which contributes to the formation of additional negative connotations of the word; 2) specifying seme, the functional range of which usually correlates with the purpose of language units of the first variety; 3) statements in the form of truisms, thanks to which the information appears as obvious and does not require proof; 4) conceptual metaphors aimed at justifying the war, contempt for Ukrainian national symbols; 5) euphemisms, with the help of which it is possible to either reduce the scale of the committed negative action, or to hide the negative consequences of the actions of opponents; 6) presuppositions leading to shifting the blame for the war onto Western countries and international alliances; 7) dehumanizing and demonizing vocabulary, which takes part in modeling situations that cause hatred and justify aggression.
  • Item
    Вербалізація символів російсько-українського збройного конфлікту (моделювання асоціативно-семантичного поля)
    (2021) Кирилюк, Ольга Леонідівна
    (ua) У статті представлено фрагмент змодельованої структури асоціативно-семантичного поля «ВІЙНА». Аналізу піддано 176 конституентів, об’єднаних в асоціативно-семантичні групи «волонтери» і «символи» в межах асоціативно-семантичного мікрополя «ЗАХИСНИК». Матеріал дослідження (слова й сполуки, за допомогою яких вербалізовано символи російсько-українського збройного конфлікту в період з 2014 до першої половини 2021 року) дібрано із текстів інформаційних ресурсів, висловлювань українських посадовців/ політиків, а також дописів і коментарів у соціальній мережі Facebook. Застосовано метод моделювання асоціативно-семантичного поля як основний. У межах АСГ «волонтери» (114 конституентів) виділено дві асоціативно-семантичні мікрогрупи – «волонтери» і «дії». АСмГ “волонтери” представлена словами та сполуками, використовуваними в інформаційному полі на позначення тих, хто допомагає армії. АСмГ «дії» маніфестована сполуками з позитивною семантикою на позначення волонтерської діяльності. У межах АСГ «символи» виокремлено шість АСмГ (62 конституенти), на позначення подій, явищ, що мали суспільний резонанс і закріпилися в мовному лексиконі на рівні концептів-символів: «героїзм/стійкість», «міжнародні відносини», «метафори», «перемир’я», «іронічні крилаті фрази».